Справа № 308/4211/26
15 квітня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Рижикова В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Представник позивача адвокат Рижиков В.Г., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.01.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу у виконавчому комітеті Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено актовий запис № 1.
Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28.04.2014 року у виконавчому комітеті Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено актовий запис № 08.
Позивач зазначає, що відповідач залишила дитину на його вихованні, самостійно виїхала за кордон, у матеріальному забезпеченні сина участі не бере, коштів на його утримання не надає, із дитиною не спілкується, не приїжджає до нього, будь-якої участі у його вихованні та розвитку не бере, хоча є працездатною та, зі слів позивача, має можливість надавати матеріальну допомогу.
14 лютого 2025 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області шлюб між сторонами було розірвано.
У зв'язку з тим, що неповнолітній син проживає разом із батьком та перебуває на його повному утриманні, а відповідач добровільно коштів на дитину не надає, позивач змушений звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, заяв чи клопотань до суду не надсилала.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 року справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 15.01.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу у виконавчому комітеті Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зроблено запис за № 1.
Від зазначеного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, відповідний актовий запис № 08 складено 28.04.2014 року виконавчим комітетом Малодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.02.2025 року шлюб між сторонами розірвано.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком - ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні.
На підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи також містяться відповідні довідки, подані стороною позивача, які підтверджують проживання дитини разом із батьком та перебування дитини на його утриманні.
Відповідач ОСОБА_2 після припинення сімейних відносин виїхала за кордон, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у вихованні дитини не бере, доказів на підтвердження надання утримання дитині до суду не подала.
Доказів існування між сторонами домовленості щодо способу та розміру утримання дитини, укладення договору про сплату аліментів, а також доказів наявності передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину суду не надано.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі - за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд бере до уваги, що неповнолітній син сторін проживає разом із батьком, який забезпечує його щоденне утримання, виховання, побутові та інші життєво необхідні потреби. Водночас відповідачка, будучи матір'ю дитини, належним чином не виконує свого обов'язку з її матеріального утримання.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти, має тяжкий стан здоров'я, на утриманні інших осіб чи перебуває у таких життєвих обставинах, які б перешкоджали виконанню нею батьківського обов'язку, матеріали справи не містять.
Також суд враховує, що право вибору способу стягнення аліментів належить позивачу як тому з батьків, з ким проживає дитина. Позивач просить визначити аліменти у частці від доходу відповідача, а саме у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає такий спосіб та розмір стягнення аліментів обґрунтованим, співмірним потребам дитини, таким, що відповідає принципу рівності обов'язків обох батьків щодо утримання дитини, а також найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи, вимог Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Крім того, суд роз'яснює, що відповідно до ст. 192 СК України у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Оскільки позивач у справах про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191, 192 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, суд, -
Позов представника позивача адвоката Рижикова В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 19 березня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у встановленому законом розмірі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Бедьо В.І.