Справа № 204/10094/25
Провадження № 1-кп/204/590/26
14 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження № 12025042140000961 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2024, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У даному судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від суду. Обвинуваченому ОСОБА_5 можуть бути відомі анкетні дані свідків у вказаному кримінальному провадженні, показання яких є важливим доказом по справі, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показань та подальшого уникнення кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, тобто є людиною, яка зневажливо ставиться до норм чинного законодавства та схильна до вчинення злочинів, а тому існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала, просила суд його задовольнити.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 зазначила, що ризики вказані у клопотанні прокурора є недоведеними належними та допустимими доказами. Так, ризик впливу на свідків є недоведеним та необґрунтованим, оскільки свідками у даному кримінальному провадженні є працівники поліції, отже обвинувачений впливати на них не може. Щодо ризику переховування, то запобігти вказаному ризику можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, встановлення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Визначений розмір застави у даному кримінальному провадженні для обвинуваченого є непомірним, оскільки він проживає разом з матір'ю, дохід якої відповідно до раніше наданих відомостей є невеликим. Захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід або визначити мінімальний розмір застави.
Обвинувачений у судовому засіданні позицію захисника підтримав в повному обсязі.
Вислухавши клопотання прокурора, заперечення захисника, обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
На стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом». Ці питання є предметом саме судового розгляду обвинувачення, коли усім наданим доказам повинна бути надана оцінка в судовому рішенні за результатами такого розгляду.
Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На даний час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не закінчено, судом досліджено письмові докази, свідки судом не допитані.
Перевіряючи наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, зокрема, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність раніше встановлених ризиків, які на даний час не зменшились та своєї актуальності не втратили.
Щодо ризику переховування, то ураховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, та усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути призначено судом у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обвинувачений може вжити заходів, спрямованих на переховування від суду. При цьому ризик втечі може бути розцінений ним як менш небезпечне діяння ніж покарання та процедура його виконання.
Окрім того, ризик втечі оцінюється судом, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений неодружений, на утриманні нікого не має, не працює, тобто характеризується відсутністю міцних соціальних зв'язків та стримуючих факторів, що додатково підтверджує існування ризику переховування.
Оцінюючи наявність ризику впливу на свідків слід вказати, що ураховуючи стадію судового розгляду кримінального провадження, обґрунтованим є ризик того, що перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_5 може впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні. При цьому, твердження захисника щодо відсутності вказаного ризику, оскільки свідками у кримінальному провадженні є працівники поліції, судоми не приймаються оскільки по-перше, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування не всі свідки у справі є працівниками поліції, а є і цивільними особами, а по-друге, факт того, що свідками є працівники поліції не нівелює ризик можливого впливу на них, ураховуючи те, що анкетні дані та місце роботи таких свідків відомі обвинуваченому.
Ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного джерела доходу для забезпечення рівня життя. Відтак, існує продовження вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Таким чином, на час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Викладені захисником доводи не спростовують висновків суду щодо наявності обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а усім наведеним обставинам, неодноразово була надана оцінка, під час продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу. На даний ні встановлені ризики, ні відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушення, ні дані про особу винного, ні доводи сторони захисту не змінились.
При цьому, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « ОСОБА_6 проти України» від 05 липня 2018 року).
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, його суспільної небезпечності для інших осіб, об'єктивних обставин, з яких судовий розгляд не завершений, та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Відтак клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З огляду на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ураховуючи кількість покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та співвідношення з існуючими ризиками їх невиконання, а також особу обвинуваченого, суд уважає, що визначений розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідає критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, не суперечитиме Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задоволенню не підлягає.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів, з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень, з покладенням на обвинуваченого у відповідності до ст. 194 КПК України певних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 червня 2026 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 242240 грн.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 242240 грн., вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 12 червня 2026 року виконувати наступні обов'язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який або зменшення розміру застави - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 16.04.2026.
Суддя ОСОБА_1