вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення позовної заяви
15.04.2026м. ДніпроСправа № 904/1937/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Іванова Т.В., розглянувши матеріали
за позовом керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області (місто Нікополь, вулиця Патріотів України, будинок 174)
в інтересах держави в особі позивача Марганецької міської ради (53407, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Марганець, вулиця Єдності, будинок 29-А; ідентифікаційний код 35055650)
до відповідача-1 Комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг" Марганецької міської ради" (53400, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Марганець, вулиця Л.Українки, будинок 4А, кімната 4; ідентифікаційний код 45147150)
до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Овдій Світлани Семенівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про розірвання договору купівлі-продажу № 72 від 17.04.2025
До господарського суду 08.04.2026 від керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Марганецької міської ради до Комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг" Марганецької міської ради" та Фізичної особи-підприємця Овдій Світлани Семенівни надійшов позов (вх. суду №4-1491/26 від 08.04.2026) про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 17.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 справу №904/1937/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 26.03.2026 до господарського суду керівником Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Марганецької міської ради до Комунального підприємства "Комбінат комунальних послуг" Марганецької міської ради" та Фізичної особи-підприємця Овдій Світлани Семенівни подано аналогічний за змістом позов (вх. суду №4-1280/26 від 26.03.2026) про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 17.04.2025.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2026 у справі №904/1632/26 було постановлено повернути позовну заяву (вх. суду №4-1280/26 від 26.03.2026) і додані до неї документи без розгляду, у зв'язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Крім того, зазначеною ухвалою суду встановлено, що обставини позову свідчать про те, що фактичними підставами позову є ненадання відповідачем-2 сертифіката якості на тверде паливо, через що відповідач-1 відмовився отримати пальне. У зв'язку з цим розрахунки між відповідачами не здійснювались, кошти з бюджету на рахунок відповідача-2 не перераховувались. Отже, в позові зазначається про істотне порушення умов договору відповідачем-2, але шкідливих наслідків бюджет не зазнав, неякісне паливо до потреб громади не потрапило, таким чином, сторони договору врегулювали свої правовідносини на свій розсуд.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2026 у справі №904/1632/26 в апеляційному порядку не оскаржена та є законною.
Отже, викладені у зазначеній ухвалі висновки щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду є чинними та підлягають врахуванню судом при вирішенні питання щодо прийняття повторно поданої позовної заяви.
Як вказано вище, керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області повторно звернувся до господарського суду з позовом (вх. суду №4-1491/26 від 08.04.2026) про розірвання договору купівлі-продажу №72 від 17.04.2025.
Суд зазначає, що подана повторно позовна заява за своїм змістом є ідентичною раніше поданій, не містить нових обставин, доказів чи правового обґрунтування, які б усували встановлені судом недоліки. Повторне звернення з ідентичним позовом не є усуненням недоліків у розумінні статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частиною 2 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересі органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
При цьому, у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону №1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.
Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).
Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ключовим для застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є поняття "інтерес держави".
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно із пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач.
Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти росії", заява №42454/02, п. 35).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі №924/971/23 підкреслила, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок.
Позов заявлений прокурором в інтересах держави в собі Марганецької міської ради.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до вимог частини 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з юридичними особами, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33) (пункт 8.47 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб (у нашому випадку - в мешканців Марганецької територіальної громади).
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету може порушувати економічні інтереси територіальної громади (пункт 8.47 Постанови).
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як вказано, відповідно до статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Як встановлено судом, Марганецька міська рада має повноваження самостійно звертатися до суду та не позбавлена такої можливості. У матеріалах справи відсутні докази бездіяльності міської ради або неналежно здійснення останньою захисту своїх інтересів у даних правовідносинах. При цьому матеріали позовної заяви не містять обґрунтування наявності виключних обставин, які б зумовлювали необхідність здійснення прокурором представництва інтересів держави у даному випадку.
Таким чином, обставини, які були підставою для повернення попереднього позову, залишилися неусунутими.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За таких обставин наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути позовну заяву (вх. суду №4-1491/26 від 08.04.2026) і додані до неї документи без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.04.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.В. Іванова