8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
16 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/182/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про стягнення судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026) у справі
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16 код ЄДРПОУ: 14095412)
до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Старт-школа" Харківської області (місцезнаходження: 61002, Харківська обл., місто Харків, вул.Чубаря, буд. 20; код ЄДРПОУ: 30560382)
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Старт-школа" Харківської області з вимогами про: розірвання договору оренди № 3929 від 11 серпня 2009 року та зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлову 2-поверхову будівлю загальною площею 1 141,0 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Садова, 20, літ. “А-2».
Крім того, позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Господарського Харківської області від 27.01.2026 судом позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/182/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 лютого 2026 року об 11:00.
30.03.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№7440 від 30.03.2026), в якій останній просить суд провадження у справі №922/182/26 закрити, у зв'язку з врегулюванням спору між сторонами. На підтвердження позивач надає до суду акт прийому-передачі нежитлоівого приміщення від 11.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2026 Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про закриття провадження у справі (вх.№7440 від 30.03.2026) з урахуванням додаткових пояснень у справі (вх.№7575) - задоволено. Закрито провадження у справі № 922/182/26 за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Старт-школа" Харківської області про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії.
15.04.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026) разом із клопотанням про поновлення строку на подання такої заяви. Обгрунтовуючи пропуск строку, позивач посилається на те, що такий строк було пропущено у звязку з тим, що через обстріли м. Харкова у квітні 2026 було частково знеструмлено Київський район м. Харкова, де розташоване робоче місце представниці позивача.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання заяви про стягнення судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026), суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З наведеного вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання), оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно поважних причин, які перешкоджали вчасному поданню відзиву, у зв'язку з чим відповідач має довести суду їх наявність та поважність.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві, позивачем було зазначено, що докази понесених судових витрат будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Разом з цим, ухвалу про закриття провадження у справі постановлено судом 30.03.2026, відтак позивач мав право звернутися до суду з заявою про розподіл судових витрат до 04.04.2026 (включно). Разом з цим, 04.04.2026 був вихідним днем (субота), а відтак останнім днем строку на подання такої заяви до суду є перший робочий день (понеділок) - 06.04.2026.
Водночас позивач звертається до суду з відповідною заявою 15.04.2026, обгрунтовуючи це тим, що у квітні 2026 через обстріли було частково знеструмлено Київський район м. Харкова, де розташоване робоче місце представниці позивача.
Суд зазначає, що застосування аварійних відключень електроенергії, відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на подання заяви про стягнення судових витрат, оскільки заявником не надано жодних доказів з приводу об'єктивної неможливості направлення такої заяви в установлений законом строк із цієї підстави. (подібна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року в справі № 295/4031/24).
При цьому, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення всіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання заяви про стягнення судових витрат, представник позивача не надав.
Положеннями ст. 42 ГПК України передбачено, зокрема, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Представнику позивача було відомо про дату та час судового засідання 30.03.2026,в якому судом було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки представниця була присутня в засіданні 16.03.2026 та під підпис ознайомлись з датою наступного засідання.
Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Суд констатує, що статтею 129 Конституції України як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю електроенергії на робочому місці представника позивача не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу, оскільки всі учасники рівні перед законом та мають прямий обов'язок подавати процесуальні документи у строк, встановлений законом або судом.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Проте позивач у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у своєчасному невідслідковуванні статусу відправлених документів у справі у власному кабінеті користувача підсистеми ЄСІТС, не повинна схвалюватися судовою практикою.
Презумпція обізнаності покладає на учасника справи обов'язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом.
Крім того, відносини представництва між позивачем і його представником стосуються добросовісності та належності виконання останнім своїх обов'язків представника, неналежне виконанння яких не може слугувати підставами для поновлення строку на подання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними; недотримання цього визнавалось порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. У рішенні у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02, п.п. 66-70), констатувавши порушення Україною статті 6 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Суд наголосив на тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», заява № 41431/98, п. 46).
Крім того, Рада суддів України неодноразово (востаннє рішенням № 26 від 06.08.2022) закликала суди та учасників процесу використовувати більш ощадливі методи роботи, користуватися перевагами дистанційного та електронного судочинства.
Держава створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу, в тому числі підсистему "Електронний суд" ЄСІТС.
Всебічно дослідивши матеріали поданого позивачем клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026), суд не вбачає поважності підстав пропуску строку, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в поновленні такого строку.
Отже, позивачем докази понесених судових витрат подано до суду із пропуском п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду, визнченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України у разі неподання відповідних доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст. 6, 13, 119, 129, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд
В клопотанні Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про поновлення процесуального строку на подання клопотання про стягнення судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026) - відмовити.
Залишити без розгляду клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про стягнення судових витрат (вх.№8980 від 15.04.2026)
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано 16.04.2026
СуддяВ.В. Рильова
Справа №922/182/26
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.