вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"16" квітня 2026 р. Справа№ 910/11966/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Колесника Р.М.
Тищенко А.І.
в межах апеляційного провадження за скаргою Державного підприємства "Гарантований Покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 (суддя - Паламар П.І., повне рішення складено 12.01.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 617 002, 98 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 617 002, 98 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 було відкрито провадження у справі №910/11966/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" були задоволені частково.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Гарантований Покупець" 02.02.2026 у встановлений процесуальним законом строк, через підсистему "Електронний суд" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвалою апеляційного суду від 23.02.2026 було відкрито провадження у справі за правилами загального провадження з викликом сторін.
31.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український енергетичний розвиток» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Вступною та резолютивною частинами постанови Північного апеляційного господарського суду №910/11966/25 від 01.04.2026 у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований Покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 було відмовлено, а судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладені на Державне підприємство «Гарантований Покупець».
Постанова (вступна та резолютивна частини) від 01.04.2026 містить висновок про покладення судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України на відповідача. При цьому, апеляційним судом не було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Апеляційний суд, ухвалою від 08.04.2026 прийняв до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. та вирішив розгляд здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки розгляд справи завершився ухваленням постанови, але у ній не вирішено питання про стягнення з апелянта судового збору, то належить прийняти додаткове рішення та розподілити витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України).
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
У клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу, поданому до Північного апеляційного господарського суду 31.03.2026, позивач зазначає, що у зв'язку з переглядом даної справи ним додатково понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. На підтвердження викладеного до клопотання додані: договір про надання правової допомоги від 09.09.2024; додаток № 2 від 30.03.2026 до договору про надання правової допомоги від 09.09.2024; докази оплати відповідних послуг, які позивач просить суд врахувати під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано до матеріалів справи копії:
- додатку № 2 від 30.03.2026 до договору про надання правової допомоги від 09.09.2024;
- ордера серії ВЕ № 1169666 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" на підставі договору від 09.09.2024 в Північному апеляційному господарському суді адвокатом Нечаєм Олександром Дмитровичем, виданого 24.09.2025;
- виписку по особовому рахунку на підтвердження оплати за надані правові послуги в сумі 10 000,00 грн.
Також, додана копія договору про надання правової допомоги від 09.09.2024, укладеного між адвокатом Нечаєм Олександром Дмитровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" (клієнт) (далі - Договір про надання правової допомоги).
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги, зокрема послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в судах України будь-якої інстанції.
У додатку № 2 від 30.03.2026 до Договору про надання правової допомоги, укладеному між адвокатом Нечаєм Олександром Дмитровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток", сторони дійшли згоди про те, що відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 2 до цього Договору.
Даним додатком № 2 сторони погодили, що за послуги, передбачені Договором, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 10 000,00 грн. Послуги, що надаються: «Підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду процесуальних документів у справі №910/11966/25; представництво у судових засідання у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/11966/25». Вартість вказаних послуг визначена у розмірі 10 000,00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на ціну позову, значення справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору.
Натомість відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом вказаної апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача у справі № 910/11966/25 залишена без задоволення, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, тобто в заявленому позивачем розмірі.
Керуючись ст. 74, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний розвиток" (11034, Житомирська область, Олевський район, с. Лопатичі, вул. Гагаріна, 1В, код 35099787) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
3. Дану додаткову постанову вважати невід'ємною частиною постанови Північного апеляційного господарського суду №910/11966/25 від 01.04.2026.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді Р.М. Колесник
А.І. Тищенко