06 квітня 2026 року м. Харків Справа № 905/45/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю арбітражної керуючої Бурцевої Ірини Юріївни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво», представника Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (вх. № 451 Д) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.02.2026 (повний текст від 25.02.2026) у справі №905/45/25
за заявою кредитора (заявника): Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво», Запорізька область, місто Запоріжжя
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», Донецька область, місто Добропілля (код ЄДРПОУ 36103076)
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
До Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» (далі - ТОВ «АЛД Інжиніринг та будівництво») про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» (далі - ТОВ «Корум Шахтспецбуд»).
21.12.2025 через систему «Електронний суд» до суду від розпорядника майна - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. надійшло клопотання від 21.12.2025 вих.№02-57/614 (з додатками) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- зобов'язати керівника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» Житнік Олексія Ігоровича призначити дату та час проведення інвентаризації Боржника. Місцем проведення зазначити адресу, за якою боржник здійснював останні три роки свою господарську діяльність - 01033, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, 29;
- повідомити розпорядника майна та суд завчасно про дату та час проведення інвентаризації Боржника шляхом надсилання листа на електронну пошту розпорядника майна irinabyrtseva@gmal.com та шляхом надсилання листа до матеріалів судової справи через електронний кабінет ЄСІТС (для обізнаності учасників судової справи про банкрутство).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.02.2026 у справі 905/45/25 задоволено клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. від 21.12.2025 вих.№02-57/614 про зобов'язання вчинити певні дії, частково.
Зобов'язано керівника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» ОСОБА_1 :
- призначити дату, час та місце проведення інвентаризації боржника протягом 15 днів з дня постановлення цієї ухвали;
- повідомити розпорядника майна та суд завчасно про дату та час проведення інвентаризації боржника шляхом надсилання листа на електронну пошту розпорядника майна irinabyrtseva@gmal.com та шляхом надсилання листа до матеріалів судової справи через електронний кабінет ЄСІТС (для обізнаності учасників судової справи про банкрутство).
Ухвала суду мотивована тим, що у процедурі розпорядження майном обов'язок проведення інвентаризації покладений саме на розпорядника майна (ч. 3 ст. 44 КУзПБ), однак реалізація цього обов'язку об'єктивно залежить від належної поведінки керівника боржника, який повинен забезпечити організаційні умови її проведення.
Суд встановив, що розпорядник майна вжив усіх необхідних дій для виконання свого обов'язку: неодноразово звертався до керівника боржника з вимогами щодо організації інвентаризації, визначення дати, часу, місця її проведення та включення його до складу комісії. Тобто з боку арбітражного керуючого дотримано передбачений законом порядок.
Водночас суд дійшов висновку, що керівник боржника фактично ухилився від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки: не узгодив дату, час і місце проведення інвентаризації; не створив умов для її проведення; не надав доказів об'єктивної неможливості вчинення саме цих дій (узгодження та організації), навіть з урахуванням посилань на воєнний стан і відсутність доступу до частини документів.
Суд окремо підкреслив, що заперечення боржника зводяться до формального перекладення обов'язку виключно на розпорядника майна, однак не спростовують того, що саме керівник підприємства відповідно до Положення про інвентаризацію забезпечує її проведення; визначає організаційні параметри; формує інвентаризаційну комісію.
Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність керівника боржника створює перешкоди у виконанні розпорядником майна своїх обов'язків, що, у свою чергу, унеможливлює належне здійснення процедури банкрутства та може порушити права кредиторів.
ТОВ «Корум Шахтспецбуд» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, простить суд скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.02.2026 по справі №905/45/25. Відмовити арбітражному керуючому Бурцевій І.Ю. в задоволенні клопотання про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
1) зобов'язати керівника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» Житнік Олексія Ігоровича призначити дату та час проведення інвентаризації Боржника. Місцем проведення зазначити адресу, за якою Боржник здійснював останні три роки свою господарську діяльність - 01033, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, 29;
2) повідомити розпорядника майна та суд завчасно про дату та час проведення інвентаризації боржника шляхом надсилання листа на електронну пошту розпорядника майна irinabyrtseva@gmal.com та шляхом надсилання листа до матеріалів судової справи через електронний кабінет ЄСІТС (для обізнаності учасників судової справи про банкрутство).
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції неправильно визначив суб'єкта, на якого покладено обов'язок проведення інвентаризації. На його переконання, із приписів ч. 3 ст. 44 КУзПБ вбачається, що саме розпорядник майна зобов'язаний провести інвентаризацію, а тому покладення на керівника боржника обов'язку організовувати її проведення є помилковим тлумаченням закону;
- проведення інвентаризації є неможливим з огляду на фактичні обставини. Апелянт зазначає, що все майно товариства знаходиться на тимчасово окупованій території, а саме підприємство пов'язане з регіонами, де ведуться активні бойові дії. Крім того, первинна документація та бухгалтерські регістри також перебувають у зоні бойових дій, тому втрачений доступ до них. За таких умов відсутня можливість встановити фактичну наявність активів, що є суттю інвентаризації, а отже сама процедура є об'єктивно нереалізованою. Скаржник наголошує, що чинне регулювання прямо передбачає: інвентаризація проводиться лише за умови безпечного та безперешкодного доступу до активів і документів, а за відсутності такої можливості вона відкладається до моменту відновлення доступу;
- суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують місцезнаходження майна на окупованій території, втрату контролю над ним, а також відсутність будь-яких активів на підконтрольній території. Так само, на його думку, суд не дослідив і не оцінив докази щодо місцезнаходження документації підприємства у зоні бойових дій. У зв'язку з цим скаржник вважає, що суд не встановив усіх істотних обставин справи, не мотивував відхилення поданих доказів і, як наслідок, ухвалив необґрунтоване рішення, адже порушив процесуальне право.
31.03.2026 від арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що:
- апелянт неправильно трактує зміст оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції не покладав на керівника боржника обов'язок проводити інвентаризацію замість розпорядника майна. Ухвала лише зобов'язує керівника вчинити мінімальні організаційні дії - визначити дату, час і місце інвентаризації та повідомити про це. Такий обов'язок передбачений нормами КУзПБ та Положення про інвентаризацію і є формою сприяння розпоряднику майна у виконанні його функцій;
- сам факт покладення на керівника боржника обов'язку провести інвентаризацію не означає, що він звільняється від обов'язку забезпечити умови для її проведення. Без визначення місця, часу, створення комісії та надання доступу до інформації виконання цього обов'язку є фізично неможливим;
- відсутня необхідність застосування ч. 8 ст. 39 КУзПБ. Зазначається, що ця норма вже була реалізована на стадії відкриття провадження у справі, коли суд встановив строк для проведення інвентаризації. Натомість оскаржувана ухвала стосується зовсім іншого питання - усунення перешкод у її проведенні, тому посилання апелянта на незастосування цієї норми є безпідставним;
- розпорядник майна заперечує твердження апелянта про неможливість проведення інвентаризації. Боржник не надав належних доказів відсутності будь-якого майна на підконтрольній території України. Навпаки, з матеріалів справи вбачається наявність господарських операцій, договорів на значні суми та можливих активів (у тому числі дебіторської заборгованості), що свідчить про існування майна або майнових прав, які підлягають інвентаризації. Крім того, частина майна могла знаходитися на території підприємств-контрагентів, розташованих на підконтрольній території. Оскаржувана ухвала взагалі не вимагає негайного проведення інвентаризації на окупованій території, а лише зобов'язує визначити дату, час і місце її проведення, що не потребує фізичного доступу до активів. Неможливість повної інвентаризації не означає неможливості її організації або часткового проведення;
- боржник сам подавав до суду документи, які підтверджують наявність бухгалтерської інформації та господарських операцій, а отже твердження про повну відсутність доступу до документації є перебільшеними. Крім того, керівник зобов'язаний забезпечити доступ розпорядника майна до наявної інформації, у тому числі в електронному вигляді, незалежно від подання окремих запитів.
06.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що:
- доводи апелянта про відсутність у нього повноважень щодо інвентаризації є необґрунтованими, оскільки боржник у процедурі банкрутства не позбавлений обов'язку сприяти розпоряднику майна. Навпаки, відповідно до закону він зобов'язаний забезпечити доступ до всієї інформації, необхідної для здійснення повноважень розпорядника майна, у тому числі до бухгалтерських та електронних даних;
- ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є безперервним, а тому твердження боржника про відсутність документів і доступу до них суперечать самим вимогам законодавства. Зокрема, подання звітності після 2022 року свідчить про те, що бухгалтерський облік фактично ведеться, а відповідні дані існують і перебувають у розпорядженні керівника;
- наявна суперечливість поведінки боржника: з одного боку, він стверджує про відсутність документів та активів, а з іншого - раніше сам надавав первинні документи та інформацію, зокрема у спорах з контрагентами. Це, на думку кредитора, підтверджує наявність як документів, так і активів (зокрема дебіторської заборгованості), які можуть бути предметом інвентаризації;
- у фінансовій звітності боржника відбуваються зміни у структурі активів і зобов'язань, що підтверджується як поданою звітністю, так і відкритими даними. Це свідчить про наявність майна, майнових прав і господарської діяльності, а отже спростовує доводи про повну відсутність активів на підконтрольній території;
- ненадання розпоряднику майна повної інформації про активи, зобов'язання, рух коштів і дебіторську заборгованість фактично унеможливлює виконання ключових функцій у процедурі банкрутства - аналіз фінансового стану боржника, перевірку правочинів, встановлення можливих ознак доведення до банкрутства. Тобто така поведінка боржника прямо перешкоджає цілям процедури.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 06.04.2026 з'явились: арбітражна керуюча Бурцева Ірина Юріївна, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та будівництво», представник Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час там місце повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 за результатами підготовчого засідання відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Шахтспецбуд" (далі - ТОВ "Корум Шахтспецбуд"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Корум Шахтспецбуд" та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.
28.08.2025 на офіційному веб-сайті "Судова влада України" оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Корум Шахтспецбуд".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство у справі №905/45/25 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2025 ухвалу Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі № 905/45/25 залишено без змін.
21.12.2025 через систему "Електронний суд" до суду від розпорядника майна - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. надійшло клопотання від 21.12.2025 вих.№02-57/614 (з додатками) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- зобов'язати керівника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» Житнік Олексія Ігоровича призначити дату та час проведення інвентаризації Боржника. Місцем проведення зазначити адресу, за якою боржник здійснював останні три роки свою господарську діяльність - 01033, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, 29;
- повідомити розпорядника майна та суд завчасно про дату та час проведення інвентаризації Боржника шляхом надсилання листа на електронну пошту розпорядника майна irinabyrtseva@gmal.com та шляхом надсилання листа до матеріалів судової справи через електронний кабінет ЄСІТС (для обізнаності учасників судової справи про банкрутство).
26.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від директора боржника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» Житніка О.І. надійшли заперечення на клопотання розпорядника майна про зобов'язання вчинити певні дії.
24.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від розпорядника майна - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. надійшла відповідь на заперечення директора боржника ТОВ «Корум Шахтспецбуд» на клопотання розпорядника майна про зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції частково задовольнив клопотання розпорядника майна - арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. про зобов'язання вчинити певні дії, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» зі скаргою до апеляційного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є клопотання розпорядника майна про зобов'язання керівника боржника вчинити певні дії, а саме - призначити дату, час та місце проведення інвентаризації майна боржника, а також забезпечити належне повідомлення про її проведення з метою виконання вимог процедури розпорядження майном у справі про банкрутство.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, якою таке клопотання було частково задоволено, з урахуванням доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також посилань скаржника на відсутність правових і фактичних підстав для покладення на керівника боржника обов'язку організовувати проведення інвентаризації.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) передбачають право арбітражного керуючого звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.3 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна, зокрема, зобов'язаний: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Зазначеною нормою проведення інвентаризації майна боржника покладено саме на розпорядника майна.
Частиною 1 ст. 12 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами; запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
За змістом ч.8 ст. 12 КУзПБ, під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
Отже, на розпорядника майна боржника в силу вимог статей 12, 44 КУзПБ покладено визначене коло обов'язків, які він зобов'язаний виконувати та за невиконання яких він несе відповідальність відповідно до законодавства України.
Разом з цим, вказані обов'язки розпорядник майна може виконати лише за наявності у нього необхідної інформації та відсутності перешкод керівника боржника.
Як слушно вказано судом першої інстанції, взаємодія між розпорядником майна та керівником боржника в частині виконання заходів, передбачених статтею 44 КУзПБ, є важливою з точки зору необхідності неналежного проведення процедури розпорядження майном боржника, що безпосередньо впливає на якість проведення наступних процедур у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ч.5 ст.13 ГПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4, 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 (далі - Положення), проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Згідно з п. 7 розділу І даного Положення, проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, за судовим рішенням.
За змістом абзацу п'ятого п. 1 розділу ІІ Положення, інвентаризація проводиться у присутності матеріально відповідальної особи.
Відповідно до п. 5 Розділу 2 Положення, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члені ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Отже, приписами наведених норм, встановлений порядок проведення інвентаризації майна боржника, який чітко вказує на обов'язкову участь керівника боржника у проведенні такої інвентаризації.
Зважаючи на положення статті 44 КУзПБ щодо обов'язку розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, та пункту 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, щодо обов'язку власника або уповноваженого органу забезпечити необхідні умови для її проведення, керівник (власник) боржника повинен (зобов'язаний) узгодити з розпорядником майна день та час проведення інвентаризації та забезпечити у визначений день та час умови для її проведення.
Як вбачається із матеріалів справи, арбітражна керуюча Бурцева І.Ю. обґрунтовує своє клопотання тим, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Корум Шахтспецбуд», зокрема, встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника до 20.10.2025. На виконання вимог ухвали, на адресу керівника боржника Житніка Олексія Ігоровича (85004, Україна, Донецька обл., місто Добропілля(з), пров. Будівельний, будинок 2; 01033, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, 29) було направлено лист вих. №02-57/416 від 02.09.2025 та лист вих. №02-57/490 від 10.10.2025, з повідомленням про те, що відповідно до ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.
Також розпорядник майна у зверненнях до керівника боржника просила останнього:
1. Видати наказ та провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879.
2. Розпорядника майна Бурцеву Ірину Юріївну включити до складу інвентаризаційної комісії.
3. Належним чином завірену копію наказу про проведення інвентаризації надіслати на адресу розпорядника майна. Про дату та час проведення інвентаризації заздалегідь узгодити із розпорядником майна, оскільки необхідно певний час щоб мати можливість у період військового стану на території України добратись із міста Запоріжжя до місцезнаходження Боржника.
Керівником боржника надано відповідь з повідомленням про неможливість провести інвентаризацію, оскільки місце реєстрації боржника - місто Добропілля Донецької області знаходиться у зоні бойових дій, а місце перебування перинних та договірних документів (за період січень 2020 року по червень 2022 року) є тимчасово окупованим.
Розпорядником майна зазначено про те, що відповідно до матеріалів судової справи свою діяльність Боржник за останній роки здійснював за адресою 01033, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, 29 в порядку укладеного договору оренди. За цією ж адресою керівник боржника отримував запити розпорядника майна.
Відповідно до останнього листа, боржником було надано розпоряднику майна копії фінансової звітності за останній три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.
Розпорядник майна зауважила про те, що проаналізувавши отримані документи нею встановлено, що боржником виконувався обов'язок перед податковим органом щодо надання звітності, яка в свою чергу формується на основі бухгалтерських даних (первинна документація), у тому числі з урахуванням проведеної інвентаризації. Отже, за твердженнями розпорядника майна боржником вже проведено щорічну інвентаризацію за 2025 рік для формування річного балансу за 2025 рік.
Таким чином, розпорядник майна вважає дії керівника боржника, які направлені на ухилення від виконання вимог норм КУзПБ та ухвали суду такими, що порушують вимоги ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.382 Кримінального кодексу України (не виконання рішення суду). На переконання розпорядника майна, проведення інвентаризації допоможе виявити точний майновий стан боржника, що у свою чергу допоможе кредиторам в подальшому прийняти рішення щодо санації чи ліквідації боржника.
Отже, з наведеного вбачається, що розпорядник майна вчинила всі необхідні та передбачені законом дії, спрямовані на організацію проведення інвентаризації майна боржника, належним чином зверталася до керівника боржника із відповідними вимогами та пропозиціями щодо визначення дати, часу і місця її проведення, однак останній, посилаючись на обставини, пов'язані із воєнним станом та відсутністю доступу до частини майна і документів, фактично не вжив жодних заходів для забезпечення проведення інвентаризації та не забезпечив належної взаємодії з розпорядником майна.
Матеріали справи не містять жодного документального підтвердження того, що керівник боржника будь-яким чином сприяв розпоряднику майна боржника у забезпеченні проведення інвентаризації майна боржника шляхом узгодження дати, місця та часу її проведення, а відтак перешкоджає здійсненню процедури розпорядження майном боржника в установленому законом порядку та строк.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що керівник боржника, всупереч вимогам ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства та положенням підзаконного регулювання, не забезпечив належної взаємодії з розпорядником майна та не вжив необхідних організаційних заходів для проведення інвентаризації, чим фактично створив перешкоди у виконанні останнім покладених на нього обов'язків, що, у свою чергу, унеможливлює належне здійснення процедури розпорядження майном боржника та досягнення її мети.
Отже, місцевий суд відповідно правомірно зобов'язав керівника боржника вчинити дії, спрямовані на усунення таких перешкод, а саме - визначити дату, час і місце проведення інвентаризації та належним чином повідомити про це розпорядника майна і суд, що є необхідним та пропорційним заходом для забезпечення реалізації процедури банкрутства і виконання розпорядником майна своїх повноважень.
Разом з тим, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив суб'єкта, на якого покладено обов'язок проведення інвентаризації. На його переконання, із приписів ч.3 ст.44 КУзПБ вбачається, що саме розпорядник майна зобов'язаний провести інвентаризацію, а тому покладення на керівника боржника обов'язку організовувати її проведення є помилковим тлумаченням закону.
Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 44 КУзПБ обов'язок щодо проведення інвентаризації покладено на розпорядника майна. Водночас зазначена норма не може тлумачитися ізольовано від інших положень законодавства, зокрема тих, що регулюють порядок її проведення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, проведення інвентаризації за своєю правовою природою передбачає безпосередню участь керівника боржника, який відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань зобов'язаний забезпечити необхідні умови для її проведення, у тому числі визначити дату, час, місце та створити інвентаризаційну комісію.
Отже, покладення на розпорядника майна обов'язку провести інвентаризацію не виключає і не нівелює обов'язку керівника боржника сприяти її проведенню та забезпечити організаційні умови для реалізації відповідної процедури.
З огляду на викладене, висновок апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив суб'єкта виконання обов'язку, є безпідставним, оскільки оскаржуваною ухвалою не покладено на керівника боржника обов'язок проведення інвентаризації як такої, а лише зобов'язано його вчинити дії, необхідні для забезпечення можливості її проведення розпорядником майна.
Також апелянт зазначає, що проведення інвентаризації є неможливим з огляду на фактичні обставини. Все майно товариства знаходиться на тимчасово окупованій території, а саме підприємство пов'язане з регіонами, де ведуться активні бойові дії. Крім того, первинна документація та бухгалтерські регістри також перебувають у зоні бойових дій, тому втрачений доступ до них. За таких умов відсутня можливість встановити фактичну наявність активів, що є суттю інвентаризації, а отже сама процедура є об'єктивно нереалізованою. Скаржник наголошує, що чинне регулювання прямо передбачає: інвентаризація проводиться лише за умови безпечного та безперешкодного доступу до активів і документів, а за відсутності такої можливості вона відкладається до моменту відновлення доступу.
Колегія суддів погоджується зі скаржником, що обставини, пов'язані із веденням бойових дій та тимчасовою окупацією окремих територій, можуть об'єктивно ускладнювати або обмежувати можливість проведення інвентаризації майна боржника у повному обсязі, зокрема в частині доступу до окремих активів чи первинної документації. Водночас такі обставини самі по собі не свідчать про повну неможливість здійснення будь-яких дій, спрямованих на організацію та проведення інвентаризації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваною ухвалою керівника боржника не зобов'язано здійснити інвентаризацію у повному обсязі або вчиняти дії, які потребують безпосереднього доступу до майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Натомість суд поклав на керівника боржника обов'язок вчинити організаційні дії, зокрема визначити дату, час та місце проведення інвентаризації і забезпечити належну взаємодію з розпорядником майна.
Посилання апелянта на норми законодавства, які пов'язують проведення інвентаризації з наявністю безпечного доступу до активів і документів, не спростовують зазначеного висновку, оскільки такі норми регулюють порядок фактичного проведення інвентаризації, але не звільняють керівника боржника від обов'язку сприяти її організації та виконанню в межах наявних можливостей.
Крім того, апелянтом не доведено, що відсутність доступу до частини майна унеможливлює вчинення будь-яких організаційних дій або проведення інвентаризації хоча б у частині доступних активів чи на підставі наявної документації.
За таких обставин доводи апелянта про об'єктивну неможливість проведення інвентаризації в цілому не можуть бути підставою для звільнення керівника боржника від обов'язку забезпечити належну організацію відповідної процедури та взаємодію з розпорядником майна.
Скаржник вважає, що суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують місцезнаходження майна на окупованій території, втрату контролю над ним, а також відсутність будь-яких активів на підконтрольній території. Так само, на його думку, суд не дослідив і не оцінив докази щодо місцезнаходження документації підприємства у зоні бойових дій. У зв'язку з цим скаржник вважає, що суд не встановив усіх істотних обставин справи, не мотивував відхилення поданих доказів і, як наслідок, ухвалив необґрунтоване рішення, адже порушив процесуальне право.
Перш за все, колегія суддів звертає увагу на те, що інвентаризація майна боржника за своєю правовою природою не зводиться виключно до фізичного огляду матеріальних активів чи доступу до первинної документації, що може перебувати на тимчасово окупованій території або в зоні активних бойових дій.
Відповідно до Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, інвентаризація є комплексною процедурою, спрямованою передусім на забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, під час якої підлягають перевірці та документальному підтвердженню не лише активи, але й зобов'язання боржника, їх стан, відповідність критеріям визнання та оцінки.
Зміст такої процедури охоплює, зокрема, встановлення фактичної наявності активів, перевірку повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування та витрат майбутніх періодів, виявлення розбіжностей між фактичною наявністю активів та даними бухгалтерського обліку, а також ідентифікацію активів, які втратили свою цінність, не використовуються або не відповідають критеріям визнання.
Таким чином, інвентаризація включає не лише матеріальні об'єкти, але й майнові права, дебіторську заборгованість, фінансові показники, а також дані бухгалтерського обліку, які можуть існувати у документальній або електронній формі та не пов'язані безпосередньо з місцезнаходженням майна.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази та встановив обставини, які мають значення для вирішення заявленого клопотання арбітражного керуючого, зокрема щодо наявності перешкод у проведенні інвентаризації та поведінки керівника боржника у відповідних правовідносинах.
За таких обставин посилання апелянта на відсутність доступу до окремих активів або документації як на підставу повної неможливості проведення інвентаризації є необґрунтованими, оскільки такі обставини можуть впливати лише на обсяг та спосіб її проведення, але не виключають можливості здійснення інвентаризації в частині доступних активів та на підставі наявних даних бухгалтерського обліку.
Наведені скаржником докази, зокрема листування з розпорядником майна, внутрішні акти про втрату контролю над майном, посилання на виконавчі провадження, а також на нормативні акти щодо визначення територій бойових дій чи тимчасової окупації, дійсно свідчать про наявність об'єктивних ускладнень у доступі до окремих активів та документації боржника. Водночас такі докази не є безумовним підтвердженням повної відсутності у боржника будь-яких активів на підконтрольній території, а також не доводять неможливість вчинення керівником боржника організаційних дій, спрямованих на забезпечення проведення інвентаризації.
Сам по собі факт наявності листів та внутрішніх документів боржника не може розцінюватися як достатній і беззаперечний доказ втрати контролю над усім майном, оскільки такі документи мають односторонній характер.
Крім того, доводи апелянта про відсутність активів на підконтрольній території спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається наявність у боржника господарської діяльності, договірних відносин та фінансової звітності, що, у свою чергу, свідчить про існування майнових прав та іншого майна, яке може бути предметом інвентаризації хоча б у документальній формі.
Посилання скаржника на відсутність доступу до первинної документації також не є переконливими, оскільки сам боржник надавав розпоряднику майна фінансову звітність, що формується на підставі бухгалтерських даних, а отже не виключає можливості використання наявної інформації для проведення інвентаризації в межах доступних даних.
Водночас колегія суддів зазначає, що навіть за наявності обставин, пов'язаних із веденням бойових дій, вони не звільняють керівника боржника від обов'язку діяти добросовісно та сприяти розпоряднику майна у виконанні покладених на нього функцій, зокрема шляхом узгодження дати, часу та місця проведення інвентаризації, що і було предметом оскаржуваної ухвали.
Отже, навіть за наявності обставин, на які посилається апелянт, останні не спростовують обов'язку керівника боржника сприяти розпоряднику майна у виконанні покладених на нього повноважень та не виключають можливості вчинення організаційних дій, визначених оскаржуваною ухвалою.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказів є безпідставними, оскільки наведені ним обставини не спростовують встановлених судом фактів та не мають вирішального значення для правильного вирішення питання, яке було предметом розгляду.
Суд першої інстанції належним чином дослідив подані сторонами докази, надав їм відповідну правову оцінку та обґрунтовано виходив з того, що наявність об'єктивних труднощів у доступі до окремих активів або документації не звільняє керівника боржника від обов'язку вчиняти дії, спрямовані на організацію інвентаризації та забезпечення належної взаємодії з розпорядником майна.
Зважаючи на встановлені обставини справи, зокрема те, що розпорядником майна вжито всіх передбачених законом заходів для організації проведення інвентаризації, тоді як керівник боржника не забезпечив належної взаємодії та не вчинив необхідних організаційних дій, а також беручи до уваги, що оскаржуваною ухвалою на керівника боржника не покладено обов'язку безпосереднього проведення інвентаризації, а лише зобов'язано його сприяти її організації, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання розпорядника майна.
Крім того, з урахуванням того, що доводи апелянта щодо неможливості проведення інвентаризації не спростовують обов'язку керівника боржника вчиняти організаційні дії, а посилання на порушення процесуального права зводяться до незгоди з оцінкою доказів, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав керівника боржника вчинити відповідні дії з метою забезпечення належного перебігу процедури банкрутства.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» має бути залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - має бути залишена без змін.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.02.2026 у справі №905/45/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 16.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян