про закриття провадження у справі
16 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/15158/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бевзи В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Китайгородської І.О.,
представника позивача (адвоката) - Савченка А.Г., позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Вовкоріз Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання позивача про відмову від позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» від 24 жовтня 2025 року № 259/ОС-25 про звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 з Державної кримінально-виконавчої служби України;
- визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» від 24 жовтня 2025 року № 84/ОС/СТ-25 про притягнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 до суворої дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби за особисту недисциплінованість, безвідповідальність, порушення вимог службової дисципліни, в частині неприбуття на службу 24.10.2025 без поважних причин;
- поновити ОСОБА_1 в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- стягнути з державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3 000 000 (триста тисяч) грн;
- стягнути з державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2025 року по день ухвалення рішення суду по даній справі;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Державної кримінально- виконавчої служби України з 24 жовтня 2025 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин оскаржуваними наказами відповідача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/15158/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.02.2026 клопотання Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» про зупинення провадження у справі № 440/15158/25 до ухвалення судового рішення у справі №440/8966/25 Другим апеляційним адміністративним судом задовольнено. Провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/8966/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.
Ухвалою суду від 17.03.2026 Поновлено провадження у даній справі. Призначено підготовче судове засідання в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 09:30 09 квітня 2026 року (за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26). Витребувано від відповідача копію наказу начальника державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» за №65/ОС-26 від 12.03.2026 «Про поновлення на службі в ДКВС України ОСОБА_1 »; інші докази відсутності предмета спору даній справі. Витребувано від позивача пояснення (процесуальну позицію сторони захисту) щодо відсутності предмета спору даній справі або заяву/заперечення/клопотання щодо клопотання відповідача про закриття провадження, із наданням відповідних доказів.
16.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження.
26.03.2026 від позивача надійшла заява про відмову від позову.
09.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яким надані підвтердження обставин розрахунку відповідача із позивачем під час поновлення на службі та подальшого звільнення, що надане на підтвердження поновлення всіх прав позивача.
Позивач та його представник в судове засідання у підготовчому провадженні 16.04.2026 на підтримання своєї заяви про відмову від позову з'явились, заперечень щодо закриття провадження у справу не подали, що свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем, що впливає на розгляд заяви судом про відмову позивача від позову.
Також позивач та його представник відмовились подавати заяву про розподіл судових витрат під час розгляду судом заяви про відмову від позову.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 16.04.2026 одночасно підтримала, як заяву позивача про відмову від позову, так і клопотання відповідача про закриття провадження.
Щодо вирішення обох заяв/клопотань сторін із одного процесуального питання в одному рішенні суду.
Оскільки обидві процесуальні заяви стосуються питання закриття провадження, суд одночасно в одному рішенні суду вирішує питання щодо закриття провадження відносно обох процесуальних заяв та клопотань сторін, які містять різні підстави для закриття провадження у справі.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Суд оцінює клопотання відповідача про закриття провадження, як таке, що подане внаслідок виникнення процесуальної підстави визначеної у п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Велика Палата Верхового Суду у п. 24, 25 постанови від 27.03.2025 у справі № 990/364/24 вказала, що аналіз наведеної правової норми (п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України) дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб'єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення. Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб'єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.
Відповідач надав докази того, що порушення прав позивача, які є підставами та предметом позову у цій справі виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У той же час, суд зазначає, що у справі наявна заява про відмову у позові, яку підтримують всі сторони.
Заява про відмову від позову має пріоритет порівняно із іншими заявами, оскільки визначає процесуальну волю позивача на підтримання позову у справі.
Якщо суд дійде висновків про наявність підстав для прийняття відмови від позову та закриття провадження, то заяви з інших підстав для закриття провадження не мають процесуальне значення у такому випадку.
За таких обставин, слід відмовити у клопотанні відповідача про закриття провадження у цій справі, з огляду на наступні висновки суду щодо заяви про відмову від позову позивача.
Щодо заяви позивача про відмову від позову.
Суд зазначає, що внаслідок змісту клопотання відповідача про закриття провадження у справі та наявних матеріалів справи, суд оцінює підстави відмови позивача від позову у зв'язку із задоволенням його вимог відповідачем після подання позову у цій справі.
Отже, відмова позивача від позову пов'язана із відновленням прав позивача.
Відповідач надав клопотання про долучення доказів на вимогу суду щодо відновлення всіх трудових прав позивача, пов'язаних із його тимчасовим протиправним звільненням зі служби.
Позивач та його адвокат у підготовчому засіданні підтримали заяву про відмову від позову та просили розглянути саме її, а не клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Вирішуючи заяву позивача про закриття провадження у справі, суд виходить з такого.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 22.04.2024 у справі справа № 240/19893/22 вказав, що процесуальний порядок вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття відмови від позовної заяви передбачений, зокрема, статтями 47 та 189 КАС України. За змістом частини першої статті 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Відповідно до частини шостої статті 47 КАС України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Аналогічні, водночас, більш уточнені положення містяться у статті 189 КАС України. Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Аналізуючи положення статті 189 КАС України Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 640/26219/20 вказав, що відмова від позову - це спеціальне процесуальне право позивача. Водночас, відмова від позову має не лише процесуальні, але й матеріально-правові наслідки у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге. Суд під час розгляду заяви про відмову від позову повинен з'ясувати дійсні обставини, які спонукали позивача до такого кроку.
У постанові від 20 червня 2019 року у справі № 826/14042/16 Верховний Суд також зауважив, що положення статті 189 КАС України зобов'язують суд, при розгляді заяви про відмову від позову, перевірити можливість впливу закриття провадження на правове становище інших осіб, які можуть зазнати порушення прав, свобод та законних інтересів у результаті закриття провадження в адміністративній справі на підставі прийнятої судом заяви про відмову від позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення, колегія суддів зазначає, що наведеними нормами КАС України передбачено право позивача, як учасника справи, з урахуванням приписів цього Кодексу та керуючись наявною у нього метою, вільно обирати вид власної процесуальної поведінки, в тому числі шляхом відмови від позову на будь-якій стадії судового процесу. Водночас, із огляду на вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків відмови від позову у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге, складністю однозначно ідентифікувати при власноручному підписі особу-підписанта, а також з метою запобігання вчинення іншими особами умисних дискредитуючих дій, обов'язковою передумовою прийняття такої відмови судом є роз'яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, за умови наявності раціональних сумнівів та проявляючи розумну обачність (due diligence), зокрема, у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Подібний підхід стосовно необхідності розгляду заяви про відмову від позову у судовому засіданні з викликом сторін висловлений Верховним Судом, зокрема у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 640/8497/21 та від 18 серпня 2023 року у справі № 300/5465/22, де Суд вказав, що вирішення заяви про відмову позивача від позову, зокрема з метою роз'яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, потребує виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Зважаючи на те, що право відмови від позову належить до диспозитивних прав позивача, при цьому дії позивача з відмови від позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 238 КАС України.
За таких обставин, заява позивача про відмову від позову та закриття провадження підлягає задоволенню, а провадження у справі - закриттю.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивача та його адвокат у підготовчому засіданні 16.04.2026 повідомили про відсутність витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судового збору, то сторона позивача на запитання суду у підготовчому засіданні 16.04.2026 відмовилась подавати заяву про повернення судового збору внаслідок відмови від позову.
З огляду на викладене, суд висновує наступне.
Статтею 140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 07.09.2021 у справі №380/3138/20, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4211,2 грн., що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина 2 статті 238 КАС України).
Оскільки позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4211,2 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У той же час, позивач відмовився подавати відповідну процесуальну заяву.
Викладене не свідчить про позбавлення права позивача на розподіл судових витрат, а означає, що під час постановлення цієї ухвали питання щодо повернення судового збору не вирішується судом, оскільки позивач заявив суду про відмову подавати таку заяву одночасно із заявою про відмову від позову.
Суд додатково роз'яснює позивачу, як фізичній особі, що позивач не позбавлений у подальшому процесуального права на подання заяви про розподіл судових витрат внаслідок відмови від позову, у зв'язку із задоволенням його позову відповідачем після подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" про закриття провадження залишити без задоволення.
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову - задовольнити.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Полтавська установа виконання покарань (№23)" (36014, м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, буд. 91, код ЄДРПОУ 08564297) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повна ухала суду складена 16 квітня 2026 року.
Суддя В.І. Бевза