15 квітня 2026 рокуСправа №160/21344/25
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (вч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
установив:
23 липня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною та скасувати відмову командира ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ, ЄДРПОУ НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 , про те, що я ОСОБА_1 не вхожу до складу осіб з виплат грошового забезпечення згідно до зазначених вище повідомлень.
- зобов'язати командира ІНФОРМАЦІЯ_1 , ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ, ЄДРПОУ НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 відновити виплатити мені - ОСОБА_1 згідно до ЗУ про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовцям, захоплених в полон або зниклих безвісти, щомісячне грошове забезпечення.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправною відмову відповідача у включенні його до складу осіб, яким підлягає виплата грошового забезпечення, оскільки, на переконання позивача, така відмова суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, якою врегульовано порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або зниклих безвісти, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати зазначену відмову протиправною та зобов'язати відповідача відновити нарахування і виплату належного йому грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 31.07.2025 року позовну заяву було залишено без руху.
12.08.2025 року було усунуто недоліки у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2025р. відкрито провадження в цій справі.
08 вересня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
18 вересня 2025 від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - начальника загону) від 20.08.2022 №2575-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення, з 19.08.2022. Наказом начальника загону від 29.01.2024 №72-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 зарахований у розпорядження начальника загону. За результатами проведеного службового розслідування складений висновок службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_2 від 23.02.2024 №03.2/89/24-Вн, згідно якого факт відсутності з 11.01.2024 солдата ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження. Згідно наказу начальника загону від 24.02.2024 №636-АГ «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_2 облікувано, як «безвісно відсутнього військовослужбовця», копії матеріалів службового розслідування направити до ГУНП у Донецькій області. Дійсно, позивач включно по лютий 2025 року отримував належне грошове забезпечення свого батька - ОСОБА_2 , у відповідності до вимог Постанови 884, про що свідчать картки грошового забезпечення за 2024-2025 роки. З березня 2025 року належне грошове забезпечення нараховується та депонується, але не виплачується нікому, про що листом від 13.02.2025 №03.7/3553- 25-Вих повідомлено позивачу. В подальшому, заявою від 04.05.2025 (вх. №М-1551 від 08.05.2025) позивач звернувся з проханням надати пояснення причини невиплати належного його батьку грошового забезпечення. Відповіддю від 11.05.2025 №03.3/М-1551/1634 надане роз'яснення, що у відповідності до вимог пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (в редакції від 02.02.2025) необхідно зокрема надати докази того, що ОСОБА_2 є законним представником ОСОБА_1 , який є його повнолітнім сином. Також, зазначено, що кошти депонуються. Позивачем не надано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 є законним представником повнолітнього сина (позивача) в розумінні положень статей 34, 37, 41, 242 Цивільного кодексу України. Відтак, обов'язкова вимога абзацу 5 пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в ред. Закону від 8 жовтня 2024 року № 3995- ІХ) та Постанови 884 не виконана. Відповідно підстави для нарахування та виплати належного грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 його повнолітньому сину (позивачу) відсутні.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Згідно, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.08.2022 №2575-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення, з 19.08.2022.
Наказом начальника загону від 29.01.2024 №72-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 зарахований у розпорядження начальника загону.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 від 30.01.2024р. №03.2/929-24 позивача повідомлено про те, що його батько ОСОБА_2 зник під час бойового завдання з відбиття збройної агресії рф в районі н.п. Нововодяне Луганської області. Вказане підтверджується висновком службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 23.02.2024р. №03.2/89/24-Ви.
Суд встановив, що позивач включно по лютий 2025 року отримував належне грошове забезпечення свого батька - ОСОБА_2 , у відповідності до вимог Постанови 884, про що свідчать картки грошового забезпечення за 2024-2025 роки. З березня 2025 року належне грошове забезпечення нараховується та депонується, але не виплачується, про що листом від 13.02.2025 №03.7/3553- 25-Вих повідомлено позивачу.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив поновити виплату грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням його батька під час бойових дій.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 11.05.2025р. №03.3/М-1551/1634 повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 09.02.2025) грошове забезпечення виплачується в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 % грошового забезпечення - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець (Довідково. Законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України). Відповідно до змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 і від 14.05.2024 №550, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 №449, до заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи: копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України; копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків (картка платника податків); копія документа, що підтверджує: - призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці; копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення; інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі. Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 3 огляду на зазначене, оскільки в НОМЕР_5 прикордонному загоні відсутні документи, які підтверджують призначення військовослужбовця Вашим опікуном, станом на дату розгляду Вашої заяви, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім?ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (в редакції від 02.02.2025), суми коштів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру і одноразові види грошового забезпечення, а також додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, що належать до виплати безвісно відсутньому солдату ОСОБА_3 , після здійснення встановлених законом відрахувань в розмірі 100 % перераховується на депонентський рахунок прикордонного загону на користь ОСОБА_4 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (в редакції до 01 лютого 2025 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Аналогічні приписи містив пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.
Зокрема, право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Отже, до 01 лютого 2025 року повнолітні діти зниклого безвісти військовослужбовця набували право на виплату його грошового забезпечення за умови: 1) відсутності дружини та 2) спільного проживання з ним.
01 лютого 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 8 жовтня 2024 року № 3995-ІХ, яким пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:
"6. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).
Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець.
Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення".
Постановою Кабінеті Міністрів України від 15.04.2025 №449 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 і від 14 травня 2024 року №550» Постанову №884 викладено у новій редакції.
Відповідно до пункту 6 Постанови №884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449) Виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
Отже, з 01 лютого 2025 року повнолітні діти набувають право на виплату до 20% грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця за умови:
1) відсутності особистого розпорядження;
2) відсутності першої черги виплат;
3) військовослужбовець є законним представником таких повнолітніх дітей.
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що зниклий безвісти військовослужбовець є його законним представником, відтак право на виплату позивач не набув.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено в нарахуванні та виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 246-247, 249, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (вч НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко