14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1793/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва (Ярмак О.М.)
від 01.07.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Тищенко А.І., Мальченко А.О., Михальська Ю.Б.)
від 27.01.2026 (повний текст складений 03.03.2026)
у справі за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"
про стягнення коштів у розмірі 4 166 003,32 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"
до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
про визнання договору недійсним
1. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (надалі - Позивач / Відповідач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" (надалі - Відповідач / Позивач за зустрічним позовом, Скаржник) про стягнення заборгованості у сумі 4 166 003,32 грн, з яких: 3 426 916,42 грн основного боргу, 435 587,78 грн пені, 49 740,70 грн - 3% річних, 253 758,42 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтовано порушенням Відповідачем (за первісним позовом) умови договору щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг за договором про перевантаження експортних вантажів № 10/е від 29.01.2024.
3. До Господарського суду міста Києва 10.03.2025 надійшла зустрічна позовна заява Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) до Позивача (Відповідача за зустрічним позовом) про визнання договору про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів, № 10/е від 29.01.2024 недійсним.
4. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний договір укладений директором Відповідача (за первісним позовом) з перевищенням повноважень.
5. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 27.01.2026, первісний позов задовольнив повністю. Стягнув з Відповідача (за первісним позовом) на користь Позивача (за первісним позовом) 3 426 916, 42 грн основного боргу, 435 587,78 грн пені, 49 740,70 грн 3% річних, 253 758,42 грн. інфляційних втрат, 49 992,40 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову - відмовив.
6. 22 березня 2026 року Відповідач (Позивач за зустрічним позовом, Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/1793/25 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/1793/25 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;
- судові витрати покласти на Позивача (за первісним позовом).
7. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив порушення норм матеріального права при недотриманні та порушенні норм процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінка доказів, та застосування норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги Скаржника Суд доходить висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
9. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
10. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
13. В своїй касаційній скарзі Скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/1793/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України.
14. Суд звертає увагу, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження.
15. Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
16. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
17. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
18. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
20. Оскільки у цій справі позов поданий у 2025 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
21. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
22. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
23. Таким чином у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №910/1793/25 підлягав сплаті у сумі 4844,80 грн, а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00х200%х0,8=4844,80 грн;
24. Однак, до касаційної скарги Скаржник не додав платіжний документ про сплату судового збору.
25. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
26. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
27. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- чіткого та конкретного зазначення підстави/підстав касаційного оскарження із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України та з належним її обґрунтуванням;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн за подання касаційної скарги.
28. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/1793/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська