16 квітня 2026 р. Справа № 440/15692/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава у справі № 440/15692/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Головного управління ДПС у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" (далі - позивач, ТОВ "НЕО-ТРАНС"), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач 1), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33;
- зобов'язати відповідача виключити дані з інтегрованої картки платника та припинити стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесене спірне податкове повідомлення-рішення винесено протиправно та підлягає скасуванню. Зауважив, що за адресою, зазначеною у ППР, обсяг ємностей не перевищує 200 м3, річний обсяг отриманого пального 1000 м3, а пальне використовується для власних потреб. Це підтверджується первинними документами, даними бухгалтерського обліку та даними Акту про проведення фактичної перевірки. Отже, об'єкт не відповідає критеріям "акцизного складу", а є прямо передбаченим винятком, з огляду на положення підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Оскільки об'єкт не є акцизним складом за критеріями ПК України, відсутній обов'язок його реєструвати, а отже - відсутній і склад правопорушення.
Крім того, позивач звернув окрему увагу на методологічну помилку, допущену ГУ ДПС у Закарпатській області при винесенні висновків Акту фактичної перевірки. Так, відповідно до практики органів ДПС та пункту 15 Порядку видачі ліцензій на право зберігання пального (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1236), ліцензії на зберігання пального для власного споживання надаються на кожне окреме місце провадження діяльності, приміщення, резервуар чи територію. Отже, розгляд кожного місця зберігання має здійснюватися окремо, відповідно до його індивідуальних характеристик. Натомість у спірному випадку ДПС Закарпатської області необґрунтовано об'єднало обсяги пального, отриманого на всіх об'єктах ТОВ «НЕО-ТРАНС», та помилково застосувало сумарний підхід до розрахунку обсягу понад 1000 м3 для об'єкта, який окремо такого обсягу не перевищував.
На переконання позивача, такий підхід органів ДПС: суперечить обліковій і ліцензійній логіці чинного законодавства; вводить платника в оману щодо умов визначення акцизного складу; порушує принцип індивідуалізації податкових зобов'язань.
Зауважив, у 2022-2025 роках органи ДПС проводили аналогічні фактичні перевірки позивача за ідентичних умов зберігання пального. За результатами перевірок було встановлено, що позивач не порушував вимог ПК України та не зобов'язаний реєструвати відповідний об'єкт як акцизний склад.
Крім того, в Акті проведення фактичної перевірки відсутні: підтвердження перевищення обсягу ємностей чи річного обсягу отримання пального по об'єкту зберігання пального; докази реалізації пального третім особам із цього об'єкта.
Отже, на думку позивача, висновок ГУ ДПС у Закарпатській області, покладений в основу оскаржуваного ППР, суперечить раніше сформованій правозастосовній практиці контролюючих органів та порушує статтю 4 ПК України (єдність системи оподаткування і однакове застосування норм).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач 2).
05 грудня 2025 року через "Електронний суд" надійшов відзив від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зауважив, що перевіркою встановлено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НЕО-ТРАНС» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано від різних суб'єктів господарювання пального в кількості 123 786 058,6 літрів. Пункт «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України містить критерії, що стосуються окремо характеристики приміщення чи території, на якій розташовано ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також самого суб'єкта господарювання в частині обсягів отриманого пального за календарний рік та мети використання такого пального. Конструкція цього пункту пов'язує умову отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів саме з суб'єктом господарювання, а не з місцем зберігання пального. Отже, з аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує висновок, що обсяг отриманого суб'єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального. Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб'єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне. Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 420/4383/23. Враховуючи, що місце зберігання пального за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б.4-Б є акцизним складом, ТОВ «Нео-Транс» у відповідності до вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Отже, прийняте відповідачем рішення є правомірним, а отже відсутні підстави для його скасування.
15 грудня 2025 року через "Електронний суд" надійшов відзив від Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що в Акті перевірки зафіксовані показники навантаження-розвантаження та зберігання пального протягом 2025 року в ємності за вказаною вище адресою. Відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних, ТОВ «НЕО-ТРАНС» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано від різних суб'єктів господарювання пального в кількості 123786058,6 літрів. Оскільки обсяг отриманого пального перевищив 1000 кубічних метрів, ТОВ «НЕО-ТРАНС» зобов'язане було здійснити реєстрацію акцизного складу за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна буд. 4-Б.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1000000 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, Харківська область, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" (вул. Європейська, буд. 57, м. Полтава, код ЄДРПОУ 35868601) суму сплаченого судового збору у розмірі 1541,00 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок одна гривня).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем 2 - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №440/15692/25 повернуто скаржнику.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем 1 - Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків також подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НЕО-ТРАНС» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано від різних суб'єктів господарювання пального в кількості 123 786 058,6 літрів. Враховуючи наведене, місце зберігання пального за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б є акцизним складом, а отже, ТОВ «НЕО-ТРАНС» у відповідності до вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України було зобов'язано зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Також, з урахуванням того, що перший факт заповнення пальним у резервуар №8 було здійснено 13.05.2025, саме з цієї дати у ТОВ «НЕО-ТРАНС» і виник обов'язок здійснити реєстрацію акцизного складу за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б.4-Б.
Також зазначив, що з аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує висновок, що обсяг отриманого суб'єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального. Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб'єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.» Отже, контролюючим органом було здійснено оцінку обсягу пального отриманого ТОВ «НЕО-ТРАНС» протягом календарного року сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження розвантаження та зберігання пального, наявних у позивача. Проаналізувавши сумарний обсяг Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №390/35-00-04-05-33 від 04.08.2025.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що під час проведення фактичної перевірки відповідач 2 зафіксував лише сам факт наявності ліцензії та ємності, однак не встановив жодних даних щодо здійснення будь-яких операцій, які могли б свідчити про функціонування акцизного складу. У перевірці не виявлено ані виробничих, ані технологічних процесів, ані обігу пального у значних обсягах. Незважаючи на це, відповідач 1 дійшов висновку про необхідність реєстрації акцизного складу, виходячи виключно з інформації Єдиного реєстру акцизних накладних (далі - ЄРАН) про загальний обсяг податкових накладних позивача, однак загальний обсяг податкових накладних не відображає фактичного руху або зберігання пального на об'єкті. Дані ЄРАН не є доказом фізичного надходження пального на конкретний об'єкт. Слід зазначити, що відповідачами не встановлено, що позивач використовував отримане пальне не виключно для потреб власного споживання і що він здійснював операції з реалізації та зберігання пального іншим особам. Отже, відповідачами не встановлено жодних фактів, які б свідчили про відповідність об'єкта визначенню акцизного складу.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області з метою належної організації заходів з контролю та дотриманням норм законодавства у сфері обігу та оподаткування підакцизних товарів відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на підставі наказу Головного правління ДПС у Закарпатській області від 30.06.2025 №584-п, в період з 03.07.2025 по 11.07.2025 проведено фактичну перевірку ТОВ "НЕО-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 35868601) за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "НЕО-ТРАНС" вимог абзацу "б" частини 2 підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 розділу І "Загальні положення" та абзацу "б" підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме: під час перевірки було встановлено та зафіксовано в акті перевірки факт відсутності реєстрації товариством акцизного складу, за умови перевищення суб'єктом господарювання обсягу отриманого пального понад 1000 кубічних метрів протягом календарного року.
За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Закарпатській області склало Акт фактичної перевірки від 11.07.2025 №11894/07-16-09-03/35868601.
На підставі вищезазначеного Акта перевірки, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення за формою "ПС" від 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 000 000,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за адресою, Закарпатська область, Мукачівський район, м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б, обсяг ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, річний обсяг отриманого пального не перевищує 1000 кубічних метрів, а пальне використовується для власних потреб. Це підтверджується первинними документами, даними бухгалтерського обліку та даними Акту про проведення фактичної перевірки. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для коригування відповідачем відомостей ІКП позивача щодо донарахованих оскарженим рішенням сум грошових зобов'язань буде рішення суду щодо оскарження ППР від 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, а відповідний обов'язок в контролюючого органу виникне протягом трьох днів після отримання копії рішення суду, що набрало законної сили. Будь-яких підстав зобов'язувати відповідача коригувати показники ІКП позивача до отримання ним рішення суду, що набрало законної сили, немає, оскільки спір з цього питання між сторонами ще не виник та немає підстав вважати, що взагалі виникне.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1000000 грн., отже, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України визначено, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Відповідно до підпункту «б» абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Згідно з абзацами сьомим, восьмим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Визначення поняття акцизний склад та умови віднесення тієї чи іншої території до категорії акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а саме:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення, (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Аналіз викладених норм права свідчить про те, що передбачений підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України виняток застосовується при сукупності умов, а саме:
(1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів;
(2) суб'єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів;
(3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб'єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб'єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов'язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов'язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній.
Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відутня хоча б одна з обов'язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов'язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 12.03.2024 у справі №160/8390/22.
Судом встановлено, що ТОВ "НЕО-ТРАНС" має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07020414202500122 із терміном дії від 23.04.2025 до 23.04.2026.
Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що згідно договору оренди бетонної площадки від 21.02.2025 №125 ТОВ «НЕО ТРАНС» отримало від ТОВ «ЗАКАРПАТ ІНВЕСТ ГРУП ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43356848) у строкове платне користування (оренду) бетонну площадку загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б.4-Б. На території за вказаною вище адресою знаходиться ємність для зберігання нафтопродукту об'ємом 16 000 літрів з витратоміром-лічильником (номер резервуару №8). За результатом інвентаризації, було встановлено, що фактичний залишок в резервуарі становить 12 228 літрів дизельного пального. Згідно Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального ТОВ «НЕО-ТРАНС» за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б було отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №07020414202500122 із терміном дії від 23.04.2025 до 23.04.2026. Відповідно до Журналу Обліку надходження нафтопродуктів на АЗС протягом періоду з 13.05.2025 по 02.07.2025 до резервуару №8, який розташований на території за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б.4-Б, зливалось дизпаливо в кількості 183 989 літрів. Відповідно до наданих документів за період з 27.06.2025 по 01.07.2025 із резервуару №8 було здійснено фізичний відпуск дизпалива вантажним транспортним засобам у загальній кількості 174 977 літрів. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НЕО ТРАНС» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано від різних суб'єктів господарювання пального в кількості 123 786 058,6 літрів.
З огляду на встановлені у ході проведення перевірки обставини, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «НЕО-ТРАНС», відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, зобов'язано було здійснити реєстрацію акцизного складу за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує встановлені в ході проведення перевірки кількісні показники навантаження-розвантаження та зберігання пального на об'єкті за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, б. 4-Б та загальний обсяг пального, придбаного ТОВ «НЕО ТРАНС» від різних суб'єктів господарювання в кількості 123 786 058,6 літрів.
Водночас, позивач вважає, що об'єкт за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, 4-Б не відповідає критеріям "акцизного складу", а є прямо передбаченим винятком, оскільки місткість резервуарів, розташованих на об'єкті менше ніж 200 м3, обсяг отриманого пального за календарний рік по цьому об'єкті не перевищує 1000 м3, жодного випадку реалізації третім особам не зафіксовано, пальне використовується виключно для потреб транспорту позивача, що підтверджується даними Акту про проведення фактичної перевірки.
Спір між сторонами виник через різне тлумачення одного з критеріїв, за якими визначається належність відповідної території (приміщення) до акцизного складу, а саме обсягу отриманого пального, що не має перевищувати 1000 кубічних метрів протягом календарного року.
Податковий орган уважає, що для визначення відповідності позивача такому критерію необхідно встановити загальну кількість отриманого та оприбуткованого позивачем пального протягом календарного року, тобто фактично скласти кількість отриманого пального з усіх складів та у разі, якщо обсяг отриманого пального протягом календарного року буде перевищувати 1000 кубічних метрів, то платник податків зобов'язаний реєструвати акцизний склад по кожному з приміщень (територій).
У свою чергу позивач зазначає, що обсяг отриманого пального протягом календарного року необхідно встановлювати щодо кожного місця зберігання окремо, тобто кожне з місць зберігання може отримувати пальне в обсязі, що не перевищує 1000 кубічних метрів.
Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі №420/4383/23 дійшов висновку, що конструкція пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України пов'язує умову отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, саме з суб'єктом господарювання, а не з місцем зберігання пального. Отже, обсяг отриманого суб'єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції у зазначеній справі зробив висновок: якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 кубічних метрів, то такий суб'єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.
Такий підхід підтримано Верховним Судом в постановах від 15.01.2024 у справі №160/4885/22, від 12.03.2024 у справі № 160/8390/22, відступу від такої позиції не здійснювалося.
В акті перевірки зафіксовані показники навантаження-розвантаження та зберігання пального протягом 2025 року в ємності за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна буд. 4-Б. Встановлено, що до резервуару №8, який розташований за вказаною адресою зливалось дизпаливо в кількості 183 989 літрів. Відповідно до наданих документів за період з 27.06.2025 по 01.07.2025 із резервуару №8 було здійснено фізичний відпуск дизпалива вантажним транспортним засобам у загальній кількості 174 977 літрів. За результатом інвентаризації, було встановлено, що фактичний залишок в резервуарі становить 12 228 літрів дизельного пального. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НЕО ТРАНС» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано від різних суб'єктів господарювання пального в кількості 123 786 058,6 літрів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не заперечує наявність у нього інших об'єктів зберігання пального, що також підтверджується наданими ним довідками про результати проведення фактичних перевірок об'єктів (місце здійснення діяльності з виробництва, зберігання, торгівлі пальним), розташованих за адресами: вул. Сонячна, буд. 39/А, с. Коротич, Харківська область; вул. Героїв України, буд. 111б, м. Миколаїв. Вказане свідчить про здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального не лише за одним об'єктом, а за декількома місцями.
