справа№ 380/3826/25
з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення
15 квітня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., секретар судового засідання Тимоць М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, м. Львів, 79016, 10; код ЄДРПОУ 13814885) щодо обмеження розміру пенсії позивача до 70% відсотків грошового забезпечення, під час перерахунків та виплати пенсії: на виконання рішення суду від 01.11.2024 по справі 380/19607/24 та відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, проведених на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України: № 11/21026-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2022, № 11/21027-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2023, не включення до виплати пенсії індексації пенсії нарахованої: відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 (індексація базового ОСНП 2024(55551,95*0,0796), відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (індексація базового ОСНП 2025(57051,95* 0,1150), та обмеження пенсії максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, м. Львів, 79016, 10; код ЄДРПОУ 13814885), здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026-суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2022; з 01.02.2023 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21027- суд від 27.08.2024 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.01.2023, виходячи з 89 % грошового забезпечення, з врахуванням індексації пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 (індексація базового ОСНП 2024(55551,95*0,0796), та індексації пенсії з 01.03.2025 відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (індексація базового ОСНП 2025(57051,95* 0,1150), без обмеження пенсії максимальним розміром.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.02.2022 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026-суд від 27.08.2024 та з 01.02.2023 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21027-суд від 27.08.2024, виходячи з 89% відсоткового значення розміру пенсії сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 07.07.2025.
Як встановлено із комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом було виготовлено виконавчий лист у справі, який видано 16 липня 2025 року.
06.04.2026 позивач звернувся до суду із заявою, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплаченої доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 у розмірі 613 395,02 грн.(шістсот тринадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 02 коп).
Ухвалою від 07.04.2026 призначено судове засідання для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії на 15 квітня 2026 року.
Представник відповідача 13.04.2026 подала заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у яких зазначила, що одним із принципів бюджетної системи України, що визначений Бюджетним кодексом України, є його збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень. Головним управлінням в межах наданої компетенції проведений комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішення суду у справі № 380/3826/25, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовими рішеннями, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та відповідно до бюджетного фінансування. Отже, з метою виконання рішення суду у справі, Головним управлінням здійснено конкретні дії - перерахунок пенсії, щомісячна виплата пенсії з урахуванням судового рішення, нарахування суми доплати, включення такої доплати до відповідного реєстру, а також розпочато виплату заборгованості.
Позивач 15.04.2026 подав відповідь на заперечення відповідача, у якій зазначив, що метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень. Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
Суд, з врахуванням клопотання позивача та думки представника відповідача, на підставі п.9 ст. 205, ч. 4 ст. 250 КАС України вирішив розглянути заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення у порядку письмового провадження. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
При розгляді заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд виходить із таких підстав та мотивів.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (див. також пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої та третьої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Водночас суд, аналізуючи положення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Зміна способу і порядку виконання суднового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Позивач у своїй заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду зазначає, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що підставою для застосування відповідної зміни способу і порядку є умисне невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду щодо нарахування позивачу пенсії.
Судом встановлено з матеріалів справи, що на виконання рішення суду від 04.06.2025 у справі №380/3826/25 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 по 31.07.2025. Сума доплати пенсії за вказаний період становить 613 395,02 грн. Недоплачена сума пенсії не була виплачена позивачеві у зв'язку із відсутністю надходжень із Державного бюджету України.
В контексті доводів позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду суд зазначає, що при розгляді справи та ухвалення рішення судом не здійснювався розрахунок суми заборгованості у перерахованому розмірі. Предметом спору у справі №380/3826/25 був перерахунок пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/21026-суд від 27.08.2024 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи з 89% відсоткового значення розміру пенсії та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках, а фактичне виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов'язання виплатити позивачу пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча за певних умов (належне фінансування).
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.08.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 13.10.2021 у справах №360/4708/20 та №360/4705/20, згідно з яким, невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-475а14.
Суд також зазначає, що зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є неправомірною.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-394а14 та у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а.
Також Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а (755/10524/17) дійшов висновку, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде зміною рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 зазначено, що стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоди необмеженій кількості осіб.
Суд також зазначає, що правове регулювання правовідносин щодо зміни способу і порядку виконання такого судового рішення зазнали змін внаслідок прийняття Закону № 4094-IX від 21.11.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень». Суд зауважує, що вказаний закон насамперед спрямований на удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, що однозначно вбачається з його назви, підтверджується змістом і спрямованістю.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 КАС України.
Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Тобто на переконання суду, можливість встановити (не) виконання судового рішення лежить в площині судового контролю за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.
Відтак, саме відповідно до положень ч.3 ст. 382-3. КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, суд може розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Однак із заявою про встановлення судового контролю позивач не звертався, обставини та причини невиконання судового рішення судом не досліджувалися, правильність нарахування позивачу заборгованості не перевірялася.
З матеріалів заяви також вбачається, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.07.2025 було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду, проте доказів вчинення будь-яких інших дій з боку органу державної виконавчої служби з метою забезпечення виконання рішення суду позивачем не подано.
Суд звертає увагу на те, що у заяві про зміну способу чи порядку виконання рішення суду не вказано, які обставини ускладнюють виконання останнього, враховуючи, що пенсійний орган не відмовляється виконувати рішення.
Поряд з тим, заявник не надав суду доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі.
Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань, адже мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Водночас питання повного виконання та заходів, які підлягають вжиттю для такого, повинні розглядатися в порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 КАС України.
При цьому суд враховує те, що право особи на здійснення виплати перерахованої пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, що не було встановлено судом за наслідком розгляду заяви позивача.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у спірному випадку не буде ефективним способом захисту прав позивача на отримання перерахованих сум пенсій, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань, а тому заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 378 КАС України, суд, -
у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №380/3826/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України.
Суддя Чаплик І.Д.