адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про закриття провадження у справі
16.04.2026 Справа № 917/2407/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Комунального підприємства "Гадяч-житло", вул. Драгоманова, 22, м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 37 054,76 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
31.12.2025 Комунальне підприємство "Гадяч-житло" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 2511/25) до ОСОБА_1 про стягнення 37 054,76 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Публічного Договору, з яких : 26 535,30 грн основний борг за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, 6 258,47 грн інфляційних втрат, 1 922,60 грн проценти річних та 2 338,39 грн пені.
У позовній заяві позивач також просить суд стягнути на його користь з відповідача 3 028,00 грн судового збору, 302,80 грн судового збору за видачу судового наказу по справі №526/1338/25 та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 року справу № 917/2407/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 19.01.2026 відкрив провадження у справі № 917/2407/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У цій ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач має сплачувати послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.05.2021 по 30.11.2025, надані щодо нежитлового приміщення загальною площею 94,6 кв.м., яке знаходиться у житловому будинку по вул. Полтавська, 41, м. Гадяч, Полтавської області, оскільки відповідач є власником цього нежитлового приміщення.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 1937 від 12.02.2026) вважає позовні вимоги безпідставними та заперечує проти розгляду даної справи в порядку господарського судочинства. Суд встановив, що відзив подано у встановлений судом строк.
13.02.2026 позивач надав відповідь на відзив (вх. № 1909), у якій, зокрема, зазначає, що у разі закриття провадження Господарським судом Полтавської області призведе до позбавлення позивача права на справедливий суд.
02.03.2026 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2733) у якій спростовує доводи позивача та просить суд закрити провадження у цій справі.
Суд зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/2407/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на таке.
У статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно зі статтею 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у редакції чинній на час виникнення оспорюваних відносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З наданої до позовної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №422901237 від 16.04.2025 року, власником нежитлового приміщення площею 94,6 м2, за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 як фізична особа.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10 та від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц, суд зазначив:
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №916/1261/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 зазначено, що при визначенні предметної юрисдикції суди повинні виходити із суті права або інтересу. Якщо стороною є фізична особа, а не суб'єкт господарювання, і спір стосується її прав як споживача чи власника майна, то такий спір не підлягає розгляду за правилами ГПК України" (розмежування господарської та цивільної юрисдикції для фізичних осіб).
У п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України, визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема : справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який як на момент виникнення спірних правовідносин, так і протягом всього періоду, за який позивач просить суд стягнути заборгованість, не мав статусу ФОП.
Суд зазначає, що сама по собі наявність у власності фізичної особи "нежитлового приміщення" не робить власника підприємцем і не перетворює суто комунальний спір на господарський. Визначальним статусом сторони у справі є не наявність права власності на нежитлову нерухомість, а характер правовідносин. У цьому випадку це правовідносини між споживачем та виконавцем послуг з управління будинком.
Відповідач наголошує, що належне йому приміщення не використовується останнім для підприємницької діяльності і будь-яких договорів з позивачем останній не укладав. Доказів у спростування викладеного позивачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Гадяцького районного суду Полтавської області з вимогами, які частково є предметом спору у цій справі.
Гадяцький районний суд Полтавської області ухвалою від 03.12.2025 відкрив провадження у справі № 526/3678/25 в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою від 26.12.2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області закрив провадження, вважаючи спір підсудним господарському суду. Означена ухвала оскаржена не була.
Суд встановив, що позивачем не доведено як того, що між сторонами наявні правовідносини, які носять характер господарських, так і факту використання відповідачем належного йому майна у господарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, суд дійшов висновку, що цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
В п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Оскільки цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у цій справі слід закрити.
Суд роз'яснює про право позивача звернутися з цим позовом до відповідного загального суду.
Суд зазначає, що закриття провадження у цій справі не позбавляє позивача права на справедливий суд, оскільки останній не позбавлений права на апеляційне оскарження відповідного судового рішення, яке передбачено як приписами ГПК України, так і ЦПК України. Невикористання цього права позивачем не може бути підставою для розгляду спору з порушенням встановленої законом предметної та суб'єктної юрисдикції.
При постановленні цієї ухвали суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 31.01.2021 у справі №334/203/17 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Стосовно розподілу судових витрат.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позов поданий позивачем у електронній формі, то сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 2 422,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивач платіжною інструкцією № 589 від 30.12.2025 сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Зарахування судового бору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується наявною у матеріалах справи випискою.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з п. 1 ст. 130 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом); зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю, суд приходить до висновку, що сума судового збору 2 422,40 грн, сплачена при зверненні з позовом до Господарського суду Полтавської області, підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" та 605,60 грн на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" (як зайвосплачені).
Стосовно судового збору у розмірі 302,80 грн, який був сплачений позивачем за видачу судового наказу по справі № 526/1338/25, суд зазначає, що розгляд цього питання є поза межами повноважень Господарського суду Полтавської області.
Керуючись ст. 130, 231, 234 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі.
2. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємств "Гадяч-житло" (Полтавська обл., Миргородський р-н., м. Гадяч, вул. Драгоманова, буд. 22, 37300, код ЄДРПОУ 34401486 р/р НОМЕР_1 в АТ "Полтава-банк" 3 028,00 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 719 від 24.06.2025.
3. Ухвалу суду направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Ухвала підписана 16.04.2026 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч. 5 ст. 231, ст.ст. 235, 255 ГПК України).
Згідно з ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В.Ківшик