16 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 910/14997/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року (суддя - Демидов В.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча Тарасенко К.В., судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.)
у справі №910/14997/24
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Система 4»
про стягнення 646 468,12 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року у справі №910/14997/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Система 4» (далі - ТОВ «Система 4», відповідач) 646 468,12 грн.
06 квітня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) надійшла касаційна скарга КП «Київтеплоенерго», в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року у справі №910/14997/24, справу направити на новий розгляд. Також КП «Київтеплоенерго» просить поновити йому строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень та здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Вказану касаційну скаргу скаржник подав 03 квітня 2026 року засобами поштового зв'язку.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу від 06 квітня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І.М., Булгакова І. В.
08 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від ТОВ «Система 4» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких заявник заперечував проти поновлення строку на касаційне оскарження, а також зазначив про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, дослідивши зміст заперечень проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у справі №910/14997/24 є стягнення 646 468,12 грн, що менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000 грн), а тому у розумінні ГПК України ця справа за загальним правилом не підлягає касаційному перегляду.
Разом із тим підпункти «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають певні випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
КП «Київтеплоенерго» в касаційній скарзі посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо питання пріоритетності застосування у правовідносинах сфери теплопостачання положень Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2005 року №630, статей 204, 256, 257, 267, 514, 516, 517, 518 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики та про яке йдеться у підпункті «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Верховний Суд звертає увагу на те, що скаржник у касаційній скарзі на підтвердження доводів щодо наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі №910/14997/24, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, крім посилань на відсутність висновків Верховного Суду стосовно зазначених ним правових питань, не навів справ з різною правовою практикою у правовідносинах подібних до правовідносин у цій справі, тобто не навів ні кількісного, ні якісного елементів на підтвердження існування наявності правової проблеми.
Щодо вжитого законодавцем у підпункті «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України словосполучення «виняткове значення» справи для її учасника, то оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для її учасника можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Водночас будь-якого обґрунтування підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник не навів.
Отже Суд вважає, що касаційна скарга КП «Київтеплоенерго» не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а відтак умов допуску цієї справи до касаційного оскарження скаржником не дотримано.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року у справі №910/14997/24, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою, Суд залишає без розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року у справі №910/14997/24, а також розгляд справи у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07 серпня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року у справі №910/14997/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. М. Бенедисюк
І. В. Булгакова