ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/12/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: позивачки - фізичної особи-підприємця Калюжної Н.Л. представника позивачки - адвоката Булая В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/12/26 за позовом фізичної особи-підприємця Калюжної Ніни Леонідівни до ОСОБА_3 про стягнення 1 197 691,53 грн.
Суть спору.
Фізична особа-підприємець Калюжна Ніна Леонідівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 1 197 691,53 грн, з яких: 930 993,86 грн - основний борг за договором-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22, через прострочення оплати якого позивачка нарахувала: 60 909,96 грн - три проценти річних, 205 787,71 грн - інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивачки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі укладеного договору-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22, та на підставі заявок відповідачки, як фізичної особи-підприємця, позивачка виконувала придбання авіаквитків, бронювання готелів, за результатами чого відповідачці виставлено рахунки на оплату. Відповідачка оплату виставлених за договором рахунків провела частково, заборгованість становить 930 993 грн 86 коп.
Відповідачка визнала заборгованість, зобов'язувалась її оплатити у власноручно складеній розписці, а також надаючи письмові пояснення в межах кримінального провадження та в повідомленнях, що надсилались у месенджері "Вайбер".
Через прострочення виконання грошового зобов'язання позивачка просить стягнути крім основної заборгованості також інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідачки.
Відповідачка відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила, доказів оплати заборгованості не надала.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 справу № 909/12/26 передано для розгляду судді Горпинюку І.Є.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 12.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/12/26; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.02.2026. Суд встановив сторонам строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
При відкритті провадження у справі суд встановив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.01.2024 ОСОБА_3 зареєструвала припинення своєї підприємницької діяльності, у зв'язку з чим державну реєстрацію відповідача як фізичної особи - підприємця припинено.
У постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Тому у даній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Відповідно до п. 15 ч. 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
З урахування вимог ГПК України та зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що справа належить до юрисдикції господарського суду, оскільки цей спір виник між суб'єктами господарювання.
Ухвалами від 20.01.2026 та від 21.01.2026 суд задовольнив клопотання позивачки та її представника про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції.
11.02.2026 засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" до суду від Говзана Миколи Миколайовича надійшла заява від 10.02.2026 (вх. № 2401/26 від 11.02.2026), у якій повідомляється, що 09.02.2026 між АБ "Миколи Говзана" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правничої допомоги у справі № 909/12/26 за позовом ФОП Калюжної Н.Л. до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Говзан М.М. повідомляє, що прибути в дане судове засідання не має змоги, оскільки перебуватиме у Коломийському міськрайонному суді на розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 , розгляд якої раніше узгоджувався сторонами, у зв'язку із чим просить розгляд справи відкласти на інший день. Також зазначає, що йому необхідно ознайомитись із матеріалами справи та узгодити позицію з клієнткою. Одночасно просить внести його дані РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді. До заяви долучено копію витягу про Адвокатське бюро "Миколи Говзана".
В підготовчому засіданні 11.02.2026 прийняли участь в режимі відеоконференції позивачка ФОП Калюжна Н.Л. та її представник - адвокат Булай В.С.
Відповідачка ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2026, копія якої вручена відповідачці 20.01.2026 (повідомлення АТ "Укрпошта" R 06805 057631 4).
11.02.2026 суд відклав підготовче засідання на 11.03.2026 з мотивів, які викладені в ухвалі суду від 11.02.2026. Дата наступного підготовчого засідання 11.03.2026 визначена з урахуванням строків пересилання поштою ухвали-повідомлення про дату наступного підготовчого засідання відповідачці, яка не має зареєстрованого електронного кабінета.
Цією ж ухвалою від 11.02.2026 суд залишив без розгляду заяву Говзана Миколи Миколайовича від 10.02.2026 (вх. № 2401/26 від 11.02.2026) з підстав, що до заяви Говзана М.М. не додано документів, які б підтверджували, що він є представником відповідачки, такі документи відсутні в матеріалах справи, а отже Говзан М.М. на час проведення даного підготовчого засідання не є учасником справи, не наділений правом подавати клопотання про відкладення судових засідань та вирішення інших процесуальних питань.
