ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"16" квітня 2026 р. Справа № 5019/592/12(918/916/25)
Суддя (суддя-доповідачка у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Романюк Ю.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026, ухвалене суддею Мовчуном А.І. у м. Рівне (повний текст рішення складено 09.03.2026)
у справі № 5019/592/12 (918/916/25)
за позовом фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Кольортех"
про визнання недійсними та скасування рішень державного реєстратора
(у межах справи № 5019/592/12 за заявою боржника Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство)
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 у справі № 5019/592/12 (918/916/25) у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до відповідача ТзОВ "Радивилівмолоко" про визнання недійсними та скасування рішень державного реєстратора - відмовлено; cудові витрати у вигляді судового збору покладено на позивача.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити пропущений з поважних причин, які зазначено у клопотанні, процесуальний строк на подання апеляційної скарги ФОП Ніколаєвим Д.Б. на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 року у цій справі, скасувати останнє та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржуване рішення постановлено 05.03.2026, а повний текст останнього складено 09.03.2026, отже з урахуванням норм ст. 256 ГПК України та вихідними днями, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 30.03.2026.
Проте, як вбачається із відмітки канцелярії (оскільки апеляційна скарга була подана до суду нарочно) остання була подана 13.04.2026, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник посилається на те, що повний текст рішення суду першої інстанції було отримано останнім лише 13.03.2026, у зв'язку з чим обчислення процесуального строку на апеляційне оскарження підлягає здійсненню саме з цієї дати. При цьому останній день подання апеляційної скарги припадав на 12.04.2026 (неділя), а тому відповідно до вимог процесуального закону граничним строком є перший робочий день - 13.04.2026. Водночас, з огляду на те, що з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення тридцятиденний строк сплинув, скаржник вважає наявними підстави для його поновлення, оскільки пропуск такого строку зумовлений об'єктивними причинами, а саме отриманням повного тексту судового рішення після його проголошення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-рн/2019).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно з ч. 1 якої суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З правового контексту наведених норм слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Скаржник повинен враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини слідує, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на таке.
Як убачається зі змісту клопотання про поновлення строку, скаржник обґрунтовує його пропуск тим, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано ним 13.03.2026, у зв'язку з чим, на його думку, останнім днем подання апеляційної скарги є 12.04.2026 (неділя), а відтак - 13.04.2026, як перший робочий день.
Водночас колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки навіть за умови обчислення процесуального строку з дати отримання повного тексту рішення (13.03.2026) тривалість строку на апеляційне оскарження відповідно до приписів ч.1 ст. 256 ГПК України становить двадцять днів, а не тридцять, як безпідставно зазначено скаржником. Тому, враховуючи дату фактичного отримання повного тексту позивачем, останнім днем строку для подання цієї апеляційної скарги слід вважати 02.04.2026.
Таким чином суд констатує, що неправильне тлумачення скаржником норм процесуального права щодо строку на апеляційне оскарження зумовило хибне визначення кінцевої дати подання апеляційної скарги, що свідчить про її подання з пропуском встановленого законом строку навіть за обраного ним способу обчислення.
За наведених обставин підстави, зазначені у клопотанні, не можуть бути визнані поважними, оскільки не мають характеру об'єктивно непереборних та не свідчать про неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного та на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визнає неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. За таких обставин апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича у справі № 5019/592/12 (918/916/25) залишається судом без руху для надання можливості скаржнику подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з інших підстав.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 у справі № 5019/592/12 (918/916/25)
2. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.03.2026 у справі № 5019/592/12 (918/916/25) - залишити без руху.
3. Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав (за наявності таких) протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя Романюк Ю.Г.