79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.04.2026 Справа № 914/3287/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
позивача-1: Західного офісу Держаудитслужби
позивача-2: Міністерства освіти і науки України
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО»
до відповідача-2: Західноукраїнського національного університету
про: визнання недійсними додаткових угод, стягнення 119 932,19 грн.,
представники:
прокурор: Букаловська Л.Є.,
позивача-1: не з'явився,
позивача-2: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: Фрончко В.В.,
24.10.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Виконувача обов'язків Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: позивача-1: Західного офісу Держаудитслужби, позивача-2: Міністерства освіти і науки України до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО», відповідача-2: Західноукраїнського національного університету про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 119 932,19 грн.
29.10.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 26.11.2025р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
11.11.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем-2 подано пояснення у справі, в яких просить розглядати справу без участі представника (вх.№30126/25).
12.11.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву (вх.№30304/25).
13.11.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву (вх.№30336/25).
19.11.2025р. на адресу суду прокурором подано відповідь на відзив (вх.№30932/25).
25.11.2025р. через систему «Електронний суд» позивачем-1 подано пояснення у справі, в яких просить розглядати справу без участі представника (вх.№31385/25).
26.11.2025р. через систему «Електронний суд» прокурором подано пояснення у справі (вх.№31583/25).
10.12.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем-2 подано пояснення у справі (вх.№33203/25).
17.12.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№33793/25).
Протокольною ухвалою від 21.01.2026р. суд, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.02.2026р.
17.12.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3696/26).
Позиція прокурора:
Позов мотивовано тим, що спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такі, що укладені з порушенням вимог п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно, кошти в сумі 119 932,19 грн за непоставлений товар підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача-2 на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Стверджено про те, що сторони в договорі, всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вказали інші підстави для внесення змін, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону. На думку прокурора, це зроблено сторонами для того, щоб ухилитися від так званого 10% обмеження (бар'єру) підвищення ціни, встановленого п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Позиція позивача-1: позовні вимоги підтримано.
Позиція позивача-2: позовні вимоги підтримано.
Позиція відповідача-1: вважає, що сторони не ухилилися від застосування 10% бар'єру, який містить норма ч.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». А не застосували таке 10% обмеження, оскільки воно не є передбачене Законом у випадку зміни ціни на підставі п.7 ч.5 ст. 41 Закону України « Про публічні закупівлі».
Стверджено про те, що довідка Харківської ТПП № 435-5/22 від 27.07.2022р., № 548-3/22 від 24.08.2022р. та висновки експерта №2607/1 від 27.02.2022р., 2908/1 від 30.08.2022р., видані судовим експертом Дуць Д.Л. є належним підтвердженням величини зміни біржових котирувань.
Позиція відповідача-2: вважає, що оспорювані додаткові угоди укладені правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання їх недійсними. Крім того, вважає себе неналежним відповідачем.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:
За результатами відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі: UA-2022-01-11-005256-а) Західноукраїнським національним університетом (далі - Споживач, Університет), з переможцем торгів ТОВ «СТАТУС ЕНЕРГО» (далі - Постачальник, Товариство), укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 15.03.2022р. №Вх-000000168 (далі - Договір).
Відповідно до п.2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію, за кодом ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Кількість електричної енергії на 2022 рік визначено в обсязі: 1 068 000 кіловат-годин.
Строк постачання електричної енергії: з моменту погодження зміни постачальника ОСР і до 31.12.2022 включно (цілодобово) (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору, загальна вартість цього Договору становить 4 261 320,00 грн, у тому числі ПДВ - 710 220,00 грн.
Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в Додатку 2 до Договору (п.5.4. Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.7. Договору).
Додатком 2 до Договору «Комерційна пропозиція» обумовлено, що ціна на електричну енергію за 1 кВт/год: 2,97936 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн (постанова НКРЕКП №2454 від 01.12.2021), ПДВ - 0,665 грн. Так, ціна електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ становить 3,99 грн.
Відповідно до п.13.3. Договору, істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2)збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з веб - сайту ДП «Оператор ринку» (https:www.oree.com.ua) (згідно з ч.6, 9 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. №3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії») для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни;
3)покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4)продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5)погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6)зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7)зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни у разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому, підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін.
Зміна істотних умов Договору у зв'язку зі зміною біржових котирувань здійснюється на таких умовах:
Підставою для зміни умов цього Договору є біржові котирування. При цьому, Сторони Договору визначили, що під зміною біржових котирувань вони розуміють факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https:www.oree.com.ua) або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа», а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом зміни біржових котирувань є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати. Внесення змін до умов Договору здійснюється шляхом зміни ціни за одиницю товару, яка передбачена Договором. Нова (змінена) ціна за одиницю товару обчислюється за формулою, вказаною в Договорі.
7.1)Зміна ціни за одиницю електричної енергії можливе за умови надання зацікавленою стороною документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України» на ринку «на добу на перед» (далі - РДН), що оприлюднено на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» (www.oree.com.ua). Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання електричної енергії на ринку та підтверджуючих документів не є вичерпним. У якості документального підтвердження даних, передбачених цим пунктом, Сторонами визнаються завірені зацікавленою стороною роздруківки (скан-копії) з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (www.oree.com.ua).
7.2)Сторони можуть дійти згоди застосувати ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України у разі укладання Додаткової угоди.
Як визначено у п.15.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно умов цього Договору.
Додатковою угодою №1 від 28.04.2022р. внесено зміни до п.5.1. Договору, виклавши у новій редакції: «Загальна вартість цього Договору становить 4 261 320,00 грн, у тому числі ПДВ - 710 220,00 грн відповідно до Додатку 2. Зокрема за джерелами фінансування: по загальному фонду КПКВК 2201160 - 250 000,00 грн, по спеціальному фонду КПКВК 2201160 - 3 906 718,67 грн, по загальному фонду КПКВК 2201420 - 78 380,00 грн, по спеціальному фонду КПКВК 2201420 - 26 221,33 грн».
Надалі, укладено Додаткову угоду №2 від 18.08.2022, якою на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. №922-VIII (далі - Закон №922) Сторони узгодили зміну ціни в бік збільшення, у зв'язку з чим, викласти п.1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції:
- ціна електричної енергії у період з 01.08.2022р. і до 31.12.2022р. (включно) за 1 кВт/ год: 3,52436 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, ПДВ - 0,774 грн. Так, ціна електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ становить 4,644 грн.
Згідно пункту 6 Додаткової угоди №2 від 18.08.2022р. ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами з 01 серпня 2022 року.
Підставою для укладання Додаткової угоди №2 від 18.08.2022р. був лист ТзОВ «СТАТУС ЕНЕРГО» №01/08-15 від 01.08.2022р. та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №435-5/22 від 27.07.2022р., згідно якої середньозважена ціна на РДН в ОЕС України на 15.03.2022р. склала 2 254,63 грн/МВт.год, а на 27.07.2022 - 2 720,63 грн/ МВт.год, відсоток коливання + 20,67 %.
Додатковою угодою №2 від 18.08.2022р. ціна електричної енергії за 1 кВт/год з 01.08.2022р. зросла до 3,52436 грн (без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ), або збільшилась порівняно з ціною, зазначеною в Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція», на 18,29 % (2,97936 грн).
Як зазначено в п.п.7 п.13.3 Договору, підставою для зміни умов цього Договору є біржові котирування. При цьому, Сторони Договору визначили, що під зміною біржових котирувань вони розуміють факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https:www.oree.com.ua) або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТОВ «Українська енергетична біржа», а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом зміни біржових котирувань є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати.
При цьому, підтвердженням зростання ціни є цінова довідка Харківської торгово- промислової палати №435-5/22 від 27.07.2022р., в якій вказані середньозважені ціни на РДН в ОЕС України станом на 15.03.2022р. та 27.07.2022р., а також відсоток коливання ціни, та яка не містить цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа».
Тобто, вищевказана цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не відображає зміни біржових котирувань, а відображає коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України.
Таким чином, збільшення ціни за Додатковою угодою №2 від 18.08.2022р. здійснено з недотриманням умов Договору та порушенням пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922.
Надалі, укладено Додаткову угоду №3 від 28.09.2022р., якою на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922 Сторони узгодили зміну ціни в бік збільшення, у зв'язку з чим, викласти п.1 Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція» в новій редакції:
- ціна електричної енергії у період з 01.09.2022р. і до 31.12.2022р. (включно) за 1 кВт/год: 3,86436 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, ПДВ - 0,842 грн. Так, ціна електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ становить 5,052 грн.
Згідно пункту 5 Додаткової угоди №3 від 28.09.2022р. ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами з 01 вересня 2022 року.
Підставою для укладання Додаткової угоди №3 від 28.09.2022р. був лист ТзОВ «СТАТУС ЕНЕРГО» №07/09-03 від 07.09.2022р. та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №548-3/22 від 24.08.2022р., згідно якої середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01.08.2022р. склала 2 724,35 грн/МВт.год, а за 24.08.2022 - 2 998,39 грн/ МВт.год, відсоток коливання + 10,06%.
Додатковою угодою №3 від 28.09.2022р. ціна електричної енергії за 1 кВт/год з 01.09.2022р. зросла до 3,86436 грн (без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ), або збільшилась порівняно з ціною, зазначеною в Додатковій угоді №2 від 18.08.2022р. на 9,65% (3,52436 грн) та збільшилась порівняно з ціною, зазначеною в Договорі, на 29,7% (2,97936 грн).
Як зазначено в п.п.7 п.13.3 Договору, підставою для зміни умов цього Договору є біржові котирування. При цьому, Сторони Договору визначили, що під зміною біржових котирувань вони розуміють факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https:www.oree.com.ua) або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа», а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом зміни біржових котирувань є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати.
При цьому, підтвердженням зростання ціни є цінова довідка Харківської торгово- промислової палати №548-3/22 від 24.08.2022р., в якій вказані середньозважені ціни на РДН в ОЕС України станом на 01.08.2022р. та 24.08.2022р., а також відсоток коливання ціни, та яка не містить цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа».
Тобто, вищевказана цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не відображає зміни біржових котирувань, а відображає коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України.
Таким чином, збільшення ціни за Додатковою угодою №3 від 28.09.2022р. здійснено з недотриманням умов Договору та порушенням пункту 7 частини 5 статті 41 Закону №922.
Керуючись пунктом 1 частини 5 статті 41 Закону №922 Додатковою угодою №4 від 20.10.2022р. сторонами зменшено обсяг закупівлі до 560 765 кіловат-годин, а загальну вартість визначено в сумі 2 357 384,65 грн (в тому числі ПДВ - 392 897,43 грн).
Згідно долученого до матеріалів кримінального провадження Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-01-11-005256-а (дата формування 03.01.2023р.) кількість закупленого товару становить 560 765 кВт/год, сума до оплати за договором - 2 357 384,65 грн (в тому числі ПДВ - 392 897,43 грн).
Згідно з матеріалами справи, на виконання вказаного Договору згідно актів приймання-передачі електричної енергії ТзОВ «СТАТУС ЕНЕРГО» (Постачальником) передано та Університетом (Споживачем) прийнято електричної енергії в загальній кількості 560 765 кВт/год загальною вартістю 2 357 384,65 грн (з ПДВ), яка оплачена останнім згідно платіжних доручень в сумі 2 357 384,65 грн, тобто в повному обсязі, зокрема:
-за березень 2022 року (акти №№269, 270, 271, 298 від 31.03.2022р.) - 86 835 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 346 471,68 грн (з ПДВ), проведено оплату - 346 471,68 грн (платіжні доручення №№1138, 1139, 1140, 1141 від 18.04.2022р., №№72, 73, 81, 95, 96, 1147, 1148, 1149 від 19.04.2022р.);
-за квітень 2022 року (акти №№420, 438, 459, 460 від 30.04.2022р.) - 103 522 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 413 052,80 грн (з ПДВ), проведено оплату - 413 052,80 грн (платіжні доручення №№1513, 1514, 1515, 1516 від 16.05.2022р., №№96, 97, 120, 121, 1517, 1518, 1519 від 17.05.2022р.);
-за травень 2022 року (акти №№515, 516, 517, 518 від 31.05.2022р.) - 89 682 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 357 831,22 грн (з ПДВ), проведено оплату - 357 831,22 грн (платіжні доручення №№2005, 2006, 2007, 2008 від 16.06.2022р., №№121, 122, 170, 171, 2018, 2019, 2020 від 17.06.2022р.);
-за червень 2022 року (акти №№561, 562, 616, 653 від 30.06.2022р.) - 68 720 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 274 192,80 грн (з ПДВ), проведено оплату - 274 192,80 грн (платіжні доручення №№144, 145, 209, 210, 2462, 2463, 2464, 2465, 2466, 2467, 2468 від 14.07.2022р.);
-за липень 2022 року (акти №№944, 950, 951, 952 від 31.07.2022р.) - 69 726 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 278 206,76 грн (з ПДВ), проведено оплату - 278 206,76 грн (платіжні доручення №№170, 171, 249, 250, 2842, 2843, 2844, 2845, 2846, 2847, 2848 від 19.08.2022р.);
-за серпень 2022 року (акти №№1140, 1141, 1142 від 31.08.2022р.) - 76 395 кВт/год по ціні 3,87 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 354 778,38 грн (з ПДВ), проведено оплату - 354 778,38 грн (платіжні доручення №№189, 190, 278, 279, 3154, 3155, 3156, 3157, 3158, 3159 від 14.09.2022р.);
-за вересень 2022 року (акти №№1237, 1238, 1262, 1263 від 30.09.2022р.) - 65 885 кВт/год по ціні 4,21 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) на суму 332 851,01 грн (з ПДВ), проведено оплату - 332 851,01 грн (платіжні доручення №№3557, 3558, 3559 від 14.10.2022р., №№313, 3605, 3606 від 20.10.2022р., №186 від 24.10.2022р.).
Враховуючи вищевикладене, вартість спожитої електричної енергії згідно Договору за січень-липень 2022 року в загальній кількості 418 485 кВт/год по ціні 3,325 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) становить 1 669 755,26 грн (з ПДВ), за серпень 2022 року в кількості 76 395 кВт/год по ціні 3,87 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (з врахуванням підвищення відповідно до укладеної Додаткової угоди №2 від 18.08.2022р.) становить 354 778,38 грн (з ПДВ), за вересень 2022 року в кількості 65 885 кВт/год по ціні 4,21 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) (з врахуванням підвищення відповідно до укладеної Додаткової угоди №3 від 28.09.2022р.) становить 332 851,01 грн (з ПДВ).
При застосуванні в серпні-вересні 2022 року ціни електричної енергії 3,325 грн за 1 кВт/год без ПДВ (без врахування підвищень відповідно до укладених в порушення вимог п.7 ч.5 ст.41 Закону №922 Додаткових угод №2 від 18.08.2022р. та №3 від 28.09.2022р.) вартість спожитої електричної енергії в загальній кількості 142 280 кВт/год склала 567 697,20 грн з ПДВ (142 280 кВт/год х 3,325 грн + 20 % ПДВ), що на 119 932,19 грн (687 629,39 - 567 697,20) менше, ніж по цінах підвищених Додатковими угодами №2 від 18.08.2022р. та №3 від 28.09.2022р.
Зокрема, за серпень спожито електричної енергії в кількості 76 395 кВт/год, оплату за яку здійснено по ціні 3,87 грн за 1 кВт/год без ПДВ (згідно Додаткової угоди №2 від 18.08.2022р.) на суму 354 778,38 грн (з врахуванням ПДВ). При застосуванні ціни 3,325 грн за 1 кВт/год без ПДВ вартість спожитої електричної енергії за серпень 2022 року (з врахуванням ПДВ) склала 304 816,05 грн (76 395 кВт/год х 3,325 грн + 20 % ПДВ), що відповідно, на 49 962,33 грн (354 778,38 - 304 816,05) менше, ніж по ціні підвищеній Додатковою угодою №2 від 18.08.2022р.
За вересень 2022 року спожито електричної енергії в кількості 65 885 кВт/год, оплату за яку здійснено по ціні 4,21 грн за 1 кВт/год без ПДВ (згідно Додаткової угоди №3 від 28.09.2022р.) на суму 332 851,01 грн (з врахуванням ПДВ). При застосуванні ціни 3,325 грн за 1 кВт/год без ПДВ вартість спожитої електричної енергії за вересень 2022 року (з врахуванням ПДВ) склала 262 881,15 грн (65 885 кВт/год х 3,325 грн + 20 % ПДВ), що на 69 969,86 грн (332 851,01 - 262 881,15) менше, ніж по ціні підвищеній Додатковою угодою №3 від 28.09.2022р.
Таким чином, за результатами участі, спеціалістом у кримінальному провадженні встановлено порушення вимог п.7 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. №922-VIII (із змінами) при внесенні змін до договору про постачання електричної енергії споживачу від 15.03.2022р. №Вх-000000168 в частині збільшення ціни електричної енергії без документального підтвердження зміни біржових котирувань в сторону збільшення, що, за твердженням прокурора, призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на суму 119 932,19 грн, чим завдано збитків державному бюджету на вказану суму.
Щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України «Про прокуратуру», частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Частини третя та четверта Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Західного офісу Держаудитслужби та позивача-2: Міністерства освіти і науки України, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді фактично переплати бюджетних коштів.
У спірних правовідносинах позивач-1, як суб'єкт, який здійснює державний фінансовий контроль при моніторингу публічних закупівель та позивач-2, як суб'єкт, який є уповноваженим органом на здійснення контролю за дотриманням державних інтересів в частині законності використання коштів державного бюджету, відповідно є належними позивачами у справі.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 також підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Держаудитслужби, яка хоч і не проводила моніторинг публічної закупівлі, однак може і повинна бути позивачем у справах з аналогічних питань.
Позивачі, у відповідь на звернення прокурора щодо можливих порушень при укладенні оскаржуваних угод, у відповідних листах повідомили про відсутність наміру звернення до суду для встановлення невідповідності таких угод положенням Закону України «Про публічні закупівлі».
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта щодо захисту інтересів держави.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором у відповідності до ст.53 ГПК України доведено належними та допустимим доказами необхідність захисту інтересів держави та обґрунтовано підстави для звернення до суду, при цьому вірно визначено суб'єктний склад учасників справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовниками є органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Підстави для внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, передбачені виключно вимогами статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну умову, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Ця підстава містить у собі декілька окремих підстав. При цьому їх загальна умова - договір про закупівлю повинен містити порядок зміни ціни. Тільки при наявності такого порядку у договорі, можна буде застосувати відповідні умови для зміни.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 вказала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правові висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2020р. у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020р. у справі № 913/368/19, від 11.05.2023р. у справі № 910/17520/21).
Разом з цим, Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено конкретної форми/вигляду інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі № 916/747/24).
Суд враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами.
В проекті договору, який є частиною тендерної документації та в укладеному договорі, порядку зміни ціни не зазначено, тобто не визначено за якою формулою (порядком) здійснюватиметься перерахунок ціни договору, у випадку настання таких змін, чим порушено пункт 7 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до листа Мінекономіки № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016р. «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», зазначено, що зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених пунктом 7 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», може здійснюватись виключно у разі, якщо договором про закупівлю передбачений відповідний порядок зміни ціни. Така ж норма з ідентичним змістом передбачена пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до листа Мінекономіки № 3304-04/69987-06 від 24.11.2020р. «Щодо укладення, виконання, змін та розірвання договору про закупівлю», внесення змін до Договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.
Водночас, ні вимогами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою передбачено випадки зміни умов договору в частині ціни за одиницю товару, ні умовами договору не передбачено можливості зміни обсягу та кількісного вираження товару без відповідного документального підтвердження саме коливання (стрімкого збільшення) ціни такого товару на ринку.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо.
Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим паче лист, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 912/1580/18.
Крім того, єдиним біржовим майданчиком в Україні, що забезпечує ринок інформацією про біржові котирування, є ТБ «Українська енергетична біржа» (www.ueex.com.ua), а не довідка Харківської торгово-промислової палати, як зазначено в Додатковій угоді № 1.
Таким чином, збільшення ціни за Додатковою угодою № 2 від 18.08.2022р. проведено з недотриманням умов Договору № Вх-000000168 та порушенням пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922.
Окрім того, статтею 14 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що Platts - міжнародна, глобальна уніфікована система інформаційного моніторингу за динамікою ринку та ціноутворенням у галузі добувної та паливноенергетичної промисловості. Показники Platts - індекси, що офіційно визначені світовим інформаційним агентством Platts та є базою для використання суб'єктами господарської діяльності. ARGUS - це провідне незалежне цінове агентство, яке розраховує і публікує цінові котирування, а також аналітичні дослідження про міжнародні товарно-сировинні ринки.
Своєю чергою, основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України «Про ціни і ціноутворення» . Умови запровадження державних регульованих цін - визначені статтею 12 «Про ціни і ціноутворення».
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до Положення про Державну службу статистики України (далі - Держстат України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2014 року №481, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань організовує і проводить статистичні спостереження за соціально-економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень. При цьому Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін затверджено наказом Держкомстату України від 14 листопада 2006 року № 519.
Таким чином, умови договору про закупівлю можуть змінюватись у випадках, які передбачені договором з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» в цілому.
Тобто, зміна індексу BASE на РДН в ОЕС України не належить до жодного із вищенаведеного вичерпного переліку підстав для внесення змін до договору з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому не підтверджує збільшення ціни за одиницю електроенергії на ринку.
Крім того, додатковою угодою № 2 від 18.08.2022р. зміни до Договору в частині збільшення ціни застосовані не на майбутнє, а з 01.08.2022р., тобто для товару, який вже був поставлений на дату узгодження змін до договору.
Таким чином, зміна ціни на підставі даних ДП «Оператор ринку» може здійснюватися на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (коливання ціни на ринку), порядок якого визначено п. 5.8 Договору, а не на підставі п. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Зміна біржових котирувань на ринку, в даному випадку, не могла бути підставою для зміни істотних умов договору, оскільки такі котирування взагалі не застосовувалися в договорі про закупівлю у структурі визначення ціни на електроенергію при його укладанні.
Отже, сторони в договорі всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вказали інші підстави для внесення змін, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону.
Крім того, для обґрунтування підстав зміни істотних умов договору під час укладання додаткової угоди № 2 від 18.08.2022р. сторонами було використано, як доказ висновок ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» №2607/1 від 27.07.2022р., в якому визначена інформація про індекси BASE на РДН в ОЕС України. Вказаний висновок підтверджує лише зміну індексу BASE (біржового котирування), а не зростання ринкової ціни на електроенергію.
Даний факт, з урахуванням умов договору, підтверджує ту обставину, що підставою для зміни істотних умов договору, в даному випадку, було саме коливання ціни електричної енергії на ринку, а не зміни встановлених споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, оскільки в названому вище пункті договору, сторонами було передбачено, що довідки (висновки), видані торгово-промисловою палатою України, регіональною торгово-промисловою палатою, органами державної статистики, ДП Держзовнішформ, біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями можуть бути доказами коливання ціни електричної енергії на ринку.
Враховуючи наведене, Додаткову угоду №2 від 18.08.2022р. укладено з недотриманням умов Договору №Вх-000000168 та пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару, а відтак вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.
Надалі, укладено Додаткову угоду № 3 від 28.09.2022р., якою на підставі пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922 Сторони узгодили зміну ціни в бік збільшення, у зв'язку з чим, викладено п.1 Додатку 2 до Договору № Вх-000000168 «Комерційна пропозиція» в новій редакції:
- ціна електричної енергії у період з 01.09.2022р. і до 31.12.2022р. (включно) за 1 кВт/ год: 3,86436 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,34564 грн, ПДВ - 0,842 грн. Так, ціна електричної енергії з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ становить 5,052 грн.
Згідно пункту 5 Додаткової угоди № 3 від 28.09.2022р. ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, поширюється на правовідносини, що склалися між сторонами з 01.09.2022р.
Підставою для укладання Додаткової угоди № 3 від 28.09.2022р. був лист ТзОВ «СТАТУС ЕНЕРГО» № 07/09-03 від 07.09.2022р. та цінова довідка Харківської торгово- промислової палати № 548-3/22 від 24.08.2022р., згідно якої середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01.08.2022р. склала 2 724,35 грн/МВт.год, а за 24.08.2022р. - 2 998,39 грн/МВт.год, відсоток коливання + 10,06%.
Додатковою угодою № 3 від 28.09.2022р. ціна електричної енергії за 1 кВт/год з 01.09.2022 зросла до 3,86436 грн (без урахування тарифу на послуги з передачі електричної енергії та ПДВ), або збільшилась порівняно з ціною, зазначеною в Додатковій угоді № 2 від 18.08.2022р. на 9,65% (3,52436 грн) та збільшилась порівняно з ціною, зазначеною в Договорі № Вх-000000168, на 29,7% (2,97936 грн).
Як зазначено в п.п.7 п.13.3 Договору № Вх-000000168, підставою для зміни умов цього Договору є біржові котирування. При цьому, Сторони Договору визначили, що під зміною біржових котирувань вони розуміють факт зміни цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» (https:www.oree.com.ua) або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа», а належним обґрунтуванням і документальним підтвердженням та/або доказом зміни біржових котирувань є цінова довідка/експертний висновок Торгово-промислової палати України або ж регіональної Торгово-промислової палати.
При цьому, підтвердженням зростання ціни є цінова довідка Харківської торгово- промислової палати № 548-3/22 від 24.08.2022р., в якій вказані середньозважені ціни на РДН в ОЕС України станом на 01.08.2022р. та 24.08.2022р., а також відсоток коливання ціни, та яка не містить цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку» або місячних індексів РДД Базове навантаження у торговій зоні ОЕС України згідно з даними, що містяться на офіційному сайті ТзОВ «Українська енергетична біржа».
Тобто, вищевказана цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не відображає зміни біржових котирувань, а відображає коливання середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України.
Таким чином, збільшення ціни за Додатковою угодою № 3 від 28.09.2022р. укладено з недотриманням умов Договору та порушенням пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922.
Отже, сторонами під час укладення додаткових угод № 2 та № 3 до Договору № Вх-000000168 порушено умови зазначеного договору та пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922.
Таким чином, постачальником під час укладення спірних додаткових угод № 2 та № 3 до Договору № Вх-000000168, всупереч вимогам п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Жоден із документів, які стали підставою для укладення додаткових угод, не містить інформацію про факт коливання цін на електричну енергію на ринку у період між датою підписання сторонами попередньої додаткової угоди та датою звернення постачальника з пропозиціями щодо внесення змін до договору в частині збільшення ціни на одиницю товару (або ж датою укладення наступної додаткової угоди).
У зв'язку з цим спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України як такі, що укладені з порушенням вимог п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, про те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024р. у справі № 922/2321/22 зроблено висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв'язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Таким чином, грошові кошти в сумі 119 932,19 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО» зобов'язане їх повернути, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що спірні додаткові угоди суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а, отже, підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги про стягнення суми надмірно сплачених за договором коштів у сумі 119 932,19 грн підлягають задоволенню.
Щодо заперечення відповідача-2 про залучення його у справу, як відповідача, суд зазначає наступне.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018р. у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Відповідач-2 є стороною договору та оспорюваних додаткових угод до нього, відповідно є належним відповідачем в даному випадку.
Щодо правових підстав повернення коштів позивачу-2: Міністерству освіти і науки України, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 БК України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вищу освіту», управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно зі ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій.
Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Як передбачено ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про вищу освіту», фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.
Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 630 визначено, що Міністерство освіти і науки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, юрисдикція якого поширюється на всю територію України.
Пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р. (далі - Положення) передбачено, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Підпунктом 772 пункту 4 Положення визначено, що Міністерство освіти і науки України розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.
Відповідно до підпунктів 3-5 пункту 5 Положення, Міністерство освіти і науки України контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Отже, у розумінні ч. 1 ст. 22 БК України, Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня.
Враховуючи викладене, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Із врахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 ст.129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, заслухавши позиції відповідачів, суд дійшов висновку що сплачений у цій справі судовий збір в сумі 7 267,20 грн, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ч.9 ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 18.08.2022р. до Договору № ВХ-000000168 від 15.03.2022р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) та Західноукраїнським національним університетом (адреса: Україна, 46009, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул.Львівська, будинок 11; ідентифікаційний код 33680120).
3.Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 28.09.2022р. до Договору № ВХ-000000168 від 15.03.2022р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) та Західноукраїнським національним університетом (адреса: Україна, 46009, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул.Львівська, будинок 11; ідентифікаційний код 33680120).
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) на користь Міністерства освіти і науки України (адреса: Україна, 01135, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 10; ідентифікаційний код 38621185) грошові кошти в сумі 119 932,19 гривень.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС ЕНЕРГО» (адреса: Україна, 79026, Львівська обл., місто Львів, вул.Стрийська, будинок 86В, офіс 6; ідентифікаційний код 42892355) на користь Тернопільської обласної прокуратури (адреса: Україна, 46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Листопадова, будинок 4; ідентифікаційний код 02910098) судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 7 267,20 грн, який перерахувати на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.
6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
У зв'язку з перебуванням судді Король М.Р. у відпустці з 06.04.2026р. по 10.04.2026р., повне рішення складено 15.04.2026р.
Суддя Король М.Р.