11.02.2026, після проведення підготовчого засідання, до суду надійшла заява адвоката Говзана М.М. від 11.02.2026 (вх. № 2414/26 від 11.02.2026) про долучення до матеріалів справи ордера адвоката. До даної заяви додано копію ордера серії АТ № 1128745 від 10.02.2026, яким підтверджуються повноваження представника ОСОБА_3 - адвоката Говзана Миколи Миколайовича. У зв'язку з цим з 11.02.2026 адвокат Говзан М.М. є учасником справи, та йому засобами підсистеми "Електронний суд" надсилалися копії всіх судових рішень та надано доступ до матеріалів справи в електронній формі.
11.03.2026 в підготовчому засіданні взяли участь в режимі відеоконференції позивачка ФОП Калюжна Н.Л. та її представник - адвокат Булай В.С.
Відповідачка ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду ухвалою суду від 11.02.2026, копія якої в електронній формі була доставлена в електронний кабінет представника відповідачки - адвоката Говзана М.М. Дата і час доставляння: 16.02.26 о 18:58 год.
Крім того, у зв'язку з тим, що у відповідачки відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 11.02.2026 суд надіслав відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За цією ж адресою відповідачка раніше отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2026 (повідомлення АТ "Укрпошта" R 06805 057631 4), після чого її представник Говзан М.М. вступив у справу, подавши докази своїх повноважень, як представника.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали від 11.02.2026 відповідачці, повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідачки у суду немає. Відповідачка сама, у власних інтересах, повинна забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на її адресу.
Враховуючи, що відповідачка одержала копію ухвали про відкриття провадження у справі, її представник подав суду документи на підтвердження своїх повноважень, копія ухвали від 11.02.2026, якою відповідачка повідомлялась про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2026 доставлена до електронного кабінета представника відповідачки, то їй відомо про дату і час підготовчого засідання.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
У контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка та її представник були належним чином, у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання у справі 11.03.2026.
Оскільки відповідачка, її представник не подали суду жодних клопотань, не повідомили поважності причин неявки в підготовче засідання 11.03.2026, суд провів підготовче засідання 11.03.2026 у відсутності відповідачки та її представника.
В підготовчому засіданні 11.03.2026 суд вирішив передбачені законом завдання підготовчого провадження та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання в режимі конференції № 6053017 від 11.03.2026, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 08.04.2026 о 10:30 год.
08.04.2026 в судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь в режимі відеоконференції позивачка ФОП Калюжна Н.Л. та її представник - адвокат Булай В.С.
Відповідачка ОСОБА_3, її представник в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду ухвалою повідомленням про судове засідання від 11.03.2026, копія якої в електронній формі була доставлена в електронний кабінет представника відповідачки - адвоката Говзана М.М. Документ доставлений до електронного кабінету: 11.03.26 о 14:31 год.
Крім того, у зв'язку з тим, що у відповідачки відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали повідомлення про судове засідання від 11.03.2026 суд надіслав відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу її реєстрації, а також на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За цією ж адресою відповідачка раніше отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2026 (повідомлення АТ "Укрпошта" R 06805 057631 4), після чого її представник Говзан М.М. вступив у справу, подавши докази своїх повноважень, як представника.
Копії ухвали направлені відповідачці завчасно - 11.03.2026, враховуючи дату розгляду справи 08.04.2026.
Згідно даних трекінгу на вебсайті АТ "Укрпошта" повідомлення № R067119900600 та № R067119902450, якими суд направляв відповідачці копії ухвали повідомлення про судове засідання від 11.03.2026, повернуті підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідачки у суду немає. Відповідачка сама, у власних інтересах, повинна забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на її адресу.
Враховуючи, що відповідачка одержала копію ухвали від 12.01.2026 про відкриття провадження у справі, її представник подав суду документи на підтвердження своїх повноважень, копія ухвали повідомлення про судове засідання від 11.03.2026, якою відповідачка повідомлялась про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2026, доставлена до електронного кабінета представника відповідачки - адвоката Говзана М.М., то відповідачці відомо про дату час та місце розгляду справи, а також вона повинна з належною періодичністю цікавитись станом справи.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
У контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка, її представник були належним чином, у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи 08.04.2026.
Оскільки відповідачка, її представник не подали суду жодних клопотань, не повідомили поважності причин неявки в судове засідання 08.04.2026, суд розглянув справу у відсутності відповідачки та її представника.
У судовому засіданні 08.04.2026 суд заслухав вступне слово позивачки та її представника, дослідив письмові докази, заслухав виступи позивачки та її представника в судових дебатах, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. В судовому засіданні 08.04.2026 суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивних прав позивача.
У даній справі предмет доказування становлять обставини укладення та виконання сторонами договору-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22, зокрема щодо виконання позивачкою замовлень відповідачки на бронювання і оплату готелів, оплату авіаквитків, порушення відповідачкою умов договору в частині оплати послуг позивачки, правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.
Між фізичною особою-підприємцем Калюжною Ніною Леонідівною (у цьому рішенні також позивач або Суб'єкт бронювання) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (у цьому рішенні також відповідач або Замовник) укладено Договір-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22 (далі - Договір).
Договір укладено в електронній формі, скріплено електронними підписами сторін: ФОП Калюжна Н.Л. підписала договір електронним підписом 29.08.2022, а ФОП ОСОБА_3 підписала договір електронним підписом 09.11.2022.
Оскільки згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), то датою укладення Договору є 09.11.2022, коли він був підписаний електронними підписами обох сторін.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає Суб'єкту бронювання здійснити бронювання туристичних послуг від імені Замовника за його рахунок та за винагороду Суб'єкту бронювання.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що на підставі отриманої від Замовника Заявки Суб'єкт бронювання перевіряє можливість виконати бронювання туристичних послуг, зазначених у Заявці Замовника, а в разі неможливості здійснити таке бронювання, Суб'єкт бронювання пропонує Замовнику альтернативні варіанти бронювання туристичних послуг. Суб'єкт бронювання на основі підтвердження заявки оформлює бланки бронювання (ваучери/авіаквитки) і надає Замовнику рахунок на оплату заброньованих послуг.
Згідно з розділом "Терміни договору" сторони погодили, що: Заявка - запит Замовника, направлений Суб'єкту бронювання в електронному вигляді, в якому містяться умови необхідні для бронювання туристичних послуг; Підтвердження заявки: згода Замовника на оформлення Бланків бронювання (ваучерів/авіаквитків) на основі Заявки, отриманої через засоби електронного зв'язку.
Суб'єкт бронювання виступає посередником між Замовником та транспортними компаніями, страховими компаніями, готелями та іншими суб'єктами туристичної діяльності (п. 1.3 Договору).
У п. 1.4. Договору сторони обумовили, що Замовник за цим договором зобов'язується прийняти та оплатити послуги Суб'єкта бронювання, транспортних компаній, готелів, страхових компаній та інших суб'єктів туристичної діяльності, зазначені в підтвердженні Заявки.
Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1 Договору Суб'єкт бронювання бере на себе наступні зобов'язання: забронювати туристичні послуги, в повному обсязі і кількості на основі отриманої Заявки та видати Замовнику Бланк бронювання (ваучер/авіаквиток) та рахунок на оплату.
Згідно з підпунктом 2.2.2. пункту 2.2 Договору Замовник бере на себе наступні зобов'язання: повністю сплатити вартість заброньованих туристичних послуг, транспортних послуг, страхових послуг та інших протягом трьох банківських днів на основі рахунку на оплату, якщо послуги були надані без попередньої оплати.
У відповідності до пункту 5.1. Договору Замовник сплачує послуги, згідно виставленого Суб'єктом бронювання рахунку на оплату. Ціна послуг вказується в рахунку на оплату.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання, діє протягом року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік.
У період часу з 22.06.2023 року по 15.08.2023 року позивачка надала відповідачці на підставі заявок останньої та Договору послуги загальною вартістю 1 202 986 гривень 00 коп.
Послуги надавались на підставі заявок відповідачки, які надсилались через електронні повідомлення у месенджені Viber, в яких відповідачка надавала відомості, необхідні для бронювання туристичних послуг, зокрема дані про фізичних осіб, на яких оформлялись туристичні послуги, напрямки перельотів, дати, копії паспортів.
За заявками відповідачки, позивачка надала наступні послуги:
1) бронювання авіаквитків на рейс Салоніки-Варшава, 16.08.2023 для 2-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №354912 від 15.08.2023 та платіжну інструкцію № 2581 від 15.08.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 28 823,54 грн. Згідно з рахунком № 632 від 15.08.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 30 900 грн.
2) бронювання авіаквитків на рейс Лондон-Анталія, 14.08.2023 для 4-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №176486 від 13.08.2023 та платіжну інструкцію № 2567 від 13.08.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 36 920,00 грн. Згідно з рахунком № 614 від 13.08.2023 відповідачка мала оплатити позивачці за цією заявкою 42 920 грн. Фактично відповідачка оплатила 13.08.2023 лише 19 600 грн (платіжна інструкція № @2PL006990). Не оплачено за цією заявкою 23 320,00 грн;
3) бронювання авіаквитків на рейс Лондон-Анталія, 12.08.2023 для 4-х осіб з додатковою послугою - 2 великі ручні поклажі. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №117311 від 11.08.2023 та платіжну інструкцію № 2562 від 11.08.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки та додаткову послугу 60 863,07 грн. Згідно з рахунком № 604 від 11.08.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 70 600 грн;
4) бронювання авіаквитків на рейс Лондон-Тенеріфе, 12.08.2023 для 4-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №272392 від 10.08.2023 та платіжну інструкцію № 2559 від 11.08.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 55 733,50 грн. Згідно з рахунком № 601 від 11.08.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 62 640 грн;
5) бронювання авіаквитків на рейс Станстед-Анталія, 25.07.2023 для 8-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №789781 від 24.07.2023 та платіжну інструкцію № 2470 від 24.07.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 256 468,24 грн. Згідно з рахунком № 449 від 24.07.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 290 000 грн. Фактично відповідачка оплатила 24.07.2023 лише 70 000 грн (платіжна інструкція № 471326871). Не оплачено за цією заявкою 220 000,00 грн;
6) бронювання авіаквитків на рейс Анталія-Прага, 16.07.2023 для 3-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №24 від 25.07.2023 та платіжну інструкцію № 2559 від 11.08.2023, згідно якого позивачка оплачує за авіаквитки 27 454,28 грн. Згідно з рахунком № 385 від 15.07.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 31 520 грн;
7) бронювання авіаквитків на рейс Барселона-Станстед, 15.07.2023 для 4-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №886248 від 14.07.2023 та платіжну інструкцію № 2418 від 14.07.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 29 195,68 грн. Згідно з рахунком № 375 від 14.07.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 34 200 грн;
8) бронювання авіаквитків на рейс Варшава-Тенеріфе, 14.07.2023 для 2-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №014472 від 13.07.2023 та платіжну інструкцію № 2414 від 13.07.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 38 995,60 грн. Згідно з рахунком № 374 від 14.07.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 43 300 грн;
9) бронювання авіаквитків на рейс Варшава-Крит, 29.06.2023 для 4-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №553389 від 28.06.2023 та платіжну інструкцію № 2353 від 29.06.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 66 639,20 грн. Згідно з рахунком № 289 від 28.06.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 73 639 грн;
10) бронювання авіаквитків на рейс Варшава-Салоніки, 26.06.2023 для 6-х осіб. До позовної заяви позивачка додала копії авіаквитків, а також рахунок ТОВ "Консолідатор" №538517 від 26.06.2023 та платіжну інструкцію № 2341 від 26.06.2023, згідно яких позивачка оплатила за авіаквитки 32 284,28 грн. Згідно з рахунком № 775 від 26.06.2023 відповідачка мала оплатити за цим замовленням 40 400 грн;
11) організація проживання в готелі IBEROSTAR SELECTION MARABELLA CORAL BEACH 4*: для 5-х осіб в загальний період в дати 23.06.2023-29.06.2023. До позовної заяви позивачка додала копії ваучерів на проживання, а також рахунки ТОВ "Тревел Пойнт Глобал" від 03.07.2023 в які включено послуги проживання вданому готелі вартістю 428 976,57 грн. Платіжними інструкція № 2338 від 26.06.2023, №2336 від 25.06.2023, № 2327 від 22.06.2023, № 2328 від 22.06.2023 позивачка сплатила ТОВ "Тревел Пойнт Глобал" 480 000 грн. Згідно з рахунками № 270 від 26.06.2023 (на суму 158 802,00 грн), № 263 від 26.06.2023 (на суму 163 625,00 грн), № 243 від 22.06.2023 (на суму 160 440,00 грн) відповідачка мала оплатити за цим замовленням 482 867,00 грн. Позивачка вказує про часткову оплату рахунку № 243 від 22.06.2023, і що борг за цим рахунком становить 40 215,00 грн. Відтак, за вказаною заявкою заборгованість становить 362 642,00 грн.
