вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"14" квітня 2026 р. Справа№ 910/11143/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Буравльова С.І.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику учасників судового процесу, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.04.2025 (повний текст складено та підписано 14.04.2025)
у справі № 910/11143/22 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Проджект"
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Під-Ключ"
5) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни, ОСОБА_3
6) Управління державної охорони України
про витребування майна, скасування державної реєстрації прав та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Буравльов С.І., Кравчук Г.А. перебувала справа №910/11143/22.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/11143/22 залишено без змін.
28.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 234 500,00 грн, які складаються з:
- 26 000,00 грн витрат на правову допомогу понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду справи;
- 41 000,00 грн витрат на правову допомогу понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції під час нового розгляду справи;
- 18 000,00 грн витрат на правову допомогу понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції під час першого розгляду справи;
- 29 500,00 грн витрат на правову допомогу понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції під час першого розгляду справи;
- 85 000,00 грн витрат на правову допомогу понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції під час першого розгляду справи;
- 35 000,00 грн витрат пов'язаних із проведенням експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат до постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/11143/22, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
09.12.2025 від Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду надійшла ухвала про витребування матеріалів справи №910/11143/22 у зв'язку з надходженням касаційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/11143/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2025 зупинено провадження у справі №927/223/25 щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат. Матеріали справи направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Супровідним листом №910/11143/22/210/25 від 24.12.2025 матеріали справи №910/11143/22 направлено до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/11143/22.
Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі № 910/11143/22.
17.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
26.03.2026 матеріали справи №910/11143/22 повернулися до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 поновлено апеляційне провадження у справі №910/11143/22. Прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесених витрат у розмірі 26 000,00 грн у Північному апеляційному господарському суді при новому розгляді справи ТОВ "Максіс Лімітед" до заяви додано копії таких документів: акт №8-4/2022 від 24.10.2025 про надання правничої допомоги на підставі Договору № 02/11 від 02.11.2021, підписаного між Адвокатським об'єднанням "ЕФ ТІ ЛІГАЛ" і ТОВ "Максіс Лімітед", в якому сторони погодили види наданих правничих послуг, час витрачений на їх надання, а також їх вартість в загальній сумі 26 000 грн та копію платіжної інструкції № 671 від 27.10.2025, згідно з якою ТОВ "Максіс Лімітед" сплатило на користь АО "ЕФ ТІ ЛІГАЛ" 26 000 грн за надання правової допомоги.
Поряд з цим, у матеріалах справи наявна копія укладеного 02.11.2021 між Адвокатським об'єднанням "ЕФ ТІ ЛІГАЛ" і ТОВ "Максіс Лімітед" Договору № 02/11 про надання правничої допомоги, відповідно до якого виконавець (Адвокатське об'єднання) зобов'язалось за завданням клієнта (ТОВ "Максіс Лімітед") протягом дії даного договору надавати за винагороду клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов'язався оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.
Відповідно до п. 2.2. договору, обсяг та зміст правничої допомоги, строк виконання, умови оплати, порядок здійснення платежів та інші умови формуються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погоджене замовлення підписується виконавцем та клієнтом, після чого становить невід'ємну частину договору.
Згідно з п. 3.1. договору, плата (гонорар) за договором та порядок розрахунків визначається та погоджується сторонами в замовленні. Якщо у виключних випадках, сторони не визначили плату (гонорар) у замовленні, він вказується в акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту прийняття однією із сторін рішення про його розірвання в порядку, передбаченому договором, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1. договору).
03.10.2022 Адвокатське об'єднання "ЕФ ТІ ЛІГАЛ" і ТОВ "Максіс Лімітед" погодили та підписали замовлення № 4 на надання правничої допомоги на підставі Договору № 02/11 від 02.11.2021, відповідно до якого предметом замовлення визначили надання правничої допомоги у справі за позовом ТОВ "Максіс Лімітед" до ТОВ "Стома-Світ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ТОВ "МГ Проджект", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Під-Ключ", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлія Володимирівна, ОСОБА_3 про витребування майна, скасування державної реєстрації прав та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 2.1. замовлення, гонорар за надання правової допомоги в позасудовий час встановлюється у формі погодинної оплати за ставкою у розмірі 2 000, 00 грн за годину роботи адвоката Адвокатського об'єднання та включає в себе оплату аналізу документів спору, збору доказів, пошук судової практики, формування правової позиції, консультації клієнта щодо розгляду справи, підготовку процесуальних документів. Розмір гонорару за участь адвоката в кожному окремому судовому засіданні становить 2 000, 00 грн (п. 2.2.). Відповідно до п. 2.3. гонорар, зазначений в п. 2.1. та 2.2. цього замовлення сплачується клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами акту надання правничої допомоги в порядку передбаченому договором.
24.10.2025 між позивачем та Адвокатським об'єднанням було підписано акт про надання правової допомоги №8-4/2022, згідно якого виконавцем надано такі послуги з правової допомоги:
- ознайомлення з апеляційною скаргою та формування правової позиції щодо поданої апеляційної скарги (1 год) - 2 000 грн;
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу (8 год) - 16 000,00 грн;
- участь у судовому засіданні 03.07.2025 (1 год) - 2 000 грн;
- участь у судовому засіданні 14.08.2025 (1 год) - 2 000 грн;
- участь у судовому засіданні 18.09.2025 (1 год) - 2 000 грн;
- участь у судовому засіданні 23.10.2025 (1 год) - 2 000 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Дослідивши заяву ТОВ "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції при новому розгляді справи, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), врахувавши відсутність заперечень ТОВ "Стома-Світ" щодо такого розподілу цих витрат, надані заявником докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю (Адвокатському об'єднанню "ЕФ ТІ ЛІГАЛ"), колегія суддів вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв'язку з чим заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню в цій частині.
Що стосується заявлених до відшкодування витрат ТОВ "Максіс Лімітед" на професійну правничу допомогу, понесених стороною при первісному розгляді справи в суді першої інстанції на суму 85 000,00 грн, в суді апеляційної інстанцїі на суму 29 500,00 грн, в суді касаційної інстанції на суму 18 000,00 грн, при новому розгляді справи в суді першої інстанції на суму 41 000,00 грн та витрат пов'язаних із проведенням експертизи на суму 35 000,00 грн, колегія суддів зазначає, що заява ТОВ "Максіс Лімітед" про відшкодування відповідних витрат не підлягає задоволенню в цій частині, у зв'язку з ухваленням Господарським судом міста Києва 24.02.2026 додаткового рішення, в якому здійснено розподіл відповідних судових витрат.
Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стома-Світ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції при новому розгляді справи в розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) 00 грн.
В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіс Лімітед" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Матеріали справи №910/11143/22 повернути Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді С.І. Буравльов
Г.А. Кравчук