16 квітня 2026 рокуСправа №160/37243/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 у відмові розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його звільнення із лав ЗСУ у запас, через сімейні обставини на підставі пункт 3, частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі пункту 3, частини 12, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та звільнити військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі пункту 3, частини 12, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має на утриманні трьох неповнолітніх дітей від шлюбу з ОСОБА_3 . З огляду на це позивач звернувся з рапортом до відповідача з проханням звільнити його з військової служби у запас через сімейні обставини на підставі пункту 3, частини 12, статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Однак, після направлення вищезазначеного рапорту позивача досі не звільнено з військової служби, а результати розгляду його рапорту невідомі. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.11.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти вимог викладених у позові, та окрім іншого зазначив, що відносно позивача було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та обставин відсутності на військовій службі в умовах воєнного стану командира міномета 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 . Службовим розслідуванням встановлено, що командир міномета 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 внаслідок низької дисциплінованості, нехтуючи законодавством України, в умовах воєнного стану та без поважних причин самовільно залишив військову частину та перестав виконувати службові обов'язки з 03 липня 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 року витребувано:
1. від Військової частини НОМЕР_1 :
- відомості про факт отримання та результат опрацювання рапорта ОСОБА_1 від 26.10.2025 року.
2. від ОСОБА_1 :
- доказів направлення рапорту від 26.10.2025 року Військовій частині НОМЕР_1 (фіскальний чек в належному вигляді, опис вкладень).
Для надання вказаних документів судом було встановлено 5-денний строк з дня отримання ухвали.
Копія ухвали від 02.04.2026 року отримана відповідачем та представником позивача в системі «Електронний суд» 03.04.2026 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа.
06.04.2026 року на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2026 року відповідачем подано заяву де зазначено, що станом на 06.04.2026 рік жодного рапорта, від ОСОБА_1 (с. Софіївка, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53100, РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення не надходило.
Станом на 16.04.2026 позивачем вимоги ухвали суду від 02.04.2026 року не виконано.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей від шлюбу з ОСОБА_3 :
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 .
У зв'язку із чим, не бажаючи продовжувати військову службу за сімейними обставинами, 26.10.2025 року позивачем підготовано рапорт про звільнення до командира військової частини НОМЕР_1 на підставі 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»
Відповідь військової частини НОМЕР_1 на рапорт позивача від 26.10.2025 року в матеріалах справи не міститься.
Оскільки вказаний рапорт не був розглянутий відповідачем та рішення щодо позивача не прийнято, вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008(далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 (далі Порядок 531), набрав чинності 08.08.2024 року, та не містить жодних перехідних та/або прикінцевих положень стосовно його дії у часі.
Порядок 531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно п. 2 розділу І Наказу «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» від 06.08.2024 №531 встановлено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
В розділі ІІІ Наказу № 531 вказано: У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
У позовній заяві вказано, що з метою врегулювання спору у досудовому порядку до ВЧ НОМЕР_1 було направлено поштовим відправленням адвокатський запит, із долученим рапортом військовослужбовця ОСОБА_1 та копіями документів, як підстави для звільнення.
Проте, до матеріалів справи не надано копію зазначеного адвокатського запиту, доданих до нього документів та доказів його направлення, що не дає суду встановити факт здійснення поштового відправлення.
З листа Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 року №4698/9/1/4596 вбачається, що 10.11.2025 року відповідачем зареєстровано запит стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 з вх.№2110, на що відповідачем було надано відповідь: «Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №1740 «Про результати розслідування» встановлений факт самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем ОСОБА_1 , який на даний час знаходиться в розпорядженні командира частини.»
Таким чином, з листа Військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 року №4698/9/1/4596 також не встановлено факту отримання рапорту про звільнення ОСОБА_1 .
Крім того, 06.04.2026 року на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2026 року відповідачем подано заяву де зазначено, що станом на 06.04.2026 рік жодного рапорта, від ОСОБА_1 (с. Софіївка, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53100, РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення не надходило.
Таким чином, докази отримання відповідачем рапорту від 26.10.2025 року відсутні. Враховуючи вище викладене, суд не може вважати бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 у відмові розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його звільнення із лав ЗСУ у запас, через сімейні обставини на підставі пункт 3, частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років протиправною.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевказане, позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко