16 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5502/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026
у справі за позовом Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"
про стягнення 78 950 420,00 грн.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Антимонопольний комітет України (далі - АМК, позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ "Дніпропетровськгаз", відповідач, скаржник) у дохід загального фонду Державного бюджету України штрафу у розмірі 39 475 210 грн та пені у розмірі 39 475 210 грн.
1.2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25 позов задовольнив повністю; стягнув з АТ "Дніпропетровськгаз" у дохід загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 39 475 210 грн та пеню у розмірі 39 475 210 грн; стягнув з АТ "Дніпропетровськгаз" на користь АМК судовий збір у розмірі 847 840 грн.
1.3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, АТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, зокрема, просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги АМК задовольнити частково, а саме: стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" штраф у розмірі 39 475 210,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України; зменшити розмір нарахованої АМК пені до 1,00 грн та стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" пеню у розмірі 1,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України; здійснити розподіл судового збору.
1.4. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.01.2026 у справі № 904/5502/25 апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн.
1.5. До апеляційного суду 29.01.2026 від скаржника надійшла заява про звільнення від сплати судового збору.
1.6. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.02.2026 відмовив АТ "Дніпропетровськгаз" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі № 904/5502/25; наголосив скаржнику на необхідності протягом п'яти днів з 04.02.2026 виконати вимоги ухвали від 19.01.2026 про залишення скарги без руху (у частині сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн).
1.7. До апеляційного суду 06.02.2026 від скаржника надійшла заява про звільнення від сплати судового збору та про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 904/5502/25 до 31.03.2026.
1.8. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.02.2026 відмовив АТ "Дніпропетровськгаз" у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки скаржнику було надано максимальний строк, визначений законом, який не може бути продовжений; відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у справі № 904/5502/25, оскільки заявник не надав належних доказів свого матеріального стану (балансу, відомостей про рухоме та нерухоме майно, активи тощо); наголосив на необхідності виконати вимоги ухвали від 19.01.2026 щодо сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн до 10.02.2026.
1.9. АТ "Дніпропетровськгаз" 11.02.2026 подало до апеляційного суду заяву, в якій просило роз'яснити ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 904/5502/25 в частині відмови у звільненні від сплати судового збору, зокрема щодо того, яким чином з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" та свого майнового стану товариство може реалізувати право на доступ до правосуддя і які саме докази необхідно надати.
1.10. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.02.2026 відмовив АТ "Дніпропетровськгаз" у роз'ясненні ухвали від 09.02.2026 у справі № 904/5502/25.
2. Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
2.1. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.03.2026 (колегія суддів: Іванов О. Г., Дармін М. О., Чередко А. Є.) повернув без розгляду апеляційну скаргу АТ "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі № 904/5502/25 на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі № 904/5502/25 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. АТ "Дніпропетровськгаз", з посиланням частину другу статті 287 ГПК України зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права (статті 2, 1, 236 ГПК України, стаття 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", стаття 8 Закону України "Про судовий збір", статті 55, 129 Конституції України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
4.2. Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали крізь призму практики Європейського суду з прав людини, скаржник зазначає її невідповідність вимогам справедливого судового розгляду, оскільки апеляційний суд не врахував доводи щодо незадовільного майнового стану та не в повному обсязі дослідив відповідні обставини.
4.3. Також скаржник зазначив, що звільнення юридичних осіб від сплати судового збору фактично є "мертвою нормою". Станом на теперішній час не дивлячись на той факт, що Законом України "Про судовий збір" передбачена така можливість, Верховний Суд у своїх правових позиціях неодноразово наголошував на тому, що юридична особа має право на звільнення від сплати судового збору у зв'язку із складним майновим станом, однак суди відмовляють у такій можливості за будь яких умов, при цьому використовують абсолютно суперечливі аргументи.
4.4. На думку скаржника, апеляційний господарський суд позбавив його можливості оскаржувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2025 у справі №904/5502/25, яке безумовно впливає на його права, зокрема на право апеляційного перегляду справи згідно статті 129 Конституції України. Отже, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, тобто, є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. АМК у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу скаржнику у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
7.2. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки доводів касаційної скарги щодо обґрунтованості повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги.
7.3. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
7.4. У статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
7.5. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
7.6. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
7.7. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
7.8. Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
7.9. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
7.10. За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
7.11. Суд апеляційної інстанції встановив, що при зверненні до Центрального апеляційного господарського суду скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 271 760,00 грн. Водночас АТ "Дніпропетровськгаз" не сплатило судовий збір у встановленому розмірі, у зв'язку з чим ухвалою від 19.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано усунути недоліки, а саме - надати докази сплати судового збору протягом десяти днів із дня вручення ухвали.
7.12. Як установлено судом, зазначену ухвалу скаржник отримав 19.01.2026 о 14:09, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету в ЄСІТС. Відтак недоліки мали бути усуненні у строк до 29.01.2026.
7.13. Натомість 29.01.2026 скаржник подав заяву про звільнення від сплати судового збору, яка мотивована скрутним фінансовим становищем відповідача, оскільки через зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1771 АТ "Дніпропетровськгаз" фактично позбавлено можливості вести господарську діяльність, а отже, отримувати прибуток, передбачений структурою тарифу, що є основною метою господарської діяльності. Крім того, на території здійснення ліцензійної діяльності АТ "Дніпропетровськгаз" на час розгляду справи та на теперішній час ведуться бойові дії, унаслідок чого більш ніж 700 газопроводів зазнали пошкоджень, які були ліквідовані аварійно-диспетчерською службою АТ "Дніпропетровськгаз", відтак витратна частина з обслуговування газорозподільної системи у воєнний час збільшилася. Частина споживачів АТ "Дніпропетровськгаз" тимчасово залишили Нікопольський район через постійні обстріли. Тяжкий фінансовий стан АТ "Дніпропетровськгаз" зумовлений також несвоєчасними та неповними розрахунками споживачів за розподіл природного газу. Станом на 27.10.2025 дебіторська заборгованість АТ "Дніпропетровськгаз" становила 927 199 691,26 грн, що підтверджується відповідною довідкою. На теперішній час АТ "Дніпропетровськгаз" є збитковим підприємством, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2024 рік, відповідно до якого збиток становить 90 033 млн грн. Водночас прибуток у розмірі 19 260 млн грн, отриманий за І півріччя 2025 року, не покриває збитки, отримані у попередніх періодах.
7.14. Ухвалою від 04.02.2026 Центральний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні зазначеної заяви та зобов'язав скаржника протягом п'яти днів виконати вимоги ухвали від 19.01.2026 щодо сплати судового збору.
7.15. Мотивуючи відмову, суд виходив із того, що з наявних у справі фінансових звітів (за 2024 рік та 1 півріччя 2025 року), на які посилається у заяві скаржник, суд не має можливості стверджувати про тенденцію до збитковості підприємства протягом кількох років поспіль (2024-2025) через відсутність повних фінансових даних за 2025 рік, які не надані заявником. Відтак, подання даних стосовно фінансового становища за 2024 рік і 1 півріччя 2025 року, не є достатнім для констатації факту неналежного фінансового стану заявника. До того ж, заявником не зазначено про наявність /відсутність грошових коштів на рахунках. Таким чином, заявником не доведено належними доказами власного фінансового становища на момент звернення з заявою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
7.16. Зазначену ухвалу скаржником отримано в електронний кабінет 04.02.2026 о 22:05 годині. Отже, ухвала вважається врученою заявнику 05.02.2026. Тому у строк до 10.02.2026 скаржник мав виконати вимоги ухвали від 19.01.2026, в частині сплати судового збору.
7.17. Скаржник 06.02.2026 повторно звернувся із заявою про звільнення від сплати судового збору, додатково посилаючись на накладення арешту на всі розрахункові рахунки відповідача, крім тих, що мають спеціальний режим використання, з яких неможливо здійснити оплату судового збору. Тяжкий матеріальний стан додатково підтверджується тим, що АТ "Дніпропетровськгаз" є учасником сімнадцяти виконавчих проваджень як боржник. Також скаржник посилався на статтю 6 Конвенції та рішення у справі "Golder проти Сполученого Королівства" (№ 4451/70, від 21 лютого 1975 року), зокрема в частині доступу до правосуддя.
7.18. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.02.2026 відмовив АТ "Дніпропетровськгаз" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, зазначивши, що заявником не доведено належними доказами важкого матеріального становища, оскільки заявником не надано балансу підприємства і даних щодо рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища, що не дає змоги визначити фінансовий стан Товариства. Крім того апеляційний суд вказав на нерелевантність посилання на рішення ЄСПЛ у справі "Golder v. the United Kingdom", оскільки у цій справі заявник мав доступ до суду першої інстанції, а отже, не був позбавлений права на судовий розгляд як такого. Також апеляційний суд наголосив на необхідності виконати вимоги ухвали від 19.01.2026 щодо сплати судового збору у розмірі 1 271 760,00 грн до 10.02.2026.
7.19. За таких обставин Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції, на виконання вимог статей 174, 260 ГПК України, установивши в ухвалі від 19.01.2026, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, надав скаржнику строк для усунення недоліків, визначивши спосіб їх усунення, а саме: надання доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, визначивши в ухвалі розмір судового збору, який підлягає сплаті.
7.20. Отже, положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.
7.21. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).
7.22. Зміст наведених приписів господарського процесуального законодавства свідчить про те, що не усунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, є підставою для повернення апеляційної скарги.
7.23. За висновками апеляційного суду, з урахуванням дат отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху і в подальшому ухвал про відмову у звільненні від сплати судового збору, недоліки апеляційної скарги мали бути усунені у строк до 10.02.2026 (включно).
7.24. Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 03.03.2026 скаржник не виконав вимоги ухвали від 19.01.2026, зокрема не сплатив судовий збір, у зв'язку з чим ухвалою від 03.03.2026 апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України.
7.25. Отже, апеляційний господарський суд, установивши, що АТ "Дніпропетровськгаз" станом на 03.03.2026 не виконало вимоги ухвали від 19.01.2026 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме - не сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги у встановленому розмірі, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 174, 260 ГПК України висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.
7.26. За таких обставин суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали про повернення апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права, які регулюють питання відповідності формі та змісту апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України, висновки апеляційного господарського суду є такими, що відповідають положенням статей 174, 260 ГПК України.
7.27. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.
7.28. Законодавством України однією з умов розгляду справи судом визначено сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
7.29. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
7.30. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
7.31. Аналіз наведених положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для (1) відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір") або (2) розстрочення сплати судового збору, (3) зменшення його розміру чи (4) звільнення сторони від сплати такого.
7.32. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення / розстрочення / зменшення сплати судового збору.
7.33. Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
7.34. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
7.35. Тобто право звільнення від сплати судового збору (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду), а не є його обов'язком, що випливає з вимог ГПК України та Закону України "Про судовий збір".
7.36. В той же час необхідно враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 910/14313/23).
7.37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 зазначено, що: "сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні, та чи мала розгляд судом. Враховуючи ці чинники, далі Суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак при цьому такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено".
7.38. Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
7.39. При цьому, ГПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
7.40. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
7.41. Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
7.42. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила висновок щодо застосування норм частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", зазначивши, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору поширюються на осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України "Про судовий збір" (якою визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору), або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею.
7.43. В цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію (враховуючи майновий стан), але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
7.44. Верховний Суд зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
7.45. Верховний Суд звертає увагу на пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, де зазначено: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист".
7.46. Зі статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що:
1) законодавець, застосував конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;
2) умови застосування диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
7.47. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
7.48. Як зазначено у пунктах 7.13 - 7.18 цієї постанови, апеляційний суд встановив, що скаржник звертався із заявами про звільнення від сплати судового збору, однак не довів належними доказами важкого матеріального становища, оскільки не надав балансу підприємства і даних щодо рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища, що не дає змоги визначити фінансовий стан товариства.
7.49. Касаційний господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
7.50. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
7.51. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, а суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу не у зв'язку з тим, що положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" не застосовуються до юридичних осіб, як стверджує скаржник, називаючи її "мертвою нормою", а у зв'язку з недоведеністю його майнового стану.
7.52. Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви АТ "Дніпропетровськгаз" про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з недоведеністю тяжкого матеріального становища свідчить про дотримання судом принципів верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та правової визначеності. Така відмова не може розглядатися як обмеження доступу до правосуддя. Водночас ані доводи скаржника не доводять його неспроможності сплатити судовий збір, ані наявні в матеріалах справи документи щодо фінансового стану скаржника не підтверджують цього та не свідчать про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив подані докази або не надав їм належної правової оцінки.
7.53. Доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд діяв у межах та у спосіб, визначених ГПК України, зокрема правильно застосував положення статей 174, 258, 260 цього Кодексу, встановив недоліки апеляційної скарги та надав скаржнику строк для їх усунення.
7.54. Твердження про неврахування судом апеляційної інстанції майнового стану скаржника та неповне дослідження відповідних обставин спростовуються змістом оскаржуваних ухвал, якими подані заяви про звільнення від сплати судового збору розглянуті, а наведені у них доводи - оцінені з огляду на надані докази, які визнані недостатніми для підтвердження неможливості сплати судового збору. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не здійснює переоцінку доказів, а перевіряє правильність застосування судами норм права, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом апеляційної інстанції, та не є підставою для скасування судового рішення.
7.55. Будь-яких інших доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення.
7.56. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
7.57. Верховний Суд звертає увагу, що за змістом оскаржуваної ухвали підставою для повернення апеляційної скарги є несплата у встановленому судом розмірі судового збору за подачу апеляційної скарги, що відповідно до частини восьмої статті 174 ГПК України не перешкоджає скаржнику повторно звернутися з апеляційною скаргою в загальному порядку після усунення недоліків.
7.58. Доводи АМК, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.59. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже, підстав для її зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі № 904/5502/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова