15.04.2026 року м.Дніпро Справа № 908/692/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 (суддя Науменко А.О.)
у справі № 908/692/25
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни
про стягнення165 146 грн 50 коп.
До Господарського суду Запорізької області 20.03.2025 через систему “Електронний суд» звернувся Концерн “Міські теплові мережі» з позовом до Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни про стягнення 165 146 грн 50 коп. заборгованості за послуги теплопостачання за період: 01.11.2021 - 31.08.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71201211 від 01.11.2021.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 у справі № 908/692/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Журби Тетяни Григорівни на користь Концерну “Міські теплові мережі» 28 157 (двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят сім) грн 63 коп. заборгованості за послуги теплопостачання за період: 01.11.2021 - 31.08.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71201211 від 01.11.2021 та 413 (чотириста тринадцять) грн 02 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Концерном “Міські теплові мережі» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 у справі № 908/692/25 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Концерну “Міські теплові мережі» в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що нежитлове приміщення відповідача знаходиться в житловому будинку за адресою вул. Дудикіна, 3, має сумісну із будівлею систему опалення та не оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії. Житловий будинок вул. Дудикіна, 3 обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Відповідно до вимог Методики № 315 (зі змінами №358 від 28.12.2021) для всіх споживачів будинку спочатку визначаються та розподіляються обсяги спожитої у будівлі теплової енергії на загально-будинкові потреби (згідно п.8 розділу IV методики) (далі ЗБП). В житловому будинку за адресою вул. Дудикіна, 3 обсяги теплової енергії на ЗБП визначаються як частка 25% від загальних обсягів споживання теплової енергії в розрахунковому періоді. Відповідачем не надано доказів законності відключення приміщення від мереж централізованого опалення за Порядком № 4 або за Порядком № 169. Таким чином не можливо віднести нежитлове приміщення відповідача до неопалювальних, оскільки при віднесенні нежитлового приміщення відповідача до категорії опалювального, Концерн «МТМ» керується Методикою № 315. Ототожнення відповідачем акту комісії щодо питань відключення споживачів від мереж ЦО та ГВ та акту про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію є безпідставним, оскільки це зовсім різні комісії, з відмінним складом членів комісії і відповідальних осіб. Відповідно до визначення наведеного в розділі І Методики № 315 окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. При обстеженні нежитлового приміщення представниками ТОВ «Місто для людей» встановлено та вказано у Акті обстеження інженерних мереж централізованого опалення приміщення №41 житлового будинку №3 по вул. Дудикіна що опалювані прилади (радіатори та інші види) в приміщенні підвалу відсутні та не передбачені проектом опалення будинку. Але вказаний акт не є належним доказом, оскільки проект будинку за яким відповідно до вимог Методики 315 можливо визнати приміщення транзитним до акту не надано. Також представників ТОВ «Місто для людей» не уповноважено одноосібно визнавати приміщення транзитними, оскільки Робоча комісія яка наділена зазначеними повноваженнями затверджена Порядком №513 та є постійно діючим консультативно-дорадчим органом виконавчого комітету Запорізької міської ради, яка створена та діє у складі згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 у справі № 908/692/25 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив, згідно якого зазначає, що згідно з п. 1 Додаткової угоди до договору оренди від 04.03.2004 № 876/7 нежитлового приміщення по вул. Дудикіна,3 від 29.07.2022 орендує нежитлове приміщення № 41 підвального поверху (літ. А-5), що на даний час належить Комунальному підприємству «Градпроект». Згідно п. 4.1.1. вказаної Додаткової угоди встановлено, що «Орендар зобов'язаний повернути Майно в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду». Отже, Відповідач є орендарем і в силу вимог Договору оренди з 2000 на неї покладено обов'язок зберігати майно та відсутнє право змінювати інженерне обладнання теплопостачання, що знаходиться у орендованому підвалі. При цьому, до 01.11.2021 Відповідачка своєчасно сплачувала за теплові втрати від ізольованих транзитних трубопроводів у межах не більше 0,5 Гкал в місяць по рахункам, які виставлялись позивачем згідно умов Договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 100545 від 01.05.2015. Відповідач, з урахуванням поняття що відноситься до трубопроводів централізованого опалення, яке визначено в ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», вважає обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що підвали, в яких відсутні опалювальні прилади і в них прокладені лише транзитні розподільчі трубопроводи на забезпечення функціонування системи опалення будинку, являються неопалюваними приміщеннями як до 01.11.2021, так і після застосування до спірних правовідносин формул, встановлених Методикою № 315, оскільки в них потрапляють лише незначні теплові втрати від ізольованих труб. Станом, на 27.04.2000 в неопалювальних підвальних приміщеннях розміщувались «Склади», які за своїм функціональним призначенням використовуються для акумуляції різноматнітних товарів де, як правило, створюються умови прохолодного зберігання і там не потрібно опалення та нормативні + 18оС. Такий факт підтверджується «Выкопировкой из инвентарного дела помещения расположенного в жилом доме № 3 по ул. Дудыкина» (далі - Викопіровка) складеного ЖЭУ - 4 де вбачається, що складські приміщення займають лише частину підвалу будинку. Отже, у підвалі всього будинку № 3 по ул. Дудикіна проектом не передбачено встановлення радіаторів та прокладені лише транзитні трубопроводи на забезпечення функціонування системи опалення будинку. Окрім того у Додаток № 1 до Договору № 100545 від 01.05.2015 для об'єкту вул. Дудикіна,3 було внесено «Приєднане (максимальне) теплове навантаження» визначеного в Розрахунку - 1319 ккал/год або 0,001319 Гкал на підставі якого виставлялись теплові втрати від ізольованих трубопроводів в межах 0,5 Гкал в місяць, про що позивачем виставлялись відповідні рахунки. Таким чином, вищевказаними документами та виставленими до оплати незначними обсягами теплової енергії Позивачем визнавалось, що орендований підвал - це неопалюване приміщення. У Акті обстеження інженерних мереж від 11.06.2025 ТОВ «МДЛ Запоріжжя» також встановлено, що «Опалювальні прилади (радіатори та інші види) в приміщенні підвалу відсутні, та не передбачені проектом опалення будинку». У вказаному Акті управителем згідно описової частини вказано рік забудови 1962 р. та надана фотофіксація де на 5-ти фото чітко видно, що у орендованому підвалі в наявності лише ізольовані труби та відсутні радіатори з моменту спорудження будинку - головна ознака неопалюваного підвалу та відмінність від опалюваного підвалу. Також у відзиві відповідач зазначає, що очікує понести витрати в зв'язку із розглядом апеляційної скарги Концерну «МТМ», а саме: за вивчення апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, підготовка заперечень/відзиву - 6 000 грн. Таким чином, попередній (орієнтовний) розмір судових витрат відповідача становить 6 000,00 грн., які просить стягнути з позивача за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським Концерн “Міські теплові мережі» діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну “МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну “МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Фізична особа - підприємець Журба Тетяна Григорівна користується нежитловим приміщенням № 41 загальною площею 156,90 кв.м по вул. Дудикіна буд. 3 у м. Запоріжжя, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2000 № 171/7.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди до договору оренди від 04.03.2004 № 876/7 нежитлового приміщення по вул. Дудикіна,3 від 29.07.2022 Відповідачка орендує нежитлове приміщення № 41 підвального поверху (літ. А-5), що на даний час належить Комунальному підприємству “Градпроект».
02 жовтня 2021 року Концерн “Міські теплові мережі» на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаного договору будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, а також співвласників в інших будівлях, приміщення в яких є самостійними об'єктами нерухомого майна у відповідності до ч. 8 ст. 14 Закону, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних пнів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна між Позивачем та ФОП Журбою Т.Г. (надалі Відповідач) є укладеним з 01 листопада 2021 року. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Житловий будинок № 3 по вул. Дудикіна у м. Запоріжжя оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 71201211 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 “Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя», від 29.03.2022 №126 “Про закінчення опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя» розпочато опалювальний період для житлових будинків з 01.11.2021 та закінчено 04.04.2022.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 “Про початок опалювального періоду 2022 - 2023 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2023 № 186 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 № 184 “Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м. Запоріжжя» опалювальний період розпочато 25.11.2022 і закінчено 31.03.2023.
Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 № 665 “Про початок опалювального періоду 2023 - 2024 років у м. Запоріжжя», від 27.03.2024 № 87 “Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років у м. Запоріжжя» опалювальний період розпочато 15.11.2023 і закінчено 29.03.2024.
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з теплопостачання, виставлено та направлено рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2021 по 31.08.2024 на загальну суму 165 146 грн 50 коп.
Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг у відповідача виникла заборгованість у розмірі 165 146 грн 50 коп.
Несплата відповідачем вартості послуг і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частини 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлюють, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори укладаються на основі типових або примірних форм, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими органами, з урахуванням різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний, колективний договір) та категорій споживачів (індивідуальний, колективний).
Частина 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що у разі відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про модель договірних відносин та неукладення договору, з ними автоматично укладається індивідуальний публічний договір приєднання. Текст такого договору оприлюднюється на офіційних веб-сайтах і доводиться до відома співвласників.
Як вбачається з матеріалів справи в порядку передбаченому ч.5 ст. 13 та ч. 7 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» між Концерном “Міські теплові мережі» та ФОП Журбою Т.Г. укладено типовий індивідуальний договір № 71201211 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В пункті 34 договору вказано, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідачем не виконано зобов'язання за надані послуги, оскільки останній заперечує щодо застосованої формули розрахунку та визнання орендованого приміщення опалювальним.
Рішенням господарського суду позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 28 157, 63 грн заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2021 по 31.08.2024. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково господарський суд зазначив, що орендований підвал відповідача відноситься до неопалюваних підвалів, оскільки в ньому відсутні опалювальні прилади - радіатори, що підтверджується відповідними доказами, зокрема, розрахунком та актом позивача, в яких визначено, що “Теплоотдача в помещение от изолированных трубопроводов - 1319 ккал/час або 0,001319 Гкал/год. Тобто, до 01.11.2021 для розрахунку теплових втрат застосовувався показник “довжина трубопроводів у орендованому підвалі», які вказані в “Расчете» та їх загальна довжина застосована в контррозрахунку Відповідача, а також Актом обстеження інженерних мереж централізованого опалення приміщення № 41 житлового будинку № 3 по вул. Дудикіна» від 11.06.2025 р.», складеного управляючою компанією ТОВ “Місто для людей Запоріжжя» де визначено, що Опалювальні прилади (радіатори та інші види) в приміщенні підвалу - відсутні, та не передбачені проектом опалення будинку; Додатком № 1 до Договору № 100545 від 01.05.2015 р. (додаток № 3 до письмових пояснень від 17.05.2025) в якому вказано, що “ Приєднане (максимальне) теплове навантаження» вул. Дудикіна,3 - 0,001319 Гкал, яке перенесено з даних в “Расчете» - 1319 ккал/ год. Даний показник розраховувався по показнику “довжина трубопроводів»; рахунками до 01.11.2021 де виставлялось не більше 0,5 Гкал на місяць на площу 156,9 м.кв., що вказує на те, що орендований підвал - це неопалюване приміщення. При цьому надані позивачем документи, акти та розрахунки в підтвердження позовних вимог не спростовують викладених обставин. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами обсяг теплової енергії, спожитий відповідачем за заявлений період та нараховані до сплати суми за послуги теплопостачання за період: 01.11.2021 - 31.08.2024.
Колегія погоджується з висновками господарського суду та зазначає, що правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до пункту 11 укладеного типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 (далі - Методика розподілу).
У пункті 2 розділу І “Загальні положення» Методики у першій редакції, яка діяла в період з 22.11.2018 по 27.01.2022, застосовувались такі визначення:
місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;
неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води;
опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднане від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення та додатковим обладнанням, встановленим на законних підставах, наявність якого підтверджена звітом про обстеження інженерних систем у цьому приміщенні.
В редакції п. 2 розділу І “Загальні положення» Методики, яка розпочала свою дію з 28.01.2022, застосовуються такі визначення:
допоміжні приміщення - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря;
приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Таким чином, у першій редакції Методики не було передбачено категорії приміщення з транзитними мережами опалення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку. Разом із тим, була наявна категорія неопалювального приміщення, в якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
У пункті 7.7.11 “Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за №197/13464, установлено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повинні бути ізольовані.
Недопущення неефективного використання та необґрунтованих втрат теплової енергії покладено на особи, які відповідальні за технічних стан теплових мереж - балансоутримувача та виконавця послуг (п. 5.2.7. Правил).
Згідно з п. 4.4.5. ДБН 3.2.5-67:2013 “Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплову ізоляцію необхідно передбачати для трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання, що прокладені в неопалювальних приміщеннях для виключення замерзання.
Таким чином, в неопалювальному приміщенні не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь якого типу.
У пункті 6.6.13 ДБН В.2.5-67:2013 зазначено, що у неопалюваних приміщеннях з температурою повітря 5°С та нижче потрібно застосовувати обігрівачі, що автоматично вмикаються при температурі 5°С і забезпечують незамерзання трубопроводів.
Також, у пункті 7.7.11 “Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, зареєстрованого в Мінюсті України 05.03.2007 за №197/13464, визначено, що усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повинні бути в ізоляції.
Так, згідно з термінами та формулами розділу IV “Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби»:
Загально-будинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкової систем опалення будинку без врахування обсягу теплової енергії, що надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами.
Тобто, з терміну випливає формула з наступними математичним діями:
1) загальний обсяг на МЗК (місця загального користування) - визначається по формулі 24;
2) обсяг теплових втрат по довжині трубопроводів у підвалі всього будинку - визначається по формулі 23, яка входить до складу формули 24;
3) обсяг теплових втрат у підвалі відповідача - розраховується також по формулі 23, оскільки транзитні труби - це невід'ємна частина загального трубопроводу у підвалі всього будинку;
4) “Без врахування обсягу» означає, що з загального обсягу на ЗБП (МЗК + на функц.) обов'язково віднімається обсяг теплових втрат, які розраховані по довжині труб у підвалі відповідача, а потім різниця розподіляється виключно на приміщення, які мають опалювану площу згідно з п. 10 розділу 1 Методики № 315.
Згідно Методики 315 визначено зміст терміну опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
Разом з тим Актом обстеження інженерних мереж централізованого опалення приміщення № 41 житлового будинку № 3 по вул. Дудикіна» від 11.06.2025, складеного ТОВ “Місто для людей Запоріжжя», як управителем на підставі Договору про надання послуг з управління будинком» № 4027, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя» та фізичною особою - підприємцем Журбою Тетяною Григорівною, встановлено, що опалювальні прилади (радіатори та інші види) в приміщенні підвалу - відсутні, та не передбачені проектом опалення будинку.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100545 від 01.05.2015, для орендованого підвалу, укладеного Концерном «Міські теплові мережі» та відповідачем, до 01.11.2021, останньому виставлялись обсяги теплової енергії в межах 0,5 Гкал у відповідності до умов Додатку № 1 до договору де узгоджено “теплове навантаження» - 0,001319 Гкал/год.
Вказане навантаження було розраховано позивачем в Розрахунку теплового потоку на опалення від 12.05.2014, в якому застосовані дані Акту від 26.07.2013, перевірялось Концерном “МТМ» при складанні Акту від 23.14.2014 та в якому визначено, що “Теплоотдача в помещение от изолированных трубопроводов - 1319 ккал/час або 0,001319 Гкал/год.
Окрім того в Акті від 23.12.2014, складеного представниками Концерну «Міські теплові мережі», якими було здійснено огляд орендованого приміщення, зазначено, що в приміщенні, яке знаходиться в підвалі жилого дому, проходять домові трубопроводи та стояки, які заізольовані ізовером.
На підтвердження викладених обставин, відповідачем також надано рахунки, які виставлялись останньому на оплату із зазначенням обсягів споживання та вартості послуг.
Отже матеріалами справи підтверджено, що в приміщенні відповідача опалювальні прилади відсутні, наявні ізольовані транзитні розподільчі трубопроводи на забезпечення функціонування системи опалення будинку та стояки, відповідно таке приміщення не може бути віднесено до опалювальних приміщень.
Транзитні труби у підвалі Відповідача це невід'ємна складова загального трубопроводу на забезпечення функціонування системи опалення будинку і в Методиці лише формула 23 призначена для розрахунку фактичних теплових втрат по довжині труб у підвалі.
З огляду на зазначене, колегія погоджується з висновком господарського суду що орендований підвал відповідача відноситься до неопалюваних підвалів, оскільки в ньому відсутні опалювальні прилади (радіатори), відповідно у позивача відсутні підстави визначати обсяг теплової енергії як для опалюваного приміщення і сума заявленого боргу є необґрунтовано завищеною.
При цьому судом правильно зауважено, що з 01.11.2021 фактично не змінились технічні можливості за ізольованих трубопроводів від яких продовжують надходити лише незначні обсяги теплової енергії у вигляді теплових втрат до орендованого підвалу. Тобто, місячний обсяг теплової енергії не міг збільшитись у 10 разів після 01.11.2021.
Таким чином господарським судом правильно встановлено, що фактичні нарахування за спірний період складають:
по умовно- змінній частині тарифу - 24 360,53 грн.
по умовно- постійній частині тарифу - 3 047,10 грн.
Абонплата - 750,00 грн.
З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги судом відхиляються, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що орендоване відповідачем приміщення в підвалі жилого дому є опалювальним та відповідно, що у відповідача виникає обов'язок оплатити заявлену позивачем суму вартості наданих послуг.
Отже колегія зазначає, що порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього
переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Таким чином колегія зазначає, що у своїй сукупності, подані відповідачем докази є більш вірогідними та підтверджують доводи відповідача, що орендоване ним приміщення є неопалювальним.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та оплати правничої допомоги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 у справі № 908/692/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2025 у справі № 908/692/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Концерну “Міські теплові мережі».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя О.Г.Іванов