вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2026 р. Cправа № 902/77/22(902/491/26)
Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали
за заявою ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/80 від 15.04.2026 року про забезпечення позову
в межах справи № 902/77/22
за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18А, с.Строїнці, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 40553790)
про визнання банкрутом
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/77/22 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ "Еко Ніка".
Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Так, ухвалою суду від 09.02.2026 року, зокрема, продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Еко Ніка" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Петровської Н.А. у справі № 902/77/22 - до 25.08.2026 року. Призначено справу № 902/77/22 до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2026 року.
15.04.2026 року до суду від ТОВ "Еко Ніка" через систему "Електронний суд" надійшла заява № 02-21/80 від 15.04.2026 року (вх. № 01-36/4/26) про забезпечення позову.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/77/22(902/491/26)) від 15.04.2026 року, вказану заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд, розглянувши заяву ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/80 від 15.04.2026 року (вх. № 01-36/4/26) про забезпечення позову, встановив наступне.
За змістом заяви № 02-21/80 від 15.04.2026 року, остання мотивована тим, що під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Еко Ніка", арбітражним керуючим Петровською Н.А. встановлено, що у період з 20.06.2020 по 01.07.2020 року, тобто менше ніж за 2 роки до порушення провадження у справі № 902/77/22 про банкрутство, ТОВ "Еко Ніка" (код ЄДРПОУ 40553790) відчужено на користь ТОВ "Вінгазінвест" (код ЄДРПОУ 41007568) та в подальшому внесено до статутного капіталу ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" нерухоме майно підприємства.
У зв'язку із вищенаведеним, найближчим часом ліквідатором буде подано позовну заяву про визнання недійсними правочинів та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Даний позов зумовлений наступним :
- у період з 20.06.2020 по 01.07.2020 року, тобто менше ніж за 2 роки до порушення провадження у справі № 902/77/22 про банкрутство ТОВ "Еко Ніка", підприємство відчужує 6 об'єктів нерухомого майна;
- вказані об'єкти були внеском до статутного капіталу ТОВ "Еко Ніка";
- усі 6 об'єктів нерухомого майна відчужено за явно заниженою вартістю (10 024,2 кв.м. було відчужено за ціною 37,90 грн за 1 кв.м., тоді як аналогічні за характеристиками об'єкти у тому ж населеному пункті продаються за ціною 4 175,13 грн за 1 кв. м.);
- покупець за договорами (той самий у кожному договорі) не перерахував оплату за нерухоме майно на користь ТОВ "Еко Ніка";
- внаслідок цього відчуження нерухомого майна фактично неможливим стало подальше здійснення господарської діяльності ТОВ "Еко Ніка";
- покупець та продавець за договорами є пов'язаними особами;
- на час відчуження у ТОВ "Еко Ніка" була значна заборгованість по заробітній платі, визнана судовими рішеннями заборгованість перед іншими юридичними особами та тривали судові спори про стягнення заборгованості на користь ДПС та інших контрагентів.
Усі вищеописані обставини детально обґрунтовані у позовній заяві та підкріплені доказами.
Водночас, у даному позові вимоги спрямовані на визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна боржника та витребування цього майна до ліквідаційної маси, що обумовлює необхідність збереження спірного майна у незмінному правовому стані до ухвалення рішення суду. Вказане майно є істотною складовою активів боржника та потенційним джерелом задоволення вимог кредиторів у межах ліквідаційної процедури.
Разом з цим, на переконання Заявника, невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик повторного відчуження спірного нерухомого майна або обтяження його правами третіх осіб. Такий ризик не є припущенням, оскільки, спірне майно вже вибуло з власності боржника в період наявності значної кредиторської заборгованості, що свідчить про фактичну можливість та готовність відповідача розпоряджатися активами з метою зміни їх правового статусу.
Такий ризик підтверджується, зокрема, тим, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 30.12.2025 у справі № 145/2082/24, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" про стягнення боргу за договором позики, стягнуто з ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" заборгованість за договором позики від 03.05.2024 № 03/05/24 у сумі 1 500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15605 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Водночас, засновниками ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ "Вінгазінвест", а засновниками ТОВ "Вінгазінвест" є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Очевидно, що Позивач у даній справі ( ОСОБА_1 ) являється сином засновника підприємства Відповідача ( ОСОБА_3 ) та засновника ТОВ "Вінгазінвест" ( ОСОБА_5 ).
ТОВ "АК" Строїнецькі сади" подало заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. Ухвалою суду від 24.03.2026 у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - відмовлено, заяву залишено без розгляду.
Таким чином, наявний ризик відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно товариства, зокрема на нерухоме майно, яке є предметом майбутнього позову у даній справі.
Окрім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (учасник та останній директор ТОВ "Еко Ніка") є пов'язаними особами, оскільки, виступають засновником та керівником у ТОВ "ФІНАНСІС БІЛД" (код ЄДРПОУ 44299970).
Існує також юридична особа ПП ЦН "Альянс Інвест" (код ЄДРПОУ 37262108) засновниками у якій є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а керівником ОСОБА_7 (який одночасно являється засновником ТОВ "Еко Ніка").
З наведеного вбачається що у відповідача (за майбутнім позовом) наявні фінансові зобов'язання перед пов'язаною особою (пов'язаною як із ТОВ "Еко Ніка", так і з ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" та ТОВ "Вінгазінвест"), що в свою чергу свідчить про підвищений ризик вчинення дій, спрямованих на відчуження або обтяження майна з метою уникнення виконання судових рішень.
У разі подальшого відчуження нерухомості, її повернення до ліквідаційної маси вимагатиме пред'явлення нових позовів до інших осіб, у тому числі потенційних добросовісних набувачів, що істотно ускладнить або фактично унеможливить виконання майбутнього рішення суду у цій справі. Таким чином, існує пряма причинно-наслідкова залежність між невжиттям заходів забезпечення позову та ризиком втрати можливості реального виконання судового рішення.
Відтак, Заявником стверджується, що наявні підстави для забезпечення позову про недійсність правочинів витребування майна до його пред'явлення :
- обгрунтованість вимог заявника доводиться матеріалами, що додаються до позовної заяви;
- накладення арешту на спірне нерухоме майно не порушує збалансованість інтересів заявника на повернення майна банкрута та власника, який не втрачає права на користування нерухомим майном;
- накладення арешту на нерухоме майно забезпечить повне фактичне виконання судового рішення у разі задоволення заяви - витребування майна на користь ТОВ "Еко Ніка";
- арешт на спірне майно, до вирішення судової справи, є заходом, співмірним вимогам позивача про повернення майна на користь ТОВ "Еко Ніка";
- обставини недобросовісності дій відповідача доведено. Існує висока ймовірність утруднення чи неможливості виконання судового рішення в майбутньому внаслідок подальшого можливого звернення стягнення пов'язаними особами на спірне майно після подачі позову до суду. Існують підстави вважати, що до закінчення розгляду справи судом, нерухоме майно може бути відчужене далі на користь інших осіб;
- існують реальні обґрунтовані ризики звернення стягнення на нерухоме майно третіми особами, що підтверджується наявністю рішення про стягнення з відповідача заборгованості.
На підставі викладеного, Заявник просить суд : застосувати наступні заходи забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння ліквідатором ТОВ "Еко Ніка" : накласти арешт на нежитлові будівлі, споруди та Виробничі будинки (за вказаними у заяві відповідними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади"; заборонити реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним і приватним виконавцям, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна (за вказаними у заяві відповідними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна).
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 4, ч. 11 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 року у справі № 925/120/25, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 року у справі № 902/1056/24(902/52/25), забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2025 року у справі № 907/523/25, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, то Верховний Суд у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як зазначено вище та встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, Заявник, серед іншого, посилається на те, що у період з 20.06.2020 по 01.07.2020 року, тобто менше ніж за 2 роки до порушення провадження у справі №902/77/22 про банкрутство, ТОВ "Еко Ніка" (код ЄДРПОУ 40553790) відчужено на користь ТОВ "Вінгазінвест" (код ЄДРПОУ 41007568) та в подальшому внесено до статутного капіталу ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" нерухоме майно підприємства.
При цьому, у поданій заяві стверджується, що найближчим часом ліквідатором буде подано позовну заяву про визнання недійсними правочинів та витребування майна із чужого незаконного володіння, з підстав, які описані вище.
Також, Заявником зазначено, що з огляду на вказані у заяві про забезпечення позову обставини, невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик повторного відчуження спірного нерухомого майна або обтяження його правами третіх осіб. Такий ризик не є припущенням, оскільки, спірне майно вже вибуло з власності боржника в період наявності значної кредиторської заборгованості, що свідчить про фактичну можливість та готовність відповідача розпоряджатися активами з метою зміни їх правового статусу.
Суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що описані у заяві підстави майбутнього позову, зокрема : відчуження підприємством менше ніж за 2 роки до порушення провадження у справі № 902/77/22 про банкрутство ТОВ "Еко Ніка" шести об'єктів нерухомого майна; внесення відповідних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Еко Ніка"; відчуження усіх шести об'єктів нерухомого майна за явно заниженою вартістю; відсутність оплати оплату з боку покупця за договорами за нерухоме майно на користь ТОВ "Еко Ніка"; пов'язаність покупця та продавця за договорами, має бути досліджено та встановлено в ході розгляду відповідного позову, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, для вжиття відповідних заходів є підтверджене належними й допустимими доказами об'єктивне існування обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тотожні висновки наведені у постановах Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року у справі № 902/327/23, від 22.02.2023 року у справі № 902/858/15(902/1137/22).
Крім того, Заявником не надано суду доказів, які б підтверджували, що описане у заяві нерухоме майно внесено до статутного капіталу ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" та наразі таке майно зареєстровано за вказаними у заяві реєстраційними номерами на праві власності за останнім.
Відтак, відсутні підстави для ствердження, що існує реальний ризик повторного відчуження ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" відповідного нерухомого майна або обтяження його правами третіх осіб.
Отже, суд, надавши оцінку обґрунтованості доводів Заявника, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на відповідні докази на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо необхідності забезпечення позову у обраний Заявником спосіб.
Таким чином, суд, оцінивши обґрунтованість доводів Заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог Заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, дійшов висновку, що обставини наведені Заявником у заяві безумовно та переконливо не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/80 від 15.04.2026 року (вх. № 01-36/4/26) про забезпечення позову, в повному обсязі.
Сплачений ТОВ "Еко Ніка" судовий збір у розмірі 1 331,20 грн за подання до суду заяви про забезпечення позову, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на ТОВ "Еко Ніка".
Керуючись ст. ст. 2, 3, 12, 18, 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/80 від 15.04.2026 року (вх. № 01-36/4/26) про забезпечення позову, повністю.
2. Копію ухвали надіслати до електронного кабінету ЄСІТС та на електронну адресу арбітражному керуючому Петровській Н.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала підписана суддею - 16.04.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим: 1 - до справи.