16 квітня 2026 р. Справа № 480/455/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 10.10.25 по справі № 480/455/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган), в якій просив суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправними щодо відмови ОСОБА_1 при переведені на пенсію державного службовця урахувати довідки про заробітну плату державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, починаючи з моменту звернення за переведенням на пенсію державного службовця, а саме з 05.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 року про перехід на інший вид пенсії відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність дій ГУ ПФУ в Сумській області, які полягають у неврахуванні при переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) довідок про заробітну плату державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, як таких, що призвели до необґрунтованого зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , що не може вважатись обґрунтованим.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 по справі №480/455/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, видані Київською митницею Державної митної служби України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.06.2024 року про перехід на інший вид пенсії відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, видані Київською митницею Державної митної служби України та з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його неправомірність, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 480/455/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неможливість врахування при визначенні розміру пенсії позивача довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117, оскільки такі видані Київською митницею Державної митної служби України, а посади посадових осіб митної служби не належать до посад, віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині задоволення позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі № 480/5415/24, було частково задоволено позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.06.2024 № 103550001045.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період його роботи в митних органах з 01.04.1993 року по 30.06.2013 року та з 02.01.2014 року по 01.05.2016 року, та перевести позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з 05.06.2024 року (дати звернення з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (а. с. 91-93).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було направлено лист від 27.12.2024 № 1800-0306-9/54052 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому, зокрема, зазначено : «на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі № 480/5415/24 розмір пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 05.06.2024 становить 2361,00 грн ОСОБА_1 отримує пенсійну виплату у розмірі 10601,86 грн.
Оскільки на виконання Сумського окружного адміністративного суду розмір пенсії заявника є меншим, тому просимо повідомити ОСОБА_1 про необхідність визначення реалізації права на виконання судового рішення.» (а. с. 95-96).
Листом від 31.12.2024 № 1000-0309-8/200963 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що за результатами виконання рішення суду, розмір пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з 05.06.2024 становить 2361,00 грн. Оскільки після виконання рішення суду розмір пенсії значно зменшується, крім того виникає переплата суми пенсії за період з 05.06.2024 по 31.12.2024, позивача було запрошено до відділу обслуговування громадян № 5 з метою вирішення питання відшкодування надміру виплачених коштів та узгодження питання виконання рішення суду (а. с. 96 (зворотній бік).
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки при переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у відповідача були відсутні підстави для неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117, які видані Київською митницею Державної митної служби України.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 про перехід на інший вид пенсії відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, виданих Київською митницею Державної митної служби України та з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів зазначає, що до 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону № 3723-XII, який визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 року №822/254/18, від 15.12.2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі № 480/5415/24 відповідач перевів позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» з 05.06.2024.
Однак, ГУ ПФУ у Сумській області не було враховано виданих Київською митницею Державної митної служби України довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117 через те, що посади посадових осіб митної служби не належать до посад, віднесених до відповідних категорій державних службовців, що зумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), пунктом 6 якого передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У даному випадку застосуванню підлягає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-XII регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України (далі - МК України).
Так, відповідно до статті 154 МК України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Згідно з приписами статті 430 МК України, пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України “Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Відповідно до статі 569 МК України, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Колегією суддів встановлено, що позивач з 01.04.1993 по 02.06.2024 працював на посаді інспектора у Київській (Бориспільській) митниці, де йому присвоювались спеціальні звання.
Отже, період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу».
Законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 “Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Додатком 13 Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання: "дійсний державний радник митної служби" прирівнюється до 1 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 1 рангу" прирівнюється до 2 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 2 рангу" прирівнюється до 2 рангу державного службовця; "державний радник митної служби 3 рангу" прирівнюється до 3 рангу державного службовця; "радник митної служби 1 рангу" прирівнюється до 4 рангу державного службовця; "радник митної служби 2 рангу" прирівнюється до 5 рангу державного службовця; "радник митної служби 3 рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 1 рангу" прирівнюється до 7 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 2 рангу" прирівнюється до 8 рангу державного службовця; "інспектор митної служби 3 рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця.
Наведені норми підтверджують, що посадові особи митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб митних органів - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, що спростовує доводи апелянта про зворотне.
Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно абзацу 6 пункту 4 Порядку № 622 за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою Правління Пенсійного фонду України “Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/300048 (далі - Постанова №1-3), затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, а саме: 1. форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); 2. форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); 3. форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Колегією суддів встановлено, що долучені позивачем до матеріалів справи довідки про заробітну плату державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117, які також надавались до заяви про перерахунок пенсії, у повному обсязі відповідають затвердженій Постановою № 1-3 формі, відображають такі складові заробітної плати, як: посадовий оклад, надбавка за спеціальне звання; надбавка за вислугу років. Також у вказаних документах зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Довідки видані на підставі особових рахунків, платіжних відомостей, інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевказані довідки повинні братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
За таких обставин, відмова ГУ ПФУ в Сумській області щодо неврахування при переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 року № 116 та № 117, виданих Київською митницею Державної митної служби України є протиправною, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 05.06.2024 року про перехід на інший вид пенсії відповідно до п.10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 31.05.2024 № 116 та № 117, видані Київською митницею Державної митної служби України та з урахуванням висновків суду.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 по справі № 480/455/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій