16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/1602/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Лакіза В.В., Тарасова І.В.)
та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про повернення зустрічної позовної заяви (суддя Кльопов І.Г.)
за позовом ОСОБА_2
до 1. Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області
2. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Селянське (фермерське) господарство "Гасанов С.М."
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
1. Стислий зміст обставин справи
1.1. У серпні 2025 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Позивач) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі - Рада, Відповідач 1) та ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач 2, Скаржник) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що розташована на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
1.2. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1602/25, встановлено Відповідачам строк для подання відзиву - до 15 днів з дня отримання ухвали.
1.3. 17.09.2025 до Господарського суду Полтавської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про надання йому доступу до матеріалів електронної справи № 917/1602/25 в підсистемі "Електронний суд", а також про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви, клопотання про витребування чи долучення додаткових доказів та інших процесуальних документів.
1.4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025 у зв'язку з тим, що в ухвалі від 21.08.2025 не було зазначено найменування Відповідача 2, внесено виправлення до ухвали суду від 21.08.2025, зазначивши Відповідача 2 - ОСОБА_1 .
1.5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025 задоволено вищевказану заяву та продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви та клопотання про витребування/долучення додаткових доказів та інших процесуальних документів у справі до 01.10.2025 включно.
1.6. 16.10.2025 до Господарського суду Полтавської області від Відповідача 2 надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання (вх. № 13311 та вх. № 13312 від 16.10.2025).
1.7. Крім того, 16.10.2025 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 та ФГ "Сороміцький В.Я." надійшла зустрічна позовна заява, в якій вони просили суд: 1) визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Полтавській області № 3877-СГ від 03.10.2014 "Про надання земельної ділянки в оренду" гр. ОСОБА_2 терміном на 49 років; 2) визнати недійсним договір оренди землі від 14.10.2014, укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держземагенства у Полтавській області, щодо земельної ділянки площею 41,16 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що розташована на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
У зустрічній позовній заяві також було наведено клопотання про поновлення процесуального строку на її подання, яке мотивовано наявністю поважних причин пропуску такого строку.
2. Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1602/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву та клопотання про витребування доказів, а зазначені заяви залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Відповідну ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що:
- ухвалою від 17.09.2025 ОСОБА_1 було продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви, клопотання про витребування або долучення додаткових доказів, а також інших процесуальних документів у справі, до 01.10.2025. Втім із відповідними клопотаннями заявник звернувся лише 16.10.2025, тобто після спливу встановленого судом строку;
- заявник фактично порушив питання про поновлення строку, встановленого судом, тоді як за змістом статті 119 Господарського процесуального кодексу України такий строк може бути лише продовжений, причому за заявою учасника справи, поданою до його закінчення. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання;
- суд першої інстанції визнав неповажними наведені Відповідачем 2 обставини на підтвердження неможливості своєчасного подання відповідних клопотань, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні заяви з наведених вище мотивів.
2.3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1602/25 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви; зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та ФГ "Сороміцький В.Я." разом з доданими до неї документами повернуто заявнику.
2.4. Відповідну ухвалу суд першої інстанції мотивовано тим, що:
- ОСОБА_1 завчасно отримав позовну заяву та мав достатній час для формування своєї правової позиції по суті спору, а також для вирішення питання щодо подання зустрічного позову. При цьому ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025 ОСОБА_1 було продовжено процесуальний строк на подання відзиву та зустрічної позовної заяви до 01.10.2025 включно, який не було дотримано заявником;
- оцінивши наведені ОСОБА_1 причини пропуску цього строку, суд дійшов висновку, що такі обставини не мають характеру об'єктивно непереборних, не пов'язані з істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, а відтак не можуть бути визнані поважними.
2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 917/1602/25 ухвалу господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 (про відмову у задоволенні клопотань про поновлення строку на подання відзиву та про витребування доказів та залишення їх без розгляду) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 (про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви та її повернення заявнику) у справі № 917/1602/25 залишено без змін з аналогічних мотивів.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. 19.01.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про повернення зустрічної позовної заяви та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про залишення без розгляду відзиву на позов та клопотання про витребування доказів у справі № 917/1602/25.
3.2. Ухвалою Суду від 04.02.2026 у справі № 917/1602/25 касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про залишення без розгляду відзиву на позов та клопотання про витребування доказів та постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 в частині залишення вказаної ухвали без змін у справі № 917/1602/25 - повернуто заявнику; касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про повернення зустрічної позовної заяви та постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 в частині залишення вказаної ухвали без змін у справі № 917/1602/25 - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
3.3. Ухвалою Суду від 19.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 917/1602/25 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3.4. Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025, а також ухвалити нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, поновити такий строк і прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
3.5. В обґрунтування поданої касаційної скарги Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025 ОСОБА_1 було продовжено процесуальний строк на подання відзиву до 01.10.2025 включно, тобто, як стверджує Скаржник, фактично на строк, менший ніж передбачено частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України. На його думку, оскільки відповідно до наведеної норми відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, суд безпідставно зменшив цей строк до 13 днів, чим порушив вимоги процесуального закону.
Крім того, Скаржник наголошує, що судове засідання у справі було призначено на 18.09.2025, тоді як доступ до матеріалів справи № 917/1602/25 він отримав лише 17.09.2025. За таких обставин, на його переконання, він був позбавлений реальної можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, зокрема своєчасно подати обґрунтований відзив на позовну заяву, викласти правову позицію по суті спору та звернутися за професійною правничою допомогою.
У цьому зв'язку Скаржник вважає, що неможливість своєчасного ознайомлення з повним змістом позовних матеріалів поставила його у нерівне процесуальне становище порівняно з іншими учасниками справи та призвела до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Також Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам, наведеним ним на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, та не навели належного мотивування висновків щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, що не узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 917/2322/24.
Зокрема, Скаржник наголошує, що судами не було належним чином ураховано обсяг підготовчих дій, вчинених з метою формування відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 та зустрічної позовної заяви. Як зазначає Відповідач 2, адвокат Кумечко М.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала значну кількість адвокатських запитів, опрацювала відповіді на них, а також проаналізувала матеріали інших судових справ, що стосуються спірних правовідносин. Так, 10.09.2025 адвокатом Кумечко М.С. було направлено адвокатський запит № 238/25 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з метою отримання копії заяви чи клопотання ОСОБА_2 разом із додатками, поданих у 2014 році для отримання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 5323481400:00:001:016, а також копії наказу про надання земельної ділянки в оренду від 03.10.2014 № 3877-СГ і копії відповідного договору оренди. За твердженням Скаржника, зазначені документи були необхідні для з'ясування правових підстав набуття Позивачем прав на спірну земельну ділянку, перевірки законності рішень уповноваженого органу та встановлення обсягу і характеру прав Позивача на момент звернення до суду.
Скаржник указує, що отримання та аналіз цих документів були необхідними для належного захисту прав та законних інтересів Відповідача 2. При цьому загальний строк отримання витребуваних адвокатом матеріалів, за його поясненнями, становив майже один місяць, що було зумовлено необхідністю направлення повторного адвокатського запиту через надання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області неповної відповіді на первинне звернення.
Окремо Скаржник звертає увагу, що заява ОСОБА_2 від 05.08.2014, яка, на його думку, має істотне значення для встановлення правових підстав набуття нею прав на спірну земельну ділянку, протягом усього цього часу самостійно Позивачем до суду подана не була. Саме це, як стверджує Скаржник, унеможливлювало своєчасне та повне з'ясування обставин справи без вжиття ним додаткових процесуальних заходів.
Крім того, остаточну відповідь на адвокатський запит від 17.09.2025 № 247/25, за його твердженням, було отримано лише 09.10.2025, тобто більш як через 20 днів із моменту його направлення, разом із належним чином засвідченими архівними копіями рішень Руденківської сільської ради, що стосуються підготовки, організації та проведення земельних торгів у формі аукціону.
Також Відповідач 2 зазначає, що підготовка відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви не обмежувалася лише направленням адвокатських запитів та очікуванням відповідей на них. За його доводами, представником Відповідача 2 було додатково вивчено матеріали судової справи № 917/475/20, а також проаналізовано документи й судові рішення в інших справах, пов'язаних із предметом спору.
У зв'язку з цим Скаржник вважає, що під час вирішення питання про поновлення строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви судам належало врахувати значний обсяг роботи, виконаної адвокатом Кумечко М.С., а саме: підготовку і направлення численних адвокатських запитів, отримання та детальний аналіз значної кількості документів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування й архівних установ, а також дослідження матеріалів і судових рішень у суміжних справах, що потребувало часу для їх систематизації, оцінки законності дій сторін та формування належно обґрунтованої правової позиції Відповідача.
На думку Скаржника, сукупність наведених обставин мала істотне значення для належного захисту його прав та законних інтересів і свідчила про наявність підстав для поновлення строку на подання відповідних процесуальних документів.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені Скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.3. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025, якою повернуто зустрічну позовну заяву на підставі статей 118, 174, 180 Господарського процесуального кодексу України з підстав її подання після спливу встановленого продовженого процесуального строку та недоведеності наявності підстав для визнання поважними причин його пропуску і, відповідно, поновлення в порядку статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. З огляду на мотиви оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, предмет касаційного перегляду у цій справі охоплює питання правильності застосування судами положень статей 118, 119, 174, 180 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з визначенням судом першої інстанції кінцевої дати продовженого процесуального строку на подання відзиву та зустрічного позову, зокрема того, чи не призвело встановлення такої дати до фактичного унеможливлення для Відповідача 2 належної реалізації наданих йому процесуальних прав, а також чи дотрималися суди вимог наведених норм під час розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви.
4.5. Стосовно наведеного Суд зазначає таке.
4.6. Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
4.7. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
4.8. Відповідно до частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
4.9. Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
4.10. Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
4.11. Порядок пред'явлення зустрічного позову врегульовано положеннями статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
4.12. Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
4.13. За положеннями частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
4.14. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
4.15. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша-друга статті 118 Господарського процесуального кодексу України).
4.16. Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 17.04.2025 у справі № 920/482/24).
4.17. Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
4.18. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
4.19. Суди попередніх інстанцій, визначаючи межі реалізації ОСОБА_1 права на подання зустрічного позову, виходили зі змісту ухвали Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025, якою було задоволено подану ним заяву та продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви, до 01.10.2025 включно.
4.20. Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2025 ОСОБА_1 , посилаючись на неотримання судової кореспонденції у справі № 917/1602/25 та обізнаність про звернення ОСОБА_2 з позовом до нього, звернувся до Господарського суду Полтавської області з клопотанням про надання йому доступу до матеріалів електронної справи № 917/1602/25 в підсистемі "Електронний суд", а також про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви, клопотання про витребування чи долучення додаткових доказів та інших процесуальних документів.
Після такого звернення місцевим господарським судом було постановлено ухвалу від 17.09.2025, якою внесено виправлення до ухвали суду від 21.08.2025 шляхом зазначення ОСОБА_1 у процесуальному статусі Відповідача 2.
Також 17.09.2025 було розглянуто заявлене ОСОБА_1 клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву та на підставі ухвали від 17.09.2025 продовжено Відповідачу 2 процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, у тому числі зустрічної позовної заяви, клопотання про витребування або долучення додаткових доказів, а також інших процесуальних документів у справі, до 01.10.2025.
4.21. Із наведеного вбачається, що суд першої інстанції продовжив Відповідачу 2 процесуальний строк на подання відзиву та реалізацію пов'язаного з цим права на пред'явлення зустрічного позову на 13 днів.
4.22. Оцінюючи аргументи касаційної скарги щодо неправомірності визначення саме такого строку, Суд враховує, що:
- по-перше, положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють питання продовження процесуального строку, не містять припису про обов'язковість його продовження саме на повний строк, передбачений частиною восьмою статті 165 цього Кодексу для подання відзиву. У такий спосіб, саме по собі визначення судом меншої кількості днів, ніж становить первісна тривалість відповідного строку, не свідчить про незаконність такої ухвали;
- по-друге, вирішальним у цьому випадку є не формальне співвідношення між первісною та продовженою тривалістю строку, а те, чи призвело визначення судом конкретної кінцевої дати до фактичного позбавлення сторони можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права.
Однак, як установлено судами, ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою лише 16.10.2025, тобто після спливу не лише фактично продовженого судом строку, а й після спливу 15-денного строку, на який посилається Скаржник як на належний. За таких обставин саме по собі посилання на помилкове, на думку Скаржника, зменшення тривалості продовженого строку не може розцінюватися як обставина, що об'єктивно унеможливила для Відповідача 2 належну реалізацію наданих йому процесуальних прав, оскільки відповідна процесуальна дія була вчинена ним поза межами строку, який сам Скаржник вважає правильним.
4.23. Інших аргументів, які б свідчили про незаконність ухвали Господарського суду Полтавської області від 17.09.2025 в частині продовження Відповідачу 2 процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, касаційна скарга не містить.
4.24. З огляду на це, виходячи з наведених Скаржником аргументів, Суд не вбачає порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону при постановленні ухвали від 17.09.2025, якою Відповідачу 2 було продовжено процесуальний строк до 01.10.2025 для подання відзиву на позовну заяву, а також для вчинення інших процесуальних дій, пов'язаних із реалізацією права на захист, зокрема подання зустрічної позовної заяви.
4.25. У зв'язку з наведеним зустрічну позовну заяву Відповідачем 2 подано 16.10.2025 із пропуском установленого судом процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії.
Водночас ОСОБА_1 разом із поданням зустрічної позовної заяви звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на її подання.
4.26. Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
4.27. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
4.28. При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у справі № 910/21285/21).
4.29. Верховний Суд у постановах від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 та від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
4.30. Оцінюючи наведені Відповідачем 2 доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх неповажність, виходячи з відсутності обставин, які б мали об'єктивний, непереборний та незалежний від волі заявника характер.
Так, суд першої інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_1 завчасно отримав позовну заяву, а відтак мав достатній проміжок часу як для формування своєї правової позиції щодо заявлених вимог, так і для вирішення питання про необхідність пред'явлення зустрічного позову, тоді як наведені ним обставини не свідчать про існування істотних перешкод, які б об'єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із таким висновком, додатково врахував, що представниця ОСОБА_1 (адвокат Кумечко М.С.) ще 10.09.2025 направляла адвокатські запити, тобто ще до постановлення ухвали про продовження процесуального строку вчиняла дії, спрямовані на збирання інформації, яку заявник вважав необхідною для підготовки зустрічного позову.
За такої обставини апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що і сам заявник, і його представниця були обізнані з потребою належної підготовки відповідної процесуальної позиції завчасно та мали достатній час для оформлення і подання зустрічної позовної заяви у межах строку, продовженого до 01.10.2025. Крім того, суд виходив із того, що заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б не залежали від його волі та реально перешкоджали зверненню до суду із зустрічним позовом у межах установленого процесуального строку, як і не доведено того, що упродовж відповідного періоду він був об'єктивно позбавлений можливості вчинити таку процесуальну дію.
4.31. Отже, надаючи оцінку поважності причин пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, суди попередніх інстанцій урахували наведені Скаржником обставини, пов'язані зі здійсненням підготовчих дій для формування належної правової позиції у справі, та за результатами оцінки таких обставин не встановили наявності підстав, з якими частина перша статті 119 Господарського процесуального кодексу України пов'язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому за змістом доводів касаційної скарги Скаржник фактично порушує питання не про неправильне застосування судами норми процесуального права або неврахування певних обставин, а про необхідність надання іншої оцінки тим самим обставинам, які вже були предметом дослідження та оцінки судів першої й апеляційної інстанцій, у контексті їх достатності для визнання причин пропуску строку поважними. Водночас такі доводи виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
4.32. З огляду на викладене доводи Скаржника не спростовують правильності застосування судами вимог процесуального законодавства під час розгляду клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви та висновку про відмову в його задоволенні. За таких обставин висновки судів про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку є обґрунтованими, а відтак правомірним є також застосування процесуальних наслідків, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, у вигляді повернення зустрічної позовної заяви.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. Оскільки наведена Скаржником підстава касаційного оскарження не підтвердилась під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.10.2025 у справі № 917/1602/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко