вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа № 918/1088/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.04.2026 про забезпечення позову
у справі № 918/1088/25
за позовом ОСОБА_1
до Компанії АМАГАРЕ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛО СОЛЮШЕНС"
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИСЛУЧ АГРО",
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
без виклику учасників справи.
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Компанії АМАГАРЕ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД про витребування у компанії АМАГАРЕ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД на користь ОСОБА_1 частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИСЛУЧ АГРО" у розмірі 80%, що складає 1 684 000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- доказів оплати судового збору у розмірі 20 208,00 грн., або мотивованого обґрунтування звільнення від його сплати.
До суду 08.12.2025 на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено докази оплати судового збору у розмірі 20 208,00 грн. платіжна інструкція від 05.12.2025 №1.433776471.1.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
До суду 13.04.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
- накладання арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИСЛУЧ АГРО" (далі - Товариство), номінальною вартістю 1 684 000,00 грн., що становить 80% статутного капіталу Товариства та на даний момент зареєстрована за компанією АМАГАРЕ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (далі - Компанія);
- заборони Компанії вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передання у заставу, довірчу власність чи інші аналогічні договори частки в статутному капіталі Товариства, номінальною вартістю 1 684 000,00 грн., що становить 80% статутного капіталу Товариства;
- заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо зміни відомостей відносно частки в статутному капіталі Товариства, номінальною вартістю 1 684 000,00 грн., що становить 80% статутного капіталу Товариства та зареєстрованої за Компанією;
- заборони Товариству приймати рішення (вносити зміни до установчих документів підприємства) пов'язані зі зміною розміру статутного капіталу Товариства;
- заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії пов'язані зі зміною розміру статутного капіталу Товариства;
- накладання арешту на право оренди всіх земельних ділянок, які перебувають в користуванні Товариства;
- заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, реалізації, передачі іншим особам права оренди на всі земельні ділянки, які перебувають в користуванні Товариства, зокрема, але не виключно, шляхом їх продажу, передачі до статутного капіталу будь-яких підприємств, а також передачі земельних ділянок в суборенду третім особам та припинення за Товариством права оренди на них;
- заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з прав на нерухоме майно, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії спрямовані на відчуження, реалізацію, передачу іншим особам права оренди на всі земельні ділянки, які перебувають в користуванні Товариства, зокрема, але не виключно, шляхом їх продажу, передачі до статутного капіталу будь-яких підприємств, а також передачі земельних ділянок в суборенду третім особам та припинення за Товариством права оренди на них.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/1088/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач, Заявник) до Компанії (Відповідача) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Предметом спору по даній справі є витребування частки в статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 1 684 000,00 грн., що становить 80% статутного капіталу Товариства, яка незаконно вибула з власності Позивача.
Тобто, фактично між Позивачем та Відповідачем існує спір про право власності на частку в статутну капіталі Товариства, що обумовлений відчуженням неналежною особою, яка не є та ніколи не була її власником - Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛО СОЛЮШЕНС" (ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС"), Компанії, без відома та участі її власника - Позивача.
У результатів таких дій, 22.04.2021 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариства, а саме: зміна кінцевого бенефіціарного власника, зміна складу засновників (учасників), зміна установчих документів.
При цьому Компанія та ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" діяли у змові, з огляду на невідкладний продаж частки останнім на користь першого (менше ніж через десять днів після укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 13.04.2021 (далі - Договір), укладений між ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" та Позивачем), та без наміру проведення розрахунків з Позивачем.
Зазначене також підтверджується тим, що Відповідачем, при придбанні частки у ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС", не було перевірено набуття останнім права власності на неї, а саме: факт здійснення розрахунків між сторонами за Договором, що є єдиною умовою набуття такого права, та прямо передбачено Договором.
Також Заявник посилається на те, що як убачається з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство має в користуванні 6 700 земельних ділянок загальною площею майже 5 тисяч гектарів, що знаходяться у Рівненському та Сарненському районах Рівненської області, та є його основним активом.
Згідно з відомостями, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, яка з моменту створення підприємства здійснюється на земельних ділянках, які зазначені вище.
У той же час, за інформацією від власників земельних ділянок, орендарем яких є Товариство, та згідно з інтернет-сервісами (платформами), для розміщення оголошень, вбачається, що Відповідач вчиняє дії направленні на відчуження корпоративних прав Товариства та продаж прав оренди землі.
Так, у жовтні 2025 року на сайті "Авіто" було розміщено оголошення про продаж 100% корпоративних прав Товариства або прав оренди землі. Ціна продажу корпоративних прав складає 2 500 000 доларів США, а права оренди - 500 доларів США / за 1 га (оголошення №897727, доступне за наступним посилання: https://avito.com.ua/ua-rivne/biznes/gotovyj-biznes/silskegospodarstvo/agropidpryyemstvo,897727.html).
Крім того, у березні 2026 року на сайтах "Latifundist" (https://latifundist.com/birzha/1481-prava-orendi-4-900-ga-u-rivnenskij-obl), та "AgroUkraine" (https://agro-ukraine.com/ua/trade/m-1368706/zemlya-s-g-priznachennya-rivnenska-obl-berezne/#htop) були розміщені оголошення про продаж Товариством права оренди на земельні ділянки, загальною площею понад 4 900 га, у Рівненській обл. (ціна продажу прав оренди: $430 за 1 га). Також сайті "ULAND" - про продаж прав оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 5620481800:03:002:0086, а також земельний банк, площею 4900 га, розташований у Березнівському районі Рівненської області (https://uland.ua/advert/id=64282) (ціна продажу прав оренди: 430 доларів США / за 1 га), де продавцем також вказана Товариство.
Дані оголошення є актуальними, контактні номери телефонів, які зазначені в таких оголошеннях, є активними.
Отже, Відповідачем та/або уповноваженими ним особами до та після звернення Позивача до суду з цією заявою активно вчиняються дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав та належного Товариству активу, у вигляді прав оренди земельних ділянок.
Також Заявник посилається на те, що з жовтня 2025 року по березень 2026 року вартість продажу права оренди земельними ділянками значено знижена з 500 доларів США / за 1 га до 430 доларів США / за 1 га, що, на його думку, є свіченням наявності наміру у таких осіб їх поспішного продажу до розгляду судом даної справи по суті.
Крім того, оновлені оголошення про їх продаж права оренди земельними ділянками із зниженими цінами були розміщені після арешту судом корпоративних прав підприємства в аналогічному спорі за позовом іншого (другого) учасника, що володіє 20% статутного капіталу Товариства, а саме ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.01.2026 у справі №918/1190/25 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову. Вказана ухвала була залишена без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026.
Товариство подало до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких посилається на те, що обставини, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише припущення Позивача не може бути беззаперечною обставиною для висновку про потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення, а отже і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Що ж до тверджень Позивача у заяві про те, що: "За інформацією від власників земельних ділянок, орендарем яких є ТОВ «ПРИСЛУЧ АГРО», Відповідач вчиняє дії направленні на відчуження корпоративних прав ТОВ «ПРИСЛУЧ АГРО» (код: 43095897) та продаж прав оренди землі", то Товариство посилається на те, що такі твердження є безпідставними, оскільки Позивачем не надано жодних документів, фактів чи інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували правдивість та реальне існування зазначеної інформації, отриманої нібито від власників земельних ділянок.
Крім того, за весь період, протягом якого Компанія є власником частки Товариства, не відбувалося жодного відчуження частки, що підтверджується даними Державних реєстрів та корпоративними документами Товариства.
Що ж до тверджень Позивача про нібито розміщення представниками Товариством оголошень на інтернет-ресурсі "АВІТО" про продаж 100% корпоративних прав Товариства або прав оренди землі, то Товариство вказує про те, що ним не здійснювалося розміщення будь-яких оголошень подібного змісту, а також воно не має жодного відношення до осіб, зазначених у таких оголошеннях як контактні.
Про існування відповідних оголошень Товариству стало відомо з раніше поданої Позивачем заяви у справі № 918/1004/25, яку згодом було відкликано Заявником, а також з повторно поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 918/1038/25, у задоволенні якої судом було відмовлено Позивачу.
Товариство звернулося до зазначеної онлайн-платформи з проханням видалити відповідні оголошення як такі, що не відповідають дійсності та є сфальсифікованими.
Що ж до тверджень про нібито розміщення представниками Товариства на сайтах "Latifundist", а також сайті "ULAND" оголошення про продаж прав оренди на земельні ділянки, то Товариство вказує на те, що про існування вказаних оголошень йому стало відомо з поданої заяви. Розміщення вказаних оголошень не здійснювалося представниками Товариства. Особи, зазначені у відповідних оголошеннях як контактні, Товариству не відомі, жодних трудових, цивільно-правових чи інших відносин з ними Товариство не має, а вказані номери телефонів не належать та ніколи не використовувалися Товариством у своїй господарській діяльності.
Товариство посилається на те, що на вказаних сайтах будь-яка особа має технічну можливість самостійно розміщувати оголошення щодо будь-яких об'єктів без надання підтверджуючих документів, оскільки достовірність та законність такого розміщення не перевіряється.
Водночас відсутня перевірка як повноважень осіб, що подають оголошення, так і їх зв'язку з відповідними компаніями, у тому числі з Товариством, а також не здійснюється верифікація зазначених у оголошеннях суб'єктів господарювання.
Таким чином, зміст подібних оголошень формується виключно на розсуд третіх осіб та не може вважатися достовірним джерелом інформації про діяльність Товариства.
Також, на думку Товариства, вказані оголошення могли бути розміщені самим Позивачем з метою введення в оману чи створення уявлення про обставини, які не відповідають дійсності. Враховуючи, що такі оголошення були розміщені нещодавно, це виглядає як штучно створене підґрунтя для подання цієї заяви, особливо з огляду на відсутність у Позивача інших належних і допустимих доказів на підтвердження викладених у ній обставин.
Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували наведені Позивачем обставини, відповідні твердження є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того Товариство вказує про те, що про наявність договору, яким ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" відчужило на користь Компанії 80 % частки Товариства, Позивачу стало відомо ще 23.12.2022 (лист, на який посилається Позивач як додаток до позовної заяви), проте на протязі трьох років Позивач не звертався до суду з вимогами про визнання його недійсним та не вчиняв будь-яких інших дій щодо його оскарження.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Компанія є добросовісним набувачем 80% частки Товариства, що не залежить від наявності спірних правовідносин між Позивачем і ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС".
Протягом всього існування порушення прав Позивача (згідно з його поясненнями), він мав об'єктивну можливість реалізації свого права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення існуючої заборгованості з ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС.
Натомість з 2021 року Позивач таким правом не скористався, однак 21.11.2025 звернувся до Компанії з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивачем не доведено, що з часу набуття прав на 80% частки у статутному капіталі Товариства, Компанією вчинялись чи вчиняються будь-які дії направлені на перехід права власності на користь третіх осіб.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення позовної заяви, існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів призведе до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких Позивач звернувся до суду.
Таким чином, на думку Товариства, подана Позивачем заява ґрунтується виключно на припущеннях, суб'єктивній думці та оціночних судженнях Позивача, які сформовані, зокрема, на підставі сумнівних та неперевірених оголошень, розміщених невстановленими особами на відкритих інтернет-ресурсах, що не забезпечують належної верифікації інформації.
За відсутності інших належних і допустимих доказів такі доводи не можуть вважатися обґрунтованими та не підтверджують фактичного існування обставин, на які посилається Позивач.
Крім того, у жовтні-листопаді 2025 року Позивачем були подані заяви до Господарського суду Рівненської області про забезпечення позову у справах № 918/1004/25 та № 918/1038/25, одна з яких була відкликана Позивачем, а у задоволенні іншої судом відмовлено у зв'язку з відсутністю визначених законом підстав.
При цьому Компанія незважаючи на неодноразові намагання Позивача у судовому порядку заборонити відчуження частки у статутному капіталі та наявність за її позовом відкритого провадження не вчиняло жодних дій, спрямованих на відчуження частки, що свідчить про те, що Компанія не має таких намірів за будь-яких обставин, а тому відсутні ризики утруднення або неможливості виконання можливого судового рішення, а відтак - відсутні правові підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Компанія ж є добросовісним набувачем частки 100% у статутному капіталі Товариства і відсутні об'єктивні підстави для обмеження будь-яких її прав на розпорядження своєю часткою.
Водночас аналогічна заява вже розглядалася судом за зверненням Позивача - ОСОБА_1 . У справі № 918/1038/25 у задоволенні її заяви про забезпечення позову було відмовлено. Подання Позивачем вже неодноразово заяв з тотожних підстав свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та має ознаки зловживання, що заборонено відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши доводи викладені у заяві про забезпечення позову та у запереченнях на вказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з висновками, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц).
Сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження Позивача в даному випадку не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд вважає за необхідне врахувати правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 910/21682/15(910/16624/20), в якій Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 4 частини першої статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Судом встановлено, що, у даному випадку, Позивачем подано до суду позовну заяву про витребування у Компанії на користь Позивача частки статутного капіталу Товариства у розмірі 80%, що складає 1 684 000,00 грн.
При цьому обґрунтування заяви про забезпечення позиву зводиться до того, що Відповідачем та/або уповноваженими ним особами до та після звернення Позивача до суду з цією заявою активно вчиняються дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав та належного Товариству активу, у вигляді прав оренди земельних ділянок. Тобто Позивач мотивує наявність підстав для забезпечення позову тим, що Відповідачем та/або уповноваженими ним особами активно вчиняються дії, спрямовані на відчуження корпоративних прав, у вигляді прав оренди земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Товариства на праві оренди, тобто Товариство не є власником відповідних земельних ділянок, у той час як позовними вимогами є витребування у Компанії на користь Позивача частки статутного капіталу Товариства.
Водночас Заявником не доведено суду, що відповідні земельні ділянки є частиною статутного капіталу Товариства.
Крім того суд зазначає, що користування майном на праві оренди не є тотожним праву власності на таке майно, а обмеження дій користувача щодо відповідного майна є прямим порушенням прав власника на вільне користування його майном, що, у свою чергу, є порушенням прав інших осіб (власників земельних ділянок), не залучених до участі у справі.
Також суд враховує, що земельні ділянки належить Товариству на праві оренди, майнові права якого (у даному випадку право оренди на земельні ділянки) не стосуються предмета позову про витребування частки у статутному капіталі.
Більше того підставою позовних вимог Позивач визначає недобросовісну поведінку іншої юридичної особи, а саме: ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС".
Разом з цим, забезпечення позову у спосіб, викладений у заяві про забезпечення позову може призвести до втручання у господарську діяльність Товариства, оскільки одним із видів його діяльності, згідно з наданого витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських форм є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Кожна компанія самостійно визначає напрямки своєї господарської діяльності та приймає рішення щодо укладення договорів в тому числі договорів суборенди на власний розсуд, без будь-якого стороннього контролю або впливу. Укладення договорів суборенди є правомірною та поширеною господарською практикою, що передбачена чинним законодавством України.
Слід зауважити, що передача земельних ділянок в суборенду третім особам не припиняє відносини між орендарем та власником земельної ділянки. Права та обов'язки орендаря перед власником земельної ділянки зберігаються у повному обсязі. Сам факт укладення договору суборенди не може свідчити про намір відчуження корпоративних прав Товариства і відображає поточну господарську діяльність підприємства.
Також, таке втручання у господарську діяльність Товариства та накладення арешту на майно Компанії, у даному випадку, є неспівмірним з тими підставами та предметом, які Позивач вкладає у позов: несплата іншою юридичною особою - ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС", обумовленої у договорі купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 13.04.2021 у розмірі 1 684 000,00 грн.
Майнові права Товариства (у даному випадку право оренди на земельні ділянки) не стосуються предмету майбутнього позову про витребування частки у статутному капіталі.
Також суд звертає увагу на той факт, що з грудня 2022 року (з моменту отримання листа ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" від 23.12.2022 №022312/22 ), Позивачу відомо про наявність договору, яким ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" відчужило на користь Компанії 80% частки Товариства, проте протягом майже трьох років Позивач не звертався до суди з вимогами про визнання його недійсним та не вчиняла будь-яких інших дій щодо його оскарження.
Отож, виходячи з презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 ЦК України, на стадії надання оцінки обґрунтованості заяви щодо забезпечення позову, суд виходить з того, що Компанія наразі перебуває у статусі добросовісного набувача 80% частки Товариства, що не залежить від наявності спірних правовідносин між Позивачем і ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС".
Що ж до обґрунтування своїх вимог недобросовісною поведінкою ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" (незаконне вибуття з власності Позивача частки у статутному капіталі Товариства), то суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні достатні відомості про те, що дійсно частка Позивача у статутному капіталі Товариства незаконно вибула з її власності, з огляду на відсутність пояснень ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС". Дані обставини можуть бути лише предметом з'ясування під час розгляду справи по суті.
Дослідити ж докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду заходу забезпечення позову, є обов'язком суду.
У контексті даного питання, суд приймає до уваги, що на протязі усього часу існування порушення прав Позивача (згідно з його пояснень), останній мав об'єктивну можливість реалізації свого права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення існуючої заборгованості з ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" - особи, дії якої, за твердженням Позивача призвели до порушення її прав на частку у статутному капіталі Товариства. Натомість з 2021 року Позивач таким правом не скористався, а наразі - у 2026 році звертається із заявою про забезпечення позову.
При цьому, заходи забезпечення позову, запропоновані Позивачем не стосуються юридичної особи, про протиправну поведінку якої останній заявляє, а саме: ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС", а спрямовані на обмеження прав юридичних осіб, які не є сторонами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 13.04.2021.
Так, пункти 2-6 прохальної частини заяви про забезпечення позову стосуються обмеження дій осіб, які не є сторонами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства від 13.04.2021.
Суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті.
Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім того, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Позовні вимоги, які заявляються Позивачем не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на його користь.
Відтак, суд вважає, що відсутній зв'язок між обраним Позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, що, у свою чергу, враховуючи положення статей 136, 137 ГПК України, унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову у цьому спорі.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 910/21682/15(910/16624/20).
Також суд зазначає, що він позбавлений можливості встановити мету, зміст та походження оголошень на інтернет платформах, на які посилається Позивач, оскільки посилання на деякі оголошення станом на день розгляду заяви про забезпечення позову є недоступними, а з інших не можливо встановити, що саме Товариством було розміщено дані оголошення. Крім того суд звертає увагу на те, що як зазначається самим Заявником такі оголошення спрямовані на реалізацію права оренди земельними ділянками, а не відчудження частки у статутному капіталі Товариства.
Решта тверджень Заявника, зокрема про те, що: фактично між Позивачем та Відповідачем існує спір про право власності на частку в статутну капіталі Товариства, що обумовлений відчуженням неналежною особою, яка не є та ніколи не була її власником - ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС", Компанії, без відома та участі її власника - Позивача; Компанія та ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС" діяли у змові, з огляду на невідкладний продаж частки останнім на користь першого, та без наміру проведення розрахунків з Позивачем; Компанією при придбанні частки у ТОВ "САЛО СОЛЮШЕНС", не було перевірено набуття останнім права власності на неї, а саме: факт здійснення розрахунків між сторонами за Договором, що є єдиною умовою набуття такого права, та прямо передбачено Договором - також не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви судом, оскільки не ґрунтуються на жодних підтверджених обставинах та не підтверджуються жодними доказами.
Так як і висновки Заявника про те, що на даний момент існує реальний ризик відчуження корпоративних прав та земельного банку Товариства третім особам, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі (в разі задоволення позову) або ж призведе до припинення здійснення господарської діяльності вказаним товариством.
Таким чином Заявником не доведено належними та допустимими доказами, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення до подання позову, існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів призведе до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд також вважає безпідставними посилання Заявника на наявність задоволеної, ухвалою суду у іншій справі, заяви про забезпечення позову, оскільки така заява була подана іншими позивачем у іншій справі, який не є стороною у даній справі, і суд оцінює в сукупності усі докази, які додаються до такої заяви, тому обставини встановлені під час розгляду заяви про забезпечення позову у іншій справі не можуть бути беззаперечними підставами для задоволення заяви про забезпечення позову, яка подана іншою особою у іншій справі.
Крім того суд звертає увагу на те, що Заявник посилається на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.02.2024 у справі №910/9426/23, а саме, що: "накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства та на належне підприємству нерухоме майно жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність цього підприємства, адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності. Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є відновлення права власності на придбану частку в розмірі 100% статутного капіталу підприємства, майнова цінність якої і полягає в її активах, на базі яких останнє здійснює свою господарську діяльність і, відповідно, забезпечує можливість отримання прибутку його власнику".
При цьому вказані правові висновки стосуються впливу на господарську діяльність підприємства у разі накладення арешту на частку в статутному капіталі підприємства та на належне підприємству нерухоме майно, тобто визначають саме наслідки застосування заходів забезпечення позову у таких правовідносинах, а не визначають звільнення заявника від необхідності обґрунтування його доводів про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, як вже зазначав суд при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Згідно з частинами претьою, четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частинами першою-третьою статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, а також, що у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими заявник пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Крім того суд враховує, що Позивачем не доведено, що з часу набуття прав на 80% частки у статутному капіталі Товариства, Компанією вчинялись чи вчиняються будь-які дії направлені на перехід права власності на користь третіх осіб.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення позовної заяви, існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заявлених позивачем заходів призведе до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких Позивач звернувся до суду.
У жовтні-листопаді 2025 року Позивачем були подані заяви до Господарського суду Рівненської області про забезпечення позову у справах № 918/1004/25 та № 918/1038/25, одна з яких була відкликана Позивачем, а у задоволенні іншої судом відмовлено у зв'язку з відсутністю визначених законом підстав.
При цьому Компанія незважаючи на неодноразові намагання Позивача у судовому порядку заборонити відчуження частки у статутному капіталі та наявність за її позовом відкритого провадження не вчиняло жодних дій, спрямованих на відчуження частки, що свідчить про те, що Компанія не має таких намірів.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 140 ГПК України, зокрема, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.04.2026 про забезпечення позову у справі № 918/1088/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон