вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2026 р. Справа№ 910/7608/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
за участі секретаря Вага В.В.
та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 (повний текст складено 28.11.2025) попереднього засідання
у справі №910/7608/25 (суддя Стасюк С.В.)
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2025 року за наслідками попереднього засідання вирішено:
1. Визнати кредиторами у справі № 910/7608/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_2 :
- ОСОБА_1 на суму 8895021, 81 грн - вимоги другої черги;
- Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" на суму 44523, 46 грн, з яких: 4844, 80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 39678, 66 грн - вимоги другої черги;
- ОСОБА_3 на суму 1362416, 95 грн - вимоги другої черги;
- Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на суму 16757, 84 грн - вимоги другої черги;
- Акціонерне товариство "Ідея Банк" на суму 228513, 25 грн, з яких: 6056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 219169, 70 грн - забезпечені вимоги, 3287, 55 грн - вимоги другої черги;
2. У визнанні вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на суму 15539, 82 грн відмовити.
3. У визнанні вимог ОСОБА_3 на суму 1756, 84 грн відмовити.
4. У визнанні вимог Акціонерного товариства "Ідея Банк" на суму 0,30грн відмовити.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 04.12.2025.
7. Керуючому реструктуризацією боржника у строк до 22.12.2025 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
8. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, на 22.01.2026 о 12:30 год. Засідання буде проведено в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 44 - Б в залі судових засідань № 1.
9. Копію ухвали направити заявнику (боржнику), керуючому реструктуризацією та кредиторам.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині в частині визнання грошових вимог ОСОБА_3 у сумі 1 362 416,95 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ОСОБА_3 у повному обсязі як таких, що не підтверджені належними доказами.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність грошового зобов'язання за відсутності належних і допустимих доказів його виникнення, оскільки відсутній основний юридичний факт виникнення грошового зобов'язання боржника; кредиторські вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує свої вимоги тим, що між сторонами була укладена мирова угода, затверджена ухвалою суду 26.02.2020, на її виконання нібито було передано 700 000 грн, а у подальшому ухвалу про затвердження мирової угоди скасовано постановою апеляційного суду від 18.06.2020, однак скасування судового рішення означає відсутність будь-яких правових наслідків такої мирової угоди і після скасування ухвали не існує чинного судового акта, який би встановлював обов'язок ОСОБА_2 повертати 700 000 грн, а судовий розгляд у справі № 939/65/20 на момент подання вимог не завершений, отже, факт існування боргу, його розмір, правова підстава його виникнення не встановлені судом і не мають преюдиціального значення; відсутні належні докази фактичної передачі грошових коштів в сумі 700 000 грн від ОСОБА_3 боржнику - ОСОБА_2 ; судом першої інстанції помилково задовольнив кредиторські вимоги ОСОБА_3 щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних; Господарський суд міста Києва фактично у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 , визнав існування спірного грошового зобов'язання, яке є предметом окремого незавершеного судового спору у Бородянському районному суді Київської області по справі №939/65/20.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Гуцол Р.І. у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що для ОСОБА_3 наслідком скасування ухвали про затвердження мирової угоди, - є одержання від ОСОБА_2 700000 грн, що йому були передані на виконання мирової угоди, що за правилами ст. 1212 ЦК України зберігаються ним без жодної на те достатньої правової підстави, таким чином, скасування ухвали про затвердження мирової угоди якраз і створило для ОСОБА_3 право вимоги до ОСОБА_2 , що нею і реалізовано у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (подання заяви з вимогами кредитора до банкрута); це єдиний правовий механізм, що міг бути використаний ОСОБА_3 на той час, адже якби вона протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство не заявилася б з цими вимогами, вона б не набула статусу кредитора у справі про банкрутство та втратила до ОСОБА_2 право вимоги на відповідні 700 000 грн і в порядку ст. 1212 ЦК України, і в порядку ст. 444 ЦПК України; факт наявності цього боргу ОСОБА_2 визнається, оскільки він, як мінімум, сам про це вказує у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; право на нарахування інфляційних та 3 % річних є безумовним і виникло з моменту скасування апеляційним судом ухвали про затвердження мирової угоди (з 18 червня 2020 року); у справі № 939/65/20 про поділ майна, що розглядається Бородянським судом, - не є предметом поділу (спору) безпідставно утримувані ОСОБА_2 відповідні 700 000 грн ОСОБА_3 , що він одержав на виконання скасованої мирової угоди; відсутність розписки на підтвердження передачі ОСОБА_2 700 000 грн готівкою на виконання мирової угоди, відповідно до ЦК України, - не свідчить про недійсність чи нікчемність факту сплати ОСОБА_3 коштів; факт передачі коштів підтверджується сукупністю доказів (затвердження мирової угоди, реєстрація права власності на квартиру, заяви та пояснення у справі №939/65/20 тощо; походження коштів підтверджується заявою свідка ОСОБА_4 (відчима ОСОБА_3 ), який надав їй ці грошові кошти.
Також у відзиві заявлено клопотання про поновлення ОСОБА_3 процесуального строку на подання доказів, що додаються до відзиву на апеляційну скаргу.
У заяві від 13.02.2026 представник апелянта наводить свої заперечення щодо доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а також заперечує проти долучення доданих до нього доказів.
08.04.2026 представник ОСОБА_3 - адвокат Гуцол Р.І. подав клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що у порушення п. 3) ч. 2, п. 3) ч. 3 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі учасники справи (банкрут ОСОБА_2 та кредитор ОСОБА_3 ) взагалі не вказані, до апеляційної скарги не додано доказів надсилання вказаним учасникам копії скарги з додатками і ці обставини унеможливлюють розгляд відповідної апеляційної скарги апеляційним судом по суті через її процесуальні дефекти.
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У судове засідання з'явились: представник ОСОБА_1 (апелянта) - адвокат Дейко Є.А., представник кредитора ОСОБА_3 - адвокат Гуцол Р.І.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи.
Представник ОСОБА_1 (апелянта) у судовому засіданні заперечив про задоволення клопотання про закриття апеляційного провадження, також підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Представник кредитора ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття апеляційного провадження, також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Клопотання представника кредитора ОСОБА_3 про закриття апеляційного провадження відхилене судом, оскільки згідно приписів статті 264 ГПК України закриття апеляційного провадження можливо лише за наявності трьох підстав - відмова від апеляційної скарги; якщо апеляційна скарга не підписана чи підписана особою без повноважень; якщо судовим рішенням не вирішувалось питання про права особи, яка подала апеляційну скаргу.
Зазначений перелік підстав є вичерпним, однак у даній справі не встановлено наявності зазначених підстав для закриття апеляційного провадження.
Крім цього, з додатків до апеляційної скарги вбачається, що вона була направлена всім учасникам справи або їх представникам, а згідно статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Щодо доказів, які подані представником ОСОБА_3 разом з відзивом на апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Представник ОСОБА_3 разом із відзивом на апеляційну скаргу надав наступні докази: витяг з реєстру зі справи про поділ майна; заяву свідка ОСОБА_5 від 09.02.2026; клопотання зі справи про поділ майна щодо закриття апеляційного провадження; позовну заяву від 21.07.2025 про визнання права власності та зняття арешту з майна та ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2025 у справі №761/30588/25.
Однак, представник ОСОБА_3 не надав доказів неможливості їх своєчасного подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, крім цього, заява свідка складена 09.02.2026, тобто вже після прийняття оскаржуваної ухвали від 20.11.2025, проте така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття ухвали суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів.
Враховуючи викладене, надані представником ОСОБА_3 докази не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, посилаючись на те, що має заборгованість перед своїми кредиторами у загальному розмірі 9 875 840,06 грн.
Згідно переліку кредиторів боржника, який наведений у вказаній заяві, він має заборгованість перед наступними кредиторами: 1. ОСОБА_1 в загальному розмірі 8 895 021,81 грн (договір позики від 24.06.2016, строк виконання - 31.12.2017); 2. АТ КБ "Приватбанк" в загальному розмірі 58 361,00 грн (договір б/н від 29.03.2018, строк виконання - 10.12.2021); 3. АТ "ІДЕЯ Банк" в загальному розмірі 222 457,25 грн (кредитний договір №910.23058 від 20.06.2013, строк виконання 17.07.2020); 4. ОСОБА_3 в загальному розмірі 700 000,00 грн (ст.1212 ЦК України, строк виконання 18.06.2020).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 07.08.25 о 11:30 год., викликано для участі у судовому засіданні представників заявника (боржника) та арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1846 від 01.02.2018), явку фізичної особи ОСОБА_2 визнано обов'язковою, заборонено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відчужувати майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/7608/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 09.10.2025.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 08.08.2025 за №76844.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 8 895 021, 81 грн.
21.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла інформація від Державної прикордонної служби щодо перетину кордону боржником та членами його сім'ї.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 заяву ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяв у судовому засіданні на 09.10.2025.
29.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 60 063, 28 грн.
02.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією.
05.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 1364173,79 грн.
08.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати проведеної інвентаризації майна боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника прийняті до розгляду. Призначено розгляд заяв у судовому засіданні на 09.10.2025.
09.09.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Ідея Банк" надійшло клопотання про долучення до справи доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості перед АТ "Ідея Банк", яка забезпечена заставою, в якій заявник просить включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 заборгованість перед АТ "Ідея Банк" у розмірі 222 457, 55 грн.
11.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про уточнення звіту про результати проведеної інвентаризації майна боржника.
18.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду грошових вимог кредиторів.
30.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника.
30.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 16 757, 84 грн.
02.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією.
06.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про продовження строку на підготовку плану реструктуризації боргів боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника на суму 16 757, 84 грн залишено без руху та встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви з кредиторськими вимогами до боржника, шляхом надання інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 клопотання Акціонерного товариства "Ідея Банк" про долучення до справи доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості залишено без руху та встановлено Акціонерному товариству "Ідея Банк" п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви з кредиторськими вимогами до боржника, шляхом надання інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника та надання доказів сплати судового збору в сумі 6 056, 00 грн.
08.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення АТ КБ "ПриватБанк" щодо його грошових вимог до боржника.
08.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.
08.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника боржника про долучення до матеріалів справи уточнених декларацій боржника.
09.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява керуючого реструктуризацією про результати перевірки уточнених декларацій боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 відкладено попереднє засідання на 20.11.2025.
14.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшла заява про усунення недоліків із наданням інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 20.11.2025.
22.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшли додаткові пояснення.
31.10.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Ідея Банк" надійшла заява про усунення недоліків із наданням інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника та надання доказів сплати судового збору в сумі 6 056, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 заяву Акціонерного товариства "Ідея Банк" з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 20.11.2025.
05.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов поточний звіт керуючого реструктуризацією.
У попередньому засіданні 20.11.2025 представник боржника та керуючий реструктуризацією не визнали кредиторські вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, також керуючий реструктуризацією визнав частково вимоги АТ "Ідея Банк" та АТ Комерційний Банк "ПриватБанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2025, за результатами попереднього судового засідання, судом було постановлено:
1. Визнати кредиторами у справі № 910/7608/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_2 :
- ОСОБА_1 на суму 8895021, 81 грн - вимоги другої черги;
- Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" на суму 44523, 46 грн, з яких: 4844, 80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 39678, 66 грн - вимоги другої черги;
- ОСОБА_3 на суму 1362416, 95 грн - вимоги другої черги;
- Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на суму 16757, 84 грн - вимоги другої черги;
- Акціонерне товариство "Ідея Банк" на суму 228513, 25 грн, з яких: 6056, 00 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 219169, 70 грн - забезпечені вимоги, 3287, 55 грн - вимоги другої черги;
2. У визнанні вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на суму 15539, 82 грн відмовити.
3. У визнанні вимог ОСОБА_3 на суму 1756,84 грн відмовити.
4. У визнанні вимог Акціонерного товариства "Ідея Банк" на суму 0,30грн відмовити.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 04.12.2025.
7. Керуючому реструктуризацією боржника у строк до 22.12.2025 подати до Господарського суду м. Києва план реструктуризації боргів боржника.
8. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, на 22.01.2026 о 12:30 год. Засідання буде проведено в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 44 - Б в залі судових засідань № 1.
9. Копію ухвали направити заявнику (боржнику), керуючому реструктуризацією та кредиторам.
ОСОБА_1 у апеляційній скарзі оскаржує вказану ухвалу виключно в частині визнання грошових вимог ОСОБА_3 у сумі 1 362 416,95 грн.
Згідно частини 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання кредитором у справі №910/7608/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на суму 1 362 416, 95 грн, з огляду на наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначаються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КУзПБ, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має боржник.
Згідно ч. 1 ст. 113 КУзПБ Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (ч.1 ст. 115 КУзПБ).
Частиною 1 ст.122 КУзПБ встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:
розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника;
розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;
дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;
дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 КУзПБ встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
З матеріалів справи вбачається, що оголошення про відкриття провадження у справі № 910/7608/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 08.08.2025 за №76844.
Заява представника ОСОБА_3 про грошові вимоги кредитора до боржника подана через систему "Електронний суд" 05.09.2025, тобто до закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заява ОСОБА_3 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 364 173,79 грн обґрунтована наступними обставинами:
- ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26.02.2020 у справі № 939/65/20, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18.03.2020, затверджено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мирову угоду якою, крім іншого, визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 та фактично стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини цієї квартири в сумі 700 000,00 грн.
- відповідна мирова угода затверджена судом після того, як 26.02.2020 ОСОБА_3 на виконання її умов передала ОСОБА_2 готівкою 700 000,00 грн;
- на виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди за ОСОБА_6 було зареєстровано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
- таким чином, спірні у справі № 939/65/20 правовідносини з поділу спільного майна подружжя були врегульовані.
- однак, постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 26.02.2020 у справі №939/65/20 про затвердження мирової угоди було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- 26.05.2025 адвокатом Гуцолом Р.І. в інтересах ОСОБА_3 одержано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - інформаційну довідку №428596560 з якої стало відомо, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 ;
- на час подання до суду цієї заяви судовий розгляд у справі № 939/65/20 ще не завершений та ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_3 одержаних від кредитора за відповідною мировою угодою 700 000,00 грн. Вказана сума грошових коштів фактично утримується ОСОБА_2 без жодних на те правових підстав, є власністю ОСОБА_3 ;
- загальний розмір вимог кредитора до боржника становить 1 364 173,79 грн, що складається з: 700 000 грн - кошти, що одержані боржником від кредитора на виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26 лютого 2020 року в справі № 939/65/20, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 березня 2020 року; 554 628,58 грн - інфляційне збільшення за період з 19.06.2020 по 04.09.2025 року на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; 109545,21 грн - 3 % річних за період з 19.06.2020 по 04.09.2025 року на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 з грошовими вимогами, керуючим реструктуризацією грошові вимоги визнані частково у розмірі 1 362 416,95 грн та не визнані заявлені грошові вимоги у розмірі 1756,84 грн як неправомірно нарахована сума трьох процентів річних, оскільки не враховано введення мораторію після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З матеріалів справи вбачається, шо 26 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено мирову угоду в межах справи №939/65/20 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
За умовами вказаної угоди за ОСОБА_3 визнається право особистої приватної власності на об'єкти нерухомості. У день підписання мирової угоди заявник сплачує боржнику вартість 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 в сумі 700 000 (сімсот тисяч) гривень.
Вказану мирову угоду з наведеними вище умовами було затверджено ухвалою Бородянського районного суду від 26.02.2020 у справі №939/65/20.
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі №939/65/20 було скасовано ухвалу Бородянського районного суду від 26.02.2020, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції і розгляд вказаної справи наразі не завершено.
Згідно з інформаційною довідкою 428596560 від 26.05.2025, яка надана заявником, за боржником зареєстровано такий об'єкт нерухомості - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у спільній сумісній власності, а умовами раніше затвердженої та згодом скасованої мирової угоди було передбачено, що заявник набуває у власність 1/2 вказаної вище квартири, натомість сплачує боржнику 700 000 (сімсот тисяч) гривень.
Відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Крім цього, у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню. Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що системний аналіз статей 1212, 1214 ЦК України у взаємозв'язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу дає підстави для висновку, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов'язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає доцільним урахування такого моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави.
Особа не може вважатися такою, що має обов'язок повернути безпідставно набуте майно до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про самий факт свого безпідставного збагачення.
Під час визначення моменту обізнаності набувача майна про безпідставність його володіння майном потрібно брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна (суб'єктивну складову такої поведінки) та зважати не лише на момент, коли він дізнався про набуття ним майна, а й на момент, коли він міг дізнатися про відсутність правових підстав для набуття ним майна, адже конструкція «особа дізналася або могла дізнатися про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави» зобов'язує набувача майна діяти розсудливо, обачно, вживаючи заходів для з'ясування підстав володіння ним таким майном.
Отже, за загальним правилом, такий момент визначається як момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави. Це означає також, що, вирішуючи питання про момент, коли набувач не лише дізнався, але міг дізнатися, потрібно брати до уваги добросовісність поведінки набувача.
Тож у кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов'язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність отримання майна.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що кондикційні зобов'язання залежно від наявності підстави набуття майна в момент такого набуття можна класифікувати на дві групи: підстави набуття такого майна не існувало навіть у момент отримання (набуття); підстава набуття існувала, але згодом припинила існувати (втратила свою силу, чинність тощо).
З урахуванням викладеного момент виникнення кондикційного зобов'язання можна визначити: у випадку відсутності підстави набуття чужого майна - лише виходячи з аналізу та оцінки обставин, за яких до особи потрапило чуже майно, тобто з моменту, коли особа могла дізнатись про безпідставність отримання майна; у випадку, коли підстава набуття майна існувала, але згодом відпала, - сукупністю обставин, що характеризують підставу, на якій майно було отримано, та обставин відпадіння цієї підстави.
Остання група правовідносин характеризується тим, що особа утримує майно, яке вона має повернути потерпілому, у зв'язку з відпадінням підстави набуття цього майна. Це стосується вимог, щодо яких кондикційні правовідносини є субсидіарними (частина третя статті 1212 ЦК України), а саме: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, у даній справі обставиною, з якою пов'язується обізнаність боржника як набувача грошових коштів в сумі 700 000,00 грн про відпадіння законних підстав для набуття такого майна, є прийняття постанови Київського апеляційного суду від 18.06.2020 у справі № 939/65/20 про скасування ухвали Бородянського районного суду від 26.02.2020, якою було затверджено мирову угоду і на виконання вимог якої заявником було перераховано боржнику грошові кошти у сумі 700 000,00 грн.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям постанови Київського апеляційного суду від 18.06.2020 по справі №939/65/20, яка набрала законної сили, у боржника виник обов'язок повернути безпідставно отримані від заявника кошти у сумі 700 000,00 грн у зв'язку з відпадінням підстав для набуття такого майна, однак доказів повернення боржником сплачених раніше коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 погодилася з висновками та залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій, які вказали, що обов'язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів, настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна.
Таким чином, зобов'язання з повернення грошових коштів є порушеним з 19.06.2020 (наступний день, після набрання законної сили постанови Київського апеляційного суду від 18.06.2020 по справі № 939/65/20) та із вказаної дати у заявника ( ОСОБА_3 ), виникло право нарахування 3% річних та інфляційних втрат коштів на суму 700 000,00 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що нарахування 3% річних зроблено неправильно, оскільки заявником не враховано, що з моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, тому останнім днем строку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є 06.08.2025, а тому, згідно вірного розрахунку, зробленого керуючим реструктуризацією, інфляційні втрати становлять 554 628,58 грн, а 3% річних - 107 788,37 грн.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив юридично правильний висновок про часткове визнання вимог ОСОБА_3 в сумі 1362416,95 грн, як вимог другої черги, та відмову у визнанні вимог в сумі 1756,84 грн.
Доводи апелянта по суті її скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані із поданням апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2025 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена 14.04.2026.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська