Справа № 305/4246/25
Провадження по справі № 2/305/1155/25
14.04.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
за участі секретаря судового засідання Тафійчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів,-
07.11.2025, ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Тячівського районного суду від 20 жовтня 2022 року по справі №305/2050/15-к, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Ясінянського споживчого товариства (код 01750683), юридична адреса: смт. Ясіня, вул. Миру №19, Рахівського району на користь ОСОБА_4 536600 (п'ятсот тридцять шість тисяч шістсот) гривень 17 копійок матеріальної шкоди та 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову до Ясінянського споживчого товариства відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Так, 18 березня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем за заявою відповідача відкрито виконавче провадження №77546032 з примусового виконання виконавчого листа по справі №305/2050/15-к, виданого 10.02.2025 Тячівським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 24 000 гривень. 27 березня 2025 року виконавче провадження №77546032 закінчене у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, сума боргу, основної винагороди та витрат виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі та перераховані за призначенням платіжними дорученнями. Разом із тим, постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2025 року, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_2 скасовано. Кримінальне провадження за ст.367 ч.2 КК України щодо ОСОБА_2 закрито на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України за відсутності у її діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Вважає, що з моменту скасування Верховним Судом вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року та ухвали Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року відпала правова підстава, на якій відповідачем були набуті вказані грошові кошти. Одночасно з цим виник обов'язок їх повернути відповідно до положень статті 1212 ЦК України. У зв'язку із чим, 03 жовтня 2025 року відповідачу надіслано листа з проханням невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання вказаного листа, здійснити повернення вказаної суми за реквізитами карткового рахунку ОСОБА_2 . Вказаний лист залишений без реагування зі сторони відповідача. Враховуючи вищенаведене просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у сумі 24000 гривень та вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 18.11.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначено справу до судового розгляду на 10 годину 00 хвилин, 18 грудня 2025 року. Направлено відповідачці ухвалу про відкриття провадження в справі. Зобов'язано позивачку повторно надіслати копію позовної заяви з додатками на вірну адресу реєстрації відповідачки з листом описом вкладень, про що надати підтвердження суду. Запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив та, протягом п'яти днів з дня вручення відповіді на відзив, заперечення, з дотриманням правил, встановлених ст.178 ЦПК України.
24.11.2025, на виконання ухвали суду від 18.11.2025, представник позивачки, адвокат Ємчук Л.В., надіслала через систему "Електронний суд" докази відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідачки, яка згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру за №2007456 від 13.11.2025, зареєстрована у АДРЕСА_1 .
Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.
Крім того, клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідачка ОСОБА_3 , була належним чином повідомленою про наявність ухвали про відкриття провадження по справі від 18.11.2026, оскільки копії ухвали про відкриття провадження по справі, копії позову та долучені до нього документи, направлялися за місцем реєстрації відповідача і відповідно до роздруківки трекінгу відправлень Укрпошти від 29.11.2025, вбачається, що були "вручені одержувачу". Поряд з цим, конверт з рекомендованим повідомленням по спрощеному провадженню був вручений відповідачці 03.03.2026. Отже, відповідно до ст.128 ЦПК України відповідачка вважається, повідомленою про відкриття провадження у справі належним чином, однак відзиву на день судового розгляду справи не надала.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачкою у встановлений законом строк відзив не подано, у матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Судом встановлено, що вироком Тячівського районного суду від 20 жовтня 2022 року по справі №305/2050/15-к, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Ясінянського споживчого товариства (код 01750683), юридична адреса: смт. Ясіня, вул. Миру №19, Рахівського району на користь ОСОБА_4 536600 (п'ятсот тридцять шість тисяч шістсот) гривень 17 копійок матеріальної шкоди та 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову до Ясінянського споживчого товариства відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень.
18 березня 2025 року, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем, відкрито виконавче провадження №77546032 з примусового виконання виконавчого листа по справі №305/2050/15-к, виданого 10.02.2025 Тячівським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати в розмірі 24000 гривень.
27 березня 2025 року виконавче провадження №77546032 закінчене у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, сума боргу, основної винагороди та витрат виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі та перераховані за призначенням платіжними дорученнями.
У подальшому, постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 вересня 2025 року, вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_2 скасовано. Кримінальне провадження за ст.367 ч.2 КК України щодо ОСОБА_2 закрито на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України за відсутності у її діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Як встановлено судом, 03 жовтня 2025 року відповідачці ОСОБА_3 , надіслано листа з проханням невідкладно, але не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання вказаного листа, здійснити повернення вказаної суми за реквізитами карткового рахунку ОСОБА_2 . Однак, вказаний лист залишений без реагування.
Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
Із матеріалів вбачається, що грошові кошти стягнуто на підставі вироку суду, який в подальшому було скасовано.
З наведеного та встановленого судом вбачається, що грошові кошти, які позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 , не є безпідставно набутими останньою, адже вказані кошти були стягнуті на виконання вироку суду у визначений законодавством спосіб.
Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частин першої, другої ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно з ч.9 ст.444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст.446 ЦПК України).
Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку скасовано судове рішення.
Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 (провадження №61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц (провадження №14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі №405/3788/19 (провадження №61-826св22).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).
Оскільки грошові кошти у розмірі 24000 гривень набуті відповідачкою на підставі вироку (судового рішення), який в подальшому було скасовано, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому ст.444 ЦПК України, тобто, до суду першої інстанції - Тячівського районного суду Закарпатської області.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведені обставини у даному випадку у позивачки відсутнє право на застосування такого способу захисту прав, як стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.1212 ЦК України, ст.ст.13, 77-81, 263, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Ємчук Лідії Вікторівни, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутих коштів - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору, в сумі 968 (дев'ятсот шістдесять вісім) гривень 96 копійок, залишити за позивачкою.
Позивачка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_2 .
Відповідачка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Головуюча: М.О. Марусяк