Справа № 686/10370/26
Провадження № 1-в/686/122/26
16 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції із засудженим клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Летичів Хмельницького р-ну Хмельницької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого,
про призначення менш суворого покарання,
встановив:
07.04.2026 засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотання про застосування до нього Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 № 3886-ІХ та призначити йому менш суворе покарання.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.04.2026 справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та просив замінити йому від призначене покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи.
Представник місця утримання засудженого - ДУ «Райківецька виправна колонія № 78» у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішення клопотання поклався на думку суду.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані матеріали суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 11 липня 2025 року, більш суворим, яке призначається даним вироком суду, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Згідно мотивувальної частини вказаного вироку ОСОБА_4 у період з 29.05.2025 по 02.06.2025 здійснив таємне викрадення чужого майна загальною вартістю 5711 грн. 23 коп.
Окрім того, вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 10.11.2025 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 за ст.ст. 70 ч. 4, ст. 185 ч. 4 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 3 (місяців) позбавлення волі.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 07.01.2026 вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_4 покарання за ст. 185 ч. 4 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 за ст.ст. 70 ч. 4, ст. 185 ч. 4 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Згідно мотивувальної частини вказаного вироку ОСОБА_4 29.09.2025 таємно викрав чуже майно вартістю 3250 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року, що станом на 2025 року складало 3028,00 грн.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено правовий висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18.07.2024 за № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Враховуючи, що вартість майна, за крадіжку якого ОСОБА_4 засуджено вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 03.10.2025 та вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 10.11.2025 (зміненого вироком Хмельницького апеляційного суду від 07.01.2026) перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2025 рік, вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним діянням.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання засудженого відсутні.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення менш суворого покарання - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 16.04.2026.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду ОСОБА_5