про залишення позовної заяви без руху
16 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2617/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Міністерства культури України (далі - Мінкульт України, відповідач), треті особи на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація (далі - Волинська ОДА, третя особа 1), Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області (далі - Виконавчий комітет, третя особа 2) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення у додаток до наказу «Перелік пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток культури України у Волинській області за категорією місцевого значення» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України.
На адресу суду 24.03.2026 надійшов відзив від представника відповідача у якому, серед іншого, зазначалось щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки останній повинен був бути обізнаний, що пам'ятка «Житловий будинок», 1889 р., за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15, занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п.1 ст.32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.570 рішення від 20.09.2011р. за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти росії).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Предметом оскарження у даній справі є наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення у додаток до наказу «Перелік пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток культури України у Волинській області за категорією місцевого значення» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Як убачається з позову ОСОБА_1 звернувся до суду 27.02.2026, що підтверджується відомостями на конверті, у якому позовну заяву було надіслано до суду (арк. спр. 145), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України.
Позивач обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом зазначає, що він дізнався про факт належності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до пам'яток архітектури місцевого значення та відповідно до внесення цього об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України виключно з рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі №140/6349/25, яке отримано ним 30.09.2025 та зобов'язано ОСОБА_2 у місячний строк з дати набрання рішення суду законної сили укласти з Володимирською районною державною (військовою) адміністрацією охоронний договір на частину, а саме 50/100, житлового будинку - пам'ятку архітектури місцевого значення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
ОСОБА_1 просить суд звернути увагу, що пунктом 5.9 Розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 встановлено, що про занесення до Реєстру МКІП у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який, в свою чергу, у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення, інформує власника пам'ятки або уповноважений(у) ним орган (особу) про прийняте рішення шляхом письмового повідомлення, надісланого рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення за формою, наведеною в додатку 8 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об'єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 5 до цього Порядку.
Судом встановлено, що Міністерство культури та інформаційно політики України підпунктом 1 пунктом 4 наказу від 19.04.2024 №295 зобов'язано Волинську обласну військову адміністрацію проінформувати власників пам'яток культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення пам'яток культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
На виконання наведеного наказу Волинська обласна військова адміністрація листом від 30.04.2024 №3634/02.1-22/2-24 зобов'язала районні військові адміністрації проінформувати власників об'єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (арк. спр. 240).
Посадовою особою органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об'єкта оформлено повідомлення щодо занесення до Реєстру нерухомого об'єкта культурної спадщини, зареєстрованого в журналі обліку видачі повідомлень про статус нерухомого об'єкта культурної спадщини за №7 від 03.05.2024 щодо об'єкта культурної спадщини «Житловий будинок, 1889р.», розташований у АДРЕСА_1 (арк. спр. 242).
Володимирська районна військова адміністрація листом від 06.05.2024 №967/37/2-24 зобов'язала Володимирського міського голову проінформувати власників об'єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України з додатком вказаного повідомлення (арк. спр. 241).
Володимирська міська рада листом від 15.05.2024 № 1329/1.17/2-24 проінформувала Володимирську районну державну адміністрацію про вручення Повідомлення щодо занесення до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини (лист додається). «Житловий будинок, 1889р.» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вручено повідомлення ОСОБА_3 (арк. спр. 243). Як зазначає представник Волинської ОДА, Васьковський В. Ф. за даною адресою 14.05.2024 був відсутній.
Суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 було офіційно опубліковано на вебсайті Міністерства культури України (https://mincult.gov.ua/wp-content/uploads/2024/04/295-vid-19.04.2024.pdf) та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток культури України у Волинській області за категорією місцевого значення (https://mincult.gov.ua/wp-content/uploads/2026/04/volynska-obl.-misczevogo-stanom-na-30.03.26.pdf).
Разом із тим повідомлення співвласника житлового будинку, а саме ОСОБА_3 підтверджує факт інформування власників пам'ятки, однак відсутність у момент оповіщення позивача за вказаною адресою не свідчить про недотримання відповідачем пункту 5.9 Розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовом в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, враховуючи факт офіційного опублікування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 та внесення відомостей до Державного реєстру нерухомих пам'яток культури України (який є загальнодоступним), а також повідомлення співвласника житлового будинку, а саме ОСОБА_3 (який є сусідом позивача), ОСОБА_1 мав реальну можливість дізнатись про існування оскаржуваного наказу.
На думку суду, поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом шестимісячного строку після винесення та опублікування оскаржуваного наказу ОСОБА_1 не зазначено.
Відповідно до приписів частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом після закінчення строку, установленого абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, а підстави, зазначені у позові щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, чим не виконано приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви.
ОСОБА_1 у цей строк необхідно усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, навести обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні письмові докази на їх підтвердження.
Керуючись статтями 160-161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, навести обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні письмові докази на їх підтвердження - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви в частині позовних вимог у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович