Справа № 303/10899/23
2/303/1694/23
15 квітня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
за участю прокурора Запотічного А.І.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки у комунальну власність,-
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івановецької сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Івановецької сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки у комунальну власність.
16.11.2023 року ухвалою суду вищезазначений позов залишено без руху у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
20.11.2023 року позивачем на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.
Ухвалою суду від 21.11.2023 року відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначене на 19.12.2023 року та відкладено на 18.01.2024 року, на 08.02.2024 року, на 29.02.2024 року, на 13.03.2024 року та на 03.04.2024 року.
Ухвалою суду від 03.04.2024 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчар В.Д., провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
03.01.2025 року до суду надійшов лист від судового експерта Колчар В.Д. відповідно до якого повернуто матеріали цивільної справи № 303/10899/23 (провадження № 2/303/1694/23) без виконання експертизи.
Ухвалою суду від 13.01.2025 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 06.02.2025 року та відкладено на 26.02.2025 року.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Колчар В.Д., провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
02.05.2025 року від судового експерта Колчар В.Д. до суду надійшло клопотання в якому просить представити для огляду земельну ділянку з кадастровим номером 2122783200:11:104:005 та надати додаткові матеріали для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року клопотання судового експерта Колчар В.Д. задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити доступ експерту для обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2122783200:11:104:005 шляхом вивільнення прилеглої території та території, що була вкрита водою, від чагарників, очерету та від водної маси та розчищення від намулу, що міг утворитися під товщою води, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
24.10.2025 року до суду надійшов лист від судового експерта Колчар В.Д. відповідно до якого направлено висновок експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, а також повернуто матеріали цивільної справи № 303/10899/23, 2/303/1694/23.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року провадження у цивільній справі поновлено, підготовче засідання призначено на 19.11.2025 року та відкладено на 26.11.2025 року
Ухвалою суду від 26.11.2025 року прийнято заяву Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави про зміну предмета позову до розгляду, підготовче засідання відкладено на 12.12.2025 року.
Ухвалами суду від 12.12.2025 року (зазначеними у протоколі судового засідання) задоволено заяви прокурора про виклик свідків.
Ухвалою суду від 12.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2026 року, відкладено на 23.01.2026 року, на 18.02.2026 року, на 12.03.2026 року, на 18.03.2026 року, на 18.03.2026 року, на 25.03.2026 року та на 15.04.2026 року.
15.04.2026 року до суду надійшло клопотання від прокурора про призначення судової будівельно-технічної експертизи (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.04.2026 року). Клопотання обґрунтоване тим, що на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2025 року судовим експертом Колчаром В.Д. проведено земельно-технічну експертизу, висновок якої складено 22.10.2025 року. За результатами проведеної експертизи експерту не вдалося встановити, чи на земельній ділянці з кадастровим номером 2122783200:11:104:0005 та в її межах розташовується канал, як гідротехнічна споруда, чи будь-який інший об'єкт водного фонду або будь-яка інша гідротехнічна споруда. Враховуючи такі обставини прокурор просить суд вирішити питання про призначення будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити таке питання: «Які об'єкти будівництва (будівлі, споруди тощо) розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 2122783200:11:104:0005 та прилеглих до неї земельних ділянках комунальної власності та встановити їх функціональне призначення?». Експертизу просить призначити на підставі ст.103 ЦПК України.
Прокурор Запотічний А.І. в судовому засіданні клопотання про призначення експертизи підтримав, просив його задовольнити. Пояснюючи суду причини подання такого клопотання до суду після закриття підготовчого провадження та після дослідження всіх доказів прокурор повідомив, що оскільки у висновку експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року не надано відповіді на поставлені питання, вважав за необхідність заявити таке клопотання саме на цій стадії судового процесу. При цьому, прокурор також повідомив, що жодних перешкод заявлення клопотання про призначення експертизи в межах підготовчого провадження у нього не було. Додатково прокурор пояснив, що експертиза, яку він просить призначити не є додатковою чи повторною в розумінні ЦПК України.
Представник відповідача Івановецької сільської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечив.
Третя особа ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Із врахуванням відсутності підстав для відкладення судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, в обсязі, необхідному для вирішення цього питання, суд робить висновок про таке.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Частиною 1 ст. 105 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Главою 3 розділу ІІІ ЦПК України законодавчо регламентовано вирішення окремих процесуальних питань на стадії підготовчого розгляду справи.
Зокрема, клопотання про проведення експертного дослідження в межах цивільної справи, вирішується на стадії підготовки справи до судового розгляду.
Саме в межах підготовчого засідання у відповідно до приписів п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, тощо.
В свою чергу, клопотання прокурора про призначення експертизи подано на стадії судового розгляду справи по суті, тобто після закінчення підготовчих дій по справі.
У зв'язку з цим враховує наступне.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Як вже було згадано, відповідно до ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно зі ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У цій справі підготовче провадження тривало з 21.11.2023 року до 12.12.2025 року.
До моменту постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження суд за участю прокурора з'ясовував, чи повідомлено ними про всі обставини справи та чи надано докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач.
В свою чергу клопотання щодо проведення експертизи до закриття підготовчого провадження у належний процесуальний спосіб прокурором заявлено не було.
Обґрунтування прокурора про причини подання такого клопотання до суду після закриття підготовчого провадження не ґрунтуються на нормах ЦПК України так як про зміст висновку експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року йому було відомо ще на стадії підготовчого провадження.
Тільки обставина, що висновку експерта № 744/03-25 від 22.10.2025 року не надано відповіді на поставлені питання не може бути правовою підставою для задоволення клопотання з огляду на те, що прокурор не був ініціатором вказаної експертизи (клопотання відповідача Рижикова В.Г.), що, в свою чергу, вказує на те, що прокурор не мав наміру доповнювати свою доказову базу висновком експерта.
Більше того, подаючи до суду клопотання про призначення судової експертизи прокурор не заявляв про поновлення процесуального строку, не ініціював питання щодо можливості повернення суду до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Окремо суд звертає увагу на те, що окреслене в цій ухвалі клопотання заявлено стороною позивача, тобто стороною, що ініціювала судовий процес. Вже на стадії звернення до суду з позовною заявою позивач має формувати доказову базу. Відтак сторона позивача вже на стадії звернення до суду мала би усвідомлювати про необхідність та можливість звернення до суду з відповідними клопотаннями, чого в свою чергу зроблено не було.
У ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також суд звертається до практики Верховного Суду, зокрема, постанови від 02.10.2019 року у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання процесуальних документів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 року у справі № 913/317/18.
Таким чином обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій судового процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 року у справі № 910/7103/21. Та у постанові від 30.08.2023 року у справі № 910/10477/22
Слід також відзначити, що розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
Суд також вважає за необхідне у цій справі звернутися і до практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 904/5995/16).
Національні суди повинні враховувати можливість заявника ефективно представляти себе у суді (рішення Європейського суду з прав людини від 07.05.2002 року у справі «Мак-Вікар проти Сполученого Королівства», заява № 46311/99, пункти 48-62; від 23.09.1998 року у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 61).
Держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30.03.1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).
В обов'язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку, та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22.03.2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).
Відтак суд, з урахуванням висновків ЄСПЛ, зазначає, що суди не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду.
Схожий висновок зроблений Верховним Судом в ухвалі від 15.02.2023 року у справі № 554/4001/17.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Зокрема, у п. 48 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain» (заява № 28090/95) зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ураховуючи, що клопотання про призначення експертизи заявлено прокурором після закриття підготовчого провадження у справі та без наявності поважних причин невчинення вказаної процесуальної дії у встановлений процесуальним законом строк суд вважає, що у задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.
Верховний Суд також погоджується з тим, що такого роду клопотання, як призначення експертизи у справі, за правилами ст. 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження (постанови Верховного Суду від 05.11.2025 року у справі № 757/17645/23-ц та від 12.11.2025 року у справі № 950/2731/21).
Керуючись ст.ст. 44, 103, 104, 126, 127, 197, 209, 258-261 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 16.04.2026 року.
Суддя А.М.Заболотний