8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/430/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до фізичної особи-підприємця Киценко Юрія Вікторовича, м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Киценко Юрія Вікторовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13661 від 01.08.2008 по оплаті теплової енергії в сумі 44 305,15 грн за період листопад 2015 року - листопад 2021 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 16.02.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
27.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що позивачем надано лише розрахунок нарахувань, рахунки та довідки, які складені позивачем в односторонньому порядку. Разом з тим позивачем не надано належних доказів, які підтверджують: факт постачання теплової енергії відповідачу; обсяг поставленої теплової енергії; прийняття відповідачем відповідних послуг; погодження сторонами обсягів та нарахувань. У матеріалах справи відсутні: акти приймання-передачі теплової енергії; підписані відповідачем акти звірки; первинні бухгалтерські документи; докази отримання відповідачем рахунків. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факт, ані обсяг постачання теплової енергії. Відповідач не підписував актів звірки взаєморозрахунків та не визнавав заборгованість за період листопад 2015 року - листопад 2021 року. Відповідач не здійснював оплат, спрямованих на погашення зазначеної заборгованості. Оплати, здійснені відповідачем у наступні роки, стосувалися інших періодів та інших правовідносин, що прямо зазначено у призначенні платежів, і не можуть вважатися визнанням спірної заборгованості. Також відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.
08.04.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач не погоджується із запереченнями відповідача та вказує на те, що відповідач є власником нежитлових приміщень вбудованих в житловий будинок, нежитлові приміщення площею 110,30 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 2/2. Правовідносини між сторонами щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються на підставі укладеного між сторонами 01.08.2008 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 13661. Нежитлові приміщення, які належать відповідачу вбудовані в житловий будинок та знаходиться у тепловому контурі житлового будинку. Додатком 1 до договору укладені обсяги постачання теплової енергії відповідачу, який становить 0,003 Гкал/годину. До грудня 2019 року розподіл теплової енергії між житловою частиною будинку та нежитловими приміщеннями здійснювався згідно з пунктами 20 и 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198), у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку (юридичні особи у житловому будинку мають єдину систему теплопостачання з житловим будинком, та не мають окремих приладів обліку) обсяг фактично спожитої теплової енергії визначався пропорційно тепловим навантаженням (окремо по житловій частині будинку та по кожному нежитловому приміщенню) з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У зв'язку з тим, що споживачі, відповідно до умов договору мають різні температури у приміщенні, розподіл теплової енергії виконується відповідно до потреби в опаленні за формулою відповідно до КТМ 204 України 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні за формулою: Pт.е.оп.1=Qоп*(tв.п.-tз.п.)/(tв.п.-tср.)*Топ, де: Qоп - теплове навантаження на опалення, Гкал/годину; Топ - кількість годин подачі опалення за звітний місяць, годин; tв.п. - температура внутрішнього повітря у приміщенні, 0С; tз.п. - середня температура зовнішнього повітря за місяць, 0С; tср. - середньорічна температура зовнішнього повітря по м. Харкову для проектування будівль та споруд; (-23°С). Розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію здійснюється програмним комплексом за кожну добу місяця, з урахуванням подобової температури зовнішнього повітря. Система опалення нежитлових приміщень є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому. Нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії починаючи з грудня 2019 виконується згідно з показаннями будинкового приладу обліку теплової енергії. Щодо строку позовної давності, позивач вказує на його переривання.
14.04.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували фактичне постачання теплової енергії. Відсутні, зокрема: акти приймання-передачі; акти звірки розрахунків; документи обліку; підписані сторонами документи щодо обсягів споживання. Наданий позивачем розрахунок є внутрішнім документом та не може вважатися належним доказом. Позивачем не надано доказів направлення або отримання відповідачем рахунків. Відсутні будь-які підтвердження вручення або надсилання рахунків. Позов подано у 2026 році щодо вимог за період 2015-2021 років, що свідчить про сплив позовної давності щодо значної частини заявлених вимог. Позивач посилається на здійснення оплат як на підставу для визнання боргу. Однак позивачем не надано доказів здійснення платежів відповідачем; призначення таких платежів як погашення спірної заборгованості; зв'язку таких платежів із предметом спору. В матеріалах справи присутня цифра, датована ще 2015 роком у розмірі 370,77 грн та не підтверджена належними документами. Відповідач здійснював оплату у 2025- 2026 роках, а також виконав судове рішення у іншій справі щодо більш пізніх періодів. Такі платежі стосувалися поточних зобов'язань та не є визнанням заборгованості за 2015- 2021 роки. Позивач посилається на продовження строків позовної давності у зв'язку із запровадженням карантину. Разом з тим, зазначені норми законодавства застосовуються лише до строків, перебіг яких не закінчився на момент запровадження карантину. Вказані положення не відновлюють строки позовної давності, які спливли до їх застосування. З огляду на те, що значна частина заявлених вимог стосується періоду 2015- 2019 років, позовна давність щодо таких вимог спливла до початку дії карантинних обмежень. Таким чином, посилання позивача на карантин COVID-19 не впливає на застосування позовної давності у даній справі. Відповідно до принципу змагальності, ризик недоведеності покладається на позивача. Оскільки позивач не довів свої вимоги, підстави для їх задоволення відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідач є власником нежитлових приміщень вбудованих в житловий будинок, нежитлові приміщення площею 110,30 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 2/2.
01.08.2008 між фізичною особою-підприємцем Киценко Юрієм Вікторовичем (споживач за договором, відповідач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація за договором, позивач) був укладений договір №13661 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1 якого, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.
Відповідно до додатку 1 від 01.08.2008 до договору №13661 від 01.08.2008 "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу", Теплопостачальна організація постачає Споживачу протягом року теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 5. 9131 Гкал за кожним видом і параметром теплоносія: 1.1. Приєднане (максимальне) теплове навантаження EQ = 0.003 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qo = 0.003 Гкал/годину (Теплове навантаження згідно акту обстеження № 177/933 від 15.08.08 та розрахунку виконаного Підприємство "Фора", 1998 р.).); на вентиляцію Qв = 0 Гкал/годину. 2. Ємність системи опалення та теплових мереж Споживача - 0.111 м.куб. 3. Загальна опалювальна площа S = 110.30 м. кв. (вбудоване в житло). 4. Розподіл теплової енергії в Гкал (для Споживача без комерційних приладів обліку розрахунковим методом; для Споживачів з комерційними приладами обліку - згідно з заявленою величиною) при середньомісячних температурах зовнішнього повітря.
Відповідно до п. 2.2 договору, приєднання об'єктів до систем теплопостачання проводиться у встановленому законодавством порядку. Підключення Споживачів в опалювальному сезоні здійснюється: для об'єктів з єдиною системою теплопостачання на підставі рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, згідно з затвердженим графіком. Самовільне підключення об'єктів теплоспоживання не припустимо.
Згідно п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.
Згідно додатку 4 від 01.08.2008 до договору №13661 від 01.08.2008 "Перелік об'єктів теплоспоживання": Адреса об'єкту теплоспоживання - вул. Ярославська, 2/2; Назва об'єкту теплоспоживання - ФОП Киценко Ю.В. магаз.непрод.товар.; Вбудованість/наявність обмежувального обладнання - вбудоване в житло; Облік споживання теплової енергії - розрахунковим способом; Навантаження, Гкал/годину (дата розрахунку теплового навантаження) - Qо - 0.003000; Qгв - 0.0, Qв - 0.0; площа кв.м. - 110.30.
Відповідно до п. 5.3 договору, споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 5 до договору.
Відповідно до п. 5.5 договору, при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу з вини Споживача (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінченні терміну дії повірки тощо) обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.
Згідно п.п. 6.3 - 6.7 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Розрахунки за показниками приладів комерційного обліку: якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим; якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину Споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показниками приладів комерційного обліку подекадно.
Розрахунки без приладів комерційного обліку: якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
У разі зміни тарифів, затверджених органами місцевого самоврядування, Теплопостачальна організація повідомляє Споживача у відповідності з п. 4.2.4., Споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту їх введення. Зміна тарифів не є підставою для переукладання договору.
Згідно п.п. 10.1, 10.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Позивач вказує, що станом на час подання позовної заяви, з урахуванням часткових оплат, по особовому рахунку відповідача (17700-1548) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення по договору в сумі 44 305,15 грн, яка утворилася за період: листопад 2015 - листопад 2021.
Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які в повному обсязі сплачені не були.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За змістом статей 4, 5 ГПК України, статті 15 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Предметом спору у цій справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за користування тепловою енергією, поставленої позивачем.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у різні періоди, за які позивачем у даній справі було здійснено нарахування теплової енергії, регулюються ЦК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої воли і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У Законі України "Про теплопостачання" та Правилах №1198 надано визначення поняттю "споживач", а саме:
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (Закон);
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил);
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил №1198 споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до абзацу четвертого статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Позивач зазначає, що система опалення нежитлових приміщень, належних на праві власності відповідачу, централізована та єдина з системою опалення житлового будинку по вул. Ярославській, 2/2.
Підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 2/2, які належать відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1777 від 18.03.2008, підтверджуються актами про підключення опалення на початку опалювальних сезонів 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 та відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів.
Разом з тим, актів про підключення опалення на початку опалювальних сезонів та відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів, на які посилається позивач в якості доказів на підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії, до матеріалів справи не надано.
Надані позивачем колії розпоряджень Харківського міського голови №72/1 від 07.10.2015, №20/1 від 01.04.2016, №70/1 від 13.10.2016, №14/1 від 03.04.2017, №67/1 від 05.10.2017, №18/1 від 06.04.2018 та №66/1 від 09.10.2018 не можуть бути прийняті судом в якості доказів постачання відповідачу та споживання останнім теплової енергії, оскільки не підтверджують такого факту.
Позивач вказує, що до грудня 2019 року розподіл теплової енергії між житловою частиною будинку та нежитловими приміщеннями здійснювався згідно з пунктами 20 та 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку (юридичні особи у житловому будинку мають єдину систему теплопостачання з житловим будинком, та не мають окремих приладів обліку) обсяг фактично спожитої теплової енергії визначався пропорційно тепловим навантаженням (окремо по житловій частині будинку та по кожному нежитловому приміщенню) з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У зв'язку з тим, що споживачі, відповідно до умов договору мають різні температури у приміщенні, розподіл теплової енергії виконується відповідно до потреби в опаленні за формулою відповідно до КТМ 204 України 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні за формулою: Pт.е.оп.1=Qоп*(tв.п.-tз.п.)/(tв.п.-tср.)*Топ, де: Qоп - теплове навантаження на опалення, Гкал/годину; Топ - кількість годин подачі опалення за звітний місяць, годин; tв.п. - температура внутрішнього повітря у приміщенні, 0С; tз.п. - середня температура зовнішнього повітря за місяць, 0С; tср. - середньорічна температура зовнішнього повітря по м. Харкову для проектування будівль та споруд; (-23°С) Розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію здійснюється програмним комплексом за кожну добу місяця, з урахуванням подобової температури зовнішнього повітря. Нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії починаючи з грудня 2019 виконується згідно з показаннями будинкового приладу обліку теплової енергії. Позивачем до матеріалів позовної заяви надані "Відомості обліку споживання теплової енергії" за період з 04.11.2019 по 15.04.2021.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).
З аналізу змісту наведених статей вбачається, що доведення суми заборгованості є обов'язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми. Суд зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.
Проте, у даній справі позивачем наданий до суду розрахунок позовних вимог, з якого неможливо встановити розмір фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період та неможливо перевірити його правильність.
Зокрема, позивачем жодними доказами не підтверджені складові формули визначення кількості отриманої теплової енергії, в матеріалах справи відсутні належні докази числових даних обліку теплової енергії за будинковими приладами обліку, з яких можливо визначити кількість отриманої відповідачем теплової енергії та визначити її вартість.
Суд зауважує, що розрахунки позивача не мають здатності до арифметичної та логічної перевірки та не підтверджені відповідними доказами.
У світлі принципів змагальності та диспозитивності суд не повинен самостійно збирати докази задля встановлення обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що сам факт споживання теплової енергії не дозволяє визначити обсяг грошових зобов'язань відповідача перед позивачем з оплати такого тепла за наявними у матеріалах справи доказами у розмірі заявлених позовних вимог, доведення яких є обов'язком позивача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлені судом обставини унеможливлюють задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячий воді №13661 від 01.08.2008, оскільки позивач не довів факт та конкретний обсяг поставки теплової енергії відповідачу у період листопад 2015 - листопад 2021, відповідно не доведеною є й заявлена до стягнення сума боргу - 44 305,15 грн.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності, питання про застосування позовної давності не вирішується.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Відповідач - фізична особа-підприємець Киценко Юрій Вікторович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення підписано 16 квітня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова