ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2026 року Справа № 906/1029/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 у справі № 906/1029/25 (суддя Шніт А.В., повний текст рішення складено 23.02.2026)
за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Овруцької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик"
про стягнення 448 530, 56 грн
за участю представників сторін:
прокурор - Гарбарук В.А.;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Керівник Коростенської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Овруцької міської ради (далі - позивач, Міська Рада) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (далі - відповідач, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик") 448 530, 56 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, площею 0,5 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б та належить до комунальної власності Овруцької міської територіальної громади в особі Овруцької міської ради, у період з 19.09.2023 по 05.02.2025 не сплачував грошові кошти за її користування, а тому зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує положеннями статей 1212-1214 ЦК України.
Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, ст. ст. 2, 10, 16, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовує тим, що Овруцька міська рада, як уповноважений орган держави не здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач, з моменту оформлення права власності на нерухоме майно права на землю не оформив, користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснював.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" на користь Овруцької міської ради 448 530, 56 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю. Здійснено розподіл судового збору.
Місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 1212 ЦК України, дійшов висновку про наявність у справі правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне використання земельною ділянкою.
До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 у справі № 906/1029/25. У поданій скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 189 598 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- розрахунок безпідставно збережених коштів проведено в розмірі 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить положенням п. п. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України;
- відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № 905/1680/20 та необхідності проведення перерахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, виходячи із встановленого обмеження на рівні 3 %;
- в поданому позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів допущена арифметична помилка, зокрема нормативно - грошова оцінка земельної ділянки за період 2023 вказана в розмірі 3 824 191 грн, замість 3 832 191 грн;
- позовні вимоги прокурора мають бути частково задоволенні на суму безпідставно збережених коштів, визначену в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки в сумі 189 598 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя - Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Мельник О.В.
Листом від 27.02.2026 судом апеляційної інстанції витребувано матеріали справи №906/1029/25 із Господарського суду Житомирської області
10.03.2026 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 у справі № 906/1029/25. Розгляд справи призначено на 15.04.2026 о 14:30 год.
15.04.2026 до суду від Коростенської окружної прокуратури надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких прокурор зазначає, що відсутні підстави для скасування (зміни) рішення суду, оскільки апеляційна скарга безпідставна та необґрунтована.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Відповідно до положень ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Так, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 запропоновано прокурору та позивачу, у строк до 10.04.2026 подати до суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відзив на апеляційну скаргу поданий прокуратурою поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 23.03.2026. Враховуючи відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку та зважаючи на приписи ч. 2 ст. 118 ГПК України, суд дійшов висновку залишити відзив на апеляційну скаргу без розгляду.
Представник ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" - адвокат Надулична С.П. звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання мотивоване неможливістю представника забезпечити свою явку у судове засідання через сімейні обставини. Враховуючи наведене, представник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Прокурор заперечив щодо відкладення розгляду справи.
Розглянувши у судовому засіданні 15.04.2026 клопотання представника ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" - адвоката Надуличної С.П. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, заявник жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання.
Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що інші представники відповідача (з числа як його працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Отже, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі відповідача, явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Прокурор у судовому засіданні 15.04.2026 заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про дату та час судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у цьому судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні прокурора, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 19.09.2023 між Овруцькою міською радою (надалі - продавець, позивач) та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (а. с. 17-20), відповідно до п. 1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нежитлову будівлю, загальною площею 27,1 кв.м, яка перебуває на балансі Овруцької міської ради та розташована за адресою: вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б, м. Овруч, Коростенського району, Житомирської області (надалі - договір) .
Нежитлова будівля, що є предметом цього договору, розташована на земельній ділянці, площею 0,5 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, яка перебуває в комунальній власності (п.1.1. договору).
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 375618377 від 23.04.2024, за ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" 19.09.2023 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 27,1 кв.м, що розташована за адресою: Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б, на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2023 (а.с. 23-24).
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 350025934 від 11.10.2023, власником земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529 є Овруцька міська рада (а.с.21).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0002146362023 від 12.10.2023, земельна ділянка площею 0,5га з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529 є комунальною власністю та розташована за адресою: Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б; її нормативна грошова оцінка станом на 19.07.2023 становила 3 832 191 грн (а. с. 25-26). Також, вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки підтверджується витягом із технічної документації № НВ-1800423262023 від 19.07.2023(а.с. 28).
Станом на 23.04.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529 становила 4 834 922,40 грн, а станом на 27.05.2025 - 5412931,92 грн, що підтверджується витягом із технічної документації № НВ-9937664302024 та №НВ-9964838962025 (а.с. 29-30).
Рішенням Овруцької міської ради № 2176 від 24.10.2023 вирішено передати ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, яка розташована по вул. Шевченка Тараса, 1Б у м. Овруч, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) на умовах оренди терміном на 10 (десять) років, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Встановлено ставку орендної плати в розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки в рік (а.с.31-32).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.11.2024 у справі №914/1420/24, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025, позов Овруцької міської ради до ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки задоволено. Визнано укладеним з дня набрання рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №914/1420/24 законної сили, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529, загальною площею 0,5000га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростенський район, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), терміном на 10 (десять) років, між Овруцькою міською радою в особі міського голови Коруда І.Я., який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" в особі керівника Надуличної С.П.
На підставі рішення суду у справі № 914/1420/24, в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2024 зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529, укладений між Овруцькою міською радою (Орендодавцем) та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" (орендарем), дата укладення договору - 06.02.2025, що підтверджується відповіддю № 2333307 від 12.02.2026 з вказаного реєстру, сформованою за запитом суду першої інстанції (а. с. 146-147).
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Овруцької міської ради до ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період із 19.09.2023 по 05.02.2025 у загальній сумі 448 530,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою (кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, площа 0,5 га) без належного оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для повернення збереженого майна (коштів) власнику землі відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо підстав для представництва інтересів держави прокурором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, і відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як встановлено апеляційним судом, листом від 20.06.2025 № 02-09/1187 Овруцька міська рада повідомила Коростенську окружну прокуратуру про відсутність можливості вжити заходи для стягнення з ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" 448 530, 56 грн безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати (а. с. 14-16).
Водночас Коростенська окружна прокуратура в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулася до Овруцької міської ради з повідомленням (від 11.07.2025 № 52/2-610вих25) про виявлені порушення та просила надати інформацію щодо заходів реагування, спрямованих на стягнення з ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" безпідставно збережених коштів у сумі 448 530,56 грн (а. с. 45-49).
У відповідь на вказане повідомлення Овруцька міська рада листом від 11.07.2025 № 02-09/1361 поінформувала прокуратуру про неможливість самостійного вжиття заходів щодо стягнення заборгованості та зазначила про відсутність заперечень проти звернення прокурора до суду (а. с. 50).
Колегія суддів звертає увагу на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529 площею 0,5 га, розташована за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б, та перебуває у комунальній власності Овруцької міської ради (а. с. 21, 25-26).
Отже, Овруцька міська рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого, відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України, віднесені повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Таким чином, саме позивач є належним органом, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів у сфері земельних відносин на даній території, зокрема шляхом звернення до суду з позовами про стягнення коштів за безпідставне користування землею.
Апеляційний господарський суд зазначає, що прокурором було дотримано порядок, встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо звернення до Овруцької міської ради - органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави у спірних правовідносинах, із повідомленням про виявлені порушення земельного законодавства. Прокурором було надано міській раді розумний строк для вжиття заходів реагування, що підтверджує належність та обґрунтованість здійснення представництва інтересів держави в суді у даній справі.
Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, ст. ст. 2, 10, 16, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", обґрунтовує тим, що Овруцька міська рада, як уповноважений орган держави не здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач, з моменту оформлення права власності на нерухоме майно права на землю не оформляв, користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, плату за користування даною земельною ділянкою не здійснював.
Отже, підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого органу щодо захисту порушених інтересів держави. З огляду на це, судом встановлено, а прокурором належним чином доведено наявність законних підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
За приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди зобов'язані сплачувати за неї орендну плату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
За приписами п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Частиною 11 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці) передбачено, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст.1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді плати за землекористування є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 та ін.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19).
Главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташовано, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанови Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22, від 02.11.2022 у справі № 915/766/21, від 05.10.2022 у справі № 915/767/21 та інші).
Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" є власником нежитлової будівлі загальною площею 27,1 кв.м, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 1Б, (право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу від 19.09.2023), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 375618377 від 23.04.2024 (а. с. 23-24).
В той же час, суд зазначає, що вищезазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529, площею 0,5 га, яка є сформованою та перебуває в комунальній власності Овруцької міської ради.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Овруцької міської ради № 2176 від 24.10.2023 вирішено передати ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, яка розташована по вул. Шевченка Тараса, 1Б у м. Овруч, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) на умовах оренди терміном на 10 (десять) років, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Встановлено ставку орендної плати в розмірі 7 (сім) відсотків від нормативної грошової оцінки в рік (а. с. 31-32).
Апеляційним господарським судом встановлено факт ухилення ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" від належного оформлення орендних правовідносин. Вказана бездіяльність відповідача стала підставою для звернення Овруцької міської ради до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним у судовому порядку (справа № 914/1420/24).
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.11.2024 у справі №914/1420/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1824286000:05:000:0529, площа 0,5000 га), розташованої за адресою: Житомирська обл., м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, 1Б, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), строком на 10 років.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, на підставі рішення суду у справі № 914/1420/24, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 0,5га (кадастровий номер 1824286000:05:000:0529), укладений між Овруцькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" (орендарем), дата укладення договору - 06.02.2025, що підтверджується відповіддю № 2333307 від 12.02.2026 із вказаного реєстру, сформованою за запитом суду (а. с. 146-147).
Отже, зважаючи на викладене, саме з моменту набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна (19.09.2023) і до моменту визнання договору оренди землі укладеним за рішенням суду (06.02.2025), відповідач використовував земельну ділянку (кадастровий номер 1824286000:05:000:0529) без належного оформлення права користування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів на спростування вказаного факту або доказів сплати за землю в цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати власнику землі безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.
Щодо визначення розміру орендної плати.
Відповідно до ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 5 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки і така оцінка є дійсною 5 - 10 років.
В той же час, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у справі № 905/1680/20 зазначено, що належними доказами нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди; довідка із Державного земельного кадастру; витяг із Державного земельного кадастру; висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 по справі № 905/1680/20 відступила від попереднього висновку Верховного Суду у складі КГС, що під час стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Колегія суддів зазначає, що витягами із технічної документації № НВ-1800423262023, №НВ-9937664302024, № НВ-9964838962025 (а. с. 28-30) підтверджується, що нормативно- грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529, станом на 19.07.2023 становила 3 832 191 грн, станом на 23.04.2024 - 4 834 922, 40 грн, станом на 27.05.2025 - 5 412 931, 92 грн.
Також колегія суддів враховує, що у справі № 914/1420/24 судом встановлені наступні обставини: "Колегія суддів звертає увагу на те, що пп. 3.1.5 п. 3.1. Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок, яке затверджене рішенням Овруцької міської ради № 1119 від 14.03.2019 "Про внесення змін до Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок", передбачено, що розмір річної орендної плати встановлюється на рівні 7% від нормативної грошової оцінки, зокрема для суб'єктів підприємницької діяльності роздрібної торгівлі, які здійснюють свою діяльність поза межами ринків.
Тобто визначений у договорі розмір орендної плати за землю встановлений на підставі вказаного вище Положення в розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки в рік та виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1824286000:05:000:0529, яка станом на 19.07.2023 становить 3 832 191 грн".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції у справі № 906/1029/25 зазначає, що згідно з Положенням про порядок надання в оренду земельних ділянок (затвердженим рішенням Овруцької міської ради № 1119 від 14.03.2019), розмір орендної плати встановлювався на рівні 7 % від нормативної грошової оцінки. Зокрема, така ставка була передбачена для суб'єктів підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі, які здійснюють свою діяльність поза межами ринків.
Також рішенням Овруцької міської ради № 2176 від 24.10.2023 вирішено передати ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" земельну ділянку, площею 0,5000 га, кадастровий номер 1824286000:05:000:0529 на умовах оренди терміном на 10 (десять) років. Встановлено ставку орендної плати в розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки в рік (а. с. 31-32).
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно, на підставі вказаних вище витягів із технічної документації, проведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за період із 19.09.2023 по 05.02.2025 із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки на рік із урахуванням Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок (затвердженим рішенням Овруцької міської ради № 1119 від 14.03.2019) та рішення Овруцької міської ради № 2176 від 24.10.2023.
Доводи скаржника на те, що розрахунок безпідставно збережених коштів проведено в розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, є безпідставними. Зазначена норма ПК України встановлює лише граничні межі орендної плати, тоді як визначення конкретного розміру ставки належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, який реалізував свої повноваження шляхом прийняття відповідних рішень.
Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № 905/1680/20 є безпідставним, оскільки правові висновки у зазначеній справі були зроблені Верховним Судом за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин даної справи. Велика Палата Верховного Суду у справі №905/1680/20 не надавала правову оцінку законності застосованих ставок орендної плати, а розглядала спір щодо застосування розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміну коефіцієнтів функціональності спірної земельної ділянки.
Також не можуть бути підставою для скасування (зміни) рішення суду доводи відповідача про те, що у поданому позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів допущена арифметична помилка, зокрема нормативно - грошова оцінка земельної ділянки у 2023 році вказана в розмірі 3 824 191 грн, замість 3 832 191 грн, оскільки зазначена неточність у розрахунку фактично призвела до зменшення суми позовних вимог, що підлягає стягненню з відповідача. Вказана помилка не призвела до прийняття неправильного рішення по суті та не порушує прав відповідача (навпаки, фактично полегшуючи його фінансовий обов'язок).
З огляду на приписи статей 74, 79 ГПК України, за умови надання прокурором належного обґрунтування суми позову та відсутності аргументованих заперечень з боку відповідача, суд апеляційної інстанції вважає розрахунок позивача доведеним та обґрунтованим. У суду відсутні підстави для проведення перерахунку суми безпідставно збережених коштів за ставкою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у сумі 448 530, 56 грн.
Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 у справі №906/1029/25 ґрунтується на повній та всебічній оцінці обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" - без задоволення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 12.02.2026 у справі № 906/1029/25 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 16 квітня 2026
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.