Справа № 420/31713/25
16 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
17 вересня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 16.09.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій, у якій представник позивача просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 року № 155250035655 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності 01.01.2004-31.12.2009 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2025 року про призначення пенсії за віком;
стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 968,96грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (ст.262 КАС України); витребувано у ГУПФ України в Донецькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком №155250035655 від 21 серпня 2025 року відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Як зазначено у Рішенні пенсійний вік відповідно до частини 1 статті 26 Закону N 1058 становить 60 років. Вік заявника, ОСОБА_1 , 60 років 6 місяців. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону N 1058 становить з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років. Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 1 місяців 27 днів, при цьому для права враховано 28 років 6 місяців 7 днів (пункт 3-1 Прикінцевих положень Закону N 1058). Відповідно до Рішення за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Результати розгляду документів, доданих до заяви: згідно довідки від 13.08.2025 N 35874/6/15 32-24-07-06, виданої ГУ ДПС в Одеській області до страхового стажу не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування 01.01.2004-31.12.2009, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до ПФУ та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу (OК-5). За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону N 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, за досягнення 63-річного віку, а саме з 19.01.2028.
Таке рішення відповідача позивач вважає протиправним.
03.10.2025 року відповідач подав до суду відзив на позоану заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та обгрунтовує його тим, що згідно статті 6 ЗУ №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відомості про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні. Отже, Головне управління приходить до висновку, що єдиний внесок за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 позивач не сплачував. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у подібних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Ураховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, Головне управління уважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
03.1.02025 року відповідач на виконання ухвали суду від 22.09.2025 року надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.
06.10.2025 року позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приходить до висновку, що єдиний внесок за період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2009 позивач не сплачував. Однак, наведений висновок не відповідає поясненням та доказам, викладеним Позивачем у позовній заяві, а також фактичним обставинам справи. Позивачем у позовній заяві наведено як доказ лист ГУ ДПС в Одеській області від 13.08.2025 N 35874/6/15-32-24-07-06, відповідно до якого за період з 01.01.2004 по 31.12.2009 ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, а саме: з 01.01.2004 по 31.12.2004 сплачено 2048,00 грн. єдиного податку; з 01.01.2005 по 31.12.2005 сплачено 2370,00 грн. єдиного податку; з 01.01.2006 по 31.12.2006 сплачено 2400,00 грн. єдиного податку; з 01.01.2007 по 31.12.2007 сплачено 2400,00 грн. єдиного податку; з 01.01.2008 по 31.12.2008 сплачено 2400,00 грн. єдиного податку; з 01.01.2009 по 31.12.2009 сплачено 2400,00 грн. єдиного податку. На підтвердження сплати єдиного податку за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2009 р. позивачем надано копії всіх квитанцій за вказаний період про сплату єдиного податку по кожному місяцю. На момент подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду адвокатом позивача зроблено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Області з приводу перерахування Державним казначейством України відповідно до указу Президента від 03.07.1998 року №727/98 42% єдиного податку за період провадження ОСОБА_1 підприємницької діяльності 01.01.2004 по 31.12.2009. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №1500-0504-8/154932 від 17.09.2025 року згідно з інформацією наявною в базах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за період з 2004 по 2009 роки ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування «Єдиний податок», частина єдиного податку (42%), що надійшла внаслідок його розмежування до Пенсійного фонду України від органів Державної казначейської служби України складала:- з 01.01.2004 по 31.12.2004 - 856,80 грн;- з 01.04.2005 по 31.12.2005 - 756,00 грн;- з 01.01.2006 по 31.12.2006- 1008,00 грн;- з 01.01.2007 по 31.12.2007- 1008,00 грн;- з 01.01.2008 по 31.12.2008 - 1008,00 грн;- з 01.01.2009 по 31.12.2009 - 1008,00 грн. Отже Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підтвердило факт перерахування 42% єдиного податку за період 01.01.2004 по 31 .12.2009 в рахунок пенсійних внесків ОСОБА_1 . ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду 14.09.2025 р., а лист Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №1500-0504-8/154932 отримано тільки 17.09.2025 року, що вказує на неможливість подання вказаного доказу в момент подання позовної заяви. З огляду на наведене позивач просить суд долучити лист Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області №1500-0504-8/154932 від 17.09.2025 року та адвокатський запит до матеріалів справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37), та на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком ій виповнилося 60 років.
14.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального об'єднаного управління ПФУ у м.Одесі з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.107-110).
Заява було розглянута ГУПФ України в Донецькій області за принципом екстериторіальності та рішенням від 21.08.2025 року №155250035655 відмовлено у призначенні пенсії (а.с.41-42).
У рішенні від 21.08.2025 року № 155250035655 зазначено:
«Згідно з пунктом 3-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону № 1058 включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: згідно довідки від 13.08.2025 №35874/6/15-32-24-07-06, виданої ГУ ДПС в Одеській області до страхового стажу не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування 01.01.2004-31.12.2009, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до ПФУ та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу (ОК-5). Додатковий коментар. Не працює. За таких обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату за досягнення 63-річного віку, а саме з 19.01.2028. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує».
Також в матеріалах справи міститься:
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 02.08.2001 року(а.с.43-44);
- лист від 13.08.2025 року ГУ ДПС в Одеській області, в якому зазначено, що ОСОБА_1 з 02.08.2001 по 31.12.2001 перебувала на спрощеній системі оподаткування (сплачено 760 грн); з 01.01.2002 по 31.12.2002 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2040 грн); з 01.01.2003 по 31.12.2003 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2040 грн); з 01.01.2004 по 31.12.2004 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2048,00 грн); з 01.01.2005 по 31.12.2005 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2370,00 грн); з 01.01.2006 по 31:12.2006 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400,00 грн); з 01.01.2007 по 31.12.2007 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400,00 грн); з 01.01.2008 по 31.12.2008 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400 грн); з 01.01.2009 по 31.12.2009 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400 грн); з 01.01.2010 по 31.12.2010 перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку (сплачено 2400 гривень)(а.с.45-46);
- квитанції про сплату єдиного податку за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2009 р. за кожен місяць провадження підприємницької діяльності(а.с.зворот 8-38, 47-52);
- свідоцтво про сплату єдиного податку (а.с. зворот 52-53,54-58).
- адвокатський запит від 09.09.2026 року представника позивача до ГУ ПФ України в Одеській області та відповідь на нього від 17.09.2025 року, в якому зазначено, що: « ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України з 20.09.2001 по 26.04.2018. Згідно з інформацією наявною в базах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за період з 2004 по 2009 роки ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування «Єдиний податок», частина єдиного податку (42%), що надійшла внаслідок його розмежування до Пенсійного фонду України від органів Державної казначейської служби України складала: - з 01.01.2004 по 31.12.2004 - 856,80 грн; - з 01.04.2005 по 31.12.2005 - 756,00 грн; - з 01.01.2006 по 31.12.2006- 1008,00 грн; - з 01.01.2007 по 31.12.2007- 1008,00 грн; - з 01.01.2008 по 31.12.2008 - 1008,00 грн; - з 01.01.2009 по 31.12.2009 - 1008,00 грн. Фізичні особи-підприємці, у тому числі і ті, що обрали спрощену систему оподаткування, були зобов'язані подавати звітність до органів Пенсійного фонду України. Відомості про періоди підприємницької діяльності з 2004 по 2009 роки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні, оскільки ФОП ОСОБА_1 за зазначений період не надано звіти з персоніфікованого обліку.» (а.с.126).
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частинами 1 і 2 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 і ч. 3 ст. 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Приписами ст. 24 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Також пунктом 4 Порядку № 637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивачка надала платіжні документи, а саме: квитанції про сплату єдиного податку з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року копії свідоцтв про сплату єдиного податку, лист ГУ ДПС в Одеській області від 13.08.2025 року та лист ГУ ПФ України в Одеській області від 17.09.2025 року тощо), які підтверджують сплату страхових внесків за спірний період з 2004 року по 2009 рік.
Відтак спірний період має бути зарахований до страхового стажу позивачки.
За вищезазначених обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 року № 155250035655 є протиправним та підлягає скасуванню як необгрунтоване.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Веуеіег v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (ОпегуэЫэг v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, и. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії"» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румуни» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, необхідно зобов'язати ГУПФ України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та його правової позиції стосовно зарахування до її страхового стажу спірного періоду.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 967,00грн., витрати у сумі 968,96грн. суд покладає на ГУПФ України в Донецькій області згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000грн. буде вирішуватися судом у разі подання позивачем доказів надання представником відповідних послуг на цю суму у строки, встановлені ч. 7 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.08.2025 року №155250035655 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 року по 31.12.2009 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 зі сплати судового збору у сумі 968(дев'ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010; місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84122).
Суддя М.М. Аракелян