65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/85/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (вул. Владислава Бувалкіна, 61-В, нежитлове приміщення 42, м. Одеса, 65086)
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (вул. Нежданової, 32, м. Одеса, 65055)
про стягнення 430483,59 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 430483,59 грн, з яких: 429953,51 грн основний борг; 530,08 грн 3% річних.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2025 № 09-0125 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії у листопаді 2025 року.
02.02.2026 відповідачем був поданий суду відзив на позовну заяву (а.с. 94-104, т.1), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з наступних підстав: відповідач заперечує розмір тарифу, який позивач застосував у спірних правовідносинах; відповідач зазначає, що договором не передбачено право позивача на нарахування 3% річних, при цьому вважає, що позивач не довів обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язання; відповідач вважає завищеним розмір витрат позивача, який становить 15000,00 грн, при цьому відповідач допускає, що ОСОБА_1 є штатним працівником позивача та отримує заробітну плату за свої послуги, а тому відсутні підстави для окремої оплати послуг представника як адвоката.
У відповіді на відзив (а.с. 105-115, т.1) позивач наголосив про таке: позивачем тариф за електроенергію застосований відповідно до умов договору та п. 1 додаткової угоди № 12 від 15.12.2025, які підписані відповідачем, при цьому відповідач здійснив часткову оплату за аналогічним тарифом; матеріалами справи підтверджується обставина прострочення виконання відповідачем у спірних правовідносинах грошового зобов'язання, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування 3% річних; позивач наголошує, що повноваження адвоката, яким поданий позов, підтверджені в порядку, визначеному законодавством, натомість відповідачем не спростовано співмірність витрат позивача на правничу допомогу; позивач наголосив, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження наявності у його представника повноважень діяти від імені відповідача в порядку самопредставництва.
10.02.2026 відповідачем були подані суду письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с. 125-132, т.1), які зводяться до наступного: відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано завищено тариф для споживання електроенергії у додатковій угоді № 12 від 15.12.2025, при цьому факт підпису з боку відповідача даної угоди не позбавляє його в оскарженні змісту даного документа; до звернення з позовом до суду позивач не заявляв вимог відповідачу; відповідач зазначає, що позивач не подав доказів на спростування того, що адвокат Чернявська Ганна Андріївна є штатним працівником позивача; відповідач наголошує, що його представник діє на підставі довіреності, що відповідає нормам ГПК.
При цьому 20.01.2026 позивачем було подано до суду клопотання (а.с. 86-93, т.1), в якому він просить суд, у разі прийняття рішення суду у справі № 916/85/26 на користь ТОВ «Оператор енергії, зазначити у рішенні суду про нарахування 3% за формулою С х 3 х Д / 365 / 100 (де С - сума заборгованості за період; Д - кількість днів прострочення), починаючи з 14.01.2026 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а саме відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Відповідачем були подані суду письмові заперечення щодо вищевказаного клопотання позивача (а.с. 101-104, т.1), а далі додаткові пояснення (а.с. 133-139, т.1), в яких відповідач наголосив, що визначення порядку нарахування відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, при цьому відповідач заперечує обставину прострочення ним виконання грошового зобов'язання у спірних правовідносинах та зазначає, що договором не передбачена для позивача можливість нарахування 3% річних. В цей же час відповідач зазначив, що КНП «ОРКПЦ» ООР є єдиним онкологічним закладом охорони здоров'я на всьому Півдні України, відповідно, значна сума стягнення може негативно вплинути на нормальне функціонування закладу, у зв'язку з відсутністю коштів у кошторисі на подібні видатки.
Позивачем були подані власні письмові пояснення, з урахуванням заперечень відповідача (а.с. 116-124, т.1), в яких позивач наполягає на обґрунтованості заявленого ним клопотання, а також зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов'язання зі сплати заборгованості за договором за спожиту електричну енергію.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/85/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи
16.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 09-0125 (а.с. 14-19, т.1), який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами.
Відповідно до п. 2.1., 2.4., 2.5. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 1900000 кВт/год (додаток 3 до цього договору). Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від потреб і реального фінансування видатків споживача.
Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.6., 3.7. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві, яка є додатком 1 до цього договору. Ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорами, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Термін поставки товару: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року. Місце поставки товару: межа балансової належності електроустановок замовника згідно з додатком № 2 до договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в Розділі 17 цього договору, з урахуванням умов, викладених у Розділі 5 договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до специфікації (додаток 4 до цього договору). Вартість 1 кВт/год електроенергії, на момент підписання договору, становить 6,525 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 1,305 грн, всього з ПДВ - 7,83 грн. Ціна електроенергії включає: ціна за одиницю товару (Ц) - 5,83877 грн/кВт*год без ПДВ; тариф на послуги з передачі електричної енергії, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється оператором системи передачі на власному сайті в мережі Інтернет за 1 кВт*год без ПДВ або постанови НКРЕКП, яка діє на момент розрахунку (Тпер), який на день укладання договору становить - 0,68623 грн/кВт*год без ПДВ.
Відповідно до п. 5.3. договору зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов визначених пунктом 19 Особливостей, затверджених ПКМУ № 1178 від 12 жовтня 2022 року за умови письмового звернення зацікавленої сторони та наданням необхідних підтверджуючих документів шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. Наявність факту зміни середньозваженої ціни підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України або її регіональної філії щодо фактичного розміру середньозваженої ціни товару на ринку «на добу наперед» або скрін-шотом з веб-сайту АТ «Оператор ринку» за відповідним посиланням (згідно з ч. 6, 9 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 року № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії».
Згідно з п. 5.4. договору зміна ціни за 1 кВт*год електричної енергії та дата настання таких змін будуть відображені в додатковій угоді до даного договору. Під час укладання додаткових угод, сторони можуть дійти згоди застосовувати ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Зменшення ціни за одиницю товару здійснюється без обмежень строків і розмірів.
За умовами п. 5.6.-5.8. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, повинні відображати ціни, обчислені на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Обсяг споживання товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до 5.9., 5.11. договору по закінченні розрахункового періоду постачальник зобов'язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дати його отримання або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту у цей же строк. Після підписання акту постачальник надає споживачу сформований для оплати рахунок. Оплата спожитої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка постачальника, згідно з актом прийому-передачі, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20-ти календарних днів після дати підписання акту прийому-передачі. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Оплата за грудень 2025 року здійснюється споживачем до 25 грудня 2025 року.
Згідно з підп. 1 п. 7.1. договору постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Пунктом 14.1. договору передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2025 року до 31.12.2025 року. В частині виникнення зобов'язань з придбання (замовлення) товару, його оплати, а також виникнення бюджетних зобов'язань з дати встановлення покупцеві в установленому порядку відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі з урахуванням статей 23, 48 Бюджетного кодексу України та реєстрації бюджетного зобов'язання одержувача бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби відповідно до пункту 2.2 Наказу Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року зі змінами і діє до 31.12.2025 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 14.7. договору умови даного договору не можуть бути змінені після його підписання аж до повного виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов, у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.
Додатком № 1 до договору є заява-приєднання (а.с. 19-зворотна сторінка, т.1), згідно з якою сторони погодили початок постачання електроенергії з 20.01.2025.
Іншими додатками до договору (а.с. 20-21, т.1) сторони затвердили перелік електроприймачів відповідача, перелік об'єктів відповідача, за якими здійснюється постачання електричної енергії, а також прогнозований обсяг закупівлі електроенергії.
16.01.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 22, т.1), відповідно до якої сторони вирішили привести у відповідність відомості щодо початку постачання електричної енергії за договором, визначивши дату початку постачання електроенергії - 20.01.2025 та період поставки - з дати, вказаної у заяві-приєднання до 31.12.2025. Також пункт 14.1. договору викладено у такій редакції: « 14.1. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання електричної енергії з дати, зазначеної у заяві-приєднанні (додаток № 1 до договору) по 31.12.2025 року включно. В частині виникнення зобов'язань з придбання (замовлення) товару, його оплати, а також виникнення бюджетних зобов'язань з дати встановлення покупцеві в установленому порядку відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі з урахуванням статей 23, 48 Бюджетного кодексу України та реєстрації бюджетного зобов'язання одержувача бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби відповідно до пункту 2.2 Наказу Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року зі змінами і діє до 31.12.2025 року, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.».
Далі між сторонами укладались додаткові угоди до договору (а.с. 22-зворотна сторінка-38, т. 1), в яких сторони погоджували зміни у тарифах за електроенергію, що поставляється за договором, зокрема, у додатковій угоді № 12 від 15.12.2025 сторони встановили, що вартість 1 кВт/год з 01.11.2025 по 31.12.2025 становить 7,84959207 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 1,56991841, всього з ПДВ - 9,41951048 грн. Доказів розірвання або визнання недійсними додаткових угод до договору сторонами до матеріалів справи не додано.
У листі від 08.01.2026 № 101/29-03-252 (а.с. 39-40, т.1) оператор системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» засвідчив, що всього обсяг споживання відповідачем електричної енергії у листопаді 2025 року склав 77564 кВт*год та цей обсяг віднесено до постачальника - ТОВ «Оператор енергії».
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 43-44, 47-50, т.1), між сторонами були підписані акти приймання-передачі, за даними яких останні засвідчили споживання відповідачем поставленої позивачем у листопаді 2025 року електричної енергії у загальному обсязі 77564 кВт*год на загальну суму 730614,91 грн, а саме: акт від 30.11.2025 № 15222511 на суму 300661,40 грн щодо спожитої електричної енергії у обсязі 31919,005 кВт*год; акт від 30.11.2025 № 152225112 на суму 429953,51 грн щодо спожитої електричної енергії у обсязі 45644,995 кВт*год.
Для здійснення оплати вартості спожитої відповідачем у спірному періоді електричної енергії позивачем були виставлені відповідачу рахунки від 30.11.2025 № 152225111 на суму 300661,40 грн та № 152225112 на суму 429953,51 грн (а.с. 41-42, 45-46, т.1), в яких позивач застосував тариф у розмірі 7,8495920667 за 1 кВт*год без ПДВ, що відповідає тарифу, погодженому у додатковій угоді № 12.
За даними позивача (а.с. 52, т.1), які не заперечені відповідачем, за спожиту у спірному періоді електричну енергію відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу кошти у розмірі 300661,40 грн, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 429953,51 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 51, т.1), між сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за договором, в якому відповідач визнав, що станом на 31.12.2025, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 429953,51 грн.
Доказів здійснення відповідачем оплати вартості електричної енергії в розмірі 429953,51 грн матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за договором, позивач в межах цієї справи, окрім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 530,08 грн за період з 30.12.2025 по 13.01.2026, при цьому позивач звернувся до суду з клопотанням про зазначення судом у рішенні суду про нарахування 3% за формулою С х 3 х Д / 365 / 100 (де С - сума заборгованості за період; Д - кількість днів прострочення), починаючи з 14.01.2026 до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а саме відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа. Початок виконання умов договору, передбаченого цими Правилами, може встановлюватися за погодженням сторін. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.3.1.1. ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
За змістом п.п.3.1.7., 3.1.8., 3.1.9. ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача за заявою-приєднання до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному вебсайті електропостачальника, договір укладається у письмовій формі шляхом підписання сторонами цілісного документа або обміну документами у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та/або Господарським кодексом України та цими Правилами, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються, у письмовій формі, а у випадку укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації у формі електронного документа та підписуються обома сторонами. На вимогу споживача електропостачальник має надати паперову копію договору, укладеного у формі електронного документа за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, засвідчену підписом уповноваженої особи електропостачальника у порядку, встановленому законом. У паперовій копії договору, укладеного у формі електронного документа за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, має міститися запис, що ця копія не є оригіналом договору, а є візуальним поданням електронного документа на папері (копією). Заява-приєднання подається споживачем у випадку приєднання до умов розміщеної на офіційному вебсайті електропостачальника комерційної пропозиції. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п. 4.7. ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Відповідно до підп. 5.2.1. п.5.2. ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
За умовами підп. 5.5.5. п.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Згідно з п/п 5.5.14. п.5.5. ПРРЕЕ непобутовий споживач, крім обов'язків та відповідальності, визначених пунктами 5.5.5 - 5.5.12 цієї глави, зобов'язаний, зокрема, раціонально використовувати електричну енергію, не допускати марнотратного (неефективного) використання електричної енергії.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позиція суду
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем та отриманої відповідачем у листопаді 2025 року електроенергії на об'єктах відповідача.
Судом встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2025 № 09-0125, яким сторони, з урахуванням укладених додаткових угод, погодили умови постачання позивачем на об'єкт відповідача електричної енергії у період з 20.01.2025 по 31.12.2025.
Так, наявні у справі докази свідчать, що у листопаді 2025 року, тобто під час дії договору, відповідач спожив електричну енергію у загальному обсязі 77564 кВт*год, а у додатковій угоді № 12 до договору сторони погодили, що вартість 1 кВт/год, поставленого у період з 01.11.2025 по 31.12.2025, становить 7,84959207 грн без ПДВ, а з ПДВ - 9,41951048 грн. З урахуванням вказаного, суд виснує, що позивачем правомірно виставлені до сплати відповідачем за спожитий у спірному періоді рахунки на загальну суму 730614,91 грн. Натомість, як встановлено судом, відповідач вартість електроенергії сплатив частково, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість по договору в розмірі 429953,51 грн.
При цьому судом відхиляються заперечення відповідача щодо застосованого позивачем тарифу при визначені вартості спожитої у спірному періоді електричної енергії, враховуючи, що цей тариф був погоджений сторонами у додатковій угоді № 12, а тому враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо визнання вищевказаної додаткової угоди недійсною чи про її розірвання, суд виснує, що умови цього правочину підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, приймаючи до уваги, що постачання електричної енергії на спірну суму мало місце під час дії договору про постачання електричної енергії споживачу, який, з урахуванням вищевказаних норм законодавства, передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу, а також враховуючи, що відповідач за отриману електроенергію у листопаді 2025 року розрахувався частково, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 429953,51 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає про таке.
Так, аналізуючи зміст частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, Верховний Суд неодноразово виснував, що: за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17); вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21); інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Отже, передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. За таких обставин суд виснує, що для нарахування 3% річних не є обов'язковим погодження сторонами у договорі права кредитора на здійснення відповідних нарахувань, оскільки це право прямо передбачене законом.
Враховуючи дату підписання сторонами актів за листопад 2025 року (30.11.2025), а також визначений у п. 5.11. строк для здійснення остаточної оплати вартості спожитої електричної енергії (20 календарних днів після підписання акту), суд дійшов висновку, що визначений позивачем початок нарахування 3% річних - з 30.12.2025 відповідає умовам договору. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних за період з 30.12.2025 по 13.01.2026, суд встановив його вірність та обґрунтованість, а тому 3% річних у розмірі 530,08 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас, вирішуючи питання щодо клопотання позивача про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення, суд враховує висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, які зводяться до наступного:
- під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду;
- таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності;
- нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується;
- передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Отже, оскільки судом за результатом вирішення спору зроблений висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, а також передбачене процесуальним законом право позивача заявити клопотання про вказання судом у судовому рішенні про продовження такого нарахування до моменту виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що підстави для відмови у задоволенні вищевказаного клопотання позивача відсутні, а тому останнє підлягає задоволенню судом. При цьому суд зауважує, що зазначення у судовому рішенні за клопотанням позивача про продовження нарахування 3% річних до моменту виконання судового рішення є стимулюючим заходом для відповідача погасити заборгованість, а період нарахування, у даному випадку, буде залежить саме від відповідача.
При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність в матеріалах справи доказів щодо наявності у представника відповідача повноважень діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, враховуючи, що розгляд цієї справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, а тому для підтвердження повноважень представника достатнім є подання довіреності.
В цей же час, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі “Серявін та інші проти України», які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» слід задовольнити повністю, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 429953,51 грн та 3% річних в сумі 530,08 грн за період з 30.12.2025 по 13.01.2026 з одночасним зазначенням у судовому рішенні про нарахування відповідних відсотків з 14.01.2026 до моменту виконання рішення.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення позову позивача, судовий збір з відповідача на користь позивача слід стягнути в сумі 5165,80 грн.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
Так, у позовній заяві позивач повідомив суду, що він очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи, зокрема, витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн (а.с. 6, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 146-147, т.1), 01.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (замовник) та адвокатом Чернявською Ганною Андріївною (виконавець) був укладений договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання виконавцем правової допомоги на тимчасовій, професійній основі. Пунктом 4.2. договору визначено, що сума гонорару, компенсація витрат, пов'язаних з виконанням даного договору, строки та порядок проведення розрахунків та інші умови погоджуються сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка є невід'ємною складовою даного договору. За змістом п. 4.7. договору при належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для остаточного розрахунку з виконавцем, що здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після його направлення. Пунктом 8.1. договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо сторони не заявили про намір припинити дію договору, він автоматично вважається продовженим на 1 (один) наступний рік.
01.01.2026 між позивачем та адвокатом Чернявською Ганною Андріївною була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 148, т.1), якою останні погодили розмір гонорару адвоката при розгляді цієї справи в розмірі 15000,00 грн, оплата якого здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
В цей же час, до матеріалів справи позивачем долучений детальний розрахунок наданої адвокатом правничої допомоги, складений 28.02.2026 (а.с. 145, т.1), який містить перелік наданих послуг та їх вартість. Відповідно до детального опису адвокатом були надані наступні послуги: 1) аналіз фактичних обставин справи, збір доказів (договір, рахунки, акти, подання запиту до АТ «ДТЕК Одеські електромережі») - 5000,00 грн; підготовка та відправка позовної заяви про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - 7000,00 грн; підготовка та відправка клопотання відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України - 1000,00 грн; аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та відправка відповіді на відзив на позовну заяву - 1000,00 грн; аналіз заперечення на клопотання, підготовка та відправка відповіді на заперечення відповідача на клопотання відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України - 1000,00 грн.
Вищевказані послуги були прийняті позивачем без зауважень відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2026 (а.с. 144, т.1).
Надані адвокатом послуги при розгляді цієї справи були оплачені позивачем, що підтверджується наявною у справі роздруківкою з банківської виписки (а.с. 151, т.1).
На підставі поданих доказів позивач у заяві від 03.03.2026 просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Відповідачем було подано суду клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу (а.с. 155-162, т.1), в якому відповідач наголосив про таке: відповідач вважає, що позивачем витрати заявлені передчасно; відповідач вважає, що оскільки підготовка позову включає в себе аналіз фактичних обставин справи та збір доказів, то вказані у п. 1 та 2 опису послуги є тотожними; відповідач вважає розмір гонорару адвоката завищеним, з огляду на те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідач звертає увагу на тому, що на підтвердження повноважень адвоката окрім ордеру, подано довіреність. На підставі вказаного відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача повністю, а при неможливості повної відмови, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ та висновками Верховного Суду, а також врахувавши клопотання відповідача, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу слід стягнути в розмірі 10000,00 грн, з огляду на те, що: дана справа є типовою для позивача та не є складною, адже позивачем заявлений до стягнення з відповідача борг по договору за один період договірних правовідносин, в цей же час, позовна заява не містить великих розрахунків, здійснення яких потребує витрачання значного часу; справа розглядалась судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не потребувало участі сторін у судових засіданнях; вказані у п. 1 детального опису роботи фактично охоплюють роботи, що зазначені у п. 2 опису.
При цьому суд зауважує, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства, а тому враховуючи, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, пов'язані з розглядом справи та підтверджені матеріалами справи, суд зазначає про відсутність підстав для відмови позивачу у відшкодуванні понесених витрат у повному обсязі за клопотанням відповідача. Також суд зазначає, що відповідачем не подані докази, з яких можливо встановити, що адвокат Чернявська Г.А. є штатним працівником позивача, а також не подано суду клопотання про витребування відповідних доказів.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 10000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (вул. Нежданової, 32, м. Одеса, 65055, код ЄДРПОУ 02008342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (вул. Владислава Бувалкіна, 61-В, нежитлове приміщення 42, м. Одеса, 65086, код ЄДРПОУ 43418783) основний борг в сумі 429953 грн 51 коп, 3% річних в сумі 530 грн 08 коп, судовий збір в сумі 5165 грн 80 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп.
3. Визначити, що нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 429953 грн 51 коп здійснюється з 14.01.2026 до моменту виконання рішення суду у даній справі за наступною формулою: С х 3 х Д / К / 100 (де С - сума заборгованості за період; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у відповідному році, в якому має місце нарахування).
Уповноважити орган (особу), що буде здійснювати примусове виконання цього рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу, розрахувати за вказаними правилами остаточну суму 3% річних до моменту виконання рішення суду у даній справі.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля