Справа № 463/8217/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/3996/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
15 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, приватний нотаріус Волинська Людмила Василівна, про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, приватний нотаріус Волинська Л.В., про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.11.2025 позовну заяву повернуто на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 4844,80 грн та на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху доплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу немайнового характеру та зазначила законного представника, який діє в інтересах неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 .Звертає увагу, що визначити вартість майна та зазначити ціну позову є неможливим, оскільки предметом позову є визнанням права власності на частину об'єкту незавершеного будівництва, позивачка не володіє методикою визначення вартості об'єкта який не є завершений, та не може самостійно визначити його ступеня довершеності щоб встановити ціну. Для проведення таких дій є необхідним звернення до експертів для проведення відповідної оцінки та підготовки експертного висновку, що по тривалості часу становитиме 1-2 місяці, та що перевершує строк наданий в ухвалі суду для усунення недоліків. Вважає, що у даному випадку суд першої інстанції повинен був застосувати положення ч. 2 ст. 176 ЦПК України. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої, п'ятої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Право на судовий захист реалізується особою, зокрема, шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 175 ЦПК України.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав
Згідно частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Процесуальний наслідок недодержання особою вимог, зокрема, статті 177 ЦПК України при зверненні з позовною заявою передбачений частиною першою статті 185 ЦПК України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено їй десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме для: зазначення ціни позову у відповідності до дійсної вартості спірного майна та сплати судового збору за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з ціни позову, та за ставками для позовних вимог немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн та представлення суду оригіналу квитанції про доплату такого (у разі необхідності) та надання доказів на підтвердження чого була визначена ціна позову; зазначення законного представника, який діє в інтересах неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 .
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунула в повній мірі недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 02.10.2025, зокрема, не зазначила ціни позову у відповідності до дійсної вартості спірного майна, не представила доказів на підтвердження чого була визначена ціна позову та не сплатила судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з ціни позову.
Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
При цьому, закон не визначає конкретних доказів, якими має підтверджуватися дійсна вартість майна, на підставі яких має бути визначена ціна позову та відповідно сума судового збору для сплати.
Так, у пункті 24 Постанови Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 910/15316/21 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не зобов'язано позивача проводити актуаліазацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на стадії подання позовної заяви.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.10.2025 ОСОБА_1 доплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу немайнового характеру та зазначила законного представника, який діє в інтересах неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».
Тому, з огляду на положення частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та ч.2 ст. 176 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, мав здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позову при розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України, а не повертати позовну заяву заявнику. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 918/188/21.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з імперативними приписами ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, а не зобов'язувати позивача перераховувати як ціну позову, так і суму належного до сплати судового збору.
Колегія звертає увагу також на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а в подальшому - повернення позовної заяви з підстав, зазначених судом, є таким що не ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 15.04.2026
Головуючий
Судді