Справа № 420/42351/25
15 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 23.05.2025 №12910454/30390020 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17.04.2025 №1;
зобов'язати Державну податкову службу в зареєструвати податкову накладну №1 від 17.04.2025, вважати податкову накладну прийнятою та зареєстрованою датою направлення до податкового органу.
Ухвалою суду від 29.12.2025 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.03.2026 року адміністративний позов залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки та роз'яснено, що в іншому випадку позов буде залишений без розгляду.
Від ТОВ «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, в якій представник позивача просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду зданим адміністративним позовом.
В обґрунтування клопотання представник позивача покликається на те, що у даній справі поведінка Позивача свідчить про його послідовність, добросовісність та відсутність наміру зловживати процесуальними правами. Так, після отримання рішення контролюючого органу Позивач скористався передбаченим законодавством адміністративним способом захисту та подав скаргу до Державної податкової служби України. Після завершення процедури адміністративного оскарження Позивач не залишив свої вимоги без реагування, а продовжив вживати заходів для захисту своїх прав. Разом з тим, у період після завершення адміністративного оскарження на можливість звернення до суду впливали об'єктивні обставини, викладені у попередніх розділах цієї заяви, зокрема умови воєнного стану, системні відключення електроенергії, перебої у роботі інтернет-зв'язку та технічні обмеження, пов'язані з використанням підсистеми «Електронний суд». Після усунення зазначених обставин та відновлення можливості належної організації роботи, підготовки процесуальних документів та їх подання через електронні сервіси, Позивач звернувся до суду без невиправданих зволікань.
Крім того, представник позивача вказує, що порушення його прав має триваючий характер та не припинилося ані на момент завершення адміністративного оскарження, ані станом на дату звернення до суду.
Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли заперечення на клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, в обґрунтування яких зазначено, що після отримання рішення ДПС України про розгляд скарги у позивача було 3 місяці для підготовки та направлення позовної заяви до суду, однак, він не скористався своїм правом на розгляд справи у судовому порядку. Податковий орган зазначає, що жодних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій позивачем ані у заяві про поновлення строку звернення, ані у заяві про усунення недоліків не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації позивачем своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів та застосовано лише загальні фрази, які не можна вважати обґрунтуванням для порушення процесуального строку.
Розглянувши заяви сторін суд зазначає таке.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 4 вказаної статті Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з п. 58.19 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не Податкового кодексу України.
Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 по справі № 420/12488/24, від 01.05.2025 по справі № 520/21841/24.
Предметом спору у даній справі є оскарження Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.05.2025 №12910454/30390020 про відмову у реєстрації податкової накладної від 17.04.2025 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач використав досудовий порядок вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження).
Зокрема, 10.06.2025 позивач направив до ДПС України скаргу на рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.
Водночас, 23.06.2025 ДПС України направила позивачу в електронний кабінет рішення за результатами розгляду скарги, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» залишено без задоволення.
За таких обставин, з позовом щодо оскарження рішення від 23.05.2025 позивач мав звернутися у тримісячний строк, тобто до 24.09.2025.
При цьому, позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» до Одеського окружного адміністративного суду 24 грудня 2025 року (сформовано 23 грудня 2025 року), тобто із значним пропуском строку звернення до суду.
Як слідує зі змісту ст. 123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Обмеження строків звернення до адміністративного суду викликано, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» посилається на тривалі та системні аварійні й стабілізаційні відключення електропостачання у місті Одеса та місті Київ; перебої у роботі інтернет-зв'язку та нестабільну роботу електронних державних сервісів; обмеження доступу до електронних систем, що використовуються для підготовки та подання процесуальних документів; безпекові обмеження, пов'язані з постійними повітряними тривогами та необхідністю перебування працівників в укриттях.
Крім того, представник позивача стверджує, що у 2025 році фактична діяльність товариства здійснювалася територіально у двох містах Одесі та Києві, що в умовах одночасних відключень електропостачання та безпекових обмежень істотно ускладнювало координацію дій, обмін документами та забезпечення безперервності роботи.
В контексті викладеного суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
В постанові від 16 травня 2024 року по справі № 420/28753/23 Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Перевіривши наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає їх такими, що у повному обсязі ґрунтується на суб'єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас, зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об'єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та оголошення повітряних тривог не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанови Верховного Суду від 23.07.2024 по справі № 320/21139/23, від 30.07.2024р. по справі № 420/6964/24).
Додані до матеріалів справи докази підтверджують лише загальновідомі факти ведення повномасштабної війни проти України, зокрема ведення ракетних обстрілів, відключення світла тощо. Суд зауважує, позивачем не надано до суду жодних доказів, як саме повітряні тривоги та періодичні відключення електроенергії вплинули на роботу підприємства, зокрема з урахуванням того, що зазначені обставини є загальними як для суду, так і для всіх учасників судового процесу, проте у більшості випадків не заважають дотриманню процесуальних строків, визначених КАС України.
Таким чином, надані докази не підтверджують наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом саме позивача.
Самі по собі такі посилання не доводять того, що товариство було позбавлене реальної можливості на подання адміністративного позову у цій справі у встановлені процесуальним законом строки.
Фактична діяльність позивача територіально у двох містах (м. Одесі та м. Києві), належить суто до суб'єктивних факторів, заснованих на питанні організації праці, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Підсумовуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «КБ «Теплоенергоавтоматика» подало позов з пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку звернення до суду та не зазначив поважних причин для його поновлення.
Матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які б не залежали від позивача та які б об'єктивно заважали йому реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду у встановлений процесуальним законом строк з дотримання встановленої процедури.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 256, 295 КАС України суддя
В задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.
Суддя П.П. Марин