Попри те, що за об'єктом, розташованим за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, 4-Б обсяг отриманого пального не перевищує 1000 кубічних метрів, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.10.2023 у справі №420/4383/23, врахуванню підлягає саме загальний обсяг отриманого платником податку пального за всіма місцями зберігання, який у цьому випадку перевищує встановлену граничну межу.
Зважаючи на викладене, недотримання однієї з умов, передбачених пунктом «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, свідчить про належність усіх місць зберігання пального позивача до акцизних складів, у тому числі за адресою м. Мукачево, вул. Кооперативна, 4-Б, що зумовлює обов'язок позивача зареєструвати відповідний об'єкт як акцизний склад.
Отже, висновки контролюючого органу щодо наявності порушень положення підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та необхідності застосування відповідальності, передбаченої підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 128-1.2 статті 128-1 цього Кодексу, є правильними.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що об'єкт за адресою: м. Мукачево, вул. Кооперативна, 4-Б не відповідає критеріям "акцизного складу", а є прямо передбаченим винятком, оскільки такі доводи суперечать вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду.
Щодо аргументів позивача про те, що у 2022-2025 роках органи ДПС проводили аналогічні фактичні перевірки позивача за ідентичних умов зберігання пального, за результатами яких було встановлено, що позивач не порушував вимог ПК України та не зобов'язаний реєструвати відповідний об'єкт як акцизний склад, колегія суддів зазначає, що результати перевірок інших місць зберігання пального, які належать позивачу, у 2022- 2025 роках не мають преюдиційного значення для поточної справи. Кожна податкова перевірка здійснюється на підставі конкретних фактичних обставин, які можуть змінюватися (обсяги пального, спосіб зберігання, використання, технічні характеристики ємностей тощо). Тому висновки попередніх перевірок не гарантують автоматичної правомірності дій платника в інший період.
Так, згідно з наданою до матеріалів справи позивачем довідкою про результати фактичної перевірки ТОВ "НЕО-ТРАНС" від 18.11.2024 №53122/20-40-09-0203/35868601 (за місцем провадження діяльності вул.Сонячна, буд.39/А, с.Коротич, Харківська область), складеною ГУ ДПС у Харківській області, контролюючим органом було встановлено, що загальна кількість отриманого пального у період з 05.10.2024 по 11.11.2024 відповідно до оборотно-сальдової відомості складає 538 751,58 л. Враховуючи наведене, ТОВ "НЕО-ТРАНС" у перевіряємому періоді не перевищило у 1000 куб.м. обсяги придбання пального протягом календарного року та не має ємностей що перевищують 200 куб.м. ТОВ "НЕО-ТРАНС" у перевіряємому періоді не здійснює операцій з реалізації пального іншим особам.
Отже, відповідно до довідки про результати фактичної перевірки ТОВ "НЕО-ТРАНС" від 18.11.2024 №53122/20-40-09-0203/35868601 (за місцем провадження діяльності вул.Сонячна, буд.39/А, с.Коротич, Харківська область) податковим органом перевірено обсяги придбання суб'єктом господарювання пального за період до 11.11.2024 та встановлено, що ТОВ "НЕО-ТРАНС" у перевіряємому періоді не перевищило у 1000 куб.м. обсяги придбання пального протягом календарного року. Разом із тим, наведене не охоплює період з 01.01.2024 по 31.12.2024, визначений під час податкової перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Згідно з наданою до матеріалів справи позивачем довідкою про результати фактичної перевірки ТОВ "НЕО-ТРАНС" від 25.11.2024 №19160/14-29-09-0207/35868601 (за місцем провадження діяльності вул.Героїв України, буд.111б, м.Миколаїв), складеною ГУ ДПС у Миколаївській області, контролюючим органом взагалі не встановлювався обсяг придбаного суб'єктом господарювання пального протягом календарного року.
Отже, результати попередніх перевірок платника не спростовують правильність висновків контролюючого органу у спірному періоді.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог податкового законодавства, з посиланням на первинні документи, дані бухгалтерського обліку та відомості, викладені в акті фактичної перевірки, оскільки судом не конкретизовано, які саме первинні документи були досліджені, не наведено їх змісту та не зазначено, яким чином вони підтверджують встановлені обставини щодо обсягів зберігання та використання пального. За таких обставин посилання суду першої інстанції на відповідні докази є формальним та необґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1000000 грн є правомірним, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №440/15692/25 в частині задоволення позовних вимог прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 440/15692/25 - скасувати в частині задоволених позовних вимог: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 04.08.2025 №390/35-00-04-05-33, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1000000 грн".
Ухвали в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРАНС" відмовити.
В інший частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 440/15692/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий