Справа № 607/7226/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/115/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - застава
15 квітня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №11-сс/817/115/26 за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, -
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді застави задоволено частково, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 гривень з покладенням на нього обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Мотивує скаргу тим, що ухвала слідчого судді не забезпечує досягнення мети запобіжного заходу, не є належним стимулюючим фактором, не гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не попереджає ризики, визначені ст. 177 КПК України.
Вказує на наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує, та невідворотність кримінальної відповідальності; знищення, приховування або спотворення будь-яких речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний має зв'язки з іншими учасниками кримінального провадження, з якими узгоджував спільні дії; незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні з метою узгодження показань та уникнення кримінальної відповідальності; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом впливу на його учасників.
Вважає, що слідчий суддя безпідставно не врахував наявність виключних обставин, які дають підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України, а також не надав належної оцінки майновому стану підозрюваного, його фінансовим можливостям, оскільки підозрюваний ОСОБА_10 є співзасновником ОК "ЖБК" "ФІГОЛЬ І ПАРТНЕРИ", а також здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, володіє значною кількістю рухомого та нерухомого майна, у тому числі об?єктами житлової та комерційної нерухомості, а також іншими матеріальними активами, що свідчить про його високий майновий стан та наявність суттєвих фінансових ресурсів. Крім того, в ході досудового розслідування отримано дані, які дають підстави вважати, що в результаті здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та продажу об?єктів нерухомості (квартир, комерційних приміщень, паркомісць) отримано дохід у розмірі понад 40 000 000 грн., що підтверджує його високий майновий стан та платоспроможність. Зазначає що унаслідок інкримінованих йому дій, вчинених у складі групи осіб за попередньою змовою, державі завдано шкоди на суму 28 934 762,40 грн, що свідчить про значний розмір збитків та підвищений ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення.
Посилається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при визначенні розміру застави можуть враховуватись не лише майновий стан особи, а й тяжкість злочину, розмір шкоди та ризики ухилення від правосуддя, а також допускається визначення застави у розмірі, що перевищує наявні активи підозрюваного, якщо це необхідно для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Вважає, що з урахуванням усіх наведених обставин, встановлених ризиків, майнового стану підозрюваного та тяжкості інкримінованого злочину, обґрунтованим та необхідним є визначення застави у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 грн, із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного та його захисника, які щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів справи, слідчою групою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19.08.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021210000000219 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 5 ст. 298, ст. 356 КК України.
01 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 298 КК України, а саме - в умисному незаконному знищенні об'єкту культурно спадщини, вчиненому службовою особою з використанням службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (в редакції Закону України № 2617-VIІІ від 22 листопада 2018). Згідно пред'явленої підозри у результаті узгоджених, умисних та цілеспрямованих дій ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які діяли за попередньою змовою групою осіб, відповідно до єдиного плану, з чітким розподілом ролей та з корисливих мотивів, забезпечено отримання містобудівних умов та обмежень, а також розроблення проектної документації, у якій умисно зазначено недостовірні відомості щодо відсутності розташування земельних ділянок у межах історичного ареалу та інших встановлених обмежень, а також безпідставно занижено клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва до СС1. Вказані дії надали можливість істотно спростити передбачену законодавством процедуру початку будівництва, зокрема шляхом подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю лише повідомлення про початок виконання будівельних робіт, замість отримання відповідного дозволу через уповноважений орган державного архітектурно-будівельного нагляду (ДІАМ), обов'язкового для об'єктів із середніми та значними наслідками (СС2, СС3). Це фактично забезпечило отримання формального дозвільного документа - повідомлення про початок виконання будівельних робіт, який створив видимість законності та надав можливість розпочати і здійснювати земляні та будівельні роботи щодо спорудження багатоквартирного житлового будинку під виглядом реконструкції індивідуальних житлових будинків.
Після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та створення видимості законності будівництва, ОСОБА_11 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, усвідомлюючи, що земельні ділянки за адресою: м. Тернопіль, вул. Над Ставом, 1 та 3 розташовані в межах історичного ареалу міста, а проведення земляних робіт на такій території можливе виключно за умови попереднього проведення археологічних досліджень, здійснення археологічного нагляду та отримання відповідних погоджень проєктної документації уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами охорони культурної спадщини та Міністерством культури України, навесні 2021 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) вступив у перемовини з науковим співробітником ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України ОСОБА_14 щодо організації проведення таких досліджень.
Під час огляду земельних ділянок ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_11 про необхідність обов'язкового проведення археологічних розкопок та здійснення нагляду у зв'язку з наявністю ймовірного культурного шару та можливих археологічних об'єктів. Незважаючи на це, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою уникнення додаткових витрат і обов'язкових процедур погодження, відмовився від укладення договору на проведення археологічних досліджень.
У подальшому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_12 , діючи умисно та усвідомлюючи, що проведення земляних робіт на земельних ділянках, розташованих у межах історичного ареалу м. Тернополя, може призвести до настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді знищення об'єктів культурної спадщини, організувала проведення земляних робіт, досягнувши усної домовленості з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 щодо виконання робіт із вириття котловану за адресою: м. Тернопіль, вул. Над Ставом, 1 та 3.
При цьому безпосередню організацію та керівництво виконанням земляних робіт здійснював ОСОБА_11 , який визначав межі та параметри котловану, здійснював розбивку земельної ділянки, координував дії працівників та контролював процес виконання робіт. Діючи умисно, ОСОБА_11 усвідомлював, що земляні роботи проводяться в межах історичного ареалу міста Тернополя без отримання обов'язкових дозвільних документів, без погодження проєктної документації з уповноваженими органами містобудування та архітектури, органами охорони культурної спадщини та Міністерством культури України, а також без проведення передбачених законом археологічних досліджень.
Унаслідок організованих та проведених із застосуванням спеціальної техніки земляних робіт по викопуванню котлована глибиною 3 метри розмірами 20х25 метрів на земельних ділянках з кадастровими номерами 6110100000:02:021:0025 та 6110100000:02:021:0012 за адресою: м. Тернопіль, вул. Над Ставом, 1 та 3, було знято ґрунтовий покрив та знищено археологічний культурний шар.
Таким чином, узгоджені, умисні та протиправні дії ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вчинені за попередньою змовою групою осіб, у порушення вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення будівельних та земляних робіт у межах історичних ареалів, призвели до пошкодження та фактичного знищення об'єкта культурної спадщини України - археологічного культурного шару XVI-XVIII століття м. Тернополя, чим спричинено державі шкоду на загальну суму 28 934 762,40 грн.
Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя вірно врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 298 КК України, яка не оскаржується сторонами.
Також слідчий суддя прийшов до висновку про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такого. Невідворотність покарання за вказаний злочин вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім того, слідчий суддя визнав доведеним ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, так як ОСОБА_7 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , а також на інших учасників у даному кримінальному провадженні, що вказує на ризик узгодження спільних показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також слідчим суддею правильно визнано доведеним наявність ризику знищення або спотворення будь-якої із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на те що у матеріалах кримінального провадження містяться відомості про те, що ОСОБА_7 , у ході своєї злочинної діяльності підтримував тісні зв'язки з учасниками кримінального провадження, зокрема з ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , та іншими особами, узгоджував з ними спільні злочинні дії. Враховуючи узгодження ОСОБА_7 , своїх дій з вказаними особами є ризик знищення, переховування чи спотворення ним документів, які є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Разом із тим, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування ризику, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у матеріалах клопотання відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про намагання підозрюваного створювати перешкоди досудовому розслідуванню чи судовому розгляду.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, слідчий суддя також врахував обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме, наявні дані про особу ОСОБА_7 , міцність його соціальних зв'язків, те, що він працевлаштований, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, тяжкість злочину, його майновий стан , покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним, вагомість доказів його винуватості у скоєнні інкримінованого йому злочину, обставини інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність прокурором існування вказаних ризиків, що також в апеляції не оспорюється.
Перевіряючи доводи прокурора щодо визначення слідчим суддею розміру застави, який не зможе забезпечити належну процесуальну поведнку підозрюваного колегія суддів виходить з наступного.
Так, слідчий суддя дійшов висновку визначити підозрюваному заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Виходячи з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з цим, ч. 5 ст. 182 КПК України надає можливість у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних відповідно.
Цих вимог закону було дотримано в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя дійшов помилкового висновку, що застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
При визначенні ОСОБА_7 розміру застави з перевищенням встановленої законом межі для тяжких злочинів слідчий суддя врахував те що він, будучи головним архітектором проєкту, розробив проектну документацію із недостовірними відомостями, що дало можливість здійснити незаконне будівництво, яке передбачало проведення земельних робіт у вигляді риття та облаштування котловин та, в результаті узгоджених, умисних та протиправних його дій з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вчинених за попередньою змовою групою осіб, у порушення вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення будівельних та земляних робіт у межах історичних ареалів, пошкоджено та фактичного знищено об'єкт культурної спадщини України - археологічний культурний шар XVI-XVIII століття м. Тернополя, чим спричинено державі шкоду на загальну суму 28 934 762,40 грн., що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки діяння та необхідність визначення застави у розмірі, співмірному з такими обставинами.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_7 має значний майновий стан, здійснює підприємницьку діяльність, володіє рухомим і нерухомим майном, отримує значні доходи, що свідчить про наявність у нього реальних фінансових можливостей для внесення застави у великому розмірі.
З врахуванням того що злочин, у скоєнні якого він підозрюється не відноситься до категорії особливо тяжких, його ролі, яка не є основною, колегія суддів вважає що встановлення застави з огляду на розмір заподіяних збитків створить додатковий тиск на особу та мета запобіжного заходу втратить свою обґрунтованість.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те що визначений слідчим суддею розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та є достатнім для того щоб запобігти настанню існуючих ризиків.
Перевіряючи доводи прокурора про визначення розміру застави у кілька мільйонів , які він обґрунтовує необхідністю відшкодування завданих збитків, колегія суддів виходить з того що таким чином фактично нівелюється сам інститут запобіжного заходу, оскільки вже на початковому етапі кримінального провадження він намагається прив'язати особу до розміру завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід відхилити, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року - про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 194, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави -без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді