провадження № 6/243/113/2026
справа № 243/2414/25
16 квітня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Дюміна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши справу за заявою Державної судової адміністрації України про зміну способу виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,
На розгляд до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява Державної судової адміністрації України про зміну способу виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2025 в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
На обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2025 року по справі № 243/2414/25, зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) на користь держави на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 625 грн. 88 коп. На виконання зазначеного рішення судом було видано виконавчий лист. Відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачем за рішеннями про стягнення судового збору визначено ДСА України. Відтак, ДСА України, керуючись нормами статті 6 Закону, пред'явила виконавчий лист Слов'янського міськрайонного суду Донецької у справі № 243/2414/25 до виконання органу державної казначейської служби. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом казначейства без виконання на підставі пп.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011. Крім того, для подальшого виконання рішення суду від 22.05.2025 ДСА України направлено виконавчий лист до органу Державної виконавчої служби. Однак, виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і зазначено, що рішення про стягнення коштів з органів державної влади виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування. У зв'язку із неможливістю виконати рішення суду в частині стягнення судового збору представник заявника просить змінити спосіб виконання вищевказаного судового рішення на «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір у сумі 625,88 грн. на користь Державного бюджету України».
Заявник ДСА України була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представником заявника надано заяву про розгляд справи без його участі.
Представник заінтересованої особи ГУ ПФУ в Донецькій області в судове засідання не з'явилась попри належне повідомлення, про причини неявки не повідомила. За змістом заперечення ГУ ПФУ в Донецькій області заява Державної судової адміністрації України не містить доказів відкриття виконавчого провадження або перебування виконавчого документа на виконанні в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; доказів відмови у виконанні; повернення виконавчого документа без виконання; або будь-якого іншого документального підтвердження неможливості виконання рішення у визначений судом спосіб. Натомість заявник обмежився проханням змінити формулювання резолютивної частини рішення без наведення та доведення фактичних обставин, що свідчили б про істотні перешкоди його виконанню. Зміна способу виконання, запропонована заявником, не є технічною або процесуальною. Вона трансформує спосіб захисту права, визначений судом у рішенні, що набрало законної сили. Відповідно до принципу незмінності судового рішення після набрання ним законної сили (стаття 129-1 Конституції України), суд не вправі шляхом застосування ст. 435 ЦПК України змінювати зміст обраного способу захисту. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як територіальний орган виконавчої влади підпадає під визначення «державний орган» у розумінні Закону № 1404 та Закону № 4901, а примусове стягнення коштів з нього здійснюється виключно через органи Державної казначейської служби України. Органам державної виконавчої служби такі виконавчі документи не підвідомчі. Зміна формулювання з «стягнути» на «зобов'язати сплатити» не усуває жодної об'єктивної перешкоди виконанню рішення, оскільки у будь-якому випадку списання коштів здійснюється виключно через органи Казначейства, а порядок виконання визначений законом, а не формулюванням резолютивної частини судового рішення.
Заінтересована особа ОСОБА_2 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через свого представника, однак не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
19.09.2025 видано виконавчий лист у справі №243/2414/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у Донецькій області на користь держави судового збору 625 грн. 88 коп. На вказаному виконавчому листі міститься відмітка Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області від 19.11.2025, за змістом якої виконавчий лист повернуто згідно пп.3 п.9 Порядку № 845 від 03.08.2011.
Згідно повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області від 12.01.2026 вищевказаний виконавчий лист повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що відповідно до ч.2 ст.6 вказаного закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад цивільного судочинства.
За змістом частини першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
В силу статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною 3 статті 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2427цс15 зазначив, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 (далі - Порядок).
За приписами вказаного Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
При цьому, підпунктом 2 пункту 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Також органи Казначейства відповідно до пункту 5 Порядку під час виконання виконавчих документів наділені повноваженнями безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вимагати від боржників ужиття заходів до виконання виконавчих документів.
Отже, реалізація гарантії виконання судових рішень щодо стягнення коштів з державного бюджету покладається на органи Казначейства, які зобов'язані в кожному випадку, незалежно від заходів, вчинених стягувачем, застосувати весь спектр наданих їм повноважень для невідкладного виконання судового рішення про стягнення коштів із вказаного суб'єкта.
Крім цього, варто зауважити, що орган, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів має право здійснювати безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
Так, за положеннями Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що органи Державної казначейської служби України повинні були вжити всіх заходів, передбачених Порядком, для виконання вищевказаного рішення суду, що ними зроблено не було та протилежного суду не доведено.
Окрім того, відповідно до ч.1,6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено чіткий порядок та спосіб розподілу судових витрат у разі вирішення спору не на користь однієї із сторін.
Разом з тим, зміна способу виконання судового рішення в частині стягнення судового збору у спосіб, зазначений заявником, а саме шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити судовий збір на користь Державного бюджету України не передбачена та суперечитиме вимогам частини ЦПК України.
Таким чином, судом не встановлено обставин, які істотно утруднюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тобто виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 223, 260, 353, 435 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про заміну способу виконання судового рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно зі ст. 354 ЦПК України.
Суддя Н.О.Дюміна