Справа № 420/36494/25
16 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Грекової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність ТОВ “ОДЕСАБУД», яка полягає у незабезпеченні утримання в належному санітарному, технічному стані будівлі-пам'ятки місцевого значення по вул. Князівській (колишня вул. Баранова), 1-а ріг вул. Новосельського у м. Одесі - Будівля Одеського відділення російського технічного товариства (охоронний № 345/1-Од), через непроведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт; зобов'язання ТОВ “ОДЕСАБУД» привести до належного санітарного і технічного стану будівлю-пам'ятку місцевого значення по вул. Князівській (колишня вул. Баранова), 1-а ріг вул. Новосельського у м. Одесі Будівля Одеського відділення російського технічного товариства (охоронний № 345/1 Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт.
Ухвалою суду від 30.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 10.11.2025 ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурор вказав, що між Управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ «ОДЕСАБУД» 07.02.2018 укладено договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області, на підставі якого на користь останнього відчужено домоволодіння, загальною площею 1133,9 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Князівська (вул. Баранова), будинок № 1а. В пункті 1.2. вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що домоволодіння (предмет договору) є пам'яткою, що є об'єктом культурної спадщини. Прокурор вказав, що згідно з пунктом 1 охоронного договору, власник бере на себе зобов'язання щодо охорони будівлі-пам'ятки, загальною площею 1133,9 кв. м, розташованої по вул. Князівській, 1-а ріг вул. Новосельського в м. Одесі. Таким чином, ТОВ «ОДЕСАБУД» було достеменно відомо про спеціальний статус об'єкта, право власності на який воно набуло, та відповідно про передбачений чинним законодавством особливий порядок і режим його утримання, використання. Зокрема, за умовами охоронного договору власника зобов'язано:- утримувати пам'ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані;- своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам'ятки і роботи з упорядження території пам'ятки. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені пунктом 12 цього договору, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони. Прокурор наголосив, що власником зазначеної будівлі-пам'ятки (ТОВ «ОДЕСАБУД») вже понад 7 років не виконуються умови зазначеного охоронного договору, зокрема, не вживаються відповідні заходи щодо: збереження, належного утримання, проведення поточного та капітального ремонту, виконання реставраційних робіт нерухомої пам'ятки місцевого значення, що призводить до її подальшого руйнування, в тому числі під впливом природніх чинників. При цьому, обов'язок утримувати об'єкт культурної спадщини у належному стані покладено на його власника, як відповідним охоронним договором, так і в силу Закону. Водночас, невиконання ТОВ «ОДЕСАБУД» як власником будівлі-пам'ятки взятих на себе зобов'язань покладає на уповноважені органи не тільки право, а й обов'язок щодо захисту порушеного інтересу держави, суспільства в сфері охорони культурної спадщини. Так, звернення до суду з відповідним позовом обумовлено необхідністю приведення будівлі-пам'ятки у належний стан задля недопущення її знищення та забезпечення її збереження для наступних поколінь. Також прокурор вказав, що приймаючи до уваги, що звернення до суду з позовом про викуп пам'ятки не призведе до одержання державою бажаного результату, такий спосіб захисту державних інтересів у виниклих спірних правовідносинах не є ефективним. Натомість, реальним, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах є зобов'язання ТОВ «ОДЕСАБУД» у судовому порядку привести вказану будівлю-пам'ятку у належний стан шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт.
13.11.2025 до суду від представника Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації надійшли пояснення, в яких заявник просить суд задовольнити позов прокурора. Так, третя особа вказала, що в архіві Департаменту наявні акти технічного стану пам'ятки від 21.04.2009, 13.10.2011, 08.05.2012, 18.05.2012, 22.09.2014, 29.09.2014, 24.04.2017, 27.06.2019, 20.02.2020, 03.06.2020, 14.03.2024. Враховуючи інформацію з вищезазначених актів огляду можна зробити висновок, що стан будівлі не покращився. Відповідно до статті 46 Закону України «Про охорону культурної спадщини» спеціалістами Департаменту було складено протокол про адміністративне правопорушення директора ТОВ«ОДЕСАБУД» Діденко К.В., серія ОД№00002 від 16.01.2020. Постановою №7/20 у справі про адміністративне правопорушення Виконавчого комітету Южненської міської ради накладено на директора ТОВ «ОДЕСАБУД» штраф у розмірі 1700 грн за порушення ст.92 КУпАП України. Як наголосила 3-я особа, 12.09.2025 спеціалістом Департаменту проведено огляд будівлі та встановлено, що протиаварійні роботи та ремонтно-реставраційні роботи на об'єкті не розпочато, територія захаращена побутовим сміттям, територія будівлі не охороняється. Враховуючи викладене, Департаментом підготовлено чергове розпорядження від 19.09.2025 № 5 щодо проведення території пам'ятки у належний стан
18.11.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав ,що не погоджується із позовними вимогами прокурора. Так, представник зазначив, що товариство є добросовісним суб'єктом господарювання та не було створено з метою порушення вимог чинного законодавства та не здійснює діяльність з цією метою, зокрема це відноситься до придбання ним спірної пам'ятки та володіння нею. Проте, як вважає відповідач, прокурор намагається позбавити підприємство права власності на цей об'єкт чи обмежити його в цьому і ця справа вже друга спроба прокурора в цьому напрямку. Так, представник відповідача зазначав, що прокурор з цих же підстав звертався до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави про:- розірвання договору купівлі-продажу від 07.02.2018, укладений між Управлінням обласної ради з майнових відносин та Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАБУД, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 154;- зобов'язання відповідача повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради домоволодіння будівлю Одеського відділення російського технічного товариства загальною площею 1133,90 кв. м за адресою м. Одеса вул. Князівська (колишня Баранова) 1а шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі та рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.24 у справі №916/1721/24, яке було залишено без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.25 та постановою Верховного Суду від 08.04.25, було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. Як наголосив відповідач, всі без виключення доводи прокурора щодо невиконання ТОВ «ОДЕСАБУД» вимог укладеного 06.03.18 ним з позивачем охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини ґрунтуються на актах, складених Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, які були створені працівниками такого органу без залучення будь - яких інших незацікавлених осіб та у відсутності представників відповідача, що вже само по собі, на думку представника відповідача, ставить під сумнів достовірність таких доказів. Зокрема, у позові прокурор посилається на те, що згідно такого акту від 14.03.24 нібито було встановлено, що: 1.Територія пам'ятки огороджена, але не зачинена, існує вільний доступ. На території пам'ятки перебувають безхатьки. 2. Територія пам'ятки та приміщення не очищені від сміття, залишків будівельних матеріалів. Проте, вказане було спростовано під час розгляду господарським судом Одеської області справи №916/1721/24, а звідси в силу приписів ст. 78 КАС України є спростованим і це повторному доказуванню не підлягає . Крім того, на спростування вказаних доводів представниками ТОВ «ОДЕСАБУД» із залученням представника КП “ЖКС “ПОРТО - ФРАНКІВСЬКИЙ» було здійснено обстеження спірного об'єкту, за результатами якого було складено акт від 13.08.24, який також спростовує все наведене вище. Враховуючи, як вважає відповідач, доведену недостовірність складеного позивачем акту від 14.03.24 недоведеними, на думку відповідача, є і наступні акти, які були ним складені у той же спосіб за тою ж методикою. Відповідач вказав, що прокурор у позові просить зобов'язати його привести спірний об'єкт до належного санітарного і технічного стану шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, однак з таких позовних вимог залишається повністю незрозумілим як, що таке, у розумінні прокурора, “належний санітарний і технічний стан», так і, що таке у розумінні прокурора, “відповідні ремонтні і реставраційні роботи» завдяки виконанню яких спірних об'єкт перебуватиме у “належному санітарному і технічному стані».
26.11.2025 до суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказав, що, на його думку, очевидним є висновок про недобросовісність поведінки відповідача та уникнення ним своїх обов'язків як власника об'єкта культурної спадщини, що чітко визначені вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини» та охоронним договором. Оскільки ТОВ «ОДЕСАБУД» у добровільному порядку не виконує покладені на нього чинним законодавством у сфері охорони культурної спадщини та охоронним договором зобов'язання щодо належного утримання, збереження будівлі-пам'ятки, що призводить до її поступового руйнування та знищення під впливом природніх чинників, наявні законні підстави для зобов'язання відповідача здійснити відповідні заходи у судовому порядку. Своєю чергою, як вказав прокурор, реальним, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах є зобов'язання ТОВ «ОДЕСАБУД» в судовому порядку привести вказану будівлю-пам'ятку у належний стан шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.08.2024 у справі № 160/17086/23 за результатами розгляду подібних спірних правовідносин. При цьому, Верховний Суд посилається на правозастосовчу практику, наведену у постанові від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21, що у разі невиконання власником або користувачем пам'ятки, уповноваженими ними особами вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, уповноважений орган має право на звернення до суду з позовом щодо оскарження їхньої бездіяльності та з вимогами про зобов'язання укласти охоронний договір на об'єкт культурної спадщини, привести її до належного стану шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт. Такий захід реагування забезпечує реальний захист пам'ятки, дає можливість зупинити її подальше руйнування та забезпечити відновлення автентичного вигляду об'єкта. Прокурор вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи твердження відповідача, що заявлені прокурором позовні вимоги не можуть бути виконані у разі їх задоволення з огляду на незрозумілість дій, які має вчинити відповідач на їх виконання, адже, згідно з п. 12 охоронного договору, з метою збереження пам'ятки та створення належних умов для її використання, власник (відповідач) зобов'язаний був у конкретно визначені строки розробити науково-проєктну документацію на реставрацію будівлі-пам'ятки та провести роботи згідно з науково-проєктною документацією. Своєю чергою, ТОВ «ОДЕСАБУД», хоч із порушенням встановлених охоронним договором строків, все ж таки розроблена відповідна науково - проєктна документація, якою регламентовано обсяг конкретних будівельних робіт, що мають бути виконані. Проте, відповідач не приступив до виконання взятих на себе зобов'язань за охоронним договором та Законом України «Про охорону культурної спадщини» щодо належного утримання будівлі-пам'ятки, своєчасного проведення ремонтних та реставраційних робіт на об'єкті навіть після погодження Департаментом культури науково - проєктної документації «Ремонтно-реставраційні роботи з пристосуванням під сучасні потреби за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул.Князівська, 1А на розі вул. Новосельського. Том 2. Проектна документація на протиаварійні роботи», розробленої у 2021 році (лист Департаменту від 18.02.2022) та зазначене є додатковим свідченням протиправної бездіяльності відповідача через непроведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт на об'єкті культурної спадщини, що перебуває у його власності
10.02.2026 до суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення, згідно яких прокурор вказав, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду подібних спірних правовідносин у справі № 160/4161/24 ухвалено постанову від 18.12.2025, в якій зазначено, що посилання на статтю 21 Закону № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» як на єдиний можливий спосіб судового реагування органу охорони культурної спадщини є помилковим. Зазначена стаття встановлює механізм втручання у право власності на пам'ятку шляхом її примусового викупу у разі грубого порушення режиму використання. Проте зазначене не виключає застосування інших способів захисту, зокрема, судового контролю за змістом та змінами охоронного договору і додаткових угод до нього. Такий контроль прямо випливає зі статей 23, 24 Закону № 1805-III та п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС України (пункт 48 постанови). Наведений правовий висновок Верховного Суду щодо можливості органу культури застосовувати інші способи захисту, окрім викупу, підтверджено також у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 400/1773/25.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
07.02.2018 між Управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ«ОДЕСАБУД» укладено договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області, на підставі якого на користь ТОВ«ОДЕСАБУД» відчужено домоволодіння, загальною площею 1133,9 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Князівська (вул. Баранова), будинок № 1а (п.1.1.).
Також, 06.03.2018 між Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ«ОДЕСАБУД» укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 04-02/619сп, згідно з пунктом 1 охоронного договору, власник бере на себе зобов'язання щодо охорони будівлі-пам'ятки, загальною площею 1133,9 кв. м, по вул. Князівській, 1-а ріг вул.Новосельського в м. Одесі. .
Згідно з п.12 охоронного договору, з метою збереження пам'ятки та створення належних умов для її використання, власник зобов'язаний був виконати такі роботи:- розробити науково-проєктну документацію на реставрацію будівлі-пам'ятки протягом шести місяців з моменту підписання охоронного договору;- провести роботи згідно з науково-проєктною документацією - протягом двох років з моменту підписання охоронного договору
28.09.2018 укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до п. 12 охоронного договору, зокрема, продовжено строк розробки науково-проєктної документації до 30.12.2019 та строк проведення робіт згідно з науково-проєктною документацією до 30.12.2021.
Прокурор, вказавши, що проведення відповідачем ремонту та вжиття заходів для захисту пам'ятки від пошкодження, руйнування або знищення не зафіксовано, що підтверджується актами візуального обстеження від 05.04.2024 № 04-03/04/55, від 06.03.2025 № 04-03/04/25, від 12.09.2025 № 04-03/04/150, звернувся до суду із цим позовом.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі №569/4123/16-а.
Суд зазначає, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, що “інтерес держави» в даному випадку полягає у необхідності неухильного дотримання вимог національного та міжнародного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Разом з тим, охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Законом України від 20.09.2006 № 165-V “Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов'язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
За змістом статті 1 Конвенції вираз “архітектурна спадщина» включає, зокрема, такі нерухомі об'єкти як пам'ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
Згідно ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року № 1805-III регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно ч. 1 ст.23 Закону № 1805-III , усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», при передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 (далі - Порядок № 1768).
Згідно п. 5 Порядку № 1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п.5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Аналіз вищенаведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, підставою для звернення прокуратури до суду із цим позовом «про зобов'язання привести до належного санітарного і технічного стану будівлю-пам'ятку місцевого значення шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт» стало те, що у результаті візуальних оглядів стану спірного об'єкта культурної спадщини протягом 2024 - 2025 років фахівцями Департаменту зафіксовано, що будівля пам'ятка за вказаною адресою перебуває у напівзруйнованому стані, лівий та правий об'єми будівлі практично роз'єднані, конструктивні елементи будівлі відкриті для атмосферних впливів. Ознак проведення ремонту та вжиття заходів для захисту пам'ятки від пошкодження, руйнування або знищення не зафіксовано, що підтверджується актами візуального обстеження від 05.04.2024 № 04-03/04/55, від 06.03.2025 № 04-03/04/25, від 12.09.2025 № 04-03/04/150(а.с.24-40 т.1).
В той же час, судом встановлено, що до Господарського суду Одеської області звертався заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 Одеської обласної ради, позивача-2 Управління обласної ради з майнових відносин до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАБУД, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Департамент культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, із позовом про:розірвання договору купівлі-продажу від 07.02.2018, укладений між Управлінням обласної ради з майнових відносин та Товариством з обмеженою відповідальністю ОДЕСАБУД,посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередничеко Г.А. та зареєстрований в реєстрі за № 154, зобов'язання відповідача повернути у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради домоволодіння будівлю Одеського відділення російського технічного товариства загальною площею 1133,90 кв. м за адресою м. Одеса вул. Князівська (колишня Баранова) 1а, шляхом підписання відповідного акту прийманя-передачі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.09.2024 по справі №916/1721/24 відмовлено у задоволені позову прокурора.
Так, господарський суд, розглянувши, зокрема, акт огляду Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації від 14.03.2024, встановив, що у матеріалах справи відсутні докази, надані відповідними органами, на підтвердження неналежного санітарного стану об'єкта приватизації.
Крім того, розглядаючи позовні вимоги прокурора, з урахуванням викладеного змісту позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
В той же час, прокурор просить суд зобов'язати ТОВ “ОДЕСАБУД» привести до належного санітарного і технічного стану спірну будівлю-пам'ятку місцевого значення шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, абстрактно, без визначення які саме роботи мають бути виконані із відповідним обґрунтуванням цього.
У відповідності до ст. 26 Закону № 1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
При цьому, заявлена прокурором вимога щодо зобов'язання привести до належного санітарного і технічного стану спірну будівлю-пам'ятку місцевого значення шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, без їх конкретизації і отримання відповідних дозволів, не може бути задоволена, оскільки вона суперечить встановленій Закону процедурі.
Крім того, з урахуванням викладеного, суд не наділений правом зобов'язати власника пам'ятки місцевого значення обрати конкретний вид робіт, визначений у ч. 1 ст. 26 Закону №1805-III, в обхід визначеного порядку.
Так, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Вихід за межі позовних вимог у справах, де позивачем є суб'єкт владних повноважень або інший суб'єкт у сфері публічно-правових відносин ніж суб'єкт владних повноважень не допускається, оскільки це суперечитиме як нормі частини 2 статті 9 КАС України так і завданню адміністративного судочинства, визначеному частиною 1 статті 2 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 640/611/20, від 05.03.2025 у справі № 300/2291/23, від 11.10.2023 у справі № 160/9500/21, від 20 березня 2025 року у справі № 320/2713/20 ).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ТОВ “ОДЕСАБУД», яка полягає у незабезпеченні утримання в належному санітарному, технічному стані будівлі-пам'ятки місцевого значення по вул. Князівській (колишня вул. Баранова), 1-а ріг вул.Новосельського у м. Одесі - Будівля Одеського відділення російського технічного товариства (охоронний № 345/1-Од), через непроведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт; зобов'язання ТОВ “ОДЕСАБУД» привести до належного санітарного і технічного стану будівлю-пам'ятку місцевого значення по вул. Князівській (колишня вул. Баранова), 1-а ріг вул. Новосельського у м. Одесі Будівля Одеського відділення російського технічного товариства (охоронний № 345/1 Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.