14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2206/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Ракітін С. П. (адвокат),
відповідача - Бабченко Ю. Ю. (самопредставництво),
третьої особи - Ракітін С. П. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійними та скасування рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія".
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (далі - ТОВ "БК "Міськбудінвест", позивач) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач, скаржник), у якому просило визнати недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 78-р/тк від 19.12.2023 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
1.2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 13.08.2025 (суддя Блажівська О. Є.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 (колегія суддів: Сітайло Л. Г., Буравльов С. І., Шапран В. В.) позов задовольнив частково. Визнав недійсним Рішення АМК у частині, що стосується ТОВ "БК "Міськбудінвест". Стягнув із АМК на користь ТОВ "БК "Міськбудінвест" судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі АМК, із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, без врахування висновків Верховного Суду, а саме:
- щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України, які викладені у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/13451/20, зокрема, у контексті того, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів Комітету є порушення або неправильне застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення;
- суди не врахували висновки та не виконали вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.02.2025 у цій справі (№ 910/2206/24), що, на думку скаржника, призвело до порушення частини п'ятої статті 310 ГПК України та статті 316 ГПК України;
- щодо застосування положень статті 42 Закону № 2210, які викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24, від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21 та від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23, зокрема, у контексті того, що кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями, а застосування частини першої статті 42 Закону № 2210 має бути логічно сумісним із позицією позивача; оцінка судом доводів позивача має відбуватися в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування) і оцінка надмірності розгляду органами Комітету справи для позивача має відбуватися з урахуванням його поведінки під час такого розгляду;
- щодо застосування частини дев'ятої статті 41 та частини першої статті 43 Закону № 2210, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/12650/18 та від 22.06.2023 у справі № 910/12645/18, що на переконання скаржника, призвело до неповного з'ясування всіх істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24, зокрема, що у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з'ясуванню всі істотні обставини спору, обов'язковості з'ясування питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення Комітету на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об'єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування.
4.1.3. На переконання АМК, у вирішенні питання щодо строків розгляду антимонопольної справи суди попередніх інстанцій фактично лише обмежилися посиланням на постанову Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 та не врахували, що позовна заява ТОВ "БК "Міськбудінвест" містила виключно думку позивача щодо оскаржуваного рішення АМК та не містила посилань стосовно тривалості розгляду антимонопольної справи та посилань на те, що Комітет будь-яким чином порушив чи обмежив майнові чи немайнові права та/ або законні інтереси позивача. Суди також не надали оцінки доводам Комітету про те, що ані позовна заява, ані матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що реалізація позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи була надмірним тягарем для позивача.
4.1.4. В обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, АМК зазначає, що в цій справі наявні підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 та від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23 (застосованих судами у вирішенні цього спору) про граничність строків розслідування АМК антимонопольних справ.
4.1.5. АМК наголошує на відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду у названих вище постановах з тих мотивів, що кожна із справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Вказує, що оскільки розгляд антимонопольної справи та прийняття оспорюваного рішення у ній відбулося до 01.01.2024, то з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.08.2023 № 3295-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" (далі - Закон № 3295-IX) норми статті 37-1 Закону № 2210 не підлягають застосуванню у цьому спорі. Водночас положення Закону № 2210 у редакції, чинній до 01.01.2024 не встановлювали часових обмежень та граничних строків розгляду органами АМК або притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість у частині друга статті 42 визначає, що перебіг строку давності запиняється на час розгляду антимонопольної справи. З огляду на означене Комітет наголошує, що оспорюване рішення АМК ухвалив відповідно до закону.
4.1.6. Із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.09.2023 у справі № 910/3215/21 та від 23.05.2018 у справі № 826/5087/17 скаржник зазначає про те, що суди не можуть втручатися у діяльність Комітету, шляхом перебирання на себе не притаманних суду функцій, які здійснюються виключно органами Комітету. На переконання АМК, відповідно до норм чинного законодавства, яке діяло станом на час розгляду антимонопольної справи та на час прийняття оскаржуваного Рішення АМК перебіг строку притягнення ТОВ "БК "Міськбудінвест" до відповідальності було зупинено, у зв'язку з чим до нього не можуть застосовуватися критерії "розумності" чи "тривалості".
4.1.7. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Комітет зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
4.1.8. Зокрема, суди не дослідили наявні у матеріалах антимонопольної справи докази, які свідчать про наявність об'єктивних чинників, що вплинули на тривалий розгляд антимонопольної справи. Поза увагою судів залишився суттєвий обсяг матеріалів та доказів зібраних Комітетом протягом розслідування у справі, який у свою чергу, вимагав від службовців АМК значних витрат часу та зусиль щодо їх аналізу у сукупності та взаємозв'язку. На переконання скаржника, сам по собі факт отримання органами АМК витребуваних документів і доказів не може автоматично свідчити про завершення розслідування та не скасовує і не відміняє обов'язок АМК щодо необхідності проведення детального аналізу зібраних доказів та не свідчить про автоматичність прийняття органами АМК рішення.
4.1.9. Також за твердженням АМК, суди не надали оцінки його доводам про те, що згідно з розпорядженням Комітету від 07.03.2022 № 1-рп у період із березня до червня 2022 року АМК зупинив розгляд та дослідження заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, концентрацію та не врахували його доводи про значне зменшення кількості співробітників у період пандемії і введення воєнного стану. Ці фактори також мають суттєвий вплив на те, що Північне міжобласне територіальне відділення об'єктивно не могло ефективно виконувати всі покладені на нього завдання (проаналізувати зібрані в справі № 38/41-р-02-05-17 докази та надати тимчасовій адміністративні колегії Комітету висновки раніше 2023 року).
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БК "Міськбудінвест" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також позивач вказує, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції становить 25 000,00 грн.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
5.2. Тимчасовою адміністративною колегією АМК 19.12.2023 прийнято рішення у справі № 38/41-р-02-05-17 (Рішення АМК), яким визнано, що ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю за предметом: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)", проведених Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" за допомогою електронної системи "Prozorro", ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-01-27-002568-b (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК).
5.3. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК на ТОВ "БК "Міськбудінвест", накладено штраф у розмірі 8 309 200,00 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК).
5.4. Як встановили суди, третя особа (ТОВ "Газова будівельна компанія") та позивач 13.02.2017 подали тендерні пропозиції для участі в торгах на закупівлю за предметом: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)", проведених Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (далі - замовник) за допомогою електронної системи "Prozorrо", ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-01-27-002568-b (далі - торги).
5.5. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 22.08.2017 № 41-р розпочато розгляд справи № 38/41-р-02-05-17 за ознаками вчинення, зокрема, ТОВ "БК "Міськбудінвест" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (Справа АМК).
5.6. Листами Комітету від 22.08.2017 № 02-05/2818 ТОВ "БК "Міськбудінвест" (номер поштового відправлення 0303511405281) та від 22.08.2017 № 02-05/2819 іншому учаснику торгів (номер поштового відправлення 0303511405265) надіслано копії розпорядження від 22.08.2017 № 41-р про початок розгляду справи.
5.7. Відповідно до розпорядження АМК від 28.11.2019 року № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" найменування адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК з 02.06.2020 року змінено на Північне міжобласне територіальне відділення АМК (далі - Відділення, Комітет).
5.8. 25.07.2023 АМК у листі № 60-02/3220 (номер поштового відправлення 0303515119259) направив ТОВ "БК "Міськбудінвест" витяг з подання про попередні висновки в антимонопольній справі № 38/41-р-02-05-17 від 25.07.2023 № 60-03/164п. Вказаний лист вручений позивачу 01.08.2023. ТОВ "БК "Міськбудінвест"
5.9. 07.08.2023 надало до АМК заперечення на означене подання.
5.10. Відповідачами в антимонопольній справі є ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", що є суб'єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону № 2210.
5.11. У рішенні Комітет встановив, зокрема, що Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" провело торги із закупівлі: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)", ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-01-27-002568-b. Очікувана вартість закупівлі - 4 469 900,00 грн із ПДВ.
5.12. Згідно з умовами тендерної документації замовника кінцевий строк подання тендерних пропозицій було встановлено до 17:30 год 13.02.2017, а оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі єдиного критерію "ціни" тендерної пропозиції.
5.13. Згідно з даними форми реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі в Торгах свої тендерні пропозиції надали такі суб'єкти господарювання: ТОВ "БК "Міськбудінвест" - 13.02.2017 о 15:23 год; ТОВ "Газова будівельна компанія" - 13.02.2017 о 16:23 год.
5.14. Наведене свідчить, що і позивач, і третя особа подали свої тендерні пропозиції для участі в Торгах в один день з незначною різницею у часі.
5.15. Проведення Торгів (електронного аукціону) розпочалося 14.02.2017 о 15:16 год, та завершилося 14.02.2017 о 15:38 год.
5.16. За результатами проведення електронного аукціону учасники Торгів запропонували такі ціни на будівельні роботи:
- ТОВ "БК "Міськбудінвест", початкова ціна - 4 430 304,45 грн, кінцева - 3 815 000,00 грн, відсоток зниження ціни - 13,89 %;
- ТОВ "Газова будівельна компанія", початкова ціна - 4 469 834,34 грн, кінцева - 3 840 000, 00 грн, відсоток зниження ціни - 14,09 %.
5.17. Отже, найбільш економічно вигідною пропозицією визнано тендерну пропозицію ТОВ "БК "Міськбудінвест".
5.18. Відповідно до умов тендерної документації учасники зобов'язані завантажити свої пропозиції, документи, що підтверджують інформацію учасників про їхню відповідність кваліфікаційним критеріям та вимогам, що встановлені у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
5.19. Проте, як вбачається з протоколу засідання тендерного комітету замовника від 21.02.2017 № 65, згідно з абзацом третім пункту 2 частини першої статті 30, пунктом 4 частини першої статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерний комітет відхилив тендерну пропозицію ТОВ "БК "Міськбудінвест" через невідповідність умовам тендерної документації й ненадання документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".
5.20. У зв'язку з чим, тендерний комітет прийняв рішення розглянути наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною, - пропозицію ТОВ "Газова будівельна компанія".
5.21. Згідно з протоколом засідання від 24.02.2017 № 68 тендерний комітет замовника тендерну пропозицію ТОВ "Газова будівельна компанія" відхилив через невідповідність умовам тендерної документації, кваліфікаційному критерію, встановленому згідно зі статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі".
5.22. Після розгляду тендерних пропозицій Товариства та іншого учасника торгів, згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відмінив Торги у зв'язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій.
5.23. АМК в оскаржуваному рішенні, аналізуючи інформацію та матеріали, отримані під час розгляду справи № 38/41-р-02-05-17, дійшов висновку, що ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія" узгоджували свої дії під час підготовки та участі у торгах. Доводи Комітету щодо наявності у діях позивача та іншого учасника торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:
- пов'язаності між учасниками торгів (ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "Енвіл" є пов'язаними відносинами контролю юридичними особами в розумінні норм Закону через особу ОСОБА_1 , який був директором ТОВ "Газова будівельна компанія" та одночасно одним із засновників ТОВ "Енвіл"; пов'язаність ТОВ "БК "Міськбудінвест", ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "Енвіл" наведена у схемі 1 оскаржуваного Рішення АМК);
- засновники ТОВ "Енвіл", а саме: ОСОБА_2 (водночас заступник директора ТОВ "Енвіл"), ОСОБА_3 , які, в тому числі, є співзасновниками ТОВ "БК "Міськбудінвест", а ОСОБА_3 , крім того, обіймав посаду фінансового директора ТОВ "БК "Міськбудінвест", та ОСОБА_1 , який, у свою чергу, обіймав посаду директора Товариства, у розумінні статті 1 Закону № 2210, є пов'язаними особами;
- спільному фактичному місцезнаходженні (протягом другого півріччя 2016 та першого півріччя 2017, а також під час спільної участі у торгах, ТОВ "БК "Міськбудінвест" та ТОВ "Газова будівельна компанія", що були зареєстровані за різними адресами, фактично знаходилися та здійснювали свою господарську діяльність у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , як відповідно, орендували у ТОВ "Енвіл");
- використанні учасниками торгів спільних засобів зв'язку (під час здійснення господарської діяльності ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудсервіс" використовували номери телефонів, наданих оператором телекомункацій ПрАТ "Фарлеп-Інвест" у користування ТОВ "Енвіл", яке АМК визнав таким, що пов'язане з відповідачами в антимонопольній справі, підключеними за адресою, яку не зазначили учасники торгів, проте використовували під час здійснення господарської діяльності);
- використанні суб'єктами господарювання однакової ІР-адреси (АМК встановив, що для дистанційного керування рахунками за період з 01.07.2016 до 30.06.2017, а також в день оголошення торгів (27.01.2017), подання учасниками торгів власних тендерних пропозицій для участі в торгах (13.02.2017); входу в аукціон під час участі в торгах (14.02.2017) учасники торгів неодноразово входили до своїх особистих кабінетів системи інтернет-банкінгу з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 , що надана ТОВ "Сільвер Телеком" у користування ТОВ "Енвіл", у наближені проміжки часу, з метою керування власними рахунками, здійснення платежів, подання податкової звітності до органів ДПС тощо);
- наявністю господарських відносин між учасниками торгів стосовно оренди приміщень та купівлі-продажу товару (АМК встановив наявність договорів оренди нежитлових приміщень та постачання кабельної продукції, що були укладені між ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" й були чинними до, під час, та після проведення торгів);
- наданні фінансової допомоги (відповідно до банківських виписок, наданих ТОВ "Газова будівельна компанія" у листі № 01-11-1867, ТОВ "БК "Міськбудінвест" у листі № 01-11-1764 та АТ "Ощадбанк" у листі від 22.05.2017 № 46-07/603/821БТ у період перед проведенням торгів відповідачі надавали та повертали фінансову допомогу (таблиця № 6 Рішенням АМК - інформація з обмеженим доступом);
- укладенні учасниками торгів договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів (АМК встановив, що на момент укладення ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" 18.07.2026 та 22.07.2016 договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів, векселедавцем яких було ТОВ "Укрхотелінвест компані", кінцевими бенефіціарними власниками якого у зазначений період були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , директором - ОСОБА_6 , які водночас обіймали посади менеджерів служби комплектації та перевезень ТОВ "БК "Міськбудінвест"; засновниками ТОВ "Укрхотелінвест компані" були ТОВ "Інвестпроект" - 99 % та ОСОБА_7 - 1 %, останній одночасно обіймав посаду такелажника ТОВ "Газова будівельна компанія", що свідчить про перебування вказаних осіб у трудових відносинах з відповідачами та отримання ними доходу у вигляді заробітної плати);
- наявності господарських відносин (Комітет встановив, що між ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест", а також ТОВ "Енвіл", пов'язаним з суб'єктами господарювання через фізичних осіб відносинами контролю, були пов'язані господарськими відносинами, що, зокрема, підтверджується укладеними між ними численними договорами оренди автомобілів, транспортних засобів, нежитлових приміщень, про технічне обслуговування та ремонту обладнання, на виконання ремонтних робіт тощо);
- синхронності дій ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" під час подання учасниками тендерних пропозицій (Комітет встановив, що суб'єкти господарювання подали свої тендерні пропозиції в один день 13.02.2017 із різницею в часі в одну годину, зокрема, ТОВ "БК "Міськбудінвест" о 15:23 год, а ТОВ "Газова будівельна компанія" о 16:23 год.
5.24. Отже, АМК в оскаржуваному рішенні, дослідивши та встановивши обставини вказаної антимонопольної справи, дійшов висновку, що дії відповідачів в антимонопольній справі свідчать про системний погоджений характер поведінки відповідачів у господарській діяльності, обмін інформацією та узгодженість їх дій, у тому числі під час участі в Торгах.
5.25. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним вказаного Рішення АМК, позивач зазначав, що оскаржуване Рішення АМК є неправомірним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції АМК не дослідив у повному обсязі та не надав належної оцінки всім фактичним обставинами справи. Зокрема, позивач посилався на те, що ТОВ "Газова будівельна компанія" та ТОВ "БК "Міськбудінвест" не пов'язані між собою юридичними особами, мають різних учасників та різних директорів, використання ними однієї ІР-адреси зумовлено фактичним розташуванням товариств та не свідчить про узгодженість дій в антимонопольній справі. У матеріалах антимонопольної справи відсутні докази домовленості між ними.
5.26. У заяві про зміну підстав позову, позивач також зазначив, що АМК, порушуючи норми процесуального права, прийняв спірне Рішення АМК у справі № 38/41-р-02-05-17, не дотримавшись вимог Закону № 2210 щодо строку розгляду справи, а тому просив суд визнати недійсним та скасувати спірне Рішення АМК в частині, яка стосується позивача.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК в частині, що стосується позивача.
7.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з оспорюваним Рішенням АМК дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210, які стосуються спотворення результатів Торгів. За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК на позивача, накладено штраф у розмірі 8 309 200,00 грн.
7.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів >правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
7.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
7.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
7.8. Так, скаржник вказує про неврахуванням судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених в пункті 4.1.2 цієї постанови. Також скаржник звертає увагу Суду на невиконання судами попередніх інстанцій при новому розгляду справи вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції у цій справі.
7.9. Як вже було зазначено вище, справа розглядалася неодноразово.
7.10. Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.09.2024, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у цій справі, у задоволенні позову відмовив.
7.11. Верховний Суд постановою від 20.02.2025 у цій справі касаційну скаргу ТОВ "БК "Міськбудінвест" задовольнив частково, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасував, справу № 910/2206/24 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.12. За результатами нового розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив позов та визнав недійсним рішення АМК в частині, що стосується ТОВ "БК "Міськбудінвест".
7.13. За висновками судів, оспорюване рішення АМК в антимонопольній справі (розгляд якої невиправдано тривав понад 6 років), підлягає визнанню недійсним в частині, що стосується позивача, відповідно до статті 59 Закону № 2210, оскільки прийняте поза межами п'ятирічного строку давності притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановленого частиною першою статті 42 Закону № 2210.
7.14. Суди виходили із того, що антимонопольну справу відповідачем розглянуто за відсутності поважних та об'єктивних причин для пропуску такого строку, що у свою чергу, є тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення ним Закону 2210. Загальна тривалість розгляду антимонопольної справи не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, за відсутності обґрунтованих, об'єктивних та поважних причин для зволікання відповідачем з прийняттям рішення у такій справі. Водночас з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на яких ґрунтується оскаржуване позивачем рішення відділення АМК, відповідна антимонопольна справа не є складною (2 учасника, 1 лот), а кваліфікація поведінки учасників торгів, з урахуванням наявної у відповідача документації, своєчасно наданої як учасниками торгів, так і державними органами/фінансовими установами, не потребувала істотних затрат часу. Проведення реорганізації територіальних відділень АМК у 2020 році, яка відбулася відповідно до розпорядження АМК від 28.11.2019 № 23-рп, жодним чином не свідчить про наявність обґрунтованих підстав для надмірної тривалості розгляду антимонопольної справи, а зазначені відповідачем підстави є виключно суб'єктивними та не є тими обставинами, які перешкоджали прийняти рішення за результатами розгляду справи у найкоротший строк.
7.15. Суди першої та апеляційної інстанції також вважали за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" від 09.08.2023 № 3295-IX, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб'єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів Комітету в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання. Загальною метою цього Закону є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства. Зокрема, Законом від 09.08.2023 №3295-IX внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".
7.16. Врахувавши положення статті 37-1 Закону № 2210 у редакції змін внесених з 01.01.2024, суди виснували, що хоча Законом № 3295-IX не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування положень статей 42, 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема, в аспекті забезпечення дотримання прав суб'єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності/відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.
7.17. З огляду на наведене, при розгляді цієї справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції і дійшли висновків, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи майже понад 6 років не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства.
7.18. У контексті доводів касаційної скарги, які викладені у розділі 4 цієї постанови у їх взаємозв'язку, логічності та підстав оскарження, Суд зауважує, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені за результатом перегляду справи під час нового розгляду, насамперед перевіряє на виконання / невиконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові, якою справа передавалася на новий розгляд.
7.19. За змістом частини п'ятої статті 310, частини першої статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, та вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
7.20. Так, Верховний Суд постановою від 20.02.2025, скасовуючи судові рішення у цій справі, та, передаючи цю справу на новий розгляд, зазначив, зокрема, таке:
- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не дослідили та не оцінили наявності / відсутності об'єктивних та поважних причин з якими закон пов'язує тривалість розгляду справ органами АМК (понад 6 років), що суперечить принципу правової визначеності, зокрема, які дії вчиняли органи АМК (їх достатність та необхідність з метою дотримання вимог статті 42 Закону № 2210) протягом всього періоду розгляду антимонопольної справи, з моменту винесення розпорядження від 22.08.2017 щодо початку розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 відносно позивача та третьої особи, направлення АМК листів та вимог, зокрема й до позивача, та винесення остаточного рішення;
- не дослідили та не оцінили складність справи, поведінку сторін (відповідачів антимонопольної справи), дії / бездіяльність відповідних державних органів (органів АМК), тривалість розгляду антимонопольної справи;
- не встановили як саме розслідування в антимонопольній справі у такий тривалий строк (майже понад шість років) та прийняття рішення про накладення штрафу на позивача вплинуло на права позивача, у тому числі майнові;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 у своїй сукупності та, зокрема, в частині того, що положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи, водночас наведені положення ніяким чином: не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті (суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення); не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210;
- у вирішенні питання про дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи", тобто вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності;
- у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210-ІІІ у сукупності, зокрема, з положеннями частини другої статті 42 цього Закону важливим є застосування положень частин першої, другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті;
- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону № 2210, за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо з розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону № 2210.
7.21. Наведене свідчить, що суд касаційної інстанції означив вказівки, які полягали у з'ясуванні судами під час нового розгляду цієї справи.
7.22. Водночас скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівок Верховного Суду та належним чином не з'ясували обставин тривалості розслідування справи (об'єктивних і поважних причин) які пов'язані безпосередньо з розглядом справи органом АМК. Суди також не з'ясували обставини щодо відсутності впливу розслідування антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб'єкта господарювання. За твердженням АМК, висновки судів в цій частині є суто декларативними, не містять оцінки доводів позивача в цій частині та аналізу доказів поданих позивачем на підтвердження цих обставин.
7.23. У вирішенні доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями (див. постанови Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24, від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, від 11.02.2025 у справі № 910/19061/21 та від 04.09.2025 у справі № 916/5677/23 на які посилається скаржник).
7.24. Верховний Суд також послідовно наголошував, що у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210 у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210 у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.
7.25. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає про те, що у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 Верховний Суд сформував висновки про те, що відповідно до положень статті 42 Закону №2210:
- суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону №2210, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);
- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга);
- аналіз положень статті 35 Закону №2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації);
- дійсно положення частини другої статті 42 Закону №2210 визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону №2210;
- отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності;
- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону №2210 за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону №2210.
7.26. Верховний Суд зауважує, що у всіх вказаних скаржником постановах у т.ч. і у постановах Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 та від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, які враховані судами, висновки щодо правозастосування походять від здійсненням судами тлумачення статті 42 Закону № 2210 у взаємозв'язку зі статтею 19 Конституції України, та нормами статті 3 Закону № 3659-XII, а також такими основоположними принципами як правова визначеність, законність, розумність строків розгляду справи, неможливість притягнення особи до відповідальності поза межами строків давності.
7.27. Водночас у аспекті доводів скаржника та висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210 також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
7.28. Крім того у вирішенні спірних питань означених скаржником Суд наголошує на тому, що саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків Комітету.
7.29. Суд також вважає за необхідне звернутися до власних висновків, які викладені у постанові від 31.03.2026 у справі № 922/3008/24 (ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що розглядається та підлягає врахуванню в силу положень частини четвертої статті 300 ГПК України) в якій суд касаційної інстанції наголосив, зокрема, на тому, що: "…у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об'єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин. Водночас, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою вимоги частини другої статті 42 Закону № 2210, які мають важливе значення для правильного вирішення питання щодо перебігу та дотримання відповідних строків".
7.30. У наведеній постанові колегія суддів також зауважила про те, що "…Верховний Суд у справі № 910/2415/24 (на неврахування якої посилається скаржник) не надавав універсального для всіх справ, за участю органів АМК, правового висновку про те, що сама по собі гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, та саме по собі повномасштабне вторгнення є апріорі об'єктивною обставиною тривалого розгляду органами АМК антимонопольних справ". "…Зазначені обставини підлягають оцінці у контексті тривалості розгляду антимонопольної справи, а крізь призму їх реального впливу на можливість розгляду справи у розумний строк у кожному конкретному випадку. Такий підхід узгоджується із принципом правової визначеності, який вимагає забезпечення балансу між передбачуваністю правозастосування та врахуванням обставин, що впливають на діяльність органів АМК. Ігнорування таких обставин та оцінці їх фактичного впливу призвело б до надмірно формального підходу, що суперечить суті правової визначеності".
7.31. Слід також зауважити, що у всіх означених вище постановах Верховного Суду на які містять посилання оскаржувані судові рішення та касаційна скарга відповідача суд касаційної інстанції зазначав та підкреслював, що застосування частини першої статті 42 Закону № 2210 має бути логічно сумісним із позицією позивача. Виходячи із характеру спірних правовідносин / юридичної природи заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті.
7.32. Іншими словами, у всіх означених постановах Верховний Суд викладав свої висновки ґрунтуючись на тому, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування).
7.33. Суд враховує наведену вище позицію та наголошує на тому, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
7.34. Отже, право суб'єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо).
7.35. Наведене дає підстави для висновків, що у вирішенні спірного питання судами (наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб'єкта господарювання) також істотне значення має позиція та поведінка позивача під час розгляду антимонопольної справи, у контексті його заперечень на попередні висновки АМК. Зокрема, чи порушував позивач перед органом АМК питання негативного впливу на його права тривалість розгляду антимонопольної справи.
7.36. Колегія суддів також звертає увагу судів першої та апеляційної інстанції на те, що у всіх означених вище постановах Верховний Суд вирішуючи питання щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вказував також на те, що відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення судам означену норму слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України, як нормою прямої дії, оскільки таке застосування призводить до закриття справи та звільнення позивача від відповідальності. Суд наголошував та підкреслював, що у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з'ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об'єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування (постанова Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24).
7.37. Про необхідність з'ясування вказаних вище обставин наголосив також Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2025 у справі, що розглядається.
7.38. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди зазначили про те, що статтею 59 Закону № 2210 не передбачено визнання недійсними рішення органів АМК через порушення або неправильне застосування норм процесуального права, адже оскаржуване Рішення АМК по суті є правильним.
7.39. Втім, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди першої та апеляційної інстанції хоча і зазначили щодо врахування висновків, які викладені, в постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у цій справі, надаши поверхневу оцінку наявності / відсутності об'єктивних та поважних причин тривалістю розгляду справи органами АМК (понад 5 років).
7.40. Водночас суди залишили поза увагою дійсний зміст таких висновків та не виконали вказівки Суду, зокрема, що необхідності дослідження та оцінки тієї обставини, на яку Верховний Суд звертав увагу, а саме: яким чином тривалість розгляду антимонопольної справи з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинуло на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин.
7.41. Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди не з'ясовували означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі, як і не надали належної оцінки доводам Комітету про те, чи містила позовна заява ТОВ "БК "Міськбудінвест" відповідні доводи та чи надані позивачем докази на підтвердження доводів, що реалізація позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи була надмірним тягарем для позивача.
7.42. Крім того, Суд визнає слушними доводи касаційної скарги та вважає за необхідне зазначити, що без детальної оцінки залишились доводи відповідача та обставини, що розгляд антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів АМК, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об'єктивним чинником, який мав вплив на тривалість розслідування.
7.43. Наведене свідчить про те, що новий розгляд цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції заснований лише на вибірковій перевірці доводів однієї сторони (позивача) та ґрунтується фактично на застосуванні статті 37-1 Закону № 2210 (у редакції змін, внесених Законом № 3659-XII і які набули чинності з 01.01.2024), без перевірки доказів позивача, які надані на обґрунтування своїх вимог та без врахування і надання оцінки доводам іншої сторони у справі (Комітету), у т.ч. і без з'ясування чому саме у цьому конкретному випадку (розгляд справи понад п'ять років) не є розумним строком (наприклад, з огляду на повномасштабне вторгнення, введення воєнного стану, тощо).
7.44. У вирішенні цього спору судами не враховано також висновків Верховного Суду про те, що з огляду на відсутність нормативно запроваджених у Законі № 2210 строків розгляду й прийняття відповідного рішення судам означену норму слід застосовувати ретроспективно згідно зі статтею 58 Конституції України.
7.45. Суд у вирішенні спірного питання наголошує на тому, що особа, яку притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в силу закріпленого у статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскаржуючи таке рішення самостійно визначає предмет позову (певну матеріально-правову вимогу до відповідача) і підстави позову (факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу), зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та надає докази на обґрунтування своїх вимог.
7.46. У свою чергу, суд має перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів зробити висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог.
7.47. З огляду на викладене, висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є формальним та передчасним, оскільки суди не дослідили всіх обставин справи з наданням оцінки наявним у ній доказам, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, порушили принцип змагальності та стандарти доказування, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
7.48. Таким чином, вказане вище свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2025 у цій справі.
7.49. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.50. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
7.51. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
7.52. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи відповідача.
7.53. Отже, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові. Оскільки доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України частково підтвердились, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд.
7.54. Не встановлення судом обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки).
7.55. Звідси, а також ураховуючи викладене, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи сторін.
7.56. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.57. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
8.2. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
8.3. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.4. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
9. Судові витрати
9.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судового збору, сплаченого АМК за подання касаційної скарги, оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат з дотриманням порядку, передбаченого статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 910/2206/24 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова