16 квітня 2026 рокуСправа № 160/28715/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України та представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 160/28715/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 03.11.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 залучено Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України до участі у справі №160/28715/25 як третього відповідача; розгляд адміністративної справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.02.2026.
Цією ж ухвалою надано відповідачам строк п'ятнадцять днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву; та витребувано у відповідачів докази по справі та запропоновано позивачу надати суду копії військового квитка та довідку ОК-7 за період з 01.12.2015 по 11.09.2025.
До суду надійшли клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України та клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом. В обґрунтування яких представники відповідачів зазначають, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить залишити позов без розгляду.
Суд зауважує, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
З поданих заяв вбачається, що представники відповідачів у своїх клопотаннях посилаються на п. 8 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1-2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX чинній з 19.07.2022 року працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд зазначає, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд в постанові від 25.01.2024 року у справі № 520/8343/22 зауважив про поширення дії ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
В свою чергу, приписами ч.3, 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд в постанові від 18.01.2024 року у справі № 240/5105/23, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, зазначив, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Згідно ч.1 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У рішенні від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
З урахуванням зазначеного, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі № 260/3564/22 дійшов висновку, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11.09.2025 року, тобто спірні правовідносини виникли як до так і після 19 липня 2022 року, тому до них підлягають частковому застосуванню положення Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX.
Разом з цим, 12 грудня 2025 року Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025, згідно якого суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважать, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 на підставі приписів статті 240 КАС України суд не вбачає, відтак клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України та представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Генерального штабу Збройних Сил України та представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Сліпець