Справа № 601/157/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/92/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
15 квітня 2026 р.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12026216010000016 від 12.01.2026 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Як слідує з матеріалів провадження, СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільської області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026216010000016 від 12.01.2026 р. за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що що громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи квадроциклом «YAMAHA-GRIZZLY», чорного кольору, без реєстраційного номера, рухався по автомобільній дорозі в межах вул. Шевченка, м. Кременець, Тернопільської області, у напрямку від вул. Вишнівецька до вул. Дубенська, м. Кременець. В цей час даною ділянкою автодороги рухалися інші учасники дорожнього руху, серед них, йому назустріч рухався громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, перебував на посаді заступника начальника бази - головного інженера БР та ЗЗЗ військової частини НОМЕР_1 , керуючи автомобілем «MITSUBISHI-L200» р.н. НОМЕР_2 , 2021 року випуску, білого кольору, в салоні якого перебувало троє пасажирів.
Під час руху вказаних транспортних засобів, а саме квадроцикла «YAMAHA-GRIZZLY» та автомобіля «MITSUBISHI-L200» відбулося їх зіткнення в межах проїзної частини дороги вул. Шевченка, м. Кременець, що неподалік торгового центру «DIAMOND PLAZA», який розташований за адресою м. Кременець, вул. Шевченка, 4, Тернопільської області.
Після зіткнення транспортних засобів знайомий ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель
АДРЕСА_2 , який також перебував на місці дорожньо-транспортної пригоди, знаходячись на проїзній частині автодороги загального користування, що проходить в межах вул. Шевченка, м. Кременець, неподалік торгового центру «DIAMOND PLAZA», який розташований за адресою м. Кременець, вул. Шевченка, 4, Тернопільської області, тобто перебуваючи в громадському місці, у присутності сторонніх осіб та інших учасників дорожнього руху, демонструючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки у суспільстві, нехтуючи правилами громадського співжиття та безпекою інших осіб, з надуманого приводу розпочав конфлікт із громадянином ОСОБА_9 , з яким до цієї події знайомий не був, та без будь-якої причини, умисно почав наносили удари кулаками обох рук в різні частини голови ОСОБА_9 , який не застосовував до останнього будь-якої фізичної сили та не розпочинав вказаний конфлікт. Під час цього конфлікту, який відбувався на проїзній частині дороги в межах вул. Шевченка, м. Кременець, був заблокований рух транспортних засобів по вул. Шевченка, в обох напрямках руху. В цей час у ОСОБА_7 раптово, з надуманого приводу,виник умисел на вчинення активних хуліганських дій, а тому ОСОБА_7 приєднався до цього конфлікту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку ОСОБА_7 ,діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою демонстрації своєї переваги, будучи впевненими у своїй безкарності, грубо порушуючи громадський порядок, поводячи себе нахабно, зокрема, нехтуючи нормами моралі та загальноприйнятними правилами поведінки, висловлюючись гучною нецензурною лайкою, з мотивів явної неповаги до суспільства, у вечірню пору доби, діючи з особливою зухвалістю, прагнучи самоствердитися шляхом вчинення активних хуліганських дій, використовуючи формальний привід, на очах у знайомих та інших учасників дорожнього руху, розуміючи підтримку ОСОБА_10 , який розпочав конфлікт та його схвалення, щодо вчинення таких протиправних дій, підійшов до ОСОБА_9 та без будь-якої причини, умисно почав наносити удари кулаками обох рук в ділянку обличчя, зокрема носа ОСОБА_9 , який не застосовував до останнього будь-якої фізичної сили та не розпочинав вказаний конфлікт.
Під час вчинення зазначених дій громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_10 діяли спільно (тобто групою осіб), узгоджено та з єдиним умислом, направленим на грубе порушення громадського порядку, при цьому,поводилися зухвало та агресивно у громадському місці (по вул. Шевченка, м. Кременець, неподалік торгового центру «DIAMOND PLAZA»), голосно кричали, висловлювалися нецензурною лайкою, не реагували на зауваження оточуючих та не припиняли протиправних дій, продовжуючи побиття потерпілого ОСОБА_9 безпосередньо на проїзній частині дороги, створюючи реальну небезпеку для інших учасників дорожнього руху.
Внаслідок таких протиправних дій громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ,рух транспортних засобів на вказаній ділянці дороги був фактично заблокований, утворився затор транспортних засобів в обох напрямках руху, що призвело до істотного порушення громадського порядку, громадського спокою та нормального функціонування дорожнього руху на вул. Шевченка в м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області.
В ході вчинення таких протиправних дій ОСОБА_7 , спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа із ушкодженням м'яких тканин, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад днів, але не більше як три тижні (21 день).
Окрім цього протиправними хуліганськими діями ОСОБА_7 , який діяв у групі з ОСОБА_10 , було порушено громадський порядок та рух транспорту, внаслідок спричинення затору в дорожньому русі, а також заподіяно шкоду особистим правам та інтересам потерпілого ОСОБА_9 , наданим йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.
Враховуючи викладене, ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, що вчинене групою осіб.
В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду від 18.03.2026 року незаконною та необґрунтованою, а висновки суду першої інстанції такими, що зроблені внаслідок неправильного тлумачення та застосування норм кримінального процесуального закону та норм матеріального права, а також внаслідок неповного з'ясування обставин кримінального провадже6ння.
Вказує, що висновок суду, що у кримінальному провадженні завершено досудове розслідування, не відповідає фактичним обставинам справи кримінального провадження та суперечить нормам процесуального права.
Також зазначає, що виконання вимог ст. 290 КПК України унеможливлює завершенню досудового розслідування.
На думку апелянта, висновок суду, що в клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу не зазначено виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження суперечить нормам процесуального права.
Також вказує, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому дій.
Зазначає, що у клопотанні прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту містить належне мотивування щодо: існування ризиків; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Звертає увагу, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Стверджує що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились і повністю узгоджуються із приписами ст. 183 КПК України.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року, та ухвалити нову ухвалу якою продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 на строк 60 діб.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і просить скасувати ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року та ухвалити нову ухвалу якою продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 на строк 60 діб до 18 травня 2026 року; підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які вважають ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПК України.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_7 та наявності ризиків, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом з тим, відмовляючи у клопотанні заступника керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026216010000016 від 12 січня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що в клопотанні не зазначено виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під домашнім арештом та виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також не доведено, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного під домашнім арештом.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя помилково прийшов до висновку, що стороною обвинувачення в клопотанні не зазначено та не доведено продовження існування ризиків, що вони не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують утримання особи під домашнім арештом.
Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд повинен враховувати всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, і в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, щоб прийняти рішення про вид запобіжного заходу, який слід обрати підозрюваному, суд повинен взяти до уваги, крім ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, розмір майнової шкоди, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи в продовженні строку раніше обраного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя належним чином не врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який за класифікацією згідно ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачено покарання обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Таким чином, беручи до уваги наявність вищезазначених ризиків; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим; наслідки, що настали внаслідок вчинення інкримінованих йому дій, суд вважає, що продовжують існувати підстави для продовження строку раніше обраного до підозрюваного запобіжного заходу, що зможе забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначеним статтею 177 КПК України.
Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок слідчого судді щодо завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.219 КПК України, 21 січня 2026 року.
22 січня 2026 року слідчим суддею Кременецького районного суду Тернопільської області обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
13 березня 2026 прокурор звернувся до слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 .
Того ж дня слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_11 повідомлено ОСОБА_7 про зміну раніше повідомленої підозри.
Також 13 березня 2026 р. в порядку ст.290 Кпк України сторонам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування та здійснено відкриття матеріалів досудового розслідування.
Досудове розслідування - це початкова стадія кримінального провадження, яка розпочинається з внесення даних до ЄРДР і завершується, відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КПК України, якою регламентовані загальні положення закінчення досудового розслідування, зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
На час звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 жодної із вищевказаних дій, визначених п.2 ч.1 ст.283 КПК України, вчинено не було.
Доводи сторони захисту про те, що після повідомлення ОСОБА_7 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, виходячи з того що 13 березня 2026 р. захист повідомив прокурора про відмову з ознайомленням із матеріалами провадження, відкритими в порядку ст.290 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими.
Відповідно до ч.9 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Проте повідомлення такого змісту сторони захисту в матеріалах провадження відсутнє.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на висновок щодо застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК України, який викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20 (провадження № 51-4684кмо21), за змістом якого відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК України (в редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX) не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.
Верховний Суд у вказаній постанові також вказав, що день направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.
Відтак, висновок суду першої інстанції про завершення досудового розслідування, на час звернення прокурора з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , є невмотивований і належним чином не аргументований.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , слідчий суддя не в повній мірі оцінив тяжкість інкримінованого йому правопорушення, ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 та його особу, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про що обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі прокурор.
Як наслідок, слідчий суддя своїм рішенням не забезпечив впевненості у належній процесуальній поведінці ОСОБА_7 , у зв'язку з чим ухвала слідчого судді, відповідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової, якою слід задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України.
Поряд з цим, враховуючи, що ОСОБА_7 є студентом денної форми навчання Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії, про що свідчать долучені до матеріалів провадження документальні докази, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_7 слід визначити не цілодобовий, а у нічний період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 р. відносно ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника керівника Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026216010000016 від 12 січня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати на першу вимогу за викликом до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких буде знаходитися кримінальне провадження про його підозру чи обвинувачення;
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за винятком необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги
Встановити строк дії ухвали до 18 травня 2026 року
Ухвала є остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді