65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/371/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/371/26
за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача: Приватного підприємства "ВН" (61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 46, код ЄДРПОУ 31545370);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ 45839467);
про стягнення 897 844,48 грн., -
05.02.2025 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 389/26) до Приватного підприємства "ВН", в якій просить суд стягнути з відповідача 897 844,48 грн. заборгованості, з яких: 754 120,03 грн. - основної заборгованості, 19 481,37 грн. - пені, 28 741,33 грн. - 3 % річних, 95 501,75 грн. - інфляційних втрат, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 21.05.2002р. в частині повної оплати орендних платежів за період з 01.01.2023 р. по 31.08.2025 р.
Одночасно із позовною заявою Одеська міська рада подала заяву про забезпечення позову (вх. №2-168/26 від 05.02.2026).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у задоволенні заяви Одеської міської ради про забезпечення позову (вх. №2-168/26 від 05.02.2026) у справі №916/371/26 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/371/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; залучено Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам та третій особі надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 10.02.2026 була надіслана позивачу, його представнику та третій особі до їх електронних кабінетів, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.
25.02.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх. №6716/26), згідно яких остання повністю підтримує позов Одеської міської ради до ПП "ВН" про стягнення 897 844,48 грн. та просить суд його задовольнити, зазначаючи про те, що відповідно до фінансового моніторингу заборгованість ПП "ВН" з орендної плати за землю згідно договору №617/68 від 29.05.2022 (з урахуванням індексації) складає 849 621,78 грн. При цьому, з огляду на неналежне виконання умов договору оренди землі останньому також було нараховано 28 741,33 грн. - 3 % річних та 19 481,37 грн. - пені., з огляду на що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими.
Відповідачу - ПП "ВН" ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2026 року була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на юридичну адресу: 61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 46, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої судом за № 2314200 від 06.02.2026.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.03.2026 із поштовим конвертом.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви ПП "ВН" до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/371/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, судом було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 10.02.2026 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/133945637.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п., п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.05.2002 між Одеською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "ВН" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки згідно п. 1.1 якого, орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №2423-ХХІІІ від 17 квітня 2001 року і рішення №3255-ХХІІІ від 28 грудня 2001 року, надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 5156 кв.м., що знаходиться на території Київського району міста Одеси, по вул. Шишкіна, 48, за рахунок земель міста, та згідно з планом земельної ділянки (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.
В п. 1.2. договору передбачено, що зазначена земельна ділянка площею 5156 кв.м. надається у володіння, користування орендаря, терміном на 25 років (до 17 квітня 2026 року), для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на 134 автомашини.
Згідно п. 1.4. договору грошова оцінка земельної ділянки на момент нотаріального посвідчення договору складає 765 098, 84 грн.
За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату (п. 2.1 договору).
Відповідно до 2.2 договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі: за земельну ділянку площею 5156 кв.м.: 1,48*5156=7630,88 грн. на рік (на період будівництва); 2,97*5156=15313,32 грн. на рік (на період експлуатації). Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2000 року, "Про проведення індексації грошової оцінки земель".
В п. 2.3 договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються виключно в грошовій безготівковій формі. Орендна плата, згідно з п. 2.2. договору, перераховується орендарем на: Банк УДК в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23862106, на рахунок одержувача - ВДК в м. Одесі, ОКПО 23862106, місцевий бюджет Київського району №33219810900005, код 13050200.
Згідно п. 2.5. договору, орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені і є невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.
Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати передбаченої п. 2 цього договору орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 2.3 цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п. 6.9 договору).
Додатком №1 до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2002 є план земельної ділянки.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. 21.05.2002 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1171. Договір зареєстровано у Книзі записів договорів на право тимчасового користування користування землею (у тому числі на умовах оренди) 29.05.2022 за №617/68.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на 134 автомашини, площею 5156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 743 049,76 грн.
22.04.2015 Заступник прокурора Київського району м. Одеси, в інтересах держави, в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ПП «ВН» про внесення змін до договору оренди землі від 21.05.2002 року, зареєстрованого 29.05.2002 р. у Державному реєстрі земель за №617/68, яким Одеською міською радою - ПП «ВН" терміном на 25 років у строкове, платне володіння і користування передано земельну ділянку загальною площею 5156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48, в частині розміру орендної плати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2015, яке набрало законної сили 22.06.2015, позов задоволено повністю; внесено зміни до договору оренди землі від 21.05.2002 року, зареєстрованого 29.05.2002 р. у Державному реєстрі земель за № 617/68, яким Одеською міською радою Приватному підприємству "ВН" терміном на 25 років у строкове, платне користування передано земельну ділянку загальною площею 5156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48, в частині розміру орендної плати, а саме: викладено п. 1.4 договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею становить 3743049,76 грн. згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 18.08.2014 №233/к, складеного управлінням Держземагентства у м. Одесі"; викладено п. 2.2. договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку загальною площею 5156 кв.м. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 112 291,49 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі".
Відповідно до листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради №01-12/307 від 22.07.2025, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48 (кадастровий номер - відсутній) площею 0,5156 надана в оренду терміном до 17.06.2026 ПП «ВН» згідно договору оренди земельної ділянки від 21.03.2022 ,зареєстрованого за №617/68, для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на 134 автомашини. Станом на 15.07.2025 на вказаній земельній ділянці розташована гаражна автостоянка. Земельна ділянка огорожена, доступ до неї обмежено. Додатками до листа є план-схема, фотофіксація з місця.
Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ПП «ВН» було направлено претензію №01-12 від 29.07.2025 із вимогою погасити наявну заборгованість за договором оренди землі від 29.05.2002.
15.08.2025 Головним Управлінням ДПС в Одеській області листом №13973/5/15-32-04-01-05 повідомлено Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради, що ПП «ВН» за земельну ділянку площею 0,5156 га за адресою: м. Одеса, вул. Наукова (стара назва - Шишкіна), 48, задекларовано за 2022 рік - 234 344,84 грн., за 2023 - 2025 роки не задекларовано. Сплачено орендну плату: за 2022 рік - 84 965 грн.; 2023 рік - 39 800 грн.; 2024 рік - 124 800 грн.; 2025 рік - 40 000 грн. (станом на 31.03.2025).
Позивач зазначає, що, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 21.05.2002 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, за ПП "ВН" за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 754 120,03 грн. (з урахуванням сальдо станом на 01.01.2023 в сумі 10 101,53 грн.). При цьому, здійснені ПП "ВН" платежі в загальній сумі 439 732,28 грн. (за період з 23.03.2021 по 21.05.2025) були враховані за період з 01.02.2021 по 31.12.2022.
З огляду на зазначене, Одеська міська рада і звернулась до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з відповідача 754 120,03 грн. - основної заборгованості, 19 481,37 грн. - пені, 28 741,33 грн. - 3 % річних, 95 501,75 грн. - інфляційних витрат.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 ГК України (в редакції чинного на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2002 між Одеською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством "ВН" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки згідно п. 1.1 якого, орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №2423-ХХІІІ від 17 квітня 2001 року і рішення №3255-ХХІІІ від 28 грудня 2001 року, надав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 5156 кв.м., що знаходиться на території Київського району міста Одеси, по вул. Шишкіна, 48, за рахунок земель міста, та згідно з планом земельної ділянки (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. 21.05.2002 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1171. Також, договір зареєстровано у Книзі записів договорів на право тимчасового користування користування землею (у тому числі на умовах оренди) 29.05.2022 за №617/68.
Отже, між ними виникли правовідносини, пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1-3 ст. 21 "Про оренду землі").
Крім того, згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 у справі №916/1699/15 яке набрало законної сили 22.06.2015, внесено зміни до договору оренди землі від 21.05.2002 року, зареєстрованого 29.05.2002 р. у Державному реєстрі земель за № 617/68, яким Одеською міською радою Приватному підприємству "ВН" терміном на 25 років у строкове, платне користування передано земельну ділянку загальною площею 5156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48, в частині розміру орендної плати, а саме: викладено п. 1.4 договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею становить 3 743 049,76 грн. згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 18.08.2014 №233/к, складеного управлінням Держземагентства у м. Одесі"; викладено п. 2.2. договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку загальною площею 5156 кв.м. розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 112 291,49 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказів внесення змін щодо розміру орендної плати після винесення вказаного рішення матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд зазначає, що орендна плата розраховується у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно наявного в матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на 134 автомашини, площею 5156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 48, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 743 049,76 грн.
При цьому, відповідно до статті 289 Податкового кодексу України нормативно-грошова оцінка землі підлягає щорічній індексації на індекс інфляції, що публікується Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
За приписами п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до офіційно визначених ГУ Держгеокадастру в Одеській області коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки вбачається, що зазначений коефіцієнт становить: за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433 (крім с/г угідь); за 2016 рік - 1,06 (несільськогосподарські землі); за 2017, 2018, 2019, 2020 р. - 1,00; за 2021 рік - 1,1 (несільськогосподарські); за 2022 рік - 1,15 (крім с/г угідь), за 2023 рік - 1,051 (для всіх категорій земель); за 2024 рік - 1,12 (для всіх категорій земель).
Так, за розрахунком позивача розмір орендної плати, який підлягав оплаті на виконання вимог договору оренди землі від 21.05.2002, з урахуванням щорічної індексації нормативно грошової оцінки становив: за 2023 рік - 269 495,72 грн.; за 2024 рік - 283 240 грн.; з січня 2025 по серпень 2025 - 211 485,84 грн. (317 228,80 грн. (річна орендна плата з урахуванням індексації) / 12 = 26 435,73 *8) При цьому, згідно наданого розрахунку, здійснені ПП "ВН" платежі в загальній сумі 439 732,28 грн. (за період з 23.03.2021 по 21.05.2025) були враховані орендодавцем за період з 01.02.2021 по 31.12.2022, а тому загальна сума заборгованості ПП "ВН" за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 (з урахуванням сальдо станом на 01.01.2023 в сумі 10 101,53 грн.) становить 754 120,03 грн (269 495,72 + 283 240 + 211 485,84 - 10 101,53).
Перевіривши зазначений розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.08.2025 судом встановлено, що такий розрахунок здійснений відповідно до умов договору і положень законодавства, та він є вірним та обґрунтованим.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем орендних платежів в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 754 120,03 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати передбаченої п. 2 цього договору орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені по кожному місяцю окремо (вересень 2024 - липень 2025) в розмірі 19 481,37 грн, встановив його помилковість, з огляду на допущення методологічних помилок, з огляду на що, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон"," здійснено власний розрахунок, відповідно до якого сума пені складає 32 441,51 грн. Разом з тим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право належить виключно позивачу, суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 19 481,37 грн., які безпосередньо заявлені у позові.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3 % річних в розмірі 28 741,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 95 501,75 грн. (по кожному місяцю окремо) встановив їх помилковість, з огляду на допущення методологічних помилок, у тому числі невірного зазначення в деяких періодах бази нарахування, з огляду на що, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон"," здійснено власні розрахунки, відповідно до яких сума 3 % річних складає 27 831,72 грн. та сума інфляційних витрат складає 92 262,70 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 754 120,03 грн. - основної заборгованості, 19 481,37 грн. - пені, 27 831,72 грн. - 3% річних та 92 262,70 грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, без урахування зменшеного розміру пені.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ВН" (61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 46, код ЄДРПОУ 31545370) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691, на рахунок: Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 18010600 «орендна плата з юридичних осіб») 754 120 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять) грн. 03 коп. - основної заборгованості, 19 481 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 37 коп. - пені, 27 831 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 72 коп. - 3% річних та 92 262 (дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 70 грн. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Приватного підприємства "ВН" (61072, м. Харків, пр-т Науки, буд. 46, код ЄДРПОУ 31545370) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691, на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA 198 2017 2034 4290 2130 0003 4995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 10 724 (десять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко