Справа № 201/4858/26
Провадження № 1-кс/201/1331/2026
08 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026042130000326, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Шевченко Мангистауської області Казахстану, громадянину України, який має середньо-спеціальну освіту, зі слів - одружений, зі слів - на утриманні перебувають: син 2010 р.н. та батьки похилого віку, зі слів - працює ФОП (послуги спортзалу «Монтана») та є головою ОСББ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_4
- підозрюваний ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_6
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України, про які ОСОБА_5 повідомлено 06.04.2026, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Позиції учасників.
Прокурор клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити. Додатково прокурор просив не визначати розмір застави, з огляду на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, від надання показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, підтримав думку свого захисника.
Захисник, не вдаючись в обгрунтованість підозри і наявності ризиків, проти задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до свого підзахисного більш м'який запобіжний захід, а у випадку застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Слідчим відділенням ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042130000326 від 13.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч. 4 ст. 296 КК України.
Відповідно до Указу Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 ОСОБА_8 призначено на посаду судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VІ ОСОБА_8 обрана суддею цього ж суду безстроково.
У невстановленому досудовим розслідуванні дату та час, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також невстановленими особами, перебуваючи у невстановленому місці при невстановлених обставинах маючи на меті перешкоджання діяльності судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 , із здійсненням правосуддя, виник злочинний умисел на заподіяння їй тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
В подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, в період часу з січня 2026 року по 13.03.2026 почали вивчати маршрут руху потерпілої та встановлено місце проживання та роботи судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 .
Далі 13.03.2026 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб прибули у двір багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , за місцем мешкання судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 , при цьому ОСОБА_5 перебував у транспортному засобі «Mazda 3» чорного кольору, з номерними знаками « НОМЕР_1 », а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у автомобілі «Peugeot Partner» білого кольору, без номерних знаків з метою реалізації свого злочинного умислу та почали чекати на неї.
В подальшому, цього ж дня тобто 13.03.2026 року приблизно о 17:00 годині ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 побачили, що автомобіль потерпілої «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 разом з потерпілою суддею Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля, який заїжджає у двір багатоповерхового житлового будинку № 8 по провулку Штабний в м. Дніпро, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою конспірації своїх злочинних дій надягли тканеві балаклави на обличчя та реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя та дочекавшись коли потерпіла вийде з салону автомобіля, вискочили з автомобіля «Peugeot Partner» та накинулися на потерпілу ОСОБА_8 , яка в цей час підходила до під'їзду будинку, при цьому ОСОБА_5 слідкував за обстановкою навкруги з метою попередження співучасників про появу можливих свідків або осіб, які могли б завадити вчиненню злочину.
Після чого ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 застосовуючи фізичну силу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , почали штовхати бажаючи подолати опір ОСОБА_8 у напрямку автомобіля «Peugeot Partner» білого кольору. В цей час ОСОБА_8 почала здійснювати супротив ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 останні бажаючи подолати її супротиву навмисно застосовуючи силу, вдарили її головою об задні дверцята автомобіля «Peugeot Partner» через що потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді скальпованої рани скронево-тім'яної ділянки голови розмірами 15*10 см., струсу головного мозку, гострої крововтрати легкого ступеня.
У цей час ОСОБА_11 помітивши напад на його дружину з боку невстановлених осіб, вибіг з автомобіля Nissan Rogue» та направився до нападників з метою припинення їхніх протиправних дій відносно його дружини.
Після цього ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи викриття своїх протиправних дій з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 377 КК України, тобто в умисному заподіянні судді легких тілесних ушкоджень у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Окрім цього в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час у ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне викрадення судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 .
В подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою реалізації свого злочинного умислу, за попередньою змовою групою осіб, направленого на незаконне викрадення, 13.03.2026 приблизно о 14:00 годин прибули на автомобілі «Peugeot Partner» білого кольору, без номерних знаків, до багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_3 , за місцем проживання потерпілої - судді Індустріального районного суду м. Дніпра, ОСОБА_8 при цьому ОСОБА_5 перебував у транспортному засобі «Mazda 3» чорного кольору, з номерними знаками « НОМЕР_1 », а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у автомобілі «Peugeot Partner» білого кольору, без номерних знаків, який попередньо підшукав та підготовив ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу та почали чекати на неї.
Далі цього ж дня приблизно о 17:00 годин дочекавшись коли автомобіль «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 разом з потерпілою суддею Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля, який заїжджає у двір багатоповерхового житлового будинку № 8 по провулку Штабний в м. Дніпро, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 реалізуючи свій злочинний умисел, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 на незаконне викрадення судді Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_8 з метою конспірації своїх злочинних дій надягли тканеві балаклави на обличчя та дочекавшись коли остання вийде з салону автомобіля та підійде до під'їзду вищевказаного будинку вискочили з автомобіля «Peugeot Partner» та накинулися на неї, при цьому застосовуючи фізичну силу намагаючись протиправно перемістити проти її волі, ігноруючи її спротив та намагаючись подолати його шляхом застосування грубої фізичної сили до потерпілої ОСОБА_8 , почали тягнути її до свого автомобіля, який був припаркований біля будинку на що остання почала кричати та чинити опір, при цьому ОСОБА_5 слідкував за обстановкою навкруги з метою попередження співучасників про появу можливих свідків або осіб, які могли б завадити вчиненню злочину.
В цей час чоловік потерпілої ОСОБА_11 який знаходився в середині свого автомобіля побачив незаконні дії з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та вискочив на допомогу на що останні розуміючи не в змозі довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі, а саме у зв'язку з втручанням ОСОБА_11 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли у невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні не закінченого замаху на викрадення людини, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що кваліфікуються за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146 КК України.
Окрім цього в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_5 маючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, в невстановлений в ході досудового розслідування спосіб придбав запал типу М - 213 з маркуванням та корпус гранати М-67. Після чого, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, почав зберігати конструктивно оформлений заряд вибухової речовини корпус гранати М-67 та вибуховий пристрій запал типу М-213 за місцем свого мешкання, а саме АДРЕСА_2 .
Далі, слідчим СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, 06.04.2026 року за адресою АДРЕСА_2 в ході санкціонованого обшуку було виявлено запал корпус гранати М-67 та запал типу М 213.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
За сукупністю злочинів, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незакінченому замаху на викрадення людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; в умисному заподіянні судді легких тілесних ушкоджень у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
06.04.2026 о 13:37 годині ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК затриманий.
07.04.2026 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незакінченому замаху на викрадення людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; в умисному заподіянні судді легких тілесних ушкоджень у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 , в якому остання виклала обставини вчинення злочинних дій стосовно неї;
- протоколом огляду від 13.03.2026 за адресою вчинення кримінального правопорушення АДРЕСА_3 , в ході якого вилучено сліди речовини бурого кольору, ймовірно крові потерпілої ОСОБА_8 ;
- протоколом обшуку транспортного засобу «Peugeot Partner» від 13.03.2026;
- протоколами допитів свідків, а саме осіб які бачили фігурантів вчиненого кримінального правопорушення як безпосередньо на місці злочину, так і при зміні транспортного засобу вже після вчинених злочинних дій;
- протоколами впізнання за участі свідків, в яких останні впізнали підозрюваного як особу, причетну до вчинення злочину;
- протоколами слідчих експериментів за участі ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України.
Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, є підтвердженою.
При цьому ОСОБА_5 і його захисником не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбаченого п. 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
- незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді заявлені ризики є доведеними.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строком до шести років (ч. 2 ст. 377 КК) і семи років (ч. 1 ст. 263 КК), що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованих йому злочинах, вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою. Таким чином, усвідомлюючи тяжкість покарання, ОСОБА_5 може перейти на нелегальне становище та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
При цьому суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що органом досудового розслідування станом на момент вручення повідомлення про підозру не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів які можуть мати істотне значення для подальшого досудового розслідування. Таким чином, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може знищити або сховати речові докази які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення групою осіб, тож перебуваючи на волі останній може здійснювати тиск на інших підозрюваних, їх близьких осіб з метою зміни показів та введення органу досудового розслідування в оману. Також слід враховувати той факт, що підозрюваному вручено клопотання разом із додатками у вигляді копій матеріалів кримінального провадження, серед яких протоколи допитів свідків та потерпілих осіб, що містять повні анкетні дані, адреса мешкань та мобільні телефони. Вказані особи судом ще не допитані, то ж перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на свідків та потерпілих з метою зміни їх показів.
Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому встановлення вини відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України не віднесено до повноважень слідчого судді. Лише прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Тому слідчий суддя не перебирає на себе неналежні йому функції, залишаючи питання оцінки доказів у їх сукупності неупередженому суду (ст. ст. 27 та 94 КПК України).
Висновки.
Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра та ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина врахована судом, при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина врахована судом при застосуванні ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчинені умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строком до шести років (ч. 2 ст. 377 КК) і семи років (ч. 1 ст. 263 КК).
При вирішенні клопотання слідчим суддею враховані і інші обставини, передбачені у п. 3-12 ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали клопотання підтверджують обґрунтовану підозру ОСОБА_5 . При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обставини вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, їх тяжкість, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, належну поведінку підозрюваного та запобіганню вищевказаних ризиків.
При цьому доводи захисника про наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, роботи, утриманців, відсутність попередніх судимостей, не спростовують об'єктивно існуючі у провадженні ризики та не можуть бути достатніми стримуючими факторами його належної процесуальної поведінки.
Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Щодо строку дії запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
У цьому провадженні іншому фігуранту повідомлено про підозру 06.04.2026, а тому досудове розслідування має бути закінчено 06.06.2026, отже саме до цього строку в межах 60 днів з часу затримання слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.
Щодо застави.
Згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незакінченому замаху на викрадення людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; в умисному заподіянні судді легких тілесних ушкоджень у зв'язку з її діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, вчиненого за попередньою змовою групою осіб; в придбані та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Внаслідок інкримінованих ОСОБА_5 дій потерпілій завдано тілесні ушкодження у вигляді скальпованої рани скронево-тім'яної ділянки голови розмірами 15*10 см, струсу головного мозку, гострої крововтрати легкого ступеня.
Тому слідчий суддя приходить до висновку, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави ОСОБА_5 не визначати з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства (ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377 КК України).
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України -
Клопотання - задовольнити.
ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 години 37 хвилини 04 червня 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1