Справа № 420/26299/25
16 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05 серпня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №155950022465 від 27.10.2024 Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призначення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.11.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.
У позові вказано, що за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, який був уповноважений розглянути подану позивачем заяву.
Водночас, як стверджує позивач, рішенням №155950022465 від 27.11.2024 відповідачем відмовлено у виплаті грошової допомоги, у зв'язку з неврахуванням періоду роботи з 01.10.2011 по теперішній час на посаді викладача англійської мови відділення «Малятко, що працює на засадах самоокупності, в Комунальному закладі Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського р-ну Одеської області «Школа мистецтв ім. Сергія Малаховського», оскільки цей заклад не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулась до суду з цим позовом.
Стислий виклад заперечень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Як зазначає представник відповідача, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 23.09.2024 отримує пенсію за віком.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що позивачу при призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 не вирішено питання про виплату грошової допомоги, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу та документів, які підтверджують такий стаж.
Як зазначається у відзиві на позовну заяву, позивач звернулася до Головного управління із заявою щодо перерахунку спеціального стажу та про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV Закону №1058. Однак документів для визначення спеціального стажу не надала.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звертає увагу, що згідно з п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е-ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області доходить висновку, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу та призначенні грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з не підтвердженням необхідного спеціального стажу уточнюючими довідками з посиланнями на первинні документи.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стверджує, що школи мистецтв відносяться до позашкільних навчальних закладів, то згідно Переліку посада викладача не відноситься до такої, що дає право на призначення грошової допомоги.
Додатково у відзиві на позовну заяву вказано, що позивачем долучено довідки про періоди роботи виданні відділом культури, а не відділом освіти. Тому, як вважає представник відповідача, в цих випадках пенсії призначаються на загальних підставах, а періоди роботи не відносять до спеціальних, що дають право на пенсію за вислугу років, а визначити інший спеціальний стаж неможливо, оскільки відсутні уточнюючі довідки про періоди роботи на посадах, визначених ст.55 Закону №1788, Порядку №909, також відсутня інформація про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
У відзиві на позовну заяву зазначається, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (трудова книжка, диплом, документи про стаж), страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років необхідних 30 років не підтверджено, що не дає підстави для призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Записи трудової книжки не дають можливості підтвердити роботу на спеціальних посадах.
Представник Головного управління стверджує, що спеціальний стаж у позивача складає лише 17 років 01 місяць 08 днів, що не дає право на призначення грошової допомоги.
Також у відзиві вказується, що, відповідно до п.3 примітки до Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Згідно з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 №135, право на пенсію за вислугу років мали викладачі середніх музичних шкіл, музичних шкіл-семирічок та шкіл музичних вихованців.
Отже, за висновками представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, періоди роботи в музичних школах на посадах викладача після 01.01.1992 не підлягають зарахуванню до спеціального стажу. Враховуючи, що спірні періоди роботи відповідними установами або закладами не підтверджено, що позивач працювала на посаді, що відносяться до Порядку №909, відсутні підстави для зарахування їх до спеціального стажу роботи.
З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на фактичні обставини справи, вказує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 42 роки 5 місяців 1 день, в тому числі стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 17 років 1 місяць 8 днів.
У відзиві на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зауважується, що комунальний заклад «Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв імені Сергія Малаховського», в якому працює заявниця з 01.10.2011 по теперішній час, відноситься до управління культури.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача стверджує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішенням від 27.11.2024 відмовлено в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги - 30 років.
З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім цього, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вказує, що при поданні позовної заяви позивачем було пропущено встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду.
Процесуальні дії у справі.
Суд ухвалою від 18 серпня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, задовольнив заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та поновив позивачу строк звернення до суду, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та витребував в порядку ст.80 КАС України у відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином засвідчених копій:
заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
документів та матеріалів, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення №155950022465 від 27.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
докази направлення органами Пенсійного фонду України оскаржуваного рішення №155950022465 від 27.10.2024 ОСОБА_1 , а також докази вручення його позивачу.22.10.2025 представник відповідача подав до суду витребувані ухвалою суду документи.
Розглянувши подані документи і матеріали, відзиви відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та з 23.09.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 15.09.2011 працює на посаді викладача англійської мови Ізмаїльська дитяча школа мистецтв, яка в подальшому перейменована на комунальний заклад Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв ім. Сергія Малаховського».
21 листопада 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила призначити державну грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.
За принципом екстериторіальності, заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №155950022465 від 27.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні державної грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, у зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги - 30 років.
У зазначеному рішенні вказано, що комунальний заклад «Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв імені Сергія Малаховського» відноситься до управління культури, а тому стаж набутий позивачем при роботі у вказаному закладі не враховується при розрахунку спеціального стажу, який дає право на призначення державної грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №155950022465 від 27.10.2024 протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ст.52 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2, 4 Порядку №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-ІV станом на час спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №200/854/19-а.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачці призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058-IV з 23.09.2024, страховий стаж станом на дату призначення становить 42 роки 5 місяців 1 день, з яких до спеціального стажу роботи (працівник закладу освіти) зараховано 17 років 1 місяць 8 днів.
Водночас, до спеціального стажу не зараховано період роботи позивача з 01.10.2011 у комунальному закладі «Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв імені Сергія Малаховського».
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач з 01.10.2011 до дати призначення пенсії працювала на посаді викладача англійської мови у комунальному закладі «Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв ім. Сергія Малаховського».
Вказана у трудовій книжці інформація також підтверджується довідкою від 21.10.2024 №58, виданою у комунальним закладом «Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв ім. Сергія Малаховського».
Отже, записами в трудовій книжці підтверджено безперервну роботу позивача у періоді з 01.10.2011 до 23.09.2024, зауважень до записів трудової книжки в частині спірних періодів відповідачами не зазначено.
Станом на дату видачі довідки від 21.10.2024 №58 (21.10.2024) позивач продовжує працювати в тому ж закладі на тій же посаді.
Обґрунтовуючи відмову у виплаті позивачеві грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області в оспорюваному рішенні та у відзиві зазначено, що спеціального стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, недостатньо для виплати такої допомоги, оскільки комунальний заклад «Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Школа мистецтв ім. Сергія Малаховського» відноситься до управління культурою.
Суд критично оцінює таку позицію Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту», невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про освіту», метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.
Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім'єю, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.
Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.
За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України «Про позашкільну освіту», система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти.
Заклад спеціалізованої позашкільної освіти - заклад позашкільної освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування;
Мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про позашкільну освіту», заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 21 цього Закону).
Згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, викладачі всіх спеціальностей позашкільної освіти є педагогічними працівниками.
При цьому, ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, який передбачає позашкільні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади викладачів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За наведених обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №155950022465 від 27.10.2024 не є таким, що прийняте на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами ч.2 ст.5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спір між сторонами стосується наслідків розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області заяви позивача від 21.11.2024 про виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у вигляді рішення від 27.10.2024, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом було зроблено висновок про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що за приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про те, що виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність, оскільки позивачу не призначено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення №155950022465 від 27.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призначення;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області нарахувати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо доводів представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього спору є визнання протиправним та скасування рішення №155950022465 від 27.10.2024 Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, початок перебігу строку звернення до суду суд пов'язує з моментом, отримання листа разом з копією оскаржуваного рішення.
Так, відповідно до матеріалів позовної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслало позивачу лист - повідомлення від 22.07.2025, додатком до якого є копія оскаржуваного рішення.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи представника Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України.
Суд також зауважує, що ухвалою від 18 серпня 2025 року суд витребував у відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, зокрема докази направлення органами Пенсійного фонду України оскаржуваного рішення №155950022465 від 27.10.2024 ОСОБА_1 , а також докази вручення його позивачу.22.10.2025 представник відповідача подав до суду витребувані ухвалою суду документи.
Натомість, відповідачі не надали до суду витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на ненадання відповідачами доказів направлення позивачу спірного рішення іншою датою, ніж зазначає позивач - у листі - повідомленні від 22.07.2025, суд вважає, що позивач дотрималась строку звернення до суду.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн, оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень було порушено права позивача.
Інші доводи відповідачів по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка, буд.10, м. Фастів, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №155950022465 від 27.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станом на дату її призначення.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду у Київській області нарахувати на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО