79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.04.2026 Справа № 914/3723/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства “Енергоконструкція» , м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер енерджі плюс», м. Львів
про: стягнення 373 509, 56 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Василишин К.В.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позов Приватного підприємства “Енергоконструкція» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер енерджі плюс» про стягнення 373 509, 56 грн.
Ухвалою від 10.12.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 13.01.2026.
Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Так, зокрема, ухвалою від 23.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 15.04.2026.
В судове засідання 15.04.2026 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити. Заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після проголошення судом рішення.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом, та не з'явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 15.04.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між Приватним підприємством “Енергоконструкція» (позивач, орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер енерджі плюс» (відповідач, орендар) існували договірні відносини на підставі договорів оренди транспортного засобу № 7/09/23 від 07.09.2023 та № 2/01/24 від 02.01.2024.
Відповідачем не в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання, а саме не в повному обсязі сплачено 344 040, 42 грн орендної плати.
Тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 344 040, 42 грн, а також 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681, 13 грн 3% річних за період з 29.01.2025 по 01.12.2025.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження від 10.12.2025 у своєму електронному кабінеті 10.12.2025 о 16:25, тобто після закінчення робочого дня.
Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від про відкриття провадження від 10.12.2025 вручена відповідачу 10.12.2025, а відтак, сплив строк для подання відзиву 25.12.2025.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали суду з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою:://reyestr.court.gov.ua/.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Приватним підприємством “Енергоконструкція» (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер енерджі плюс» (Орендар) виникли права та обов'язки на підставі договорів оренди транспортного засобу № 7/09/23 від 07.09.2023 (договір № 1) та № 2/01/24 від 02.01.2024 (далі - договір № 2), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується надати Орендарю в тимчасове платне користування техніку, згідно додатку І до цього договору, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування, справний технічний стан та здійснювати нагляд за безпечним проведенням робіт, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове користування техніку Орендодавця і організувати безпечне проведення робіт. Зобов'язується сплачувати йому плату за надання послуг (п. 1.1).
Відповідно до п. 3.1. Договорів, Техніка передається Орендарю за його заявкою не пізніше 3-х робочих днів.
Розмір орендної плати за 1 робочий день (8год.) становить: КРАЗ Автокран КТА-2& - 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн.(в т.ч.ПДВ); КС 3575 ЗІЛ 133ГЯ - 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн.(в т.ч.ПДВ); КС 3575 КРАЗ 257 - 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн (в т.ч.ПДВ); Автогідропідйомник ТВ26Е - 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн (в т.ч.ПДВ); УРАЛ 43203 з причепом для перевозки опор СК-26 - 6400 (шість тисяч чотириста) грн. (в т.ч.ПДВ) та відображається в актах наданих послуг (п. 5.1. Договору № 1).
Розмір орендної плати за 1 робочий день (8год.) становить: КРАЗ Автокран КТА-28 - 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч ПДВ. КС 3575 ЗІЛ 1ЗЗГЯ - 5600,00 ірн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ; КС 3575 КРАЗ 257 - 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 кой.) в т.ч. ПДВ; Автогідропідйомник ТВ26Е - 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ; УРАЛ 43203 з причепом для перевозки опор СК-26 - 6400,00 (шість тисяч чотириста гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ. , та відображається в актах наданих послуг (п. 5.1. Договору № 2).
На підставі Договорів позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги оренди на загальну суму 3 155 004, 15 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наявні в матеріалах справи).
Відповідачем частково оплачено надані послуги на суму 2 810 963, 73 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ПП «Енергоконструкція».
Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків по всіх операціях, що мали місце між Позивачем та Відповідачем у період 2023-2025 р.р., а саме: за період з 01.09.2023 по 31.12.2023; за період з січня 2024 року по липень 2024 року; за 1 квартал 2025 року. Як стверджує позивач в актах відображено загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, тобто загальний розмір заборгованості щодо усіх правовідносин, що існували між сторонами протягом періоду за який проводилась звірка.
За твердженнями позивача ПП «Енергоконструкція» «станом момент підписання акту за 1 квартал 2025 року у відповідача була заборгованість у розмірі 582 040,47 грн, з яких заборгованість з орендної плати - 344 040, 42 грн.
Згідно з п. 5.2 Договору, орендна плата вноситься за п'ятнадцять днів користування технікою, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок орендодавця.
Позивач зазначає, що підтвердженням належного надання позивачем послуг оренди - є підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Усі акти підписані сторонами, а відтак послуги оренди вважаються наданими належним чином та в обсягах заявлених в таких актах.
У зв'язку з цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 344 040, 42 грн.
Окрім цього, внаслідок порушення договірних зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681, 13 грн 3% річних за період з 29.01.2025 по 01.12.2025.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору .
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на виконання умов договорів №7/09/23 від 07.09.2023 та №2/01/24 від 02.01.2024 позивач надав відповідачу послуги оренди спеціалізованої техніки на загальну суму 3 155 004,15 грн. Даний факт підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт, які підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безумовним підтвердженням виконання господарських операцій.
Дослідивши надані акти, суд встановив, що вони є належними первинними документами, оскільки містять усі обов'язкові реквізити, визначені частиною 2 статті 9 Закону, а саме: наявність на актах особистих підписів представників відповідача та відбитків його печатки є виконанням вимоги закону щодо наявності даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки відповідач не надав відзиву та не висловив жодних зауважень щодо оформлення актів, суд вважає факт надання послуг на суму 3 155 004, 15 грн повністю доведеним матеріалами справи
Таким чином, наявність належним чином оформлених та підписаних з обох сторін актів є достатньою і самостійною підставою для виникнення у Відповідача обов'язку з оплати наданих послуг, незалежно від подальшого відображення цих операцій у фінансовій звітності Відповідача.
Аналізуючи стан розрахунків між сторонами, суд встановив наявність систематичних порушень з боку відповідача в частині оформлення платіжної документації. Зокрема, при здійсненні грошових переказів на рахунок позивача, відповідач у графі «Призначення платежу» не вказував конкретних номерів договорів чи актів, натомість зазначав посилання на неіснуючі рахунки або акти звірки, що фактично не складалися сторонами. Суд погоджується з позицією позивача, що така поведінка боржника створює юридичну невизначеність щодо того, яке саме зобов'язання погашається конкретним платежем.
Позивач стверджує, що за таких обставин він був змушений застосувати алгоритм ідентифікації платежів за непрямими ознаками, такими як період надання послуг, вид техніки та сума платежу, а у випадках повної неможливості ідентифікації та здійснювати зарахування коштів у хронологічному порядку виникнення заборгованості.
Верховний Суд в постанові від 26.12.2019 року у справі № 911/2630/18, відзначив, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Застосований позивачем розрахунок, за яким загальна сума фактичної оплати склала 2 810 963,73 грн, суд визнає логічним та арифметично правильним. Таким чином, сукупна заборгованість відповідача виключно за послуги оренди техніки становить 344 040,42 грн. Ця сума складається з конкретних неоплачених або частково оплачених періодів, зафіксованих в актах №Е-000179, №Е-000239, №Е-000240, №Е-000275, №Е-000360 та №Е-000559.
Окрему увагу суд приділяє актам звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами у період 2023-2025 років. Підписання останнього акту за перший квартал 2025 року, де зафіксовано загальний борг у розмірі 582 040,47 грн, свідчить про повне визнання Відповідачем своїх грошових зобов'язань станом на 31.03.2025.
Враховуючи відсутність доказів повної оплати за цими актами, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 344 040,42 грн є законними та обґрунтованими.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
У відповідності до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідачу нараховано 20 788, 01 грн інфляційних втрат та 8 681, 13 грн 3% річних за період з 29.01.2025 по 01.12.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що він є арифметично вірним.
Отже, суми 3% річних у розмірі 8 681, 13 грн та інфляційних втрат у розмірі 20 788, 01 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 344 040, 42 грн заборгованості, 8 681, 13 грн 3% річних та 20 788, 01 грн інфляційних втрат, що в загальному складає 373 509, 56 грн.
Судові витрати.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 4482, 11 грн.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 4922, 84 грн судового збору згідно платіжної інструкції № 638 від 25.11.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 440, 73 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому. В судових дебатах позивач заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після проголошення судом рішення.
Позивачу - подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у відповідності зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кавер енерджі плюс» (79052, м.Львів, вул.Рудненська, буд.14А/1, код ЄДРПОУ 41221900) на користь Приватного підприємства “Енергоконструкція» (46004, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 28, код ЄДРПОУ 21159437) 373 509, 56 грн та 4482, 11 грн судового збору.
Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2026.
Суддя Запотічняк О.Д.