Відтак, загальна вартість наданих за позивачкою послуг за Договором становить 1 202 986 грн. З них відповідачка оплатила, як слідує з доданих до позовної заяви документів та відомостей, які позивачка визнає в позовній заяві - 209 825,00 грн (19 600 грн оплачено по рахунку № 614 від 13.08.2023; 70 000 грн оплачено по рахунку № 449 від 24.07.2023 та 120 225 грн оплачено по рахунку № 243 від 22.06.2023 (борг за цим рахунком, як зазначено в позовній заяві становить 40215,00 грн).
За розрахунками суду, за вказаних обставин заборгованість відповідачки мала б становити 993 161,00 грн.
Однак позивачка просить суд стягнути основний борг в сумі 930 993,86 грн, тому суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог.
У суму оплати по рахунках позивачка включала як вартість своїх послуг так і витрати, понесені на оплату замовлених відповідачкою авіаквитків та послуг проживання в готелі.
Розпискою від 15.09.2023 відповідачка ОСОБА_3 зобов'язалась повернути Калюжній Н.Л. грошові кошти в сумі 940 993,86 грн за авіаквитки.
Крім того, відділом поліції № 1 (Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 190 КК України № 12023091010003272, зареєстроване 17.10.2023 за заявою Калюжної Н.Л. про те, що в період часу з 22.06.2022 по 15.08.2023 ФОП ОСОБА_3, шляхом обману та зловживанням довірою під приводом замовлення різних туристичних послуг незаконно заволоділа грошовими коштами у великих розмірах, чим спричинила матеріальну шкоду.
У поясненнях від 29.09.2023, наданих оперуповноваженому ВКП Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 зазначила, що в 2022 році по рекомендації колег розпочала співпрацю з ФОП Калюжною Н.Л., яка надає послуги з продажу авіаквитків. В телефонному режимі, а саме через додаток Вайбер, де була створена група TrtavelSet (авіакаса) ОСОБА_3 спілкувалась з позивачкою та її працівниками, де обговорювали всі умови купівлі авіаквитків. В подальшому між ОСОБА_3 та Калюжною Н.Л. був укладений договір-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22, який було підписано в електронному варіанті. В 2023 році до ОСОБА_3 звертались туристи з проханням купівлі авіаквитків, які вона приймала і відправляла запит в чаті ФОП Калюжній Н.Л., яка підшукувала авіаквиток і направляла рахунок-фактуру на конкретну особу туриста. Калюжна Н.Л. викупляла авіаквитки вже конкретно на особу та направляла мені електронний авіаквиток в чат. Після отримання авіаквитка ОСОБА_3 в клієнта отримувала грошові кошти згідно вартості квитка чи рахунку-фактури. Зазначає, що між нею та ФОП Калюжною Н.Л. виникла заборгованість в сумі 940 000 грн. Вказану суму вона отримала від клієнтів, які замовляли авіаквитки, і не перерахувала ФОП Калюжній Н.Л. тому що в неї виникли фінансові проблеми. Свою вину визнає, зобов'язується повернути грошові кошти ФОП Калюжній Н.Л.
18.10.2023 позивачка направила відповідачці претензію № 1 від 18.10.2023 про сплату заборгованості, у якій вимагала виконати зобов'язання за Договором та сплатити заборгованість з надання послуг бронювання в розмірі 930 993,86 грн. Претензія направлена відповідачці по двох адресах: с. Ямниця, вул. Рильського, 43А (адреса реєстрації відповідачки як фізичної особи-підприємця) та м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 32а, офіс 7 (адреса зазначена в Договорі). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0312409221132 претензія, що направлялась за адресою державної реєстрації фізичної особи-підприємця вручена відповідачці 28.10.2023.
Впродовж серпня-вересня 2023 року позивачка та відповідачка у електронному застосунку-месенджері обмінювались повідомленнями щодо оплати заборгованості. Обмінюючись повідомленнями відповідачка визнавала наявність заборгованості перед позивачкою, обіцяла погасити борг, інформувала про дії, які вчиняє для проведення оплати.
Відповідачка своєї позиції щодо позовних вимог не висловила, борг не оспорювала, жодних доказів на спростування позовних вимог до суду не надала.
Відповідно до вимог п. 3 частини четвертої статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.
Положеннями статей 13, 73, 76-80 ГПК України закріплено обов'язок доказування кожною стороною обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей обов'язок слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1
Положеннями статті 79 ГПК України на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Додані до позовної заяви докази (копії Договору, авіаквитків, ваучерів, паспортів туристів, платіжних інструкцій про оплату позивачкою вартості авіаквитків та проживання в готелі, копії платіжних інструкцій про часткову оплату відповідачкою послуг позивачки, розписка відповідачки від 15.09.2023, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, пояснення відповідачки 29.09.2023, повідомлення, якими обмінювались сторони в електронному застосунку-месенджері Viber) узгоджуються між собою та підтверджують підстави позову та суму заборгованості відповідачки.
Відтак, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, суд визнав встановленими наведені вище обставини, що на виконання Договору, за заявками відповідачки, поданими через месенджер Viber позивачка бронювала авіаквитки та послуги проживання в готелі для третіх осіб, оплатила такі авіаквитки та проживання в готелях. Натомість відповідачка послуги позивачки оплатила лише частково, заборгованість за Договором на час розгляду справи становить 930 993,86 грн.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивачки та відповідачки взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором доручення.
Згідно зі статтею 1000 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до статті 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 статті 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.
Як встановив суд, позивачка за заявками відповідачки бронювала, замовляла та оплачувала авіаквитки на ім'я третіх осіб та послуги проживання в готелі. На оплату своїх послуг та понесених витрат на оплату авіаквитків та проживання в готелі позивачка виставляла відповідачці рахунки, які відповідачка оплатила частково, борг за Договором становить 930 993,86 грн. За змістом п. 2.2.2 Договору рахунки позивачка відповідачка зобов'язалась оплатити протягом 3 (трьох) банківських днів на основі рахунку на оплату.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідачки 930 993,86 грн основного боргу підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 205 787,71 грн та трьох процентів річних у розмірі 60 909,96 грн, нарахованих на суму боргу за період 25.10.2023, слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1, ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у відповідачки (довірителя за договором доручення) виникло зобов'язання сплатити позивачці (повіреному за договором доручення) плату за надані послуги, в склад якої входять також і понесені витрати на придбання авіаквитків та оплату послуг проживання в готелі за заявками відповідачки відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивачка нарахувала відповідачці інфляційні втрати та 3% річних за період 25.10.2023 по 29.12.2025 (останній місяць нарахування інфляційних втрат - листопад 2025 року), тобто за період після закінчення передбаченого п. 2.2.2. Договору трьохденного строку на оплату рахунків, після складання відповідачкою розписки від 15.09.2023, в якій вона зобов'язалась повернути грошові кошти за аваіаквитки в сумі 940 993,86 грн та після отримання відповідачкою претензії № 1 від 18.10.2023.
Відтак, інфляційні втрати та три проценти річних нараховані правомірно, в період існування заборгованості за грошовим зобов'язанням.
Суд перевірив правильність розрахунків позивачки щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних та зазначає, що розрахунки проведено арифметично та методологічно вірно, в розрахунках враховано як періоди інфляції, так і дефляції.
Відповідачка проти правильності нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних не заперечувала, власних контррозрахунків не надала.
Тому позовні вимоги про стягнення 60 909,96 грн трьох процентів річних та 205 787,71 грн інфляційних втрат також підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі 17 965,37 грн, тобто у передбаченому законом розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в сумі 17 965,37 грн підлягає стягненню з відповідачки в користь позивачки.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41 750,00 грн, з приводу чого представником позивачки подано суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивачка просить стягнути з відповідачки, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до приписів вказаної вище норми, у позовній заяві представник позивачки зазначив, що в суму попередніх судових витрат входять, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 750, 00 грн.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- Договір про надання правничої допомоги від 04 листопада 2025 р., укладений між ФОП Калюжною Ніною Леонідівною (клієнт) та Булаєм Владиславом Сергійовичем (адвокат);
- платіжна інструкція № 6639 від 05.11.2025, якою ФОП Калюжна Н.Л. оплатила ФОП Булаю В.С. 41 750 грн за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2025.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 04 листопада 2025 р. між ФОП Калюжною Ніною Леонідівною (далі - клієнт) та Булаєм Владиславом Сергійовичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.
Пунктом 1 Договору про надання правничої допомоги погоджено, що адвокат надає правничу допомогу клієнту щодо представництва інтересів останнього, захисту прав та свобод в судах України усіх юрисдикцій та інстанцій, зокрема у справі про стягнення заборгованості на користь Клієнта з ОСОБА_3 за договором-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22 від 29.08.2022.
У пункті 2.1 Договору про надання правничої допомоги сторони погодили зобов'язання Адвоката, в тому числі представництво інтересів клієнта в судових органах України усіх інстанцій та юрисдикцій, підготовка процесуальних документів, збирання та подання доказів, виконання всіх інших необхідних дій для виконання своїх повноважень за цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги оплата за послуги Адвоката здійснюється за домовленістю сторін. Вартість послуг (гонорар адвоката) за цим договором становить 41 750 грн.
Зідно з п. 8.1 Договору про надання правничої допомоги, цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2026 року. У випадку не розірвання цього договору за 15 календарних днів до дати його закінчення, договір вважається продовженим до 31 грудня 2027 року, при цьому укладання додаткової угоди між Адвокатом та Клієнтом для продовження дії Договору не вимагається. В частині оплати за надані послуги, договір діє до повного виконання.
Платіжною інструкцією № 6639 від 05 листопада 2025 р. ФОП Калюжна Н.Л. оплатила ФОП Булаю В.С. 41 750 грн за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2025.
Позовна заява у спорі складена та підписана представником позивачки - адвокатом Булаєм В.С., ним же засвідчені всі додатки до позову. Адвокат Булай В.С. представляв позивачку в усіх судових засіданнях у справі. Наведене свідчить про фактичне виконання договору адвокатом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Щодо вартості витрат позивача на правничу допомогу інтересів в суді у розмірі 41 750,00 грн, на думку суду така не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог (стягнення 1 197 691,53 грн) та обсяг виконаної адвокатом роботи. Даний спір не відноситься до категорії легких, не є типовим, потребував від представника позивачки виконання значного обсягу роботи на з'ясування відносин сторін, збір та аналіз доказів у справі, виконання розрахунків, складання позовної заяви, представництво клієнта в трьох судових засіданнях. Витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, до стягнення з відповідача в користь позивача належить 41 750,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Дата складення повного рішення: 16.04.2026.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця Калюжної Ніни Леонідівни до ОСОБА_3 про стягнення 1 197 691,53 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Калюжної Ніни Леонідівни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 930 993 (дев'ятсот тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 86 коп. заборгованості за договором-доручення на бронювання туристичних послуг № 2908/22 від 09.11.2022, 60 909 (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'ять) грн 96 коп. трьох процентів річних, 205 787 (двісті п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 71 коп. інфляційних втрат, 17 965 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 37 коп. витрат на оплату судового збору та 41 750 (сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк