Справа №638/5685/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1101/26
Категорія: ч.ч.1, 2 ст.360, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України
14 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
-обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в режимі відеоконференції, судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року, -
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Цією ухвалою клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова задоволено та продовжено відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 травня 2026 року включно, без зміни розміру застави, встановленої у розмірі 66 616 (шістдесят шість тисяч шістсот шістнадцять) грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити йому запобіжний захід на більш м'який, а саме у виді особистого зобов'язання із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що прокурором не доведені та є домислами ризики, передбачені ст.177 КПК України. На його думку, ризики зменшились, оскільки на даний час всі свідки вже допитані та вплинути на них він не має змоги.
Наголошує, що йому вже обирався більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, який був ним порушений.
Просить взяти до уваги стан його здоров'я, який наразі значно погіршився, він має хронічні захворювання і потребує кваліфікованої медичної допомоги, яка працівниками медичної частини слідчого ізолятора не надається в повному обсязі, ухвали Харківського апеляційного суду, Новобаварського та Шевченківського районних судів м. Харкова щодо направлення його до медичних установ - не виконуються, а запити до санчастини - ігноруються.
Вказує, що був позбавлений можливості приймати участь у цивільному провадженні в Шевченківському районному суді м. Харкова, за результатами якого йому досі не вручено рішення суду, що унеможливлює звернення до суду апеляційної інстанції, а перебування в умовах СІЗО не дозволяє зібрати всі потрібні докази у цій справі.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та захисник, будучи повідомленими про дату, час та місце судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явились, заяв чи клопотань про перенесення судового засідання не надали.
Тому апеляційний розгляд проведено за їх відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень: нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.360 КК України, тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, за які може бути призначено покарання до 8 років позбавлення волі, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується в умисному пошкодженні телекомунікаційної мережі, яке спричинило зупинення надання телекомунікаційних послуг, в тому числі вчиненому повторно, у таємному викраденні чужого майна, а також замаху на нього, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду додатково обґрунтовують ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, не має осіб на утриманні, не має міцних соціальних зв'язків.
Крім того, відповідно до матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, офіційно не працює, а отже не має постійного доходу, що підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Посилання обвинуваченого на існування у нього ряду захворювань, які, на його думку, є підставою для його звільнення з-під варти, на даний час не можуть бути прийнятими до уваги.
Так, аналіз спільного Наказ Міністерства Юстиції України та Міністерства Охорони Здоров'я України від 10.02.2012 року №239/5/104 свідчить, що зазначені положення відносяться до осіб, які відбувають покарання, тобто коли судовий розгляд закінчений постановленням вироку, який набрав законної сили.
У цьому провадження стосовно ОСОБА_6 триває судовий розгляд та вирок ще не постановлений, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання, скільки останній не є засудженим.
Разом з цим, колегія суддів роз'яснює, що обвинувачений не позбавлений процесуальної можливості звернутись із клопотанням до суду першої інстанції щодо проведення судової медичної експертизи для встановлення його стану здоров'я і необхідності отримання відповідного висновку експертів.
Крім того, суддею першої інстанції у своєму рішенні зазначено, що згідно листа завідувача Харківської міської медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях від 16.06.2025 року, станом на час складання довідки, загальний стан здоров'я ОСОБА_6 , 1982 року народження, задовільний. Останній перебуває на диспансерному обліку лікарів Харківської медичної частини №27, проходить курс амбулаторного медикаментозного лікування, згідно листа лікарських призначень, лікарськими засобами забезпечений в повному обсязі, екстреної медичної допомоги, стаціонарного лікування, в тому числі за межами установи не потребує. Утримуватись за станом здоров'я в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» може.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Звернути увагу адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на забезпечення проведення медичного обстеження для встановлення стану здоров'я та за необхідності проведення необхідного лікування обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: