16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4806/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Дніпроазот"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026
у справі № 904/4806/22
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
до Акціонерного товариства "Дніпроазот"
про стягнення заборгованості у розмірі 384 048 438,15 грн,
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Дніпроазот" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 904/4806/22, сформована в системі "Електронний суд" 27.02.2026.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, а заявнику касаційної скарги необхідно подати до Суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги та уточнення до касаційної скарги з визначенням підстави касаційного оскарження, передбаченої ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на відповідні положення ст. 310 ГПК України.
З автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (1 ЕЦП судді) Ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 19.03.2026 у справі № 904/4806/22 (суддя Могил С.К.) надіслано в електронний кабінет Акціонерного товариства "Дніпроазот" та доставлено 19.03.2026 17:01, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
Акціонерне товариство "Дніпроазот" 27.03.2026 (до закінчення десятиденного строку з дня вручення ухвали суду касаційної інстанції на усунення недоліків касаційної скарги) подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої додано повторне клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що кошти, які знаходяться на відкритих поточних рахунках, накладено арешт, тому неможливе їх використання для сплати судового збору. У зв'язку з чим розпорядником майна Акціонерного товариства "Дніпроазот" арбітражним керуючим Вернигорою Володимиром Петровичем подано до суду заяву у справі №904/6487/25 про скасування арештів на кошти боржника, розгляд заяви призначено на 31.03.2026.
Як зазначає скаржник після скасування арештів скаржником буде вжито всіх заходів для акумулювання необхідної суми коштів для сплати судового збору у повному обсязі, зазначеному в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 904/4806/22.
Крім того заявник зауважує про відкриття господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот".
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Верховний Суд акцентує, що при зверненні з вимогою про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги (розстрочення, зменшення його розміру або звільнення від його сплати) необхідним є надання комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника.
Сам факт перебування юридичної особи у процедурі банкрутства не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги (розстрочення, зменшення його розміру або звільнення від його сплати). Це питання вирішується з урахуванням конкретних, належно підтверджених обставин, що свідчать про реальну фінансову неспроможність боржника сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 у справі № 904/6487/25 заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Вернигори В.П. про скасування арештів задоволено частково та з метою виконання приписів Кодексу України з процедур банкрутства покладених в основу системи заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника та забезпечення збереження ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) господарський суд вважав за необхідне забезпечити боржнику можливість використання у господарській діяльності банківського рахунку в АТ "Банк Кредит Дніпро" та поточного банківського рахунку боржника відкритого у Філії Дніпропетровського ОУ АТ "ОЩАДБАНК" шляхом скасування накладених на наведені рахунки арештів.
Надавши оцінку наведеним Акціонерним товариством "Дніпроазот" доводам та наданим доказам, Суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальної фінансової неспроможності Акціонерного товариства "Дніпроазот", оскільки не містять інформації щодо відсутності у боржника рухомого та нерухомого майна, інших активів. Так, зокрема, надані виписки з банківських рахунків скаржника не доводять відсутності у нього інших активів чи джерел, які могли бути використані для сплати судового збору. За оцінкою суду у цьому випадку необхідним є надання довідки податкового органу, а не самого скаржника, про наявність у скаржника рахунків у банківських установах, крім того належало б надати докази щодо наявності майна у скаржника та про його вартість, інвентаризаційних відомостей, відомостей про наявні активи, у тому числі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна тощо. Відсутність вказаних доказів унеможливлює задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Крім того, повторно звертаючись до Верховного Суду з клопотанням скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі. Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.12.2025 у справі №914/466/23(914/2366/24).
Отже із доводів і наданих заявником доказів не вбачається, що його майновий стан унеможливлює сплату судового збору за подання касаційної скарги.
За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
При цьому ЄСПЛ також зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі ?Креуз проти Польщі? (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Отже, повторне клопотання Акціонерного товариства "Дніпроазот" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №904/4806/22 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235 ГПК України, Суд, -
1. Відмовити Акціонерному товариству "Дніпроазот" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №904/4806/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Могил С.К.