79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.04.2026 Справа № 914/2782/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни,
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
про визнання недійсним та скасування рішення в частині,
та за позовом Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича,
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету,
про визнання недійсним та скасування пунктів 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
представники сторін:
від позивача: ФОП Гапонової А.П.; Шапошніков І.Б. (в режимі ВКЗ);
від позивача: ФОП Трача О.В.;
від відповідача: не з?явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення в частині та за позовом Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету про визнання недійсним та скасування пунктів 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 26.01.2026 об'єднано в одне провадження справи №914/2782/25 та №914/2682/25.
23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 06.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача (Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни)
Позивач вказує на відсутність наміру призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору. Правопорушення у сфері економічної конкуренції містить обов'язкові елементи і лише за встановлення таких елементів можливе встановлення складу правопорушення, а отже й притягнення винних до відповідальності. Збіг IP - адрес жодним чином не вказує на координацію та узгодженість дій учасників. Надання одним банком, у той же день банківських гарантій є збігом, а не антиконкурентними діями. Твердження відповідача про наявність дефектів у файлах не відповідають дійсності. Твердження відповідача, що деякі з документів були виготовлені на одній і тій же комп'ютерній техніці є необґрунтованим. Позивач та ФОП Трач О.В. діяли окремо та не узгоджували свої дії. Відповідачем у рішенні не доведено вчинення позивачем будь-якого правопорушення, у тому числі вчинення будь-яких антиконкурентних узгоджених дій, що вказує про відсутність підстав для прийняття відповідного рішення відповідачем про притягнення позивача до відповідальності, та відповідно є підставою для визнання рішення недійсним та скасування такого.
Позиція позивача (Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича)
Співпадіння певних IP-адрес є лише технічним наслідком того, що бухгалтер використовував один комп'ютер і один абонентський доступ до мережі для обслуговування декількох замовників, і жодним чином не свідчить про погодження економічних рішень між самими замовниками.
За сукупністю наведеного збіг публічних IP-адрес не може вважатися доказом ймовірної узгодженості дій ФОП Трача О.В. і ФОП Гапонової А.П., а відтак не підтверджує складу порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції ».
Отримання банківських гарантій в один день характерне не лише для Позивача та ФОП Гапонової А.П., а й для інших учасників цих самих торгів. Наведена обставина є звичайним збігом, що зумовлений часовими рамками проведення закупівлі та практикою
учасників оформлювати гарантії в останні дні перед дедлайном.
Гіпотетична можливість використання таких же зразків документів ФОП Гапоновою А.П. ніяким чином не вказує про узгодженість дій учасників.
Аналіз самих файлів, завантажених у складі тендерних пропозицій, демонструє очевидні відмінності між документами ФОП Трача О.В. та ФОП Гапонової А.П. Мова йде не лише про змістовні нюанси, але й про технічні ознаки: назви файлів, форматування, спосіб зазначення дат, поділ чи об'єднання окремих документів тощо.
Гіпотетична координація між ФОП Трачем О.В. та ФОП Гапоновою А.П. не могла забезпечити торгам формальну правосуб'єктність або змінити їхній перебіг.
Тобто головним питанням для визначення наявності мети вчинення правопорушення є: чи змінилось би щось або чи могло б щось змінитися, якщо б ФОП Трач О.В. чи ФОП Гапонова А.П. не брали б участі у торгах.
Натомість у жодній із восьми процедур не існувало ані нормативної, ані фактичної підстави, яка б вимагала або стимулювала погоджену поведінку ФОП Трача О.В. та ФОП Гапонової А.П. заради спотворення результатів торгів. Відсутність будь-якого юридично визначеного мотиву чи механізму досягнення антиконкурентної мети означає, що обов'язковий елемент складу правопорушення (спрямованість на спотворення) - відсутній.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзивах на позовні заяви.
Розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) від 29.05.2025 №63/135-рп/к розпочато розгляд справи №63/8-01-126-2025 за ознаками вчинення фізичною особою-підприємцем Гапоновою Анастасією Павлівною (далі - ФОП Гапонова А.П.) і фізичною особою-підприємцем Трачем Олегом Володимировичем (далі - ФОП Трач О.В.) порушень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів з предметами закупівель.
17.07.2025 Відповідач прийняв рішення №63/146-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення), яким в тому числі визнано, що ФОП Гапонова А.П. та ФОП Трач О.В. вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів, та наклав штраф у загальному розмірі 482 000,00 грн на кожного з зазначених учасників.
У рішенні Відповідач послався на вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час участі у низці процедур закупівель, а саме:
- Торги 1 з 01.02.2022 по 28.03.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-02-01-001129-b) (далі - Торги 1);
- Торги 2 з 08.02.2022 по 25.02.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-02-08-016297-b) (далі - Торги 2);
- Торги 3 з 09.02.2022 по 28.02.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-02-09-016406-b) (далі - Торги 3);
- Торги 4 з 09.02.2022 по 28.02.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-02-09-006263-b) (далі - Торги 4);
- Торги 5 з 18.02.2022 по 09.03.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-02-18-009154-b) (далі - Торги 5);
- Торги 6 з 16.03.2022 по 06.04.2022 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-03-16-002335-a) (далі - Торги 6);
- Торги 7 з 12.12.2022 по 06.01.2023 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2022-12-12-002966-a) (далі - Торги 7);
- Торги 8 з 04.01.2023 по 13.03.2023 (ідентифікатор процедури закупівлі в системі електронних закупівель «Prozorro»: UA-2023-01-04-005380-a) (далі - Торги 8).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, мето ю діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначені повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п. 2).
За змістом частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП Гапонова А.П. та ФОП Трач О.В. подали заявки на участь у 8 відкритих торгах на ідентифікаторами закупівель:
- UA-2022-02-01-001129-b;
- UA-2022-02-08-016297-b;
- UA-2022-02-09-016406-b;
- UA-2022-02-09-006263-b;
- UA-2022-02-18-009154-b;
- UA-2022-03-16-002335-a;
- UA-2022-12-12-002966-a;
- UA-2023-01-04-005380-a.
17.07.2025 Відповідач прийняв рішення №63/146-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення), яким в тому числі визнано, що ФОП Гапонова А.П. та ФОП Трач О.В. вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів, та наклав штраф у загальному розмірі 482 000,00 грн на кожного з зазначених учасників.
За результатами розгляду справи № 63/8-01-126-2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Справа) прийнято рішення № 146, яким встановлено факти (викладені в рішенні № 146, що долучається), які у своїй сукупності свідчать про те, що під час підготовки цінових пропозицій для участі в торгах Учасники діяли узгоджено, що підтверджується, зокрема, таким:
- Торги 1 - використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики за участь у Торгах 1; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 1; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 1; надання Відповідачами на Торги 1 банківських гарантій однієї банківської установи, що видані в один день; оплата комісії за супроводження договору про надання гарантії на Торги 1 з ІР-адрес, які спільно використовувалися Відповідачами під час проведення Торгів 1-8 послідовність дій Відповідачами під час підготовки документів тендерних пропозицій за допомогою однакового програмного забезпечення, однієї комп'ютерної техніки та наявність однакового дефекту друку;
- Торги 2 - використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики за участь у Торгах 2; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 2; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 2; формальна участь одного із відповідачів у Торгах 2.
- Торги 3 - завантаження тендерних пропозицій ФОП Трачем О.В. з ІР-адреси, з якої ФОП Гапонова А.П. входила в аукціон Торгів 3; використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 3; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 3; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 3; формальна участь одного із відповідачів у Торгах 3.
- Торги 4 - використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 4; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 4; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 4; формальна участь одного із відповідачів у Торгах 4.
- Торги 5 - завантаження тендерних пропозицій ФОП Трачем О.В. з ІР-адреси, з якої ФОП Гапонова А.П. входила в аукціон Торгів 5; використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 5; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 5; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 5; формальна участь одного із відповідачів у Торгах 5.
- Торги 6 - завантаження тендерних пропозицій ФОП Трачем О.В. з ІР-адреси, з якої ФОП Гапонова А.П. входила в аукціон Торгів 6; використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 6; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 6; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 6; послідовність дій Відповідачів під час підготовки документів тендерних пропозицій за допомогою однакового програмного забезпечення, однієї комп'ютерної техніки та наявність однакового дефекту друку.
- Торги 7 - вхід Відповідачами в аукціон з однієї ІР-адреси на Торги 7; використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 7; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 7; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 7; формальна участь одного із відповідачів у Торгах 7.
- Торги 8 - використання Відповідачами однієї ІР-адреси під час здійснення оплати на електронні майданчики в період проведення Торгів 8; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час надсилання податкової звітності в період проведення Торгів 8; використання Відповідачами спільних ІР-адрес під час входу до системи «Клієнт-Банк» в період проведення Торгів 8; спільний автор електронних документів наданих Відповідачами на Торги 8.
Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Стаття 3 аналізованого закону визначає принципи здійснення закупівель, до яких належать, зокрема: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.
Аналіз матеріалів справи показав, що учасники узгодили свої дії під час участі у цих торгах з метою усунення конкуренції та забезпечення перемоги одного з учасників. При цьому вони порушили принципи добросовісної конкуренції, таємності інформації та самостійності поведінки кожного учасника, встановлені Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому. Пунктом 4 частин 2 статті 6 вказаного Закону, визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 ст. 50 цього Закону).
Сукупність виявлених особливостей у двох суб'єктів господарювання відразу, свідчить про узгодження поведінки Учасників.
Наведені у позовах мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків рішення № 146, що ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах, не враховують сукупності наведених у рішенні № 146 доказів, ні дійсного правового змісту антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (де правове значення має сама по собі фактична відсутність змагальності внаслідок узгодження учасниками торгів поведінки), ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України (зокрема, щодо правової кваліфікації наявної події).
Додатковим аргументом на підтвердження узгодженості дій ФОП Гапонової А.П. та ФОП Трача О.В. є синхронність дій, особливо в нічну пору доби, що не може бути звичайним співпадінням.
Враховуючи різне місцезнаходження учасників, спільне використання ІР-адрес, суд вважає, що створено умови для обміну інформацією між ними, що свідчить про узгоджену поведінку під час участі у торгах.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів Закону "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.
З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 09.12.2021 зі справи № 916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21.
Відтак, господарські суди при розгляді справ про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ, але зобов'язані перевіряти правильність застосування відповідних правових норм.
Наведені позивачами спростування щодо відсутності узгодженої поведінки та необґрунтованості висновків Антимонопольного комітету України суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії Позивачів у своїй сукупності містять ознаки антиконкурентних узгоджених дій, що відповідно до статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статей 1, 3 Закону України «Про публічні закупівлі» порушують принципи добросовісної конкуренції та самостійності дій учасників торгів.
Суд зазначає, що Відділення АМКУ у спірному рішенні обґрунтовано встановило наявність ознак узгоджених антиконкурентних дій з боку позивача, спираючись на виявлені факти.
При цьому суд підкреслює, що рішення органів Антимонопольного комітету України, у справах такого характеру, зазвичай ґрунтується на непрямих доказах, оскільки отримання прямих свідчень узгодження дій учасників торгів у більшості випадків є неможливим. Закон надає органам АМКУ право збирати та аналізувати інформацію з різних джерел з метою встановлення ознак узгодженої поведінки та наміру учасників діяти скоординовано.
Вивчаючи заперечення позивачів, суд дійшов висновку, що вони зводяться головним чином до незгоди з оцінкою та кваліфікацією доказів, проведеною Антимонопольним комітетом, що саме по собі не створює підстав для скасування або визнання рішення недійсним.
Суд встановив, що позивач не навів належних і допустимих доказів, які спростовували б висновки Антимонопольного комітету України про вчинення узгоджених антиконкурентних дій.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Крім цього суд звертає увагу на те, що дії відповідача є його дискреційними повноваженнями в силу положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладеде, позовні вимоги обох позивачів є безпідставними, атому не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачами.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гапонової Анастасії Павлівни до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнання недійсним та скасування рішення в частині відмовити.
2. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнання недійсним та скасування рішення в частині відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.