Справа № 523/20969/25
Провадження № 2/510/1613/26
25 березня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Лабановой С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення 28562 грн. 40 коп., -
Відповідач у судове засідання не явився, клопотання про розгляд справи в спрощеному провадженні за участю сторін від нього не надходило, відзиву на позов не надав.
Представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без його участі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту споживчого кредиту до договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р.; копія договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладеного між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 із графіком розрахунків до нього; детальний розрахунок заборгованості за Договором про надання коштів у позику станом на 05.06.2022р.; довідка АТ «ТАСКОМБАНК» від 16.07.2025р. про підтвердження платежу на суму 9000,00 грн., проведеного 14.02.2022р.; копія повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування грошових коштів на карту клієнта; копія Правил надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК»; копії реєстраційних та установчих документів ТОВ «КОШЕЛЬОК»; копія договору від 12.02.2025р. про надання правової (правничої) допомоги; копія Додатку від 11.08.2025р. до договору від 12.02.2025р. про надання правової (правничої) допомоги; копія свідоцтва про право на заняття Гурським Г.Ю. адвокатською діяльністю; копія візуальної форми послідовності дій клієнта; відповідь АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» від 18.03.2026р. про належність картки за номером 5375414120684609 відповідачу, на яку здійснено 14.02.2022р. переказ на 9000,00 грн.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач - ТОВ «КОШЕЛЬОК» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 28562 грн. 40 коп. та стягнути з нього судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн., зазначивши, що 14.02.2022р. між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем ОСОБА_1 укладався договір №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Договір про надання коштів у позику було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланим на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать положення тексту договору про надання кредиту. Відповідно до умов договору про надання кредиту, позикодавець зобов'язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський/картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Також позичальник підтверджував, що він ознайомився на сайті відповідного ТОВ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання кредитного договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів в кредит, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Відповідно до умов договору, кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 9 000, 00 грн. строком на 22 доби - по 07 березня 2022 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно графіку розрахунків за кредитом загальна сума відсотків за користування кредитом складала 1742 грн. 40 коп. в межах строку дії кредиту. Кредит надавався на засадах строковості, поворотності, платності, позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Однак, відповідач не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором (взагалі жодного платежу не було проведено відповідачем). У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість в сумі 28562, 40 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000,00 грн.; відсотків в межах лояльного періоду дії кредиту - 1742, 40 грн.; відсотків за продовжений строк користування позикою 17820,00 грн., - яку добровільно не погашає, зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє належне підтвердження і підлягають задоволенню.
На підставі обставин, встановлених судом під час розгляду справи, визначено, що відповідач має кредитну заборгованість перед позивачем за договором №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, укладеним між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 , - в загальному розмірі 28562,40 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно ст.ст.1,3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ №61-20799св19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікаторі зазначила, що особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Таким чином, договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним позивачем не було б укладено.
При укладенні кредитного договору ідентифікація особи здійснюється банком-емітентом через певну фінансову установу, який здійснює перерахування коштів на банківську картку клієнта, номер якої клієнт вказує при укладенні кредитного договору.
Відтак, було узгоджено розмір кредиту за кредитним договором, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».
Судом на вимогу представника позивача було витребувано додаткові докази у справі від АТ « УНІВЕРСАЛБАНК» відповідно до ухвали суду від 11.02.2026р. Згідно отриманої судом від АТ « УНІВЕРСАЛБАНК» відповіді від 18.03.2026р. суду було повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку за № НОМЕР_1 . Також суду було повідомлено банком про те, що ОСОБА_1 14.02.2022р. перераховувались кредитні кошти - 9 тис. грн. Так, знайшло своє підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
У відповідності до укладеного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а саме за договором №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, укладеним між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 : на строк лояльного періоду (строку дії договору - 22 доби) - 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 2.1 договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику кредит надавався ОСОБА_1 строком на 22 доби, тобто по 07.03.2022р. у розмір відсотків за користування кредитом на умовах лояльного періоду становив 1742,40 грн. Тобто, цей розмір відсотків безсумнівно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується відсотків за продовжений строк користування позикою в сумі 17820,00 грн., суд вважає їх такими, що також підлягають стягненню з відповідача. Оскільки вони не являються видами неустойки, отже не підпадають під заборону для нарахування у період дії воєнного стану в Україні.
Так, відповідно до п.2.2 договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику сторони погодили, що становлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Оскільки, як вже зазначалось вище, відповідач не здійснив жодного платежу на рахунок виконання ним договору позики, питання про продовження строку дії Лояльного періоду для нарахування відсотків не могло розглядатися. Згідно п. 3.5. договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами сторонами зобов'язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у цьому випадку застосовуються правила нарахування процентів в розмірі 2,2 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 3.6 договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розуміння 212 ст. ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.
Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та умов договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у межах погодженого сторонами Лояльного періоду нарахування відсотків - 1742,40 грн. та за продовжений строк користування позикою - 17820,00 грн.
Крім того, слід зазначити, що згідно пункту 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, незважаючи на ВОЄННИЙ СТАН Банки в судовому порядку мають право стягувати з боржника (позичальника, кредитора) лише суму боргу та відсотки за користування кредитом за весь час дії договору по дату подачі позову до суду.
За обставинами даної цивільної справи неустойка (штраф, пеня) відповідачу не нараховувались.
Отже суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог щодо договору №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в загальній сумі 28562, 40 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000,00 грн.; відсотків в межах лояльного періоду дії кредиту - 1742, 40 грн.; відсотків за продовжений строк користування позикою 17820,00 грнє
Відповідач ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредиту, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним шляхом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодився на умови сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню.
Окремо суд зауважує, що під час вивчення матеріалів цивільної справи була встановлена наявність помилки у записах прізвища відповідача ОСОБА_1 . Так, у позовні вимоги були оформлені та пред'явлені до відповідача ОСОБА_1 . Додані позивачем письмові докази (договір позики, розрахунок заборгованості та ін.) оформлені щодо ОСОБА_1 . Під час отримання відповіді з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ЄДДР було встановлено правильне найменування фізичної особи - ОСОБА_1 . Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» платіжну картку було емітовано саме на ім'я ОСОБА_1 , на неї ж здійснювався переказ грошових коштів за договором за договором №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику. Причому, у всіх вищенаведених доказах номер РНОКПП фізичної особи, як платника податків повністю співпадає. Помилка у написанні прізвища, імені та по батькові позичальника чи позикодавця не впливає на виникнення боргових зобов'язань та не підстава для неповернення боргу, оскільки граматичні помилки у написанні прізвища позичальника не впливають спір (ВАСУ, 19.04.2017, № 289/978/16-ц). Так, стягнути борг можливо, навіть якщо у прізвищі допущена помилка, оскільки технічна описка не скасовує факту отримання коштів та зобов'язань за договором, особливо якщо вірно вказано РНОКПП (ідентифікаційний код), паспортні дані або підпис позичальника є справжнім. Суд тлумачить договір за суттю, а не лише за буквальним написанням. З урахуванням вищенаведеного, суд розглянув правомірність пред'явлених позовних вимог до відповідача, саме як до ОСОБА_1 .
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, суд зазначає таке:
Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Зі змісту ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Судом встановлено, що 12.02.2025р. між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та АБ «Герман Гурський та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги. До Договору був підписаний Додаток від 11.08.2025р. про виконання дій щодо здійснення правницої допомоги у справі щодо ОСОБА_1 . Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно із правовою позицією ВС, викладеної у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025р. містить перелік виконаних послуг адвоката у даній цивільній справі на суму 10 000 грн.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зауважив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Таким чином, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
З урахуванням вищенаведеного, в даному випадку підлягають стягненню з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом повністю задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору - у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355, ЦПК України, ст.ст. 610, 612, 617, 629, 1048-1049, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 40842831, місцезнаходження юридичної особи: 08135. Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, 8А) суму заборгованості:
за договором №31047229630-615999 від 14.02.2022р. про надання коштів у позику - 28562, 40 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000,00 грн.; відсотків в межах лояльного періоду дії кредиту - 1742, 40 грн.; відсотків за продовжений строк користування позикою 17820,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 40842831, місцезнаходження юридичної особи: 08135. Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, 8А) 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ: 40842831, місцезнаходження юридичної особи: 08135. Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, 8А) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вячеслав ДУДНИК