15 квітня 2026 року Справа №320/40177/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аі Бі Джі" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аі Бі Джі" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100060/2023/000068/2 від 15.09.2023.
В обґрунтування позову позивач вказує, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Київською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Київською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
У відповіді на відзив позивач наполягав на протиправності спірного рішення, необґрунтованості витребовування документів за наслідками спрацювання АСАУР.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує на обов'язковість застосування митницею АСАУР, митниця мала право на уточнення митної вартості та направлення запиту щодо надання підтверджуючих документів.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, позиції та доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
14.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аі Бі Джі» до Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UА100060422568U6.
Згідно цієї МД заявлені до митного оформлення в режимі імпорт товари:
- Товар № 1: дошка із деревинно-полімерного композиту (ДПК), виготовленого з 55% відбірного деревного борошна і 40% чистого ПВХ, 5 % сировини складають домішки, терасна дошка WPC 3D Grain Decking різних розмірів і кольорів всього 4102 шт, 1717,28 кв.м, 40720,4 кг;
- дошка облицювальна із деревинно-полімерного композиту (ДПК) для зовнішнього використання WPC Co-extrusion Cladding всього 1200 шт, 696 кв.м, 10176 кг; торгівельна марка: ANHUI CHERIGAL GLOBAL TRADE CO., LTD, виробник: "ANHUI CHERIGAL GLOBAL TRADE CO., LTD", країна виробництва: Китай, загальною вагою 50 896,40 кг.
Задекларовані товари поставлено на адресу позивача на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № SBDLPOL0123 від 11.05.2023, який укладений з ANHUI CHERIGAL GLOBAL TRADE CO. LTD. (Dayang Town, Luyang District, Hefei, Anhui, Китай) на підставі товаросупровідних документів: доповнення до Контракту № SBDLPOL0123 від 11.05.2023; додаткова угода до Контракту №1 від 29.05.2023; рахунок-фактура (інвойс) № SBDLPOL0123 від 20.06.2023; пакувальний лист б/н від 20.06.2023; рахунок-проформа № BDLPOL0223 від 16.05.2023; коносамент № ZJSM23060824 від 28.06.2023; накладна УМВС № 31500521 від 28.08.2023; накладна УМВС № 31500548 від 28.08.2023; супровідний документ Т1 № 23PL322080NU63Е8R6 від 18/08.2023; супровідний документ Т1 № 23PL322080NU63E8S4 від 18.08.2023; сертифікат про походження товару № 23С400000691/00002 від 28.06.2023.
Разом з МД на підтвердження митної вартості товарів подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № SBDLPOL0123 від 11.05.2023; доповнення до Контракту № SBDLPOL0123 від 11.05.2023 з перекладом; додаткова угода до Контракту №1 від 29.05.2023; рахунок фактура (інвойс) № BDLPOL0223 від 20.06.2023; рахунок-проформа № BDLPOL0223 від 16.05.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті № 22 від 12.05.2023 року, № 24 від 19.05.2023 року, № 25 від 29.05.2023 року, № 30 від 14.06.2023 року; договір транспортного експедирування № 3005/2018 від 30.05.2018 року; рахунки на оплату за перевезення № 332 від 31.07.2023, № 333 від 31.07.2023, № 367 від 11.08.2023, №368 від 11.08.2023, №369 від 11.08.2023, №370 від 11.08.2023; платіжні інструкції про оплату транспортних послуг № 4274 від 31.07.2023, №4275 від 31.07.2023, №4444 від 11.09.2023, №4445 від 11.09.2023, №4447 від 11.09.2023, №4448 від 11.09.2023; довідки про транспортні витрати № OL01413-1 від 11.08.2023 та № OL01413-2 від 11.08.2023; заявка на перевезення № 12 від 15.05.2023 року.
Додатково, в порядку ч. 6 ст. 53 МК України, декларантом подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновок судового експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження 23/1/479 від 11.09.2023; митну декларацію країни відправника № 223120230002118314 від 23.06.2023 та № 223120230002118316 від 23.06.2023 з перекладом; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.05.2023; лист роз'яснення б/н від 15.09.2023 року.
За результатами розгляду поданих документів, митницею 15.09.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2023/000068/2.
Вважаючи спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товару протиправним, ТОВ "Аі Бі Джі" звернулося з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - МК України) визначає, зокрема:
- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( стаття 49 МК України);
- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації ( частина друга статті 52 МК України);
- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення ( стаття 53 МК України);
- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України;
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком) (частина третя статті 53 МК України);
- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина п'ята - шоста статті 53 МК України);
- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1 та 2 частини п'ятої статті 54 МК України);
- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України);
- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України);
- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України);
- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (частина восьма статті 55 МК України);
- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу (частини перша-четверта статті 57 МК України);
- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частини 5-6 статті 57 МК України);
- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України);
- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта - п'ята статті 58 МК України).
З аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо вказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Спірність питання полягає у правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів у зв'язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, та не спростуванням у додатково поданих документах розбіжностей.
Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваного рішення № UA100060/2023/000068/2 від 15.09.2023, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.
Першою підставою, на думку митниці, для витребування додаткових документів стало невідповідність оплати за Товар умовам Контракту. В спірному рішенні зазначено: « 1) згідно інформації, зазначеної у комерційних документах формою оплати за товар є 100% передоплата. Загальна сума контракту становить 28933,8 дол. США. У свою чергу декларантом надано банківські платіжні документи щодо здійснення оплати по даному контракту на суму 61377,41 дол. США».
Проте, суд не може погодитись з такими твердженнями митниці, зважаючи на таке.
Суд звертає увагу, що Контрактом не передбачена 100% передплата, ст. 3 Контракту передбачає лише 30% передплату. Інша частини вартості Товару 70% оплачується перед відправкою Товар.
Також, вартість Контракту згідно додаткової угоди №1, яка була укладена 29.05.2023 року становить вартість всіх інвойсів.
Позивачем були подані до митного оформлення даної партії товарів платіжні інструкції в іноземній валюті: № 22 від 12.05.2023 року на суму 7 861,44 доларів США; № 24 від 19.05.2023 року на суму 14 929,31 доларів США; № 25 від 29.05.2023 року на суму 16 792,36 доларів США; № 30 від 14.06.2023 року на суму 44 585,05 доларів США на загальну суму 84 168,16 доларів США.
Слід зазначити, що вказане не свідчить про наявність розбіжностей в документах, які дають право митниці витребувати додаткові документи та коригувати митну вартість товарів.
Так, дійсно вартість товарів за №23UA100060422734U5 становить 55 234,36 доларів США та визначена Контрактом, рахунком-проформою, інвойсом.
За даним Контрактом позивачем було придбано дві партії товарів за проформами № BDLPOL0123 від 11.05.2023 року (на суму 28 933,80 доларів США) та № BDLPOL0223 від 16.05.2023 року (на суму 55 234,36 доларів США).
Оплата за цю партію Товару була проведена 29.05.2023 року на суму 16 792,36 доларів США та 14.06.2023 року на суму 44 585,05 доларів США, що у сумі склало 55 234,36 доларів США, а остаточна оплата проведена 14.06.2023 року.
14.06.2023 року платіжною інструкцією в іноземній валюті № 30 на суму 44 585,05 доларів США було здійснене остаточну оплату за дану партію товару по проформі № BDLPOL0223 від 16.05.2023 року у сумі 38 442 доларів США та остаточну оплату по другій партії товару проформа № BDLPOL0123 від 11.05.2023 року у сумі 6 143,05 доларів США (в цій платіжній інструкції № 30 вказано обидві проформи).
Передплату по другій партії товару проформа № BDLPOL0223 від 16.05.2023 року було проведено 29.05.2023 року на суму 16 792,36 доларів США (платіжна інструкція № 25).
Загальна вартість товарів за двома проформами № BDLPOL0123 від 11.05.2023 року (28 933,80 доларів США) та № BDLPOL0223 від 16.05.2023 року (55 234,36 доларів США) становить 84 168,16 доларів США, що повністю відповідає оплаченій сумі за платіжними інструкціями.
Окремо слід зазначити, що поставка першої парті товару по Контракт вартістю 28 933,80 доларів США була погоджена 11.05.2023 року разом з підписанням Контракту та виставлено рахунок-проформу № BDLPOL0123 від 11.05.2023 року. В цьому Контракті був вказаний перелік товарів та їх ціни. У подальшому Сторони погодили поставку другої партії товару вартістю 55 234,36 доларів США про, що була підписана додаткова угода № 1 до Контракту де було зазначено, що загальна сума Контракту складає вартість всіх інвойсів, та доповнення до контракту № BDLPOL0123 від 16.05.2023 року, в якому вказано перелік товарів.
Недотримання позивачем умов Контракту стосовно строків оплати ніяким чином не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості Товару на наявність розбіжностей, адже вартість Товару підтверджується Контрактом, інвойсом, проформою, специфікацією до проформи та прайс-листом де визначено вартість за одиницю товару в кілограмах, штуках та метрах квадратних. Дані у всіх цих документах повністю співпадають.
Отже, ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.
Відтак, в цій частині повідомлення митниці та рішення не є обґрунтованими.
Щодо подання декларації країни відправлення, суд вказує на таке.
У повідомленні митниця зазначає, що декларація країни відправлення подана без дотримання вимог ст. 254 МК України.
Разом з тим, не зовсім зрозуміло як ця обставина впливає на правильність визначення митної вартості Товарів та чому, на думку митниці, є розбіжність, яка впливає на правильність визначення митної вартості.
Статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Проте, в повідомленні не вказано які саме дані в МД необхідно перевірити за допомогою цих декларації країни відправлення та чи є взагалі необхідність такої перевірки.
Декларація країни відправлення є додатковим документом на підставі якого митний орган за наявності розбіжностей в основних документах, перевіряє митну вартість товарів.
Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості Товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості Товарів.
Подання декларації країни відправлення для позивача не є обов'язковою вимогою. Така декларація була подана довідково для митного органу для підтвердження вартості Товарів поряд з основними документами.
Як вже зазначалось, підставою для витребування додаткових документів є наявність в поданих документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, невиконання умов ст. 254 МК України не є розбіжність або іншою підставою для витребування додаткових документів в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України.
Також, варто зауважити, що митна декларація країни відправлення поряд з основними документами повністю підтверджує вартість Товарів. В ній міститься посилання на товаросупровідні документи, що були подані позивачем до митного оформлення та зазначено вартість вару, що відповідає іншим документам.
Навіть при наявності розбіжностей в декларації країни відправлення, враховуючи, що це додатковий документ та подається за бажанням або у разі витребування митницею, такі обставини не є підставою для витребування додаткових документів.
Такі положення містить ч. 3 ст. 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:...».
Наявність розбіжностей може бути підставою для витребування додаткових документів лише якщо такі розбіжності містяться в основних документах (ч. 2 ст. 53 МК України), які підтверджують митну вартість.
Позивачем був поданий переклад декларації країни відправлення, що підтверджується і самим рішенням про коригування митної вартості Товару. В рішенні митниця аналізує умови поставки Товару згідно експортної декларації та порівнює їх з іншими документами.
Отже, в цій частині повідомлення митниці та оскаржуване рішення є необґрунтованим.
Що стосується інших підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає таке.
У повідомленні митниці вказано: «в пакеті документів, наданих декларантом присутня транзитна експортна декларація Польщі. У свою чергу у наданих документах відсутні відомості щодо сплати вартості її оформлення. наданий прайс-лист виробника також містить відмінності у ціноутворенні в порівнянні з наданими комерційними документами (ціна за кг та ціна за шт.), у свою чергу наданий висновок судового експерта містить аналіз цін за кг, а не за шт.»
Щодо посилань митного органу на транзитну декларацію Республіки Польщі слід зазначити, що позивачем не здійснювалась окрема оплата оформлення транзитної декларації в Польщі. Вартість її оформлення включена в вартість перевезення, що підтверджується довідками про транспортні витрати.
Стосовно одиниць виміру, за які встановлена ціна в прайс-листі та висновку експерта слід зазначити, що ціна Товару у всіх поданих документах по кожній з одиниці виміру є тотожною та не впливає на загальну вартість Товару.
Отже дані обставини не свідчать про наявність підстав для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Як зазначено вище, відповідачем 15.09.2023 року з порушенням вимог ст. 53, 54, 55 МК України винесено рішення про коригування митної вартості № UA100060/2023/000068/2.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
-надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Тобто на думку митниці в поданих документах містяться розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості Товарів, на вимогу про витребування додаткові документи не були подані, а тому не можна підтвердити митну вартість за основним методом і є підстави винесення рішення про коригування митної вартості.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неподання декларантом додаткових документів не заслуговують на увагу, а також не є підставою для відмови у визнанні митної вартості визначеної декларантом в силу положень до ч. 6 ст. 54 МК України.
Ця частина ст. 54 МК України містить виключний перелік підстав за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, який не містить такої підстави як неподання витребуваних документів.
Подібні висновки також викладені в п. 3.5. Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.
Також, в оскаржуваному рішенні митниця зазначає: « 1) декларантом у якості додаткового документа надано той самий зовнішньоекономічний контракт від того ж самого числа і під тим самим номером, що надавався до митного оформлення (№ SBDLPOL0123 від 11.05.2023), але з іншою сумою договору та іншим асортиментом товару. Таким чином, ставиться під сумнів автентичність наданих контрактів».
Позивачем в якості додаткового документа було подано доповнення до Контракту з номером №SBDLPOL0123 від 16.05.2023 року, ці документи підписані різними датами та не є різними версіями Контракту.
Цим доповнення до вже існуючого Контракту сторони погодили відправку другою партії товарів на суму 55 234,36 доларів США. Того ж дня була погоджена рахунок-проформа № BDLPOL0223 від 16.05.2023 року та 20.05.2023 року виставлено інвойс № BDLPOL0223.
29.05.2023 року для врегулювання вартості загальної вартості Контракту сторони додатковою угодою № 1 внесли зміни до Контракту, в яких заначили, що сума Контракту складається з інвойсів, які є невід'ємною частиною Контракту.
Отже, подане позивачем доповнення до Контракту не є тим самим зовнішньоекономічним контрактом, як про це зазначає митниця, а є доповненням Контракту про погодження відправки наступної партії товару.
Ще однією підставою для коригування митної вартості Товарів, на думку митниці, є те, що до митного оформлення не були подані транспортні документи щодо перевезення товару автотранспортом.
В рішенні митниця зазначає: «Згідно наданої заявки на перевезення № 12 до договору на перевезення від 30.05.2018 № 3005\2018 до загальної суми перевезення не включені такі витрати, що згідно заявки оплачуються окремо: додаткове зберігання в порту та демереджу;».
Стосовно автоперевезення слід зазначити, що в заявці № 12 зазначено попередньо узгоджену ціну перевезення. Відносно автоперевезення вказано, що вартість є орієнтовною та буде переглянута після прибуття товару в порт призначення.
Згідно заявки № 12 перевезення автотранспортом передбачалось на території порту Гданськ від місця вивантаження з судна до місця завантаження на залізничний транспорт.
Проте, після доставки Товару в порт Гданськ необхідність в автоперевезенні відпала у зв'язую з тим, що Товар був доставлений до причалу з можливістю перевантажити товар одразу на залізничний транспорт.
Вартість автоперевезення була включена в розрахунок в заявці у зв'язку з тим, що на момент оформлення заявки неможливо встановити до якого причалу прибуде судно з товаром, а тому неможливо визначити чи буде необхідність в автоперевезенні територією порту, та яка буде вартість такого перевезення у разі його необхідності.
Відповідно автоперевезення товару не здійснювалось і дана сума не включена в вартість перевезення.
Щодо додаткових витрат слід вказати, що будь-які інші додаткові витрат пов'язаних з транспортуванням товару, які не включені в вартість перевезення товару згідно рахунків перевізника позивачем не були понесені.
Твердження про наявність таких витрат є лише припущенням митниці не підтверджене жодним доказом.
Також відсутність у заявці № 12 місця доставки Товару також є абсолютно хибним твердження митниці. Місце доставки визначено як в заявці так і в рахунках на оплату витрат на транспортування. Крім того місце доставки Товару ніяким чином не впливає на вартість перевезення у зв'язку з тим, що до митної вартості Товару включаються витрати на його перевезення до митного кордону України.
Відповідно в цій частині рішення митного органу також є необґрунтованим.
Також, в оскаржуваному рішенні заначено: «в наданому перекладі експортної декларації відсутні відомості щодо отримувача товарів, а також відомості щодо контракту.
Також, зазначений у експортній МД порт відправлення (Яншань) не відповідає інформації, зазначеної у товаросупровідних документах (Шанхай). Назва відправника також не відповідає товаро-супровідним документам».
Як зазначено вище, декларація країни відправлення є додатковим документом на підставі якого митний орган за наявності розбіжностей в основних документах, перевіряє митну вартість товарів.
Позивачем були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості Товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи містять всі необхідні відомості для підтвердження складових частин митної вартості Товарів.
Також експортна декларація містить опис Товару, який відповідає заявленому, в ній міститься вага, кількість та ціна Товару, номер контейнера, номер коносамента. Усі вказані дані відповідають відомостям, які наведені в інших документах та заявлені до митного оформлення позивачем.
Графи з інформацією про отримувача та номер контракту не передбачені в цій експортній декларації.
Стосовно інформації про порт відправки варто вказати, що порт «Яншань» є глибоководною частиною порту «Шанхай», ця інформація є відкритою та загальновідомою.
Отже, ці обставини ніяким чином не впливають на правильність визначення митної вартості Товару, а рішення в цій частині є необґрунтованим та протиправним.
Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.
Як зазначалось вище, частинами 1 та 2 статі 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).
У цій справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, відповідач не обґрунтував яким чином витребувані митним органом документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача (за наявності) додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 64 МК України у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT)- за резервним методом.
Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості: такого товару є більшим та становить 1,94 дол. США/кг (МД від 27.02.2023 № UA100320/2023/4008), ніж заявлена декларантом.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).
Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
При цьому, суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Суд зазначає, що сам факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) є лише рекомендацією для посадової особи митного органу здійснити більш поглиблену перевірку документів. Спрацювання профілю ризику не є доказом порушення митних правил декларантом і не може бути самостійною та безумовною підставою для коригування митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару порівняно з рівнем митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення за ціною договору.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20.
Отже, відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA100060/2023/000068/2 від 15.09.2023, а тому підлягає скасуванню.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у загальному розмірі 6666,39 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці.
Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100060/2023/000068/2 від 15.09.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аі Бі Джі" (адреса: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 29, код ЄДРПОУ 33059648) понесені ним судові витрати у розмірі 6 666,39 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят шість гривні тридцять